Рішення

від 14.03.2013 по справі 910/1570/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1570/13 14.03.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючий суддя Привалов А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/1570/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія»

до приватного підприємства «Хлібна щедрість»;

про cтягнення 4102,80 грн.

Представники сторін:

від позивача: Хомяков С.М., довіреність б/н від 21.06.2012р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» (надалі - позивач) з позовом до приватного підприємства «Хлібна щедрість» (надалі - відповідач) про стягнення 4102,80 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № ДТ-60-006341 від 13.07.2012р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 3417,60 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 1,40 грн., штраф - 683,52 грн. та 3% річних у сумі 0,28 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2013р. порушено провадження у справі № 910/1570/13 та призначено її розгляд на 14.02.2013р.

Присутнім у судовому засіданні 14.02.2013р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, та надано витребувані судом докази.

Представник відповідач в судове засідання 14.02.2013р. не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 29.01.2013р. не виконав.

Ухвалою від 14.02.2013р. суд відклав розгляд справи на 14.03.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

Присутнім у судовому засіданні 14.03.2013р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідач в судове засідання вдруге не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 29.01.2013р. та ухвали від 14.03.2013р. не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 16.01.2013р. та ухвалу від 14.02.0213р. були надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.07.2012р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір поставки № ДТ-60-006341, у відповідності до умов якого, постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає і оплачує алкогольні та безалкогольні напої, в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору, ціна, асортимент, номенклатура, найменування, кількість продукції, що продається за цим договором зазначається в додатковій угоді (додатку/специфікації до цього договору) або можуть узгоджуватися сторонами при підписанні накладної (их) і вказується в них.

Ціна, асортимент, номенклатура, найменування, кількість продукції, місце і термін поставки вважаються остаточно погодженими сторонам цього договору після підписання повноважними представниками сторін (що мають довіреність на отримання/передачу товарно-матеріальних цінностей) накладної (их).

Відповідно до п. 2.4 договору, продукція поставляється на умовах DDP (Інкотермс 2000 року) - адреса торгівельної точки покупця.

Положеннями п. 2.7 договору передбачено, що покупець оплачує вартість кожної партії поставленої продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача або шляхом внесення грошових коштів у касу постачальника. Підставою для оплати продукції, ориманої покупцем за цим договором, є видаткова накладна або цей договір.

У пункті 2.8 договору зазначено, що грошові кошти, які надходять від покупця в оплату за отриману по договору продукцію, зараховуються постачальником в рахунок погашення заборгованості покупця послідовно, починаючи з першої за датою видачі неоплаченої накладної.

Згідно з п. 2.9 договору, покупець зобов'язується оплатити кожну придбану за цим договором партію продукції, не пізніше семи календарних днів з моменту її передачі.

Відповідно до п. 2.10 договору, моментом передачі партії продукції (датою поставки) і моментом переходу права власності на продукцію є дата її фактичного отримання, зазначена покупцем в підписаній сторонами видатковій накладній на продукцію. У разі відсутності відмітки покупця на примірнику видаткової накладної постачальника про дату фактичного отримання продукції, датою поставки і моментом переходу права власності на продукцію вважається дата видачі видаткової накладної.

Пунктом 2.11 договору передбачено, що з огляду на ту обставину, що поставка продукції буде здійснюватись централізовано-кільцевими перевезеннями, відпуск продукції покупцю може здійснюватися без довіреності на отримання цінностей за умови виконання сторонами вимог абзацу 3 пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 року.

Згідно з п. 2.12 договору, про зміну зразка печатки (штампу) покупець зобов'язаний повідомити постачальника у письмовій формі протягом трьох робочих днів з дна настання таких змін. У випадку порушення покупцем даної умови, продукція буде вважатись отриманою уповноважними особами, а накладні - завіреними належними печатками (штампами).

Положеннями п. 7.1 договору передбачено, що останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 року. Термін дії цього договору автоматично продовжується на додаткові однорічні строки, у разі, якщо не менш ніж за 30 днів до закінчення чергового терміну дії жодна із сторін не повідомила іншу письмово про свій намір припинити подальшу співпрацю.

Доказів розірвання Договору поставки № ДТ-60-006341 від 13.07.2012р. сторони суду не надали, а, отже на день розгляду справи договір є чинним.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 3417,60 грн., згідно видаткових накладних № РН-60-041038 від 20.07.2012р. на суму 1814,94 грн., № РН-60-044212 від 08.08.2012р. на суму 1602,66 грн., копії яких залучені до матеріалів справи.

Натомість, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за отриманий товар у визначений договором строк не розрахувався.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позиваем на день розгляду справи становить 3417,60 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів оплати переданого товару, а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 3417,60 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1,40 грн., штраф - 683,52 грн. та 3% річних у сумі 0,28 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.3 договору, у разі недотримання строків оплати продукції, зазначеної в п. 2.9 договору цього договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення. У разі прострочення оплати понад тридцяти календарних днів, покупець, крім того, зобов'язаний виплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якої прострочена. Штрафні санкції, не передбачені цим договором, сторони не застосовують. Нарахування штрафних санкцій, передбачених цим договором, припиняється тільки у випадку повного виконання стороною договору взятих на себе зобов'язань. Інфляційні втрати сторін, а також плата за незаконне користування майном стягується сторонами з моменту виявлення порушення у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 1,40 грн., згідно з розрахунком, наведеним позивачем у позовній заяві, тобто за один день 16.08.2012р.

Крім того, оскільки прострочення по оплаті товару відповідачем мало місце більше ніж на 30 календарних днів, тому, відповідно до умов п. 4.1. договору, позивач також просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 683,52 грн.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту 7.1. договору не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на суму неоплаченої у встановлений термін вартості продукції, і є правовим наслідком прострочення оплати продукції з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення штрафу є обґрунтованою.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. № 06/5026/1052/2011.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині також визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних за один день - 16.08.2012р., підлягають задоволенню в сумі 0,28 грн., згідно розрахунку позивача, наведеним у позовній заяві та який є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства «Хлібна щедрість» (02097, м. Київ, вул. Бальзака, 6, кв. 302; код ЄДРПОУ 36657251) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» (97530, Автономна республіка Крим, Сімферопольський район, с. Мазанка, вул. Садова, буд. 19; поштова адреса: 01135, м. Київ, пр. Перемоги, 5-А; код ЄДРПОУ 36499654) 3417 грн. 60 коп. - боргу, 1 грн. 40 коп. - пені, 683 грн. 52 коп. - штрафу, 0 грн. 28 коп. - 3 % річних, 1720 грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.03.2013 р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов