Постанова

від 13.03.2013 по справі 812/2196/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2013 року Справа № 812/2196/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Борзаниці С.В.,

при секретарі: Величко Л.М.,

за участю сторін:

представника позивача: Бахмутської Г.О.,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області до Комунального підприємства «Южно - ломуватська житлово - експлуатаційна дільниця» про стягнення заборгованості зі сплати фінансових санкцій та пені в розмірі 44062,91 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області до Комунального підприємства «Южно - ломуватська житлово - експлуатаційна дільниця» про стягнення заборгованості зі сплати фінансових санкцій та пені в розмірі 44062,91 грн., в обґрунтування якого позивач посилався на наступне.

Комунальне підприємство «Южно - ломуватська житлово - експлуатаційна дільниця» зареєстроване у виконавчому комітеті Брянківської міської ради як суб'єкт підприємницької діяльності з 1993 року. Але в порушення норм діючого законодавства відповідач несвоєчасно сплачувало єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підтверджується рішеннями про застосування фінансових санкцій та нарахування пені.

Всі вказані рішення отримані боржником про що свідчить розписка в одержані на самому рішенні чи поштове повідомлення про вручення, та не оскаржені. До теперішнього часу сума боргу 44062,91грн. не погашена, що е порушенням діючого законодавства України.

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача 44062,91грн. заборгованість зі сплати фінансових санкцій та пені.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, дав суду пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про місце дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи, надав на адресу суду заяву про визнання позовних вимог з клопотанням про розгляд справи за відсутністю представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

Як зазначено в п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративного суду публічно-правовий спір у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Пенсійний фонд України та його органи, у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, є суб'єктами владних повноважень, а спори за участю цих органів є публічно - правовими ,оскільки виникають за участю суб'єкта владних повноважень, що реалізує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, та відповідають визначенню «адміністративної справи».

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464 (далі - Закон №2464-VI) , який набрав чинності 01 січня 2011 року.

Відповідно до ч.3 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2464 з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та Державною податковою адміністрацією України проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з Державною податковою адміністрацією України за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У судовому засіданні встановлено, підтверджується матеріалами справи, що відповідач Комунальне підприємствл «Южно - ломуватська житлово - експлуатаційна дільниця» (код ЄДРПОУ 20150374) зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Брянківської міської ради Луганської області 16.02.1993 року (а.с.6), внесений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України номер запису №1 385 120 0000 000277 (а.с.7). Відповідач як платник страхових внесків зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області та вважається платником єдиного внеску.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до п. 1. ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 вищезазначеного Закону платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 1 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно ч. 5 вищезазначеної статті єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 28 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Частиною 12 вищезазначеної статті передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до Закону №2464-VI суми єдиного внеску своєчасно несплачені платником у строки, визначені ст. 9 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю - недоїмкою зі сплати єдиного внеску.

Згідно частин 1, 2, 3 ст. 25 Закону №2464-VI рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч.10 ст. 25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Частиною 11 Закону №2464-VI встановлено, що територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції:

1) у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум;

3) за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний базовий звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;

4) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

5) за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

6) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

В порушення вищезазначених норм відповідач несвоєчасно сплачував єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з чим станом на 01 березня 2013 року за відповідачем утворилась заборгованість зі сплати фінансових санкцій та пені в розмірі 44062,91 грн., що підтверджується карткою особового рахунку платника єдиного внеску (а.с. 8-9) та рішеннями про застосування штрафних санкцій та нарахування пені (а.с. 10-27).

Згідно частини 11 статті 25 Закону №2464-VI за несвоєчасну сплату страхових внесків управлінням Пенсійного фонду України в м.Брянці Луганської області до відповідача застосовані фінансові санкції та нарахована пеня в загальному розмірі 44062,91 грн. згідно наступних рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску:

- рішення №173 від 21.05.2012 до платника застосовані фінансова санкція в сумі 137,91 грн. та пеня в сумі 265,54 грн. (всього 403,45 грн.);

- рішення №174 від 21.05.2012 до платника застосовані фінансова санкція в сумі 277,32 грн. та пеня в сумі 524,47 грн. (всього 798,79 грн.);

- рішення №617 від 14.11.2012 до платника застосовані фінансова санкція в сумі 1615,00 грн. та пеня в сумі 3569,30 грн. (всього 5184,30 грн.);

- рішення №618 від 14.11.2012 до платника застосовані фінансова санкція в сумі 1603,52 грн. та пеня в сумі 5051,85 грн. (всього 6654,37 грн.);

- рішення №619 від 14.11.2012 до платника застосовані фінансова санкція в сумі 999,58 грн. та пеня в сумі 3583,66 грн. (всього 4583,24 грн.);

- рішення №620 від 14.11.2012 до платника застосовані фінансова санкція в сумі 989,22 грн. та пеня в сумі 3757,10 грн. (всього 4746,32 грн.);

- рішення №621 від 14.11.2012 до платника застосовані фінансова санкція в сумі 978,12 грн. та пеня в сумі 3662,20 грн. (всього 4640,62 грн.);

- рішення №622 від 14.11.2012 до платника застосовані фінансова санкція в сумі 981,88 грн. та пеня в сумі 3546,61 грн. (всього 4528,49 грн.);

- рішення №805 від 28.11.2012 до платника застосовані фінансова санкція в сумі 101,98 грн. та пеня в сумі 448,37 грн. (всього 550,35 грн.);

- рішення №806 від 28.11.2012 до платника застосовані фінансова санкція в сумі 941,07 грн. та пеня в сумі 3371,67 грн. (всього 4312,74 грн.);

- рішення №909 від 20.12.2012 до платника застосовані фінансова санкція в сумі 17,13 грн. та пеня в сумі 85,66 грн. (всього 102,76 грн.);

- рішення №910 від 20.12.2012 до платника застосовані фінансова санкція в сумі 14,92 грн. та пеня в сумі 74,34 грн. (всього 89,26 грн.);

- рішення №911 від 20.12.2012 до платника застосовані фінансова санкція в сумі 14,53 грн. та пеня в сумі 68,39 грн. (всього 82,89 грн.);

- рішення №912 від 20.12.2012 до платника застосовані фінансова санкція в сумі 104,89 грн. та пеня в сумі 462,16 грн. (всього 567,05 грн.);

- рішення №913 від 20.12.2012 до платника застосовані фінансова санкція в сумі 100,84 грн. та пеня в сумі 415,53 грн. (всього 516,37 грн.);

- рішення №914 від 20.12.2012 до платника застосовані фінансова санкція в сумі 1154,95 грн. та пеня в сумі 4419,66 грн. (всього 5574,61 грн.);

- рішення №915 від 26.12.2012 до платника застосовані фінансова санкція в сумі 726,27 грн.

Вищезазначені Рішення отримані відповідачем, у встановленому законом порядку не оскаржені, та є чинними на час розгляду справи.

У випадках, зазначених в абзаці шостому частини 4 ст. 25 Закону №2464-VI, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

На час розгляду справи сума заборгованості в розмірі 44062,91 грн. відповідачем не сплачена.

Крім того, відповідачем надано відзив, в якому він визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України при повному визнанні відповідачем адміністративного позову і прийнятті його, судом приймається постанова про задоволення адміністративного позову.

Судом встановлено, що дії відповідача не суперечать закону та не порушують нічиїх прав, свобод та інтересів, тому суд приймає визнання відповідачем адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено, що постанову у повному обсязі буде виготовлено та підписано 18.03.2013.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17, 87, 112, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області до Комунального підприємства «Южно - ломуватська житлово - експлуатаційна дільниця» про стягнення заборгованості зі сплати фінансових санкцій та пені в розмірі 44062,91 грн. задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Южно - ломуватська житлово - експлуатаційна дільниця» (код ЄДРПОУ 20150374) на корить управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області (код ЄДРПОУ 21792364) заборгованість зі сплати фінансової санкції та пені у сумі 44062,91 грн. (сорок чотири тисячі шістдесят дві гривні 91 копійка).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 18 березня 2013 року.

Суддя С.В. Борзаниця