Постанова

від 06.02.2013 по справі 818/376/13-а

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2013 р. Справа № 818/376/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.

за участю секретаря судового засідання - Сахно М.В.,

представника позивача - Бушти В.О.,

представника відповідача - Радченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський ливарно-механічний завод" до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Конотопський ливарно-механічний завод» (далі - позивач, ТОВ «Конотопський ливарно-механічний завод») звернулося до суду з позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області (далі - відповідач, Конотопська ОДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №0000772311 від 30.10.2012р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 113 613,00грн.;

- №0000762311 від 30.10.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 58 608,75грн.

В обґрунтування своєї позиції позивач відмітив, що їхнім підприємством було надано перевіряючим всі необхідні первинні документи, що дають право на формування податкового кредиту в межах сплачених сум за договорами, які укладені з ТОВ «Живий хліб» та ТОВ «Запчасть». Укладені з вказаними контрагентами угоди та здійснені в їх межах господарські операції повністю відповідають Цивільному кодексу України та Податковому кодексу України.

Вважає, що договір поставки, який укладено з ТОВ «Живий хліб» ніяким чином не суперечить вимогам Цивільного кодексу України, нормам іншого законодавства України, інтересами держави та суспільства. Сторони договору в повній мірі виконали взяті на себе зобов'язання по поставці товару, реальне настання позитивних наслідків договору підтверджується первинними бухгалтерським документами. Ні одна із сторін договору не вимагала його розірвання.

Доставка товару від продавця до покупця відбулася у відповідності до укладеного договору з ТОВ «Запчасть». Доставка товару здійснена автомобілем DAF 95, який належить підприємству - автоперевізнику ТОВ «Запчасть». Факт доставки товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 27.06.2012р., актом надання послуг №141 від 27.06.2012р. та податковою накладною № 16 від 27.06.2012р.

Відмічає, що Конотопська ОДПІ в повному обсязі підтверджує наявність у позивача первинних бухгалтерських документів, які в повному обсязі підтверджують реальність поставки верстату від ТОВ «Живий хліб» до ТОВ «Конотопський ливарно-механічний завод». Тому вважає, що факти, викладені в акті перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, не відповідають обставинам справи, ґрунтуються лише на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, а тому просив суд визнати протиправними та скасувати оскаржувані ним податкові повідомлення-рішення.

Відповідач Конотопська ОДПІ, з позовом не погодився та надав письмове заперечення (а.с.99-101). Обґрунтовуючи свою позицію, зазначив, що оскаржувані рішення прийняті податковим органом в межах повноважень та відповідно до норм чинного законодавства. Вважає, що позивачем безпідставно було завищено податковий кредит на суму 160500,00грн. по операціям з ТОВ «Живий хліб» та ТОВ «Запчасть», оскільки дані суми не підтверджені належним чином оформленими податковими накладними та іншими первинними документами бухгалтерського обліку. Відповідач відмічає, що у зв'язку з не підтвердженням проведених господарських операцій ТОВ «Живий хліб», відсутнє підтвердження походження верстат агрегатного та пов'язаність з господарською діяльністю ТОВ «Конотопський ливарно-механічний завод» (сума ПДВ 160000грн.). Відповідно перевіркою не підтверджуються і операції по перевезенню даного верстата транспортом ТОВ «Запчасть» та як наслідок, документальною перевіркою встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 500,00грн. за операцією по перевезенню верстата агрегатного з м. Києва до м. Конотоп. В задоволенні позову просив відмовити (а.с.99-101).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з підстав, викладених у позові, підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.99-101), в задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Конотопський ливарно-механічний завод» зареєстроване юридичною особою (код 37784712), зареєстроване платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про державну реєстрацію від 01.10.2011р. №200000971 та перебуває на податковому обліку з 12.08.2011р., як вбачається з акта перевірки від 17.10.2012р. №195/22-3/37784712 (а.с.8-9).

У період з 08.10.2012р. по 10.10.2012р. спеціалістами Конотопської ОДПІ було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Конотопський ливарно-механічний завод» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Живий хліб» за період з 01.06.2012р. по 30.06.2012 року, в ході якої були виявлені порушення позивачем, зокрема, ст.185, ст.188, ст.198, ст.200 та ст.201 Податкового кодексу України у частині завищення податкового кредиту ТОВ «Конотопський ливарно-механічний завод» по постачальнику ТОВ «Живий хліб» за червень 2012 року, що призвело до заниження податкового зобов'язання в сумі 46887,00грн. та завищення від'ємного значення різниці поточного звітного податкового періоду, що включається до податкового кредиту наступного звітного періоду (р.20.2р.) в сумі 113613,00грн.

Результати вказаної перевірки зафіксовані в акті від 17.10.2012р. за №195/22-3/37784712 (а.с.8-26).

За наслідками вищевказаної перевірки, висновки якої зафіксовані в акті перевірки від 17.10.2012р. за №195/22-3/37784712, Конотопською ОДПІ 30 жовтня 2012 року були винесені податкові повідомлення-рішення:

-№0000772311, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012р. у розмірі 113 613,00грн.(а.с.33-34);

- №0000762311, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість з вироблених на Україні товарів» на загальну суму 58 608,75грн., в тому числі: за основним платежем - 46887,00грн., за штрафним (фінансовими) санкціями у розмірі 11 721,75коп. (а.с.35-36).

Позивач, не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями оскаржив їх до ДПС в Сумській області (а.с.37-39) та ДПС України (а.с.47-49), однак, за результатами розгляду первинної та повторної скарги податкові повідомлення-рішення Конотопської ОДПІ (а.с.40-46, 50-55) залишено без змін, а скарги - без задоволення.

З акта перевірки вбачається (а.с.20-21), що підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем стало насамперед визнання угоди між позивачем та його контрагентом ТОВ «Живий хліб» нікчемною, та як наслідок - не підтвердження господарської операції по доставці товару ТОВ «Запчасть». Однак, варто зазначити, що відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України).

Проте Конотопською ОДПІ не надано суду належних доказів того, що правочин, укладений ТОВ «Конотопський ливарно-механічний завод» з ТОВ «Живий хліб» чи з ТОВ «Запчасть» порушує публічний порядок, а саме: спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини чи громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Акт перевірки, на переконання суду, не містить жодних фактичних даних, які б свідчили про наявність в діяльності платника податків обставин, передбачених ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, як ознак нікчемного правочину.

Дійсно згідно акта перевірки контрагента позивача, а саме: ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 23.08.2012р. №576/3/22-30-35234970 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Живий хліб» (а.с.95-98), неможливо провести перевірку ТОВ «Живий хліб», оскільки має стан платника 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходження, та у зв'язку з отриманням актів від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Джілд», ПП «Сімпл Чойс», ТОВ «Метро Кешенд Кері Україна», зроблено висновок, про не встановлення факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Живий хліб» з контрагентами-постачальниками за період з 01.06.2011р. по 31.07.2012р. та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.22, ст. 185 Податкового кодексу України.

Однак, вказаний акт, судом не може розцінюватися як доказ безтоварності та нікчемності операцій між позивачем та ТОВ «Живий хліб», а також ТОВ «Запчасть», та не може свідчити про недійсність договору та відсутність господарських операцій, та про відсутність у покупця права на віднесення даних сум у складі податкового кредиту за наявності документального підтвердження господарських операцій, оскільки він складений фактично на підставі інформації, що міститься в комп'ютерних автоматизованих системах ДПІ, поданої податкової звітності та неможливості провести перевірку контрагентів ТОВ «Живий хліб». Для встановлення факту порушення правочином публічного порядку відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України необхідно встановлення наявності на момент укладення такого правочину умислу хоча б у одного з його учасників на порушення публічного порядку. Відповідачем буд-яких доказів наявності такого умислу у позивача або у його контрагентів не подано. Неможливість провести перевірку ТОВ «Живий хліб», на переконання суду, не свідчить про те, що умови договору, укладеного позивачем як з ТОВ «Живий хліб» так і з ТОВ «Запчасть», його сторонами не виконувались, а товар не переміщувався, оскільки факт виконання договорів підтверджується доказами, які надані до суду та які надавались під час перевірки. При цьому, податковий орган повинен був брати до уваги всі документи надані платником та оцінювати реальність здійснення операції, досліджуючи надані документи в їх сукупності.

Так, на підтвердження виконання господарських операцій з ТОВ «Живий хліб» та ТОВ «Запчасть», позивачем надано договори, додаткову угоду, видаткову накладну, рахунок-фактуру, податкові накладні, товарно-транспортну накладну, посвідчення про відрядження, звіт про використання коштів, оборотно-сальдову відомість, акт надання послуг, подорожній лист, платіжне доручення (а.с.59-79). По даним операціям позивачем було включено до складу податкового кредиту за червень 2012р. по ТОВ «Запчасть» суму податку на додану вартість - 500грн., а також по даті події, що стала раніше - отримання товару, що підтверджено податковою накладною по операції з ТОВ «Живий хліб» суму податку на додану вартість - 160000грн.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що 01.06.2012року між позивачем та ТОВ «Запчасть» був укладений договір поставки №01/06 (а.с.59-60), згідно умов якого ТОВ «Конотопський ливарно-механічний завод» у ТОВ «Живий хліб» було придбано обладнання - верстат агрегатний - 4-х шпиндельний вертикальний розточувальний мод.12А927 за ціною та кількістю згідно виписаних документів. 01.08.2012р. було укладено додаткову угоду №1 згідно умов якої п.2.2 п.2 договору викладено у іншій редакції: «Розрахунки за товар відбуваються шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, при цьому покупцеві надається відстрочення оплати за товар» (а.с.61).

На підтвердження виконання договору щодо придбання у ТОВ «Живий хліб» товару у червні 2012р., позивачем надано копію видаткової накладної від 27.06.2012р. №РН-000057 (а.с.62), копію рахунку-фактури від 27.06.2012р. №СФ-00065 (а.с.63), копію податкової накладної на загальну суму 960000,00грн. (в т.ч. ПДВ 160000,00грн.), (а.с.64), оборотно-сальдову відомість по рахунку: 15.2 (а.с.66-67), копію витягу з паспорту на верстат (а.с.102-150).

Вказаний товар був поставлений на підприємство позивача автоперевізником ТОВ «Запчасть», з яким ТОВ «Конотопський ливарно-механічний завод» 02.04.2012р. було укладено договір №2 на перевезення вантажів (а.с.72).

На підтвердження виконання послуг з перевезення та постачання верстату, придбаного у ТОВ «Живий хліб» позивачем надано копію посвідчення про відрядження до м. Києва ТОВ «Живий хліб» менеджеру з постачання ТОВ «Конотопський ливарно-механічний завод» - ОСОБА_5 (а.с.68-69), копію товарно-транспортної накладної (а.с.70-71) з відміткою про прийняття товару ОСОБА_6, копію акта надання послуг №141 від 27.06.2012р. (а.с.73), копію податкової накладної від 27.06.2012р. №16 на загальну суму 3000грн. (в т.ч. ПДВ 500,00грн.) (а.с.74), копію посвідчення по відрядження, виписане ТОВ «Запчасть» водію ОСОБА_7 (а.с.75), копію подорожнього листа (а.с.76-77), копію платіжного доручення на оплату наданих ТОВ «Запчасть» послуг з перевезення вантажу (а.с.78).

Вказані обставини в своїх сукупності свідчать про реальність виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Живий хліб» та ТОВ «Запчасть».

Згідно ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, договори між ТОВ «Конотопський ливарно-механічний завод» з ТОВ «Живий хліб», ТОВ «Запчасть», враховуючи встановлені вище обставини у справі є дійсними.

Відповідач в обґрунтування своєї позиції посилається на пояснення засновника та директора ТОВ «Живий хліб» ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с.88-93), відповідно до яких вони не мають ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Живий хліб» та договорів не складали, а тому відповідач робить висновок, що податкова накладна, виписана ТОВ «Живий хліб» підписана не посадовою особою. Однак, вказане судом також не може бути прийнято до уваги, оскільки згідно п. 20.1.26 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право залучати, у разі необхідності, фахівців, експертів та перекладачів. Відповідно до п.84.1, п.84.2 ст. 84 Податкового кодексу України експертиза проводиться у разі, коли для вирішення питань, що мають значення для здійснення податкового контролю, необхідні спеціальні знання у галузі науки, мистецтва, техніки, економіки та в інших галузях. Залучення експерта здійснюється на договірних засадах та за рахунок коштів сторони, що є ініціатором залучення експерта. Експертиза призначається за заявою платника податків або за рішенням керівника (або його заступника) органу державної податкової служби. На переконання суду, відповідач, роблячи висновок про підписання податкової накладної не ОСОБА_9, а іншою особою, не володіючи спеціальними знаннями на це, та ґрунтуючись лише на поясненнях осіб, які при цьому не попереджались про кримінальну відповідальність, без будь-якого висновку експерта, діяв необґрунтовано та не у спосіб, визначеним чинним законодавством. Будь-яких інших доказів на підтвердження вказаного суду надано не було.

Крім того, відповідач посилається на не надання на перевірку копій первинних документів на запит від 09.10.2012р. (ас.84-86). Однак, вказане спростовується узагальнюючим переліком документів, які було використано при проведення перевірки ТОВ «Конотопський ливарно-механічний завод» (а.с.27-28), в якому йде детальний перелік всіх документів із зазначенням їх реквізитів, що стосується операцій з ТОВ «Живий хліб» та ТОВ «Запчасть», в самому акті перевірки (а.с.10,14-15), відмічено, що вказані документи були надані на перевірку (а.с.15). Крім того, варто відмітити, що згідно п.20.1.6 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом. Під час проведення перевірок вони мають право вимагати виготовлення платником податків (уповноваженим представником платника податків) і безоплатно отримувати від них засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за її наявності) копії документів, що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу (п.20.1.2. ст. 20 Податкового кодексу України). Разом з тим, як вбачається із запиту від 09.10.2012р. (а.с.84), в ньому не зазначено фактів, які свідчать про порушення ТОВ «Конотопський ливарно-механічний завод» вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В акті перевірки Конотопська ОДПІ, вказує також на порушення позивачем ст. 185, 188, ст. 198, ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України в частині безпідставного включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за придбаний верстат від ТОВ «Живий хліб» за операцією, яка є нікчемними.

Як вбачається з акта перевірки (а.с.12-21), в ході перевірки відповідачем були досліджені податкові накладні, видані позивачу ТОВ «Живий хліб», ТОВ «Запчасть», однак вони не були взяті до уваги в зв'язку з тим, що відповідач вважає правочин між ТОВ «Конотопський ливарно-механічний завод» та ТОВ «Живий хліб», укладений без мети отримання юридичних наслідків, а тому ТОВ «Конотопський ливарно-механічний завод» не має право суми по вказаним операціям відносити до складу податкового кредиту.

В той же час, відповідно до п. 14.1.181 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Відповідно пп.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пп.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.пп. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в редакції чинних на час виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, за приписами пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 200.1 та пп.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В судовому засіданні встановлено, що у відповідності до вказаних норм закону, підприємством ТОВ «Конотопський ливарно-механічний завод» до складу податкового кредиту за червень 2012р. було віднесено суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних послуг від ТОВ «Запчасть» в розмірі 500грн. та до складу податкового кредиту було включено 160000грн. по операції з ТОВ «Живий хліб» - по даті тієї події, що відбулася раніше: даті отримання ТОВ «Конотопський ливарно-механічний завод» верстату від ТОВ «Живий хліб», що підтверджено податковою накладною, який фактично поставлявся за господарськими операціями, які мали реальний характер. Реальність виконання вищезазначених господарських операцій підтверджується зібраними у справі доказами, зазначеними вище.

Відповідно до акта перевірки в ході її проведення ніяких зауважень щодо змісту або оформлення податкових накладних відповідачем не зроблено. За таких обставин, суд вважає, що у позивача були підстави для включення сум податку на додану вартість за договорами, укладеними з ТОВ «Живий хліб» ТОВ «Запчасть», до складу податкового кредиту, що підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, а тому висновок податкового органу про заниження позивачем за вказаними господарським операціям суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 46887,00грн., завищення від'ємного значення різниці поточного звітного податкового періоду, що включається до податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 113613грн. є безпідставним та не знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

Що стосується санкцій, застосованих оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 30.10.2012р. №0000762311 (а.с.35), то враховуючи, що в судовому засіданні не знайшов своє підтвердження факт заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість, застосування санкцій оскаржуваним рішенням є безпідставним.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 30.10.2012р. за №0000772311 та №0000762311, суперечать вимогам чинного законодавства, є необґрунтованими та такими, що прийняті з порушенням вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський ливарно-механічний завод" до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області

- №0000762311 від 30.10.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 58 608,75грн.;

- №0000772311 від 30.10.2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012р. у розмірі 113 613,00грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) І.Г. Шевченко

З оригіналом згідно

Суддя І.Г. Шевченко

Повний текст постанови складено 11.02.2013 року.