Постанова

від 05.03.2013 по справі 808/337/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2013 року 11:30 Справа №  808/337/13-ам.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого – судді     Чернової Ж.М. при секретарі    Батигіні О.В. за участю представників: від позивача:   не з'явився від відповідача:  не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за  позовом: Токмацької ОДПІ Запорізької області в особі Василівського відділення Токмацької ОДПІ Запорізької області ДПС до: Приватного підприємства «Агрофірма «Антей» про: накладення арешту на кошти та інші цінності, ВСТАНОВИВ: До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява  ОДПІ Запорізької області в особі Василівського відділення Токмацької ОДПІ Запорізької області ДПС до Приватного підприємства «Агрофірма «Антей» про накладення арешту на кошти ті інші цінності відповідача, що знаходяться в установах банку. Представник позивача у судове засідання не прибув, однак від нього надійшло клопотання, яким він уточнює позовні вимоги та остаточно просить суд накласти арешт на кошти та цінності Приватного підприємства «Агрофірма «Антей», які знаходяться в установах банку на загальну суму 89510,85 грн.  Просить розглянути справу без його участі. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином за адресою зазначеною в ЄДРПОУ, проте до суду повернулося поштове повідомлення із відміткою «за спливом терміну зберігання». За приписами ч.4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до ч.11 ст.35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з неналежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Керуючись приписами статей 33, 41, 128 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши її обставини та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне. Як встановлено матеріалами справи, Приватне підприємство «Агрофірма «Антей» зареєстровано Василівською районною державною адміністрацією Запорізької області 20.11.2006, запис № 10801160012000470, підприємство взято на податковий облік у ДПІ у Василівському районі Запорізької області з 22.11.2006 за №2851. Судом встановлено, що станом на 08.01.2013 року згідно облікової картки платника податків  ПП «Агрофірма «Антей»  наявна податкова заборгованість з податку на додану вартість у сумі 89510,85 грн. За результатами здійснення фінансово - господарської діяльності на виконання вимог діючого законодавства України до ДПІ у Василівському районі Запорізької області надано податкові декларації з податку на додану вартість: №9006447969 від 03.10.2011 з граничним терміном сплати 01.03.2012, відповідно до якої підприємством самостійно визначено податкове зобов'язання у сумі 618,00 грн.; №13843 від 19.11.2012 з граничним терміном сплати 30.11.2012, відповідно до якої підприємством самостійно визначено податкове зобов'язання у сумі 26628,00 грн.; Також, податкова заборгованість з податку на додану вартість виникла у зв'язку з прийняттям податковим органом податкового повідомлення – рішення №0000312300 від 03.10.2011, з граничним терміном сплати 30.01.2012, яким підприємству донараховано суму податкового зобов'язання  з ПДВ у розмірі 36666,66 грн. (підприємством частково сплачений основний платіж по цьому ППР у розмірі 3846,59 грн.) Крім цього, податкова заборгованість з податку на додану вартість виникла у зв'язку з прийняттям податковим органом податкових повідомлень – рішень, згідно яких підприємства нараховані штрафні санкції, а саме податкове повідомлення-рішення №0000312300 від 03.10.2011 на суму 9166,66 грн., податкове повідомлення-рішення №0000141600 від 20.02.2012 на суму 14048,40 грн, податкове повідомлення-рішення №0000251600 від 12.04.2012 на суму 1020,00 грн., податкове повідомлення-рішення №0000261600 від 12.04.2012 на суму 61,80 грн., податкове повідомлення-рішення №0000351600 від 21.05.2012 на суму 3748,40 грн., податкове повідомлення-рішення №0000741600 від 25.12.2012 на суму 1020,00 грн. Вищевказані податкові зобов'язання сплачені не були. Доказів оскарження податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не надано. Крім того, податковим органом відповідачу нарахована пеня у сумі 379,52 грн. Відповідно до п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України,  платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму додаткового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 67 Конституції України та підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України  передбачений обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби України звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Порядок застосування арешту майна передбачено статтею 94 Податкового кодексу України. Відповідно до абзацу 2 підпункту 94.6.2. пункту 94.6 статті 96 Податкового кодексу України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Окрім того, слід, зазначити, що зі змісту рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав. Отже, за практикою Європейського суду з прав людини податкове зобов'язання чи податковий борг впливає на склад майна платника податків шляхом стягнення податків, зборів, штрафних санкцій, у тому числі у випадку обмеження можливості користування шляхом накладення арешту на майно та/або кошти, які є власністю. З огляду на викладене, звернення податкового органу до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, є зверненням щодо арешту майна, що належить платнику податків. Тобто, право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податку виникає у податкового органу в разі одночасної наявності двох умов: наявність у платника податків податкового боргу та відсутність майна для його погашення, та можливе з урахуванням порядку, передбаченого статтею 94 Податкового кодексу України. У державному реєстрі застави рухомого майна 15.02.2012 внесено запис про заставу майна за №34908940. 21.08.2012 податковий орган звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення з рахунків ПП «Агрофірма «Антей» коштів в рахунок погашення податкового боргу з ПДВ. Постановою суду від 04.09.2012 по справі №0870/8095/12 адміністративний позов податкового органу задоволено у повному обсязі. З метою погашення податкового боргу, Василівським відділенням Токмацької ОДПІ були направлені інкасові доручення (розпорядження)  до установ банків на відкриті рахунки відповідача, які повернулися без виконання у зв'язку з відсутністю на них коштів (№86 від 11.10.2012 до ЗРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» в м.Запоріжжя,  №90, №91 від 11.10.2012  до АТ «Райффайзенбанк «Аваль» м. Київ, №№92,88,89,93 від 11.10.2012, №117 від 18.12.2012, №113 від 11.12.2012 до ПАТ КБ «Надра» м.Київ) З метою виявлення активів відповідача та їх вартості, ДПІ направлено запити до уповноважених організацій із відповідними запитами. Згідно з отриманими відповідями – (РПК «Василівське БТІ», ВРЕВ ДАІ України в Запорізькій області) відсутні відомості про реєстрацію відповідачем майна та майнових  прав. Позивач просить суд накласти арешт на кошти та цінності відповідача, які знаходяться в банку на загальну суму 89510,85 грн. З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити таке. Загальна сума податкової заборгованості з податку на додану вартість складає 89510,85 грн. (в т.ч. пені 379,52 грн.) Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Згідно з частиною 3 статті 6 КАС України передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України. Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Право звернення податкового органу до адміністратвиного суду з вимогами про накладення арешту на майно та цінності платника податків, які знаходяться в банку прямо передбачено Податковим кодексом України (підпункт 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК України). Так, Постановою Національного Банку України №22 від 21.01.2004 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Інструкція розроблена відповідно до Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов'язкові для виконання ними (пункти 1.1. та 1.3 Інструкції). Главою 10 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів. Пункт 10.2 Інструкції предбачає, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків. Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 10.3 Інструкції). Пунктом 10.10 Інструкції предбачено, що у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку. Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 12.9 глави 12 цієї Інструкції. До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта. Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта. З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням. Відтак, вимога щодо накладення арешту на кошти та цінності, які знаходяться в банку та належать платнику податків у розмірі 89510,85 грн., який має несплаченний податковий борг у розмірі 89510,85 грн. є правомірною та обґрунтованою. На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позов про накладення арешту на кошти та інші цінності Приватного підприємства «Агрофірма «Антей», що знаходяться у банку у розмірі 89510,85 грн. підлягає задоволенню. Керуючись статтями 11, 71, 94, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –               ПОСТАНОВИВ: Адміністративний позов задовольнити. Накласти арешт на кошти та інші цінності Приватного підприємства «Агрофірма «Антей» (код ЄДРПОУ 34676471), які знаходяться в установах банку на загальну суму 89510,85 грн.  (вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот десять) гривень 85 коп. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо  його не скасовано, набирає законної сили після повернення  апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного  провадження.           Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Суддя                                                                                Ж.М. Чернова