Рішення

від 13.03.2013 по справі 5015/5430/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.13 Справа№ 5015/5430/12

За позовом: Фірми Tartak Goledzin Республіка Польща м. Голедзін 26-652 Закшев

до: Товариства з обмеженою відповідальністю „Екосвіт-сервіс", м. Жовква Львівська область

про: стягнення заборгованості в сумі 78 195,72 грн.

Суддя Деркач Ю.Б.

Представники:

від позивача: Зуєва А.М. - представник (довіреність б/н від 12.09.2012 року)

від відповідача: Харечко Р.І.; Юсип Р.В. - представники (довіреність № 1/01 від 28.01.2013 року)

Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило. У судовому засіданні 13.03.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Розглядається справа за позовом Фірми Tartak Goledzin Республіка Польща м. Голедзін 26-652 Закшев до Товариства з обмеженою відповідальністю „Екосвіт-сервіс", м. Жовква Львівська область про стягнення заборгованості в сумі 78 195,72 грн. за договором поставки.

Ухвалою суду від 28.12.2012р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 29.01.2013р.

Ухвалою суду від 29.01.2013р. розгляд справи відкладено на 12.02.2013р., у звязку із неявкою представника відповідача у судове засідання.

Ухвалою суду від 12.02.2013р. розгляд справи відкладено до 26.02.2013р., у зв'язку із неявкою сторін у судове засідання.

У судовому засіданні 26.02.2013р. представник позивача подав заяву б/н від 18.02.2013р. (вх. №5334/13 від 26.02.2013р.) про збільшення позовних вимог, відповідної до якої просив стягнути з відповідача на користь позивача 74120,00 грн. основного боргу, 1921,12грн. штрафу, 6386,00грн. пені.

Представники відповідача в судове засідання 26.02.2013 року з'явилися, вимоги ухвали суду виконали не повністю, у судовому засіданні подали клопотання б/н від 26.02.2013р. (вх. №5342/12 від 26.02.2013р.) про припинення провадження у справі, оскільки даний спір не може розглядатися в господарських судах України, у звязку із наявністю у контракті арбітражного застереження, клопотання про продовження строку розгляду спору, вказане клопотання представник позивача підтримав.

Ухвалою суду від 26.02.2013р. продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 12.03.2013р.

07.03.2013р. в канцелярію суду представником позивача подано заперечення б/н від 05.03.2013р.(вх. №6431/13) по суті поданого відповідачем клопотання про припинення провадження у справі, яким вказав, що твердження відповідача, що сторони уклали арбітражну угоду, за якою спір між ними вирішується в арбітражному порядку тобто Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України є надуманим і ґрунтується на припущеннях

Пункт g.8.2 Контракту не дає змоги стверджувати, що сторонами було узгоджено місце арбітражу, зокрема, конкретну арбітражну установу, що унеможливлює виконання арбітражного застереження.

Позивачем у справі є юридична особа Республіки Польща, а відповідач є резидентом України.

Статтею 73 Закону України „Про міжнародне приватне право", ст.1 ГПК України закріплено право іноземних юридичних осіб звертатись до судів України, зокрема, до господарського суду з метою захисту своїх порушених прав і інтересів.

Відповідно до положень ч. 1 ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають, зокрема, при виконанні господарських договорів.

Отже, враховуючи вищенаведене, представник позивача вважає, що немає жодних підстав для застосування наслідків, передбачених п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

У судовому засіданні 12.03.2013р. представник позивача підтримав вказане заперечення б/н від 05.03.2013р.(вх. №6431/13) по суті поданого відповідачем клопотання про припинення провадження, а також просив задоволити позовні вимоги, з урахуванням заяви б/н від 18.02.2013р. (вх. №5334/13 від 26.02.2013р.) про збільшення позовних вимог, просив їх задоволити.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.03.2013р. не заперечив проти наявності боргу перед позивачем та подав клопотання б/н від 12.03.2013р. (вх. №6768/13 від 12.03.2013р.) про розстрочення сплати заборгованості відповідачем позивачу на 6 місяців рівними частинами. Проти вказаного клопотання представник позивача заперечив.

Крім того, у судовому засіданні 12.03.2013р. представник відповідача подав клопотання б/н від 12.03.2013р. (вх. №6769/13 від 12.03.2013р.), відповідного до якого просив зобовязати позивача здійснити перерахунок пені у відповідності до вимог ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

У судовому засіданні 12.03.2013р. судом оголошено перерву до 13.03.2013р.

У продовженому судовому засіданні 13.03.2013р. представник позивача подав клопотання б/н від 13.03.2013р. (вх. №6824/13 від 13.03.2013р.) про відмову від вимоги про стягнення з відповідача 6386,00грн. пені та припинення провадження у справі в цій частині.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.03.2013р. подав клопотання б/н від 13.03.2013р. (вх. №6833/13 від 13.03.2013р.) про залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України, відповідно до якого господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

01.12.2009р. між позивачем та відповідачем було Контракт №4/12, відповідно до якого позивач зобов'язувався поставити, а відповідач прийняти та оплатити комплектуючі до котлів центрального опалення промислово-побутової групи.

Сторони узгодили в п.3.1. Контракту, що розрахунок відповідача з позивачем проводиться в п'ятиденний термін після підписання акту передачі сторонами на основі оплати шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Продавця.

Відповідно до умов поставки Товар поставляється на умовах DDU Жовква, або EXW Goledzin Польща.

15.09.2010р. та 17.09.2010р. позивач передав, а відповідач отримав товар на суму 51230 польських злотих, що підтверджується актами приймання-передачі, які підписані та скріплені печатками сторін.

Вказані акти містять посилання на фактури №13/2010 та №14/2010, копії яких долучені до матеріалів справи та підтверджують передання відповідачеві товару на вказану вище суму.

01.10.2011р. між сторонами укладено Доповнення №2 до Контракту №4/12 від 01.12.2009р., відповідно до якого домовились викласти п. 3.2. в наступній редакції: „Покупець повинен повністю розрахуватись з продавцем в термін не пізніше 01.04.20111р., в іншому разі всі питання будуть врегульовані в арбітражному порядку з урахуванням штрафних санкцій згідно чинного заонодавства України та Польщі".

Відповідно до виписок з банку „Мілленіум Банк" від 02.11.2010р., від 30.11.2010р., від 24.12.2010р., долучених до матеріалів справи, відповідач частково сплатив за поставлений позивачем товар суму в розмірі 21 582 польських злотих.

Відповідач свої зобов'язання по сплаті заборгованості у розмірі 29 648 польських злотих за Контрактом №4/12 від 01.12.2009р. не виконав, доказів зворотнього суду не надав.

Станом на час звернення позивача до суду сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 29 648 польських злотих, що в еквіваленті становить 74 120 грн.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, іноземні підприємства і організації мають право звернення до господарських судів згідно з встановленою підвідомчістю і підсудністю господарських спорів за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за Контрактом №4/12 від 01.12.2009р. виконав повністю, відповідачем оплата за товар здійснена частково, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 29 648 польських злотих, що в еквіваленті становить 74 120 грн. Відповідач дану обставину не заперечив, доказів зворотнього суду не надав.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1921,12грн. штрафу, суд зазначає наступне.

Пунктом 6.3 Контракту сторони узгодили, що у випадку порушення строків оплати Товару проти строків, обумовлених даним Контрактом, Покупець виплачує Постачальнику штраф у розмірі 1,5 % від суми поставки, обумовленої даним Контрактом, а також пеню за кожен день прострочення в розмірі 10% річних від суми поставки. Таким чином, сума заборгованості з урахуванням пені і штрафу становить 82427,12 грн. ( 1921,12 грн.- пеня, 6386 грн- 1,5% річних).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій, відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, у випадку порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі стягнення штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оскільки, п. 4.1 Контрактом №4/12 від 01.12.2009р. сторонами узгоджено умову про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді штрафу, суд прийшов до висновку задоволити вимогу позивача про стягнення з відповідача 1921,12грн. штрафу.

Враховуючи відмову представника позивача від стягнення з відповідача 6386,00грн. пені, суд прийшов до висновку її прийняти, оскільки дана відмова не суперечить вимогам законодавства, відтак в цій частині провадження підлягає припиненню.

Щодо клопотання про б/н від 05.03.2013р.(вх. №6431/13) по суті поданого відповідача про припинення провадження у справі, суд прийшов до висновку відмовити у його задоволенні, зважаючи на наступне.

Пунктом g.8.2 Контракту №4/12 від 01.12.2009р. передбачено, що неузгоджені питання повинні бути врегульовані в арбітражному порядку згідно чинного законодавства України та Польщі. Рішення арбітражу є кінцевим та обов'язковим для обох сторін, але може бути замінено дружньою згодою сторін.

Відповідно до положень Європейської Конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж (ратифікована Україною 25.01.1963р.), Закону України „Про міжнародний комерційний арбітраж", арбітражна угода- це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Умови пункту g.8.2 Контракту не визначають, що сторонами було узгоджено місце арбітражу, зокрема, конкретну арбітражну установу, що унеможливлює виконання арбітражного застереження.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 2 Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень, яка набула чинності для України з 10 січня 1961 року, суд договірної держави, якщо до нього подається позов з предмету, щодо якого сторони уклали арбітражну угоду, повинен за проханням однієї із сторін, направити сторони до арбітражу, якщо не знайде, що зазначена угода є недійсною, втратило силу чи не може бути виконано.

Відповідно до положень Європейської Конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж, зокрема ст.2,4, та виходячи зі змісту Закону України „Про міжнародне приватне", при укладанні арбітражного застереження сторони повинні чітко зазначати місце знаходження арбітражного суду як органу вирішення спорів,що виникають з виконанням умов міжнародних договорів. У зв'язку з тим, що сторонами при укладенні даного арбітражного застереження не було виконано дану вимогу Конвенції і не визначено конкретну установу, яка знаходиться чи на території України, чи на території Республіки Польщі, таке арбітражне застереження в цій частині є нікчемним, а відтак, в силу положень ст.ст.203,215 ЦК України, жодних наслідків для сторін не тягне.

Позивачем у справі є юридична особа Республіки Польща, а відповідач є резидентом України.

Статтею 73 Закону України „Про міжнародне приватне право" та статтею 1 ГПК України, закріплено право іноземних юридичних осіб звертатись до судів України, зокрема, до господарського суду з метою захисту своїх порушених прав і інтересів.

Згідно із вимогами ч. 1 ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають, зокрема, при виконанні господарських договорів.

Клопотання представника відповідача б/н від 12.03.2013р. (вх. №6768/13 від 12.03.2013р.) про розстрочення сплати заборгованості відповідачем позивачу на 6 місяців рівними частинами судом відхиляється, оскільки всупереч обовязку відповідача, передбаченого ст. 33 ГПК України, не доведено обставин, які б слугували підставою для розстрочення рішення суду.

Щодо клопотання представника відповідача б/н від 13.03.2013р. (вх. №6833/13 від 13.03.2013р.) про залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України, у зв"язку із відсутністю належним чином підтверджених повноважень у представника, який підписав позовну заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем у справі не надано жодних доказів, які б свідчили на користь його позиції щодо легалізації довіреності на представництво інтересів Фірми Tartak Goledzin (Республіка Польща). За відсутності доказів, які б підтверджували клопотання представника відповідача, доводи останнього є необгрунтованими та надуманими.

Відповідно до вимог ст. 13 Закону України „Про міжнародне приватне право", документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 ст. 15 Договору між Україною ї Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, який набув чинності 14.08.1994р. передбачено, що документи, які підготував або засвідчив відповідний орган однієї з договірних сторін, скріплені гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи мають силу документа на території іншої Договірної сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення.

У ч. 4 ст. 1 Договору між Україною ї Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, який набув чинності 14.08.1994р. передбачено, що положення цього Договору щодо громадян Договірних Сторін поширюється також на юридичних осіб, які утворені відповідно до законодавства тієї Договірної Сторони, на території якої вони знаходяться.

Відповідно до положень ст.5 вищезгаданого Договору, якщо стосовно положень цього Договору вимагається додати до документів, що пересилаються, їх переклад на мову іншої договірної сторони, ті переклади мають бути здійснені офіційним перекладачем., підшис якого має бути офіційно посвідчений, або присяжним перекладачем однієї із договірних сторін.

Крім того, до матеріалів справи долучено переклад довіреності позивача на його представника, засвідчений присяжним перекладачем польської сторони договору. Відтак, суд прийшов до висновку відхилити вказане клопотання б/н від 12.03.2013р. (вх. №6768/13 від 12.03.2013р.).

Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню частково.

В абз. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

Оскільки спір виник на підставі неправильних дій відповідача, керуючись ч. 2 ст. 49 ГПК України та враховуючи часткову відмову позивача від позовних вимог, судові витрати покладаються на останнього пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 11, 655, 692 ЦК України, ст. ст. 174, 193, 230, 231 ГК України, ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 75, 82, 84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Екосвіт-сервіс" (80300, Львівська область, м. Жовква, вул. Л. Українки, 23 ідентифікаційний код 36395925) на Фірми Tartak Goledzin (Республіка Польща, м. Голедзін 26-652 Закшев, ідентифікаційний код 672748896) 74120,00 грн. основного боргу, 1921,12грн. штрафу та 1449,50 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог провадження припинити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18.03.2013р.

Суддя Деркач Ю.Б.