Рішення

від 11.03.2013 по справі 5017/3840/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" березня 2013 р.Справа № 5017/3840/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

суддя Брагіна Я.В.

секретар Джелілова М.А.

за участю представників:

від позивача: Носуленко О.С., за довіреністю від 18.06.12.

від відповідача: не з'явився

Розглянув справу:

за позовом Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (м. Білгород-Дністровський)

до відповідача: Приватного підприємства „Зовніштранс" (м. Білгород-Дністровський)

про стягнення 2881,28 доларів США

Спір розглядався у більш тривалий строк за клопотанням сторони на підставі ст. 69 ГПК України.

27.12.12. Державне підприємство "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "Зовніштранс" про стягнення 2881,28доларів США, із яких 2263,60 доларів США - основний борг, 167,44доларів США - пеня, 42,79доларів США - 3% річних та 407,45доларів США пеня за прострочку в іноземній валюті.

25.02.13. позивач подав до суду клопотання про уточнення позовних вимог (збільшення вимог), згідно яких просив суд стягнути із відповідача 2263,60доларів США основний борг, 167,44долари США - пеня, 55,07доларів США - 3% річних та 889,59доларів США - пеня за просрочку у валюті більше 180 днів, яку ухвалою суду від 27.02.13. суд прийняв до розгляду.

Представник позивача в засіданні суду підтримав уточнені (збільшені) позовні вимоги з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення ухвал суду.

Отже, справа розглядається за наявними матеріалами у справі на підставі ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський, суд

ВСТАНОВИВ :

01.01.2012р. між Державним підприємством "Білгород-Дністровський морський торговельний порт"" (портом) та Приватним підприємством "Зовніштранс" (агентом) був укладений договір на агентське обслуговування суден №14-ОД.

Предметом зазначеного договору є надання послуг по обслуговуванню суден і забезпеченню оплати судновласника послуг агента і порту, а також організація агентом інформаційного забезпечення портом при підході, перебуванні і відході із Білгород-Дністровського порту суден, що агентуються агентом (п.1.1 договору).

Надання послуг суднам і зборів за ними здійснюється на підставі діючих правил, передбачених типовим положенням про морські порти, наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 15.12.2000року №711, постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 року №1544, Кодексом торговельного мореплавства України, обов'язковими постановами по порту та положеннями даного договору (1.2 договору).

За умовами п.2.1.6. договору, агент зобов'язується від імені та за дорученням судновласника (фрахтувальника) здійснювати взаєморозрахунки з портом по портових зборах і інших платежах в терміни, обумовлені умовами цього договору.

Оплата корабельного, причального, санітарного, канального, якірного та адміністративного зборів проводиться агентом до відходу судна згідно з виставленими рахунками (п.3.2 договору).

Остаточні розрахунки здійснюються агентом протягом 10 банківських днів після вручення агенту рахунків порту.

02.04.12. позивачем був виставлений рахунок №1024 на суму 2263,60 доларів США за послуги та збори судна КУМЕ, який був отриманий представником відповідача 02.04.12., але не оплачений станом на час розгляду справи.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1548 від 25.12.1996р. „Про встанов лення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" Мінтрансзв'язку України за погодженням з Мінекономіки України встановлює "тарифи на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням зовнішньоторговельних та транзитних вантажів у морських і річкових портах (на причалах) та збори і плати за послуги, що надаються суднам закордонного плавання у морських портах (на причалах) України".

Відповідно до п/п 1, 15-33 „Зборів і плат, за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України", затверджених Наказом Мінтрансу України № 214 від 27.06.1996р. лоцманський збір та збір за користування послугами СРРС, стягуються в обов'язковому порядку з іноземних суден у портах України за визначеними цим нормативним актом ставками.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 2263,60доларів США.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як суд зазначав вище, відповідачем оплата послуг та зборів за договором своєчасно проведена не була, що є порушенням зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 3.7 договору сторони встановили, що за порушення строків виконання зобов'язання за договором, сторона, яка допустила прострочку сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за період прострочки.

А пунктом 6.3 договору, сторони встановили відповідальність, зокрема, за затримку розрахунків в іноземній валюті агент несе відповідальність перед портом в розмірі передбаченому валютним і податковим законодавством України, а саме, у випадку затримки платежів понад 180 днів з моменту надання послуг, порт вправі компенсувати свої збитки за рахунок агента в розмірі 0,3% від несплаченої суми за кожний день прострочки.

Позивач просить стягнути із відповідача пеню на підставі п.3.7 договору в сумі 167,44доларів США та пеню за прострочку оплати в іноземній валюті понад 180 днів в сумі 889,59доларів США.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування пені, суд вважає, що пеня в сумі 167,44долари США нарахована відповідно до вимог чинного законодавства, а пеня в сумі 889,59доларів США нарахована неправильно враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.10.11. у справі №15/187 та Вищого господарського суду України у справі № 9/107 від 21 квітня 2011 року.

До того ж, позивач не просить стягнути збитки в сумі 889,59доларів США, а просить стягнути з відповідача пеню.

Таким чином, суд задовольняє позов в частині нарахування пені в сумі 167,44долари США, а відмовляє в частині стягнення пені в сумі 889,59доларів США.

Також позивач просить стягнути з відповідача 55,07доларів США - 3% річних.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3% річних, якщо інше не передбачено договором.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування 3% річних суд вважає, що нарахування 3% річних в сумі 55,07доларів США відповідає вимогам чинного законодавства, і тому в цій частині задовольняє позов.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач позовні вимоги не спростував, докази сплати заборгованості не надав.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 2263,60доларів США, пені в сумі 167,44долари США та 3% річних в сумі 55,07доларів США, оскільки в цій частині позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства та підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та відмовляє в позові в частині стягнення 889,59доларів США пені.

Відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки по вині останнього позивач вимушений був звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути із Приватного підприємства „Зовніштранс" (67700, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, Одеська область, код ЄДРПОУ 32352102) на користь Державного підприємства „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (67700, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, Одеська область, код ЄДРПОУ 01125689) заборгованість в сумі 2263,60доларів США ; пеня в сумі 167,44доларів США, 3% річних в сумі 55,07 доларів США та витрати, пов'язані із сплатою судового збору у сумі 1609,50грн.

3.Відмовити в позові в частині стягнення пені в сумі 889,59 доларів США.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складання та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 18 березня 2013 року.

Суддя Брагіна Я.В.