Рішення

від 15.03.2013 по справі 911/400/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-23-25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2013 р. Справа № 911/400/13-г

За позовом Приватного підприємства „Топ-Трейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Київградосервіс"

про стягнення 53 149,91рн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Дегтярьова О.П., Корольчук Д.Ю. (дов. від 27.12.2012р.);

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Приватне підприємство „Топ-Трейд" (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Київградосервіс" (далі - відповідач) про стягнення 53 149,91рн. заборгованості, з яких: 40 097,39грн. боргу за надані згідно договору № 009/11 від 29.06.2011р. послуги, 8 661,04рн. пені на підставі п. 7.3. договору, 3 559,33грн. пені відповідно до ст. 199 Господарського кодексу України, ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", 120,29грн. інфляційних втрат та 711,86грн. 3 % річних. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 26,10грн. витрат на сплату комісії банку.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 009/11 від 29.06.2011р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.02.2013р. порушено провадження у справі № 911/400/13-г, розгляд справи призначено на 01.03.2013р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.03.2013р. розгляд справи відкладено на 15.03.2013р.

У судовому засіданні 15.03.2013р. представники позивача підтримали позов повністю.

Відповідач в судові засідання 01.03.2013р. та 15.03.2013р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

29.06.2011р. між Приватного підприємства „Топ-Трейд" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Київградосервіс" (Замовник) укладено договір № 009/11, згідно якого виконавець зобов'язався виконати у відповідності з вимогами замовника наступні види послуг: проведення замірів, виготовлення, доставка, монтаж металопластикових конструкцій, а також демонтаж старих конструкцій, а замовник - своєчасно і в повному обсязі оплачувати виконавцю вартість продукції та послуг, вказаних в п.п. 1.1., 3.1. договору.

Загальна вартість продукції та послуг, вказаних в п. 1.1. складає: 447 349,93грн. з ПДВ. (п. 3.1. договору).

Згідно п.п. 3.8.1., 3.8.2. договору оплата відбувається згідно Графіку платежів № 1, який є невід'ємною частиною договору, шляхом 90 % передплати по факту виставлення рахунку-фактури на кожен обсяг робіт за 7 робочих днів до запланованого встановлення конструкцій. При цьому останні 10 % не можуть перевищувати 20 000грн. з ПДВ. Оплата останньої суми відбувається частинами протягом 3 робочих днів по факту підписання кожного акту виконаних робіт шляхом перерахунку на р/р виконавця недостатньої суми. Розрахунок залишкової суми відбувається за формулою: загальна сума підписання актів виконаних робіт мінус загальна сума передплати.

Відповідно до п. 8.1. строк дії договору починається з дня надходження встановленої договором суми на розрахунковий рахунок виконавця, підписання специфікації і триває до повного виконання робіт виконавцем і до погашення своїх фінансових зобов'язань замовником.

22.07.2011р. сторонами підписано специфікацію № 02 від 22.07.2011р. до договору № 009/11 від 29.06.2011р.

На виконання п. 1.1. договору № 009/11 від 29.06.2011р. позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 1 102 170,39грн., що підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору актом звіряння взаємних розрахунків (а.с. 23), видатковими накладними (а.с. 53, 56) та актами виконання монтажних робіт (а.с. 54, 57).

Відповідач свій обов'язок, передбачений п.п. 3.8.1., 3.8.2. договору, з оплати отриманих згідно договору послуг, виконав частково, сплативши на рахунок позивача 1 062 073грн., що підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору актом звіряння взаємних розрахунків (а.с. 23) та банківською випискою (а.с. 60-64), решту боргу не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за надані згідно договору № 009/11 від 29.06.2011р. послуги на момент прийняття судового рішення у даній справі склав 40 097,39рн. (1 102 170,39грн. - 1 062 073грн.), що підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору актом звіряння взаємних розрахунків (а.с. 23), банківською випискою (а.с. 60-64), а також довідкою ПП „Топ-Трейд" № 19-02/2013 від 19.02.2013р. (а.с. 65), підписаною директором та головним бухгалтером підприємства, а також скріпленою печаткою позивача.

Предметом позову є вимоги про стягнення 40 097,39грн. боргу за надані згідно договору № 009/11 від 29.06.2011р. послуги, 8 661,04рн. пені на підставі п. 7.3. договору, 3 559,33грн. пені відповідно до ст. 199 Господарського кодексу України, ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", 120,29грн. інфляційних втрат та 711,86грн. 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини з надання послуг.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що на виконання п. 1.1. договору № 009/11 від 29.06.2011р. позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 1 102 170,39грн., що підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору актом звіряння взаємних розрахунків (а.с. 23), видатковими накладними (а.с. 53, 56) та актами виконання монтажних робіт (а.с. 54, 57); відповідач свій обов'язок, передбачений п.п. 3.8.1., 3.8.2. договору, з оплати отриманих згідно договору послуг, виконав частково, сплативши на рахунок позивача 1 062 073грн., що підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору актом звіряння взаємних розрахунків (а.с. 23) та банківською випискою (а.с. 60-64), решту боргу не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за надані згідно договору № 009/11 від 29.06.2011р. послуги на момент прийняття судового рішення у даній справі склав 40 097,39рн. (1 102 170,39грн. - 1 062 073грн.), що підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору актом звіряння взаємних розрахунків (а.с. 23), банківською випискою (а.с. 60-64).

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 40 097,39грн. боргу за надані згідно договору № 009/11 від 29.06.2011р. послуги є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 009/11 від 29.06.2011р., позивачем за період з 01.07.2012р. по 04.02.2013р. нарахована пеня в сумі 8 661,04грн. на суму боргу 40 097,39грн. на підставі п. 7.3. договору.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі несвоєчасної оплати замовником залишку суми за договором, а саме, не пізніше 3 днів з моменту підписання кожного акту виконаних робіт, замовник виплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості, несплаченої в строк продукції, за кожен день несвоєчасної оплати (п. 7.3. договору).

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Якщо укладеним сторонами договором передбачено більш тривалий ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України строк, у межах якого перераховуються штрафні санкції, то застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором

Аналогічна позиція міститься у п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" № 01-06/1624/2011 від 21.11.2011р.

Враховуючи положення вищезазначених норм, суд обмежив розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ. Відтак, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 01.07.2012р. по 04.02.2013р. на суму боргу становить 3 598,91грн. Відтак, вимога про стягнення 8 661,04грн. пені, нарахованої на підставі п. 7.3. договору підлягає частковому задоволенню у розмірі 3 598,91грн. пені.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 559,33грн. пені, нарахованої у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 009/11 від 29.06.2011р. відповідно до ст. 199 Господарського кодексу України, ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно ст. 199 ГК України та ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня (ст. 4 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи положення ст. 61 Конституції України, те, що позивачем двічі заявлено вимогу про стягнення пені: 1) 8 661,04рн. пені на підставі п. 7.3. договору; 2) 3 559,33грн. пені на підставі ст. 199 ГК України, ст. 546 ЦК України та ст. 4 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а також часткове задоволення судом вимоги про стягнення 8 661,04грн. пені, нарахованої на підставі п. 7.3. договору у розмірі 3 598,91грн., суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення 3 559,33грн. пені відповідно до ст. 199 Господарського кодексу України, ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором № 009/11 від 29.06.2011р., позивачем за період з 01.07.2012р. по 04.02.2013р. нараховано 120,29грн. інфляційних втрат та 711,86грн. 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 7), арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 01.07.2012р. по 04.02.2013р. складає 120,29грн. інфляційних втрат та 721,75грн. 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення 120,29грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю, а вимога про стягнення 711,86грн. 3 % річних підлягає задоволенню у розмірі 711,86грн., оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 26,10грн. витрат на сплату комісії банку у зв'язку зі сплатою позивачем судового збору за подання позовної заяви.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, квитанцію № 9201093 від 04.01.2013р. на суму 16,10грн. (а.с. 38) та квитанцію № 9347393 від 29.01.2013р. на суму 10грн. (а.с. 37).

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013р. передбачено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

У зв'язку з вищевикладеним, вимога позивача про відшкодування 26,10грн. (16,10грн. + 10грн.) витрат на сплату комісії банку, що підтверджується квитанцією № 9201093 від 04.01.2013р. на суму 16,10грн. (а.с. 38) та квитанцією № 9347393 від 29.01.2013р. на суму 10грн. (а.с. 37) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 40 097,39грн. боргу за надані згідно договору № 009/11 від 29.06.2011р. послуги, 3 598,91грн. пені на підставі п. 7.3. договору, 120,29грн. інфляційних втрат, 711,86грн. 3 % річних та 26,10грн. витрат на сплату комісії банку є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Київградосервіс" (08290, м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Леніна, буд. 141-В; код ЄДРПОУ 34357689) на користь Приватного підприємства „Топ-Трейд" (07823, Київська обл., Бородянський р-н., с. Загальці, вул. Жовтнева, буд. 119-В; код ЄДРПОУ 32231060) 40 097 (сорок тисяч дев'яносто сім гривень) 39 коп. боргу за надані згідно договору № 009/11 від 29.06.2011р. послуги, 3 598 (три тисячі п'ятсот дев'яносто вісім гривень) 91 коп. пені на підставі п. 7.3. договору, 120 (сто двадцять гривень) 29 коп. інфляційних втрат, 711 (сімсот одинадцять гривень) 86 коп. 3 % річних, 26 (двадцять шість гривень) 10 коп. витрат на сплату комісії банку та 1 441 (одну тисячу чотириста сорок одну гривню) 41 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 19.03.2013р.

Суддя П.В. Горбасенко