Рішення

від 19.03.2013 по справі 927/214/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

19 березня 2013 року справа № 927/214/13-г

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ярош Траст»

07415 Київська обл. Броварський р-н с. Зазим'є, вул. Київська, 20

Адреса для листування: 02192 м. Київ, вул. О. Бойченко, 16/60 (Ходакевич Л.І.)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю

«Регіональна агропромислова компанія»

Адреса для листування: 14034 м. Чернігів, вул. Рокосовського, 70/183

Предмет спору: про стягнення 50634,24 грн.

Суддя Фетисова І.А.

Представники сторін:

від позивача: Хомчук В.А. директор

Ходакевич Л.І. д. 55 від 21.02.2013 (після перерви не з'явилась)

від відповідача: Помазна С.І. д. 4 від 12.02.2013

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні 12.03.2013 р. перерви відповідно до ст. 77 ГПК України.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 36304,49 грн. боргу на підставі договору поставки № 139 від 19.05.2010 р. та накладної № ЯТ-0045541 від 25.06.2011 р., 11977,43 грн. пені, 3 % річних в розмірі 2352,32 грн..

Відповідач у відзиві на позов повідомив про не укладення договору між сторонами, зазначив, що поставка товару була здійснена на підставі товарно-транспортної накладної № ЯТ-0045541.

Позивачем надано письмові пояснення, в яких пояснює що сума поставки по накладній № ЯТ-0045541 від 25.06.2011 р. дорівнює 60026,82 грн., зазначив що договір між сторонами укладений у спрощеній формі (поставка продукції по накладній), сторонами на усній домовленості визначено порядок оплати продукції в порядку черговості поставок, строк оплати продукції вважає день поставки. Крім того позивач в письмових поясненнях зменшує розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 35921,48 грн. боргу, 4639,33 грн. пені, 2440,67 3 % річних.

Розглянувши подані матеріали, зясувавши фактичні обставини справи, заслухавши повноважних представників сторін, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив:

Прийняти до розгляду подане позивачем зменшення позовних вимог про стягнення 35921,48 грн. боргу, 4639,33 грн. пені, 2440,67 3 % річних, яке розцінюється судом як зменшення позовних вимог в частині стягнення боргу та пені та збільшення в частині стягнення 3 % річних, оскільки це не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України. Розгляд справи провести з урахуванням поданого клопотання.

Позивачем в підставу позову покладено договір поставки № 139 від 19.05.2010 р.

Позивачем надано суду оригінал договору № 139 від 19.05.2010 р. З наданого примірника оригіналу договору вбачається, що печатка підприємства відповідача нанесена на договір шляхом її наклеювання.

Згідно ст.. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Договір про закупівлю, який укладається відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель", на вимогу замовника підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню та вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідачем до матеріалів справи надано копію договору поставки № 139/Н від 19.05.2010 р. Дана копія не містить зазначення найменування покупця, його місцезнаходження, банківських реквізитів. З пояснень відповідача вбачається наявність намірів між сторонами на укладення договору, однак в звзяку з недосягненням домовленостей по всіх істотних умовах фактичного його укладення не відбулось.

Після судового засідання 26.02.2013 року, позивачем така позиція відповідача спростована не була, доказів укладення договору, що вимагалось Ухвалою суду від 26.02.2013 року, суду не надано.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Таким чином, наданий оригінал договору № 139 від 19.05.2010 р. не відповідає вимогам ст.181 ГК України, оскільки печатка відповідача шляхом здійснення її оригінального відтиску не нанесена, а наклеєна, чого не передбачено законодавством.

На Ухвалу суду від 26.02.2013 року позивачем надані письмові пояснення , відповідно до яких позивачем зазначено про укладення договору між сторонами у спрощений спосіб шляхом здійснення поставки по накладній ТТН №ЯТ-0045541 від 25.06.2011 року.

Окрім того, суд приймає до уваги заперечення відповідача що директором товариства з 01.06.2006 року є Клюжев О.В., а проставлений підпис на примірнику оригіналу договору №139 містить зазначення навпроти підпису особи Грищенко О.С., яка не мала права підпису таких документів.

За таких обставин, враховуючи позицій сторін, суд приходить до висновку про відсутність факту укладення між сторонами договору №139 19.05.2010 року, відсутність впливу на правовідносини сторін викладених по тексту такого договору умов. Таким чином, покладення в підставу заявленого позову договору №139 позивачем є неправомірним.

В той же час позивачем в обґрунтування підстав позову, окрім договору №139, також покладено товарно-транспортну накладну № ЯТ-0045541 від 25.06.2011 р. на суму 60386,54 грн.

Відповідачем факт поставки продукції по даній накладній не заперечується. Крім того отримання продукції по даній накладній засвідчено підписом та печаткою товариства на накладній.

Між сторонами підписано акт прийому-передачі до ТТН ЯТ-0045541 від 25.06.2011 р.

Відповідачем надано копію додатку № 2 до податкової накладної - розрахунок № 1201 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 25.06.2011 р. про коригування обсягів поставки за мінусом 305,37 грн., за мінусом ПДВ 61,07 грн.

Згідно копії видаткової накладної № ЯТ-0045816 від 25.06.2011 р. позивачем поставлено відповідачу продукції на суму 3,19 грн. Отримання відповідачем підтверджується підписом та печаткою товариства відповідача на накладній. Наведене підтверджує коригування сторонами поставки.

Відповідачем надано копію податкової накладної від 25.06.2011 р. на суму 3,19 грн.

Таким чином позивачем здійснено поставку продукції на суму 60023,29 грн. з урахуванням проведених коригувань нестачі продукції (305,37 грн. та 61,07 грн.) та перевантаження продукції (3,19 грн.), а саме виходячи з розрахунку : 60386,54 грн. - 305,37 грн. - 61,07 грн. + 3,19 грн.

При цьому суд звертає увагу, що позивачем при поданні позову такі обставини нестачі та перевантаження не були враховані при обрахуванні суми поставки.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 №9/252-10)."

Як встановлено судом факт передачі позивачем товару на суму 60023,29 грн. підтверджується накладною № ЯТ-0045541 від 25.06.2011 р.

Оскільки інший строк оплати товару сторонами у видатковій накладній встановлений не був, то відповідач мав розрахуватись з позивачем у повному обсязі після отримання товару.

Відповідно до ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи, що 26.06.2011 р. є вихідним день та неробочим банківським днем, а 27.06.2011 р. (день оплати відповідачем) це перший робочий банківський день після вихідних днів, 28.06.2011 р. святковий вихідний день, порушення відповідачем порядку оплати слід відлічувати з 29.06.2011 р. Таким чином, порушення відповідачем порядку оплати починається з 29.06.2011 року.

Відповідачем надано копії платіжних доручень на загальну суму 60023,29 грн. за період з 29.08.2011 р. по 25.07.2012 р. на суму 60000 грн. та від 22.02.2013 р. на суму 23,29 грн.

При цьому суд звертає увагу, що оплата суми 23,29 грн. здійснена в період розгляду справи.

Відповідачем 23.01.2013 р. було направлено відповідачу лист № 3 від 22.01.2013 р., яким повідомлено що відповідно до п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22, зареєстрованої в Мінюсті України 29.03.2004 р. за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї інструкції. При цьому згідно з п. 3.8 зазначеної інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів одержувачу. Повноту інформації за дані, зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. На підставі викладеного просить в платіжних дорученнях на суму 2000 грн. №№ 943 від 29.08.2011 р. 958 від 01.09.2011 р., 962 від 05.09.2011 р., 976 від 08.09.2011 р., 990 від 20.09.2011 р., 1005 від 26.09.2011 р., 1019 від 03.10.2011 р., 1036 від 11.10.2011 р., 1049 від 17.10.2011 р., 1069 від 24.10.2011 р., 1082 від 31.10.2011 р., 1114 від 09.11.2011 р., 1136 від 21.11.2011 р., 1167 від 30.11.2011 р., 1193 від 09.12.2011 р., 1233 від 23.12.2011 р., 1250 від 29.12.2011 р., 1256 від 04.01.2012 р., 1286 від 18.01.2012 р., 1307 від 26.01.2012 р., 1322 від 06.02.2012 р., 1348 від 15.02.2012 р., 1390 від 05.03.2012 р., 1429 від 26.03.2012 р., 1466 від 10.04.2012 р., 1524 від 14.05.2012 р., 1554 від 29.05.2012 р., 1570 від 05.06.2012 р., 1608 від 25.06.2012 р., 1675 від 25.07.2012 р., на загальну суму 60000 грн. вважати призначення платежу « за отриманий товар вартістю 60023,29 грн. згідно товарно-транспортної накладної № ЯТ-0045541 від 25.06.2011 р. та акту прийому-передачі продукції по ТТН № ЯТ-0045541 від 25.06.2011 р.»

14.02.2013 р. відповідачем направлено позивачу лист № 5, яким повторно просив відповідно до п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22, зареєстрованої в Мінюсті України 29.03.2004 р. за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї інструкції. При цьому згідно з п. 3.8 зазначеної інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів одержувачу. Повноту інформації за дані, зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. На підставі викладеного просить в платіжних дорученнях на суму 2000 грн. №№ 943 від 29.08.2011 р. 958 від 01.09.2011 р., 962 від 05.09.2011 р., 976 від 08.09.2011 р., 990 від 20.09.2011 р., 1005 від 26.09.2011 р., 1019 від 03.10.2011 р., 1036 від 11.10.2011 р., 1049 від 17.10.2011 р., 1069 від 24.10.2011 р., 1082 від 31.10.2011 р., 1114 від 09.11.2011 р., 1136 від 21.11.2011 р., 1167 від 30.11.2011 р., 1193 від 09.12.2011 р., 1233 від 23.12.2011 р., 1250 від 29.12.2011 р., 1256 від 04.01.2012 р., 1286 від 18.01.2012 р., 1307 від 26.01.2012 р., 1322 від 06.02.2012 р., 1348 від 15.02.2012 р., 1390 від 05.03.2012 р., 1429 від 26.03.2012 р., 1466 від 10.04.2012 р., 1524 від 14.05.2012 р., 1554 від 29.05.2012 р., 1570 від 05.06.2012 р., 1608 від 25.06.2012 р., 1675 від 25.07.2012 р., на загальну суму 60000 грн. вважати призначення платежу « за отриманий товар вартістю 60023,29 грн. згідно товарно-транспортної накладної № ЯТ-0045541 від 25.06.2011 р. та акту прийому-передачі продукції по ТТН № ЯТ-0045541 від 25.06.2011 р.»

Виходячи з приписів ст.13-14 ЦК України, суд визнає правомірними дії відповідача направлені на визначення призначення платежів по вищезазначеним оплатам, що відповідає приписам чинного законодавства, з урахуванням вищенаведеної Інструкції . При цьому, направлення відповідачем листа №3 здійснено до подання позову.

З урахуванням відсутності письмових відповідей позивача на зазначені листи відповідача , судом не приймається посилання позивача на лист НБУ №25-111/1438-7141 від 09.06.2011 року.

Позивач після зменшення позовних вимог просить стягнути з відповідача 35921,48 грн. боргу, враховуючи при цьому оплату відповідача 03.01.2013 року на суму 1000 грн.

Однак виходячи з принципу розумності та справедливості, враховуючи те, що сума 1000 грн. не зазначена по тексту листів №№3,5 відповідача, призначення платежу не містить посилання на накладну від 25.06.2011 року № ЯТ-0045541, а тому така здійснена оплата не приймається судом як оплата саме цієї накладної.

Враховуючи, що відповідачем оплата суми 60000 грн. здійснена до подання позовної заяви до суду (остання оплата 25.07.2012 р.), сума 23,29 грн. сплачена 22.02.2013 р., вимоги позивача в частині стягнення боргу в сумі 35898,19 грн. в зв'язку з необґрунтованістю задоволенню не підлягають, в частині стягнення боргу в сумі 23,29 грн. підлягають припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Між сторонами, на вимогу суду по Ухвалі від 26.02.2013 року підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 28.02.2013 р. по накладній ЯТ-0045541. Однак, акт звірки відобразив раніше описані позиції сторін у справі, а тому судом враховується як доказ виконання вимог суду.

Позивач просить стягнути з відповідача 4639,33 грн. пені за 182 дні прострочення.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Між сторонами не укладено договору в письмовій формі, не визначено виду забезпечення виконання зобов'язання, розміру, який підлягає сплаті за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені в розмірі 4639,33 грн.

З урахуванням такого висновку суду, заперечення відповідача щодо застосування строку позовної давності про стягнення пені є необґрунтованими й судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 2440,67 грн. 3 % річних за період з 25.06.2011 р. по 12.03.2013 р. з суми боргу 60026,82 грн.

При проведенні перевірки розрахунку судом встановлено, що позивачем проведено неправомірне нарахування 3 % річних, оскільки нарахування слід проводити з урахуванням поставки на загальну суму 60023,29 грн., неробочих днів, початку порушення оплати відповідачем з 29.06.2011 р., проведенням відповідачем оплат в різні періоди на загальну суму 60000 грн., оплатою відповідачем суми 23,29 грн. 22.02.2013 р., а тому позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню частково в сумі 910,96 грн. за період з 29.06.2011 р. по 21.02.2013 р., в решті позовних вимог в частині стягнення 3 % річних в сумі 1529,71 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки відповідач, в порушення ст. 525,526 Цивільного кодексу України, взяті на себе зобов'язання по своєчасній оплаті поставленої продукції не виконав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 910,96 грн., припинити провадження по справі в частині стягнення 23,29 грн. боргу на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, в решті позовних вимог в частині стягнення боргу в сумі 35898,19 грн., пені в сумі 4639,33 грн., 3 % річних в сумі 1529,71 грн. відмовити.

Враховуючи приписи ст. 49 ГПК України судовий збір судом покладається на обидві сторони спору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 254, 525, 526, 547, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 33, 49, 77, п. 1-1 ч.1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Припинити провадження по справі в частині стягнення боргу в сумі 23,29 грн. на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна агропромислова компанія» (14027 м. Чернігів, вул. Рокосовського, 20А кв. 66 код 34338603 р/р 26004010085313 в ПАТ «ВТБ Банк» МФО 321767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярош Траст» (07415 Київська обл. Броварський р-н с. Зазим'є, вул. Київська, 20 код 36940861 р/р 26009010000899 в ПАТ «Авант-Банк» МФО 380708) 3 % річних в сумі 910,96 грн., 100 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог в частині стягнення стягнення боргу в сумі 35898,19 грн., пені в сумі 4639,33 грн., 3 % річних в сумі 1529,71 грн. відмовити.

Повне рішення складено 19.03.2013 року

Суддя І.А.Фетисова