Рішення

від 26.02.2013 по справі 910/211/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/211/13 26.02.13

За позовом публічного акціонерного товариства «Банк Столиця»

до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Столиця»

про стягнення 9 939 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники учасників процесу:

від позивача Гуленко Ю. М. (за довіреністю)

від відповідача не з'явились

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося публічне акціонерне товариство «Банк Столиця» з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Столиця» 9 939 грн., які складаються з основного боргу в сумі 6 626 грн. та штрафу в сумі 3 313 грн.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконанням відповідачем свого обов'язку по оплаті наданих за умовами договору про відкриття рахунку у цінних паперах № 07/Ю від 06.03.2008 року в період з січня 2011 року по квітень 2012 року послуг.

Відповідач у судові засідання представників не направив, про день та час проведення судових засідань був повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

26.02.2013 року до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому відповідач, з посиланням на необхідність проведення звірки зі сторони позивача, просить відкласти розгляд справи на час, необхідний для проведення звірки між сторонами.

До вказаного клопотання відповідачем долучено два примірники акту звіряння розрахунків від 21.02.2013 року, підписаного відповідачем, проте жодних доказів направлення вказаних актів позивачеві для підписання відповідач суду не надав.

Зазначене клопотання задоволенню не підлягає з огляду на те, що по-перше, відповідачем не надано жодних доказів неможливості проведення зазначеної звірки розрахунків до дати звернення відповідача до суду з даним клопотанням, а по-друге, згідно з відомостями, які містяться в акті звірки розрахунків від 21.02.2013 року, відповідач фактично визнав заявлену до стягнення позивачем суму основного боргу, з огляду на що проведення звірки не є вирішальним для вирішення спору по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2013 року порушено провадження у справі № 910/211/13.

Розгляд справи неодноразово відкладався, 26.02.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

06.03.2008 року закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Столиця», правонаступником якого є відповідач, як Депонент та товариство з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Столиця», правонаступником якого є позивач, як Зберігач уклали договір про відкриття рахунку у цінних паперах № 07/Ю (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач доручив, а позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги відносно відкриття та ведення рахунку в цінних паперах, зберігання належних відповідачу цінних паперів, проведення операцій по даному рахунку, отримання прибутку по цінних паперах на умовах, викладених в Договорі, згідно Положення про депозитарну діяльність, затвердженого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку № 999, внутрішнього положення позивача, інших внутрішніх документах позивача та чинного законодавства України та на підставі розпоряджень відповідача.

Підпунктом в) пункту 2.3 Договору встановлений обов'язок відповідача оплачувати послуги позивача у відповідності з тарифами, умовами та строками, передбаченими Договором.

Згідно з п. 3.1 Договору оплата послуг позивача включає в себе абонентську плату та вартість послуг в залежності від виконаних дій та/або операцій згідно з тарифами позивача.

Відповідно до п. 3.2 Договору відповідач оплачує послуги позивача згідно з Договором та відповідно до затверджених тарифів позивача (Додаток 1), які є невід'ємною частиною Договору та не суперечать вимогам, встановленим Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку згідно з Антимонопольним комітетом України.

Сторонами підписано Додаток № 1 до Договору «Тарифи на послуги зберігача цінних паперів для юридичних осіб», яким погодили вартість послуг, які надаються за Договором.

Пунктом 3.3 Договору сторонами погоджено, що види, кількість та загальна вартість послуг, наданих відповідачу згідно з Договором, в тому числі проведених за відповідний період, належним чином відображаються в Акті прийому-передачі наданих послуг за певний період, який підписують сторони.

Згідно з п. 3.4 Договору плата за послуги надані позивачем, вноситься відповідачем щомісячно до 25 числа наступного за тим місяця, в якому надавались послуги згідно Акту прийому-передачі наданих послуг.

Як слідує з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду з даним позовом просить стягнути з відповідача заборгованість за надані за Договором в період з січня 2011 року по квітень 2012 року включно послуги в сумі 6 626 грн.

На підтвердження факту надання спірних послуг та їх розміру позивачем до матеріалів справи долучено виписку по рахунку за Договором, згідно з якою станом на 30.01.2013 року заборгованість за послуги надані позивачем становить 6 626 грн.

Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено рахунки-фактури за спірний період та акти прийому-передачі наданих послуг за період з жовтня 2011 року по лютий 2012 року. Зазначені акти відповідачем не підписані.

Як слідує з матеріалів справи, 20.09.2012 року позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про усунення порушень № 01/1090 від 19.09.2012 року, в якій зазначив, що заборгованість відповідача за надані за Договором в період з січня 2011 року по квітень 2012 року послуги становить 6 626 грн., з огляду на що, відповідно до п. 6.11 Договору відповідач зобов'язаний сплатити штраф в сумі 3 313 грн. та вимагав оплатити вказані суми в п'ятиденний термін з дати отримання зазначеної вимоги. На доказ направлення вказаної вимоги позивачем до матеріалів справи долучено квитанцію № 2279 від 20.09.2012 року.

Як слідує з наданого позивачем листа, зазначену вимогу направлено за адресою реєстрації відповідача, проте відповідачем вона не отримана та повернута позивачеві з відміткою пошти: «За закінченням терміну зберігання».

Враховуючи, що згідно з долученим відповідачем до клопотання про відкладення та підписаного т.в.о. Голови правління відповідача актом звіряння розрахунків від 21.02.2013 року відповідач визнає, що його заборгованість за Договором становить 6 626 грн., тобто заявлену позивачем до стягнення суму, та інші документальні докази, суд, незважаючи на відсутність в матеріалах справи підписаних обома сторонами актів виконаних робіт, вважає доведеним, що заборгованість відповідача за надані за Договором за період з січня 2011 року по квітень 2012 року послуги становить саме 6 626 грн.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтею 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач жодного доказу того, що він вживав будь-яких заходів щодо виконання свого договірного зобов'язання по оплаті послуг, суду не надав.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 6 626 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 3 313 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 6.11 Договору встановлено, що якщо платіж за надані відповідачу депозитарні послуги прострочено більш ніж на тридцять днів, то така дія відповідача вважається відмовою від виконання умов Договору та зобов'язує відповідача сплатити штраф у розмірі 50% від суми заборгованості відповідача, визначеної на день фактичної сплати. До моменту погашення заборгованості відповідачем позивач призупиняє виконання операцій по рахунку в цінних паперах відповідача за що позивач не несе будь-якої відповідальності.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3 313 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав з боку відповідача.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені та відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Столиця» (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 6, корпус 3, код 32593598) на користь публічного акціонерного товариства «Банк Столиця» (04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 29-Б, код 26520464) основний борг в сумі 6 626 (шість тисяч шістсот двадцять шість) грн., пеню в сумі 3 313 (три тисячі триста тринадцять) грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Повне рішення складене 19.03.2013 р.

Суддя О.Г. Удалова