Постанова

від 28.02.2013 по справі 2а-8931/11/0170/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2013 р. (о 15:05) Справа №2а-8931/11/0170/14

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кірєєва Д.В., за участю секретаря Цатурян С.О., за участю представників сторін

від позивача - не з'явився;

від відповідача 1 - не з'явився;

від відповідача 2 - не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «СП Альфа-Крим»

до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим, Управління державної казначейської служби України у м. Алушті АР Крим,

про визнання податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити бюджетне відшкодування

Суть спору: Приватне підприємство «СП Альфа-Крим» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду з адміністративною позовною заявою до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим (далі - відповідач 1), Управління державної казначейської служби України у м. Алушті АР Крим (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим № 0001311502/0 від 18.08.2010 року, яким Приватному підприємству «СП Альфа-Крим» зменшено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника на суму 18 601 грн.; визнання протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим, що виразилась в ненаданні Управлінню Державного казначейства в АР Крим висновку щодо суми бюджетного відшкодування Приватному підприємству «СП Альфа-Крим» у розмірі 18 601 грн.; зобов'язання Управління Державного казначейства в АР Крим здійснити бюджетне відшкодування 18 601 грн. шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний рахунок Приватного підприємства «СП Альфа-Крим» в обслуговуючому банку.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.09.2011 року відкрито провадження по справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.02.2012 року призначено по справі судово-бухгалтерську експертизу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.02.2012 року зупинено провадження по справі до одержання результатів судово-бухгалтерської експертизи. Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.06.2012 року поновлено провадження по справі у зв'язку з надходженням від експерта матеріалів справи з повідомленням про неможливість надання висновку № 23/12 судово-економічної експертизи по адміністративній справі № 2а-8931/11/0170/14 у зв'язку з невиконанням клопотань експерта щодо надання додаткових матеріалів, несплати вартості експертизи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.07.2012 року замінено первісного відповідача Головне управління Державного казначейства України в АР Крим належним - Управлінням Державної казначейської служби України у м. Алушті АР Крим.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.09.2012 року призначено по справі судово-економічну експертизу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.09.2012 року зупинено провадження по справі до одержання результатів судово-економічної експертизи. Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.02.2013 року поновлено провадження по справі у зв'язку з надходженням від експерта матеріалів справи з повідомленням № 253/12 про неможливість надання висновку з адміністративної справи № 2а-8931/11/0170/14 у зв'язку з невиконанням клопотань експерта щодо надання додаткових матеріалів, несплати вартості експертизи.

Представник позивача у судове засідання 28.02.2013 року не з'явився, звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи або проведення розгляду справи за його відсутності.

Представник відповідача 1 у судове засідання 28.02.2013 року не з'явився, про день та місце розгляду справи сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, надав письмові заперечення проти адміністративного позову.

Представник відповідача 2 у судове засідання 28.02.2013 року не з'явився, про день та місце розгляду справи сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд керуючись частинами 2, 4 ст. 128 КАС України, вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Приватне підприємство «СП Альфа-Крим» зареєстровано у якості юридичної особи Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АР Крим 08.09.2005 року, ідентифікаційний код юридичної особи - 20662476, місцезнаходження юридичної особи: 98500, АР Крим, м. Алушта, вул. В. Хромих, б. 27, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 449470 (а.с. 36) .

Приватне підприємство «СП Альфа-Крим» зареєстровано Державною податковою інспекцією у м. Алушті АР Крим як платник податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 206624701024, номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ 00245814, на час розгляду справи знаходиться на податковому обліку у Державній податковій інспекції у м. Алушті АР Крим.

Судом встановлено, що посадовою особою Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість Приватного підприємства «СП Альфа-Крим», поданої за травень 2010 року.

За результатами вищенаведеної перевірки було складено акт № 1230/15-2/20662476 від 17.08.2010 року, за висновками якого встановлено порушення пп. 7.7.1., 7.7.2., 7.7.3. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами) та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків бюджетами та державними цільовими фондами» (із змінами), внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по декларації на травень 2010 року у розмірі 18 601,00 грн. (а.с. 20-21).

На підставі зазначеного акту було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001311502/0 від 18.08.2010 року про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 18 601 грн. (а.с. 22).

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням 0001311502/0 від 18.08.2010 позивач оскаржив його до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час проведення перевірки позивача та прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі - Закон № 168).

Пунктами 1.6, 1.7, 1.8 статті 1 Закону №168 встановлено, що податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пп. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168 вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168 визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168 Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 встановлено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

У пп. 7.7.4. п. 7.7. ст. 7 вказаного Закону зазначено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

За пп. 7.7.11. п. 7.7. ст. 7 Закону № 168 такі особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування:

а) особа, яка:

була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України);

мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;

б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

Відповідно до пунктів 5.11, 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 р. (зі змінами та доповненнями) (далі - Наказ ДПАУ № 166) якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду). Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подаються довідка щодо сум залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість) та розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість). При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Відповідно до п.п. 5.12.2 п. 5.12 Наказу ДПАУ № 166 бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Сума податку, фактично сплачена у попередніх податкових періодах, визначається із сум, які були включені до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та не брали участі у розрахунках бюджетного відшкодування протягом попередніх податкових періодів або не погашали податкові зобов'язання наступних звітних періодів (рядок 24).

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 року бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться на підприємстві. Фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій (п.1 ст.9 Закону № 996). Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону № 996). Обов'язкові реквізити первинного документа встановлені п.2 ст.9 Закону № 996. Первинні документи повинні бути складені в момент здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її завершення (п.1. ст.9 Закону № 996).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Для оподаткування мають значення бухгалтерські документи, що відображають господарські операції та фіксують отриманий прибуток і інші економічні показники господарської діяльності.

Бухгалтерські документі - це сукупність письмових актів, фіксуючих здійснені господарські операції відповідно до вимог законодавства.

Бухгалтерські документи в роботі суб'єкта господарювання служать, як відомо, засобом ведення обліку матеріальних цінностей і грошових коштів. На підставі бухгалтерських документів (документації) контролюється правильність здійсненних операцій, ведеться поточний аналіз виконаної роботи, встановлюються причини господарських порушень, тобто документація виконує контрольно -аналітичні функції.

Правове значення бухгалтерських документів проявляється в тому, що з їх допомогою підтверджується правильність зареєстрованих в обліку фактів. Факт наявності первинного документу не може бути проігнорований контролюючим органом, оскільки тільки аналіз первинних документів може давати об'єктивну картину господарської діяльності і, віддзеркалення її результатів у податковій звітності. Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п.1.32 Закону №334).

Згідно п.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п.2 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Статтею 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону (ст.44 Господарського кодексу України ).

Згідно з поданою позивачем податковою декларацією з ПДВ за травень 2010 року у рідку 18.1 відображено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду у сумі 227,00 грн. (а.с. 8-9).

Згідно додатка 2 «Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» до податкової декларації з податку на додатку вартість за травень 2010 року зазначено звітний період у якому виникло від'ємне значення: січень 2010 року - 2393 грн., лютий 2010 року - 3289 грн., березень 2010 року - 25 грн., квітень 2010 року - 6501 грн., травень 2010 року - 6393 грн., всього 18 601 грн. Вищевказані суми фактично сплачені, про що свідчить колонка 4 додатку 2 (а.с. 13).

Таким чином, прийняте позивачем рішення про зарахування суми бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за травень 2010 року враховує при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступний податковий період. Тоді як наступними податковими періодами для прийняття відповідного рішення були - за січень 2010 року - у лютому 2010 року, за лютий 2010 року у березні 2010 року, за березень 2010 року у квітні 2010 року, за травень 2010 року у червні 2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем під час перевірки Державною податковою інспекцією в м. Алушті АР Крим податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року з метою підтвердження сум заявлених до бюджетного відшкодування платнику первинні документи, що свідчать про фактичну сплату підприємством не надані.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.02.2012 року та від 05.07.2012 року у справі були призначені судово-бухгалтерська та судово-економічна експертизи.

Згідно з повідомленнями експерта від 04.06.2012 року та від 13.01.2013 року у зв'язку з ненаданням витребуваних експертом додаткових матеріалів у тому числі: акту перевірки № 1230/15-2/20662476 від 17.08.2010 року; декларацій з ПДВ за період травень 2009 р. - травень 2010 р. з додатками та уточнюючими розрахунками; реєстрів податкових накладних за період травень 2009 р. - травень 2010 р.; податкових накладних на підставі яких було сформовано бюджетне відшкодування за травень 2010 року; первинних документів, що підтверджують придбання, оплату, оприбуткування та використання у господарській діяльності ПП «СП Альфа-Крим» товарів (робіт, послуг) за податковими накладними, на підставі яких було сформовано податкове повідомлення-рішення; договорів з постачальниками з додатками та додатковими угодами на придбання товарів (робіт, послуг) за податковими деклараціями на підставі яких було сформовано бюджетне відшкодування за травень 2010 року; відомості аналітичного обліку розрахунків з ПДВ за травень 2009 р. - травень 2010 р.; відомості аналітичного обліку розрахунків з постачальниками за січень-травень 2010 р.; документів, що підтверджують бюджетне відшкодування з ПДВ, отримане за сумами, заявленими в травні 2010 р.; журналів-ордерів, на яких мало місце відображення розрахунків з постачальниками за період з січня по травень 2010 року; журналів-ордерів, на яких мало місце відображення розрахунків з ПДВ за травень 2010 року; інших документів, які на думку позивача, повинні бути досліджені в рамках судової експертизи, та несплатою вартості експертизи висновок надати неможливо (а.с. 87-89, 136-138).

Первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій за перевіряє мий період позивачем суду не надані.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставити, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 КАС України. На виконання зазначених вимог Державною податковою інспекцією у м. Алушті надано докази правомірності податкового повідомлення-рішення № 0001311502/0 від 18.08.2010 року, а саме: акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість № 1230/15-2/20662476 від 17.08.2010 року, довідку № 657/15-2 від 17.08.2010 року неможливості вручення акту невиїзної документальної (камеральної) перевірки, податкове повідомлення-рішення № 0001311502/0 від 18.08.2010 року, довідку № 673/15-2 від 20.08.2010 року неможливості вручення рішення-повідомлення, лист директора ПП «СП Альфа-Крим» з відповіддю ДПІ у м. Алушті АР Крим (а.с. 72-77).

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що вказані обставини є підставами для висновків акту перевірки № 1230/15-2/20662476 від 17.08.2010 року, щодо завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по декларації на травень 2010 року у розмірі 18 601,00 грн., як таких, що не підтвердженні первинними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій.

В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0001311502/0 від 18.08.2010 року задоволенню не підлягають.

Також, у зв'язку з незадоволенням позовних вимог щодо скасування повідомлення-рішення № 0001311502/0 від 18.08.2010 року, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 18 601,00 грн., у суду не має юридичних підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим, що виразилась в ненаданні Управлінню Державного казначейства в АР Крим висновку щодо суми бюджетного відшкодування Приватному підприємству «СП Альфа-Крим» у розмірі 18 601 грн. та зобов'язання Управління Державного казначейства в АР Крим здійснити бюджетне відшкодування 18 601 грн. шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний рахунок Приватного підприємства «СП Альфа-Крим» в обслуговуючому банку.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовий збір не повертається.

Керуючись ст.ст. 94,158-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Кірєєв Д.В.