Рішення

від 12.03.2013 по справі 5011-10/18710-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-10/18710-2012 12.03.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Беста»

до Концерну «Військторгсервіс»

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Чемерис М.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: Козенко В.А.(представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 12 березня 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

19 грудня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Беста» (позивач) подало до канцелярії Господарського суду міста Києва на розгляд судом позовну заяву б/н б/д в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Концерну «Військторгсервіс» (відповідач) заборгованості за договором поставки № 220 від 04 лютого 2010 року в сумі 5 273,79 грн. з них основного боргу - 4 940,35 грн., пені - 269,10 грн., втрат від інфляції - 10,51 грн. та 3% річних - 53,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 220 від 04 лютого 2010 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому, за викладених у відзиві підстав, проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 24.01.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2013 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача було відкладено до 19.02.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2013 року судом, за клопотанням представника позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача було відкладено до 05.03.2013р.

В судовому засіданні 05 березня 2013 року, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 12 березня 2013 року, про що сторін було повідомлено під розписку.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

04 лютого 2010 року між позивачем (надалі - Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір поставки № 220 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник поставляє, а Покупець приймає й оплачує продукцію TOB «Беста» на умовах договору та прийнятих сторонами змін і доповнень до договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму - 8 532,04 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався за товар в розмірі - 3 591,69 грн., а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором, що становить 4 940,35 грн., тобто 8 532,04 грн. - 3 591,69 грн.

Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за невиконання умов Договору щодо оплати товару.

З викладеними позивачем в позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві зверну увагу суду на ту обставину, що умовою продажу є договір № 220 від 04.02.2010р., однак, позивач у видатковій накладній № 6369 від 17.07.2012 посилається на договір № 220 від 23.01.2012р., а у видатковій накладній № 6417 від 17.07.2012 на договір № 220 від 17.08.2011р. Окрім того, за переконанням відповідача, позивачем не доведено одержання товару у передбаченому законодавством порядку.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 04 лютого 2010 року між сторонами укладено договір поставки № 220 згідно п. 1.1. якого Постачальник поставляє, а Покупець приймає й оплачує продукцію TOB «Беста» на умовах договору та прийнятих сторонами змін і доповнень до договору.

Розділом 5. Договору встановлено, що Постачальники зобов'язаний вчасно поставляти Покупцю товар у наявному асортименті, а Покупець зобов'язаний приймати товар по накладних і реалізовувати його через свою торгову мережу.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в період з липня по серпень 2012 року позивач передав товар на загальну суму 2 312,02 грн., що підтверджується видатковими накладними №№: 7169, 7287, 7171, 7285, 7170 та 7286 (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки Отримувача на відповідних накладних.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, або внесенням готівки у касу Постачальника відповідно до діючого в Україні законодавства у термін: 14-ти календарних днів з моменту дня отримання товару Покупцем.

З матеріалів слідує, що Покупець перерахував на користь Продавця в оплату накладних №№: 385, 5137, 5769 грошові кошти на загальну суму 13 427,27 грн., що підтверджується банківськими виписками №№: 939, 1027, 1180, 1202, 1315, 1339, 1423, 1466 (копії документів містяться в справі). А тому, з огляду на обставини перерахування коштів в розмірі 13 427,27 грн. в оплату накладних №№: 385, 5137, 5769, не підтвердженим, в силу ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, є факт здійснення оплати Покупцем на користь Продавця коштів за товар по накладним №№: 7169, 7287, 7171, 7285, 7170 та 7286.

Окрім того, необґрунтованими є твердження позивача про поставку товарів за видатковими накладними №№: 6396 та 6417 по Договору, оскільки зі змісту відповідних накладних випливають обставини вказаної поставки по договорам № 220 від 23.01.2012р. та № 220 від 17.08.2011р., що не підтверджує доводів позивача про поставку товарів згідно накладних №№: 6396 та 6417 саме по Договору поставки.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що доказів оплати відповідачем поставленого йому позивачем товару згідно видаткових накладних №№: 7169, 7287, 7171, 7285, 7170 та 7286 по Договору, станом на березень 2013 року, до суду не представлено, стягненню з Покупця на користь Продавця заборгованості за Договором поставки в розмірі 2 312,02 грн. (загальні вартість товару по Договору).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З пункту 6.2. Договору випливає, що у випадку недотримання строків оплат згідно п. 4.4 та п. 4.5 винна сторона виплачує на користь другої сторони пеню в розмірі 0,5% від простроченої суми оплат за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, за несвоєчасну сплату Покупцем коштів по Договору за товар згідно видаткових накладних №№: 7169, 7287, 7171, 7285, 7170 та 7286, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 115,72 грн. пені.

За п. 6.1. Договору сторони несуть повну майнову відповідальність за збитки, що сталися внаслідок невиконання або неналежного виконання їх зобов'язань за договором, відповідно до Цивільного кодекс України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати накладних №№: 7169, 7287, 7171, 7285, 7170 та 7286, в межах заявленого періоду нарахування, стягненню з останнього на користь позивача підлягає 23,15 грн. 3% річних та 10,51 грн. втрат від інфляції.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 2 461,40 грн. з них основного боргу - 2 312,02 грн., пені - 115,72 грн., втрат від інфляції - 10,51 грн. та 3% річних - 23,15 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 751,15 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Концерну «Військторгсервіс» (ідентифікаційний код: 33689922, адреса: 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Беста» (ідентифікаційний код: 31202986, адреса: 03067, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 59/67), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 2 312,02 грн. (дві тисячі триста дванадцять гривень 02 копійки), пені - 115,72 грн. (сто п'ятнадцять гривень 72 копійки), втрат від інфляції - 10,51 грн. (десять гривень 51 копійка), 3% річних - 23,15 грн. (двадцять три гривні 15 копійок) та судові витрати - 751,15 грн. (сімсот п'ятдесят одна гривня 15 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 5011-10/18710-2012.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18.03.2013р.

Суддя О.В. Котков