Ухвала

від 06.03.2013 по справі 2а-7240/09/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 року Справа № 18466/10/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Контур» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2010 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Контур» про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області 10.11.2009 року звернулося в суд з адміністративним позовом до ТОВ «ПБП «Контур» в якому, уточнивши позовні вимоги, просило стягнути заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 31 766,36 гривень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2010 року позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Контур» на користь управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області суму боргу в розмірі 31766 грн. 36 коп.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ТОВ «ПБП «Контур» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2010 року скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у постанові суду першої інстанції, обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Судом не враховано той факт, що 08.12.2009 року та 16.12.2009 року Підприємство перерахувало на рахунок фонду відповідно 5000,00 грн. і 2000,00 грн., звідси сума позовної вимоги повинна була зменшитися, а натомість позовні вимоги збільшено.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Статтями 14, 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальниками та платниками страхових внесків є роботодавці підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору або інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно п.6 ч.2 ст.17 цього Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ч.3 ст.18 вищезазначеного Закону страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

При цьому базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків

Як видно з матеріалів справи, згідно розрахунків сум страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Контур» перед управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області за липень-вересень 2009 року становила 22371,61 грн., що стало підставою первинних позовних вимог.

Станом на 24.12.2009 року на рахунок управління поступили кошти в сумі 7000, 00 грн., які відповідно до ч. 5 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області зараховано шляхом перерозподілу на погашення боргу і борг товариства за липень-листопад становить 31766, 36 грн., що стало підставою уточнених позовних вимог.

Статтею 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Відповідно до п.5 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

З аналізу зазначеної норми Закону видно, що нею встановлюється черговість погашення страхувальниками різних складових частин заборгованості перед Пенсійним фондом.

Відповідно п.10.11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, у разі, коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в розрахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. При цьому протягом п'яти робочих днів після закінчення базового звітного місяця орган Пенсійного фонду складає повідомлення, у якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів, за формою згідно з додатком 22 цієї інструкції, яке надсилається (вручається) такому платнику. При цьому корінець повідомлення залишається в органі Пенсійного фонду.

Отже, Пенсійному фонду надане право самостійно перерозподіляти сплачені обов'язкові платежі на загальнообов'язкове пенсійне страхування в рахунок погашення боргу, який виник раніше.

Таким чином, як встановлено колегією суддів, внаслідок порушення відповідачем вимог Закону щодо сплати страхових внесків у строки та в порядку, що визначені законодавством з питань загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, у відповідача станом на 24.12.2009 року є борг в сумі 31766, 36 грн .(а.с.19).

Відомостей про погашення вказаної суми заборгованості або ж які б спростували доводи позивача, суду не подано.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що заперечення відповідача щодо безпідставності та необґрунтованості позовних вимог спростовані матеріалами справи та чинним законодавством, а відтак, вимоги апеляційної скарги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Контур» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2010 року у справі №2а-7240/09 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

М.П. Кушнерик