Ухвала

від 04.12.2007 по справі 33ц-1277кс/07

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 33ц-1277 кс/07;

Справа №

33ц-1277 кс/07;                                                                                                

 Шатковський С В.                                                                                                   

Суддя - доповідач: Віхров В. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

04 грудня 2007 року                                                                                    м. Дніпропетровськ

Колегія суддів

судової палати у цивільних справах

апеляційного

суду Дніпропетровської області у складі:

Віхрова В. В., Гайдук В. L, Дерев 'янка О. Г.,

розглянувши відповідно до п. 3

Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій України» (в

редакції Закону України за № 697-V від

22.02.2007) в касаційному порядку в попередньому судовому засіданні у місті

Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

від імені та в інтересах яких діє представник ОСОБА_5, а також за позовом

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,

ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, від імені та в інтересах яких діє представник ОСОБА_17, до товариства

з обмеженою відповідальністю «Побутовець» про скасування рішень загальних

зборів учасників товариства, за касаційною скаргою представника позивачів

ОСОБА_17 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 21

листопада 2005 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_6, ОСОБА_1 та інші

співпозивачі у квітні 2005 року звернулися ДО суду 3 ПОЗОВОМ ДО ТОВ

«Побутовець» (код ЄДРПОУ 03054686, смт. Макарів, Київська область) з тих

підстав, що вони були учасниками цього товариства, загальні збори учасників

якого 23.10.2004 прийняли рішення про їх виключення, коли представники

співпозивачів попри неналежне повідомлення про час і місце проведення зборів

з'явилися на збори, але їм було відмовлено в реєстрації, а тому таке рішення

прийнято з порушенням закону і має бути скасоване, рівно як і всі інші наступні

рішення загальних зборів учасників. ОСОБА_14 змінила свої

вимоги і просила поновити її в учасциках товариства, зобов'язавши відповідача

зареєструвати зміни до статуту з включенням її до складу учасників товариства,

вказуючи також, що рішення про її виключення прийнято не одностайно та без

передбачених на то підстав.

Рішенням

Макарівського районного суду Київської області від 21 листопада 2005 року у

задоволені позову відмовлено повністю.

Ухвалою

апеляційного суду Київської області від 21 лютого 2006 року апеляційна скарга

представників позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_17

відхилена, і рішення місцевого суду залишене без змін.

У касаційній

скарзі ОСОБА_17

посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, порушення

норм процесуального права щодо упередженого розгляду справи місцевим судом, що

потягли неправильне застосування норм матеріального права судами першої і

апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим просить скасувати судові рішення з

переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

2

Ухвалою судді

Верховного Суду України від 29 червня 2006 року відкрито касаційне провадження

у цій цивільній справі.

Колегія судців,

заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи в межах касаційної

скарги і позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що

підстави для перегляду судових рішень місцевого і апеляційного судів та їх

скасування відсутні, виходячи з наступного.

Судами

встановлено, що співпозивачі були учасниками (засновниками) товариства з

обмеженою відповідальністю «Побутовець», відповідача у справі, що утворене на

підставі установчого договору від 14.10.1997 і діє у відповідності зі своїм

Статутом, який перереєстрований Макарівською районною державною адміністрацією

16.04.1998 за № 448.

Протягом

вересня-жовтня 2004 року співпозивачі, окрім ОСОБА_3 і ОСОБА_4, продали свої

частки у статутному фонді цього товариства за договорами купівлі-продажу на

користь третіх осіб, ОСОБА_5 й ОСОБА_17, які

приймають участь у цій справі як представники позивачів, не повідомляючи про

укладання таких договорів інших учасників товариства та самого відповідача.

Також судами відзначено, що співпозивачі не приймали участі в роботі

товариства, порушили свої обов'язки щодо дотримання Статуту товариства.

У газеті

«Макарівські вісті» за № 74 25.09.2004 (суботній випуск) опубліковано

оголошення про проведення 23.10.2004 (у суботу) загальних зборів учасників ТОВ

«Побутовець». У визначений в оголошенні день збори відбулися, і на них були

присутні 67 учасників, яким належить 69,5 % статутного капіталу. До порядку

денного цих зборів включено питання про внесення змін до складу учасників

товариства, в тому числі виключення зі складу учасників, зокрема, 15

співпозивачів на підставі того, що вони не приймають участі в роботі товариства

та відчужили свої частки стороннім особам, не надавши товариству й іншим

учасникам можливості скористатися правом переважного придбання частки.

Рішення 23.10.2004

про виключення співпозивачів зі складу учасників товариства прийнято присутніми

на зборах шляхом голосування за списком одностайно.

Судами першої та

апеляційної інстанцій за наслідками дослідження наданих доказів і з'ясування

фактичних обставин не встановлено того, що передача частки третім особам

відбулася до проведення зборів, рівно як і того, що до укладення договорів

купівлі-продажу співпозивачі повідомили інших учасників та самого відповідача

про свій намір уступити частку та умови такої уступки, а також, що Статутом відповідача передбачений певний

спосіб повідомлення про проведення загальних зборів учасників, що в товаристві

діяли будь-які внутрішні правила процедури.

Відмовляючи у

задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що збори учасників проведені

відповідно до умов Статуту, установчого договору, а рішення про виключення зі

складу учасників товариства прийнято згідно з умовами установчого договору

товариства за необхідної кількості голосів і за наявності кворуму на засіданні.

Погоджуючись з висновками місцевого суду, апеляційний суд до того ж в своїй

ухвалі відкинув ті обставини, що співпозивачі не були належним чином завчасно

повідомлені про час зборів, що представники співпозивачів не були допущені на

збори, а також, що питання про виключення зі складу учасників товариства

включено до порядку денного неналежним чином.

Визначаючи свою

юрисдикцію щодо вирішення цієї справи, суд виходить з того, що касаційне

провадження у справі відкрито до 29.12.2006 - до дня набрання чинності Закону

України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення

підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів» від

15.12.2006, у зв'язку з чим за змістом п. 6 Прикінцевих положень цього Закону

ця справа підсудна суду, визначеному згідно зі ст. 323 ЦПК України. Разом з

цим, суд касаційної інстанції бере до уваги, що в апеляційній скарзі апелянти

разом з рішенням місцевого суду відповідно до ч. 2 ст. 293 ЦПК України не

оскаржували ухвалу суду від 11.07.2005 про розв'язання клопотання щодо відводу

головуючого у справі, і, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 324 ЦПК України щодо

предмету касаційного оскарження, відповідно, доводи касаційної скарги щодо цієї

ухвали суду розгляду та вирішенню не підлягають.

Відповідно до ч.

2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є порушення норм

процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.

3

Суд у цій справі за ст. 335 ЦПК України під час

її розгляду в касаційному порядку

перевіряє в межах касаційної

скарги і заявлених вимог у суді першої інстанції правильність застосування

судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального

права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були

встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність

або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над

іншими. З огляду на це доводи касаційної скарги щодо невідповідності висновків

судів матеріалам і обставинам справи, тобто щодо необґрунтованості оскаржуваних

судових рішень, виходять за межі касаційного провадження і колегією суддів не

приймаються до уваги.

Колегія суддів

наголошує, що за змістом ст. 6 Конвенції про захист прав людини та

основоположних свобод право на справедливий судовий розгляд вимагає від суду

вмотивовувати своє рішення, що одначе не може тлумачитися як відповідь на

кожний аргумент чи довід сторони, і обсяг чого визначається в залежності від

обставин справи, коли справедливість процесу вимагає, що б мотиви рішення,

реально розв'язували питання, що поставлені перед судом у зв'язку зі спором.

Суд апеляційної

інстанції, розглянувши справу, встановив в ухвалі, що висновки суду першої

інстанції про фактичні обставини грунтуються на досліджених у судовому

засіданні доказах, яким надана належна оцінка в їх сукупності, з огляду на що

та межі касаційного провадження колегія суддів не знаходить порушень у цій

справі права співпозивачів на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до

ст. 92 Господарського кодексу України (далі ГК України) порядок діяльності

господарських товариств визначається ГК, ЦК

та іншими законами України. Згідно зі ст.ст. 82 ГК України, 88, 143 ЦК України, 4

Закону України «Про господарські товариства», в редакції, чинній на час

виникнення спору, до установчих документів відповідача відноситься Статут, який

не може містити умов, що суперечать закону. За п. 7.8 Статуту відповідача

порядок скликання зборів учасників товариства, розгляду питань та прийняття

рішень визначаються внутрішніми правилами процедури та чинним законодавством.

Відповідно до

ст.ст. 117 ЦК України,

11 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства, зокрема,

зобов'язані додержуватися установчого документа товариства та виконувати

рішення загальних зборів; виконувати свої зобов'язання перед товариством, у

тому числі ті, що пов'язані з майновою участю; нести інші обов'язки,

встановлені Статутом товариства та законом. Систематичне невиконання обов'язків

або їх неналежне виконання, рівно як перешкоджання досягненню цілей товариства

є підставами за ст. 64 Закону України «Про господарські товариства» для

виключення зі складу учасників товариства.

Суд касаційної

інстанції підтверджує, що співпозивачі та їх представники не можуть уникнути

заборони заперечувати проти належного факту, що уклали змішаний договір (ст.

628 ЦК України),

що включав умови договору купівлі-продажу частки учасника у статутному фонді

відповідача, хоч би і з відкладальною обставиною, коли усупереч вимогам ст.ст.

147 ЦК України,

53 Закону України «Про господарські товариства» згода інших учасників на це не

отримана, рівно як не доведені до їхнього відома умови продажу не менше ніж за

місяць до дня укладання цих договорів, чим порушили умови установчого договору

і не виконали свої обов'язки учасників товариства.

За ст. 61 Закону

України «Про господарські товариства» про проведення загальних зборів

товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом, що має бути

зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Виходячи з

презумпції добросовісної поведінки за ст. 12 ЦК України, що не спростована

співпозивачами, за встановлених судами обставин дії відповідача з розміщення

такого повідомлення у місцевій газеті (тобто яка розповсюджується на території,

де проживають учасники товариства) є розумними і добросовісними. При цьому

повідомлення про загальні збори з запізненням на два дні з огляду на

встановлені місцевим та апеляційним судами фактичні обставини на переконання

колегії суддів не могло вплинути на формування поряду денного, кворуму та

голосування з питання виключення зі складу учасників товариства, і сам по собі

такий факт не може вважатися у цій справі достатньою підставою для оспорювання

правомірності прийнятого за наслідками такого голосування рішення.

З урахуванням

внесених до Закону України «Про господарські товариства» змін Законом України

від 07.03.2002 за № 3095-ІП, згідно зі ст.ст. 58, 60 Закону України «Про

4

господарські товариства», учасники

товариства мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному

фонді, а збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники

(представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками

голосів. При цьому рішення з питання про виключення учасника з товариства

відповідно до ст.ст. 59, 64 цього Закону вважається прийнятим, якщо за нього

проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками

загальної кількості голосів учасників товариства, а учасник про виключення

якого йдеться в голосуванні участі не приймає.

Колегія суддів

відзначає, що за змістом п. 2 Прикінцевих положень Закону України від

07.03.2002 за № 3095-ІИ наведені норми права мають імперативний характер і

відповідно до ст.ст. 8, 19 Конституції України застосовуються до спірних

правовідносин безпосередньо.

Згідно зі ст.ст.

10, 60-61, 213 ЦПК України доказуванню і з'ясуванню підлягають ті обставини, на

які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та, відповідно,

які мають значення для ухвалення рішення у справі, щодо яких у сторін та інших

осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Тож з огляду на наведене, суд

касаційної інстанції дійшов до переконання, що обставини у цій справі судами

першої і апеляційної інстанцій з'ясовані повно і всебічно, а судові рішення

відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України.

Звідси, збори

учасників товариства 23.10.2004 мали встановлений законом кворум, і рішення про

виключення учасників прийнято необхідною за законом кількістю голосів за

наявних і передбачених законом до того підстав, що виключає підстави

пред'явленого позову.

Звертає увагу і

те, що співпозивачі змістом позову визначили способи захисту права, які є

втручанням у внутрішню господарську діяльність товариства і, таким чином,

виходять за межі повноважень суду за ст. 4 ЦПК України, адже рішення загальних

зборів учасників товариства за своєю правовою природою є правочином, а не

адміністративним актом, і, виходячи з положень ст.ст. 16, 21, 145 ЦК України, судом

воно може визнаватися недійсним з наслідками, визначеними ст. 216 ЦК України, проте

жодним чином воно не може скасовуватися чи в інший спосіб підмінятися рішенням

суду.

Таким чином,

встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що передбачені ч. 1 ст. 338

ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення відсутні, а

оскаржувані судові рішення є правильними по суті та справедливими і не можуть

бути скасовані з одних лише формальних міркувань.

Наведені у

касаційній скарзі доводи висновків місцевого та апеляційного судів не

спростовують.

Керуючись, ст.ст. 323, 332, 336, 342-345 ЦПК України,

колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу

ОСОБА_17

відхилити.

Рішення

Макарівського районного суду Київської області від 21 листопада 2005 року та

ухвалу апеляційного суду Київської області від 21 лютого 2006 року залишити без

змін.

Ухвала набирає

законної сили з моменту оголошення, остаточна і оскарженню не підлягає.