Рішення

від 20.03.2013 по справі 927/162/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 67-28-47, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

"18" березня 2013р. Справа № 927/162/13-г

Позивач: Товариством з обмеженою відповідальністю "ПК Індустрія",

пров. Сімферопольський, 6, "Д-1", м. Харків, 61052

Відповідач: Приватне підприємство "ДніпроАгроМаш",

вул. Пирятинська, 14, м. Прилуки, Прилуцький район, Чернігівська область, 17500

Предмет спору: про стягнення заборгованості в сумі 13258,71

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

позивач: Нещетний А.Ю., довіреність № б/н від 07.02.2013р.,представник

відповідач: Здоровець П.М., наказ № 1 від 01.04.2002р., керівник

Рішення оголошується після оголошеної 12.03.2013р. перерви на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 18.03.2013р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ПК Індустрія" подано позов до Приватного підприємства "ДніпроАгроМаш" про стягнення заборгованості в сумі 13258,71 грн., з яких 10481,61 грн. сума основної заборгованості, 2077,13 грн. сума пені за період з 15.01.12р. по 15.01.13р. включно, 699,97 грн. сума 3% річних за період з 15.03.11р. по 15.01.13р. включно. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання № 1503/1 від 15.03.2011р. та додаткової угоди № 1 від 04.01.2012р. до нього.

Відповідачем після порушення провадження у даній справі було сплачено суми основної заборгованості в розмірі 10481,61 грн., про що надано платіжні доручення № 125 від 04.02.13р. на суму 3021,28 грн., № 134 від 05.02.13р. на суму 2679,38грн., № 3 від 06.02.13р. на суму 1027,25 грн. та № 141 від 06.02.13р. на суму 3753,70грн. до матеріалів справи (а.с. 1-5 т. 2/3).

Представник позивача в судовому засіданні 12.02.13р. підтвердив сплату основного боргу в повному обсязі відповідачем, про що надав до матеріалів справи банківську виписку за період з 01.01.13р. по 28.02.13р., яка судом залучена до матеріалів справи (а.с. 17 т. 2/3).

В судовому засіданні 12.02.13р. було оголошено перерву до 25.02.2013р. в зв'язку з задоволенням клопотання позивача та необхідністю виконання представником позивача вимог ухвали суду щодо надання належних доказів до матеріалів справи.

Після перерви 25.02.2013р. представник позивача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду щодо надання доказів не виконав, тому суд ухвалив відкласти розгляд справи в зв"язку із необхідністю надання позивачем до матеріалів справи доказів, що витребовувались судом.

Відповідачем в судовому засіданні 12.03.13р. був наданий відзив на позов, згідно якого відповідач просить суд застосувати строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені у розмірі 0,1% від суми невиконання зобов"язання, відмовити позивачу у задоволенні вимоги про стягнення пені у сумі 2077,13 грн. та в задоволенні позовних вимог в частині стягнення судових витрат по сплаті послуг адвоката в сумі 4000,00 грн. (а.с. 11-13 т. 3/3). Згідно відзиву на позов відповідач зазначає, що позивач провів нарахування пені (згідно розрахунку) від загальної суми боргу станом на 15.01.12р., тобто від суми боргу за поставлений товар під час дії договору до 15.01.13р. і без врахування дати виникнення у відповідача зобов"язання щодо оплати кожної поставленої партії товарів, що є необґрунтованим, оскільки нарахування пені повинно здійснюватись окремо за кожну партію поставленого товару і своєчасно неоплаченого та може нараховуватись протягом шести місяців від дати виникнення у відповідача обов"язку по оплаті товару. Також відповідач вважає, що згідно чинного законодавства , договір про надання правової допомоги (для стягнення наданих послуг адвоката) повинен укладатись з адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, чи адвокатським бюро або адвокатським об"єднанням, а не з ТОВ „Правовий центр „Альфа-Омега", також сума грошових коштів на оплату послуг адвоката повинна бути перерахована позивачем на рахунок адвоката, а не на рахунок ТОВ „Правовий центр „Альфа-Омега".

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд , -

ВСТАНОВИВ:

15 березня 2011 року між сторонами був укладений Договір постачання № 1503/1, відповідно до умов якого позивач (продавець), у порядку і на умовах, визначених цим договором, зобов"язується поставити і передати у власність відповідача (покупця), а покупець прийняти та своєчасно оплатити підшипники, ГТВ, кільця стопорні, ланцюги приводні, манжети та іншу продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар) партіями, в асортименті, кількості і за цінами, вказаними в узгоджених рахунках.

Відповідно до п. 2.1. Договору, загальна сума цього договору визначається як вартість товару, переданого продавцем відповідно до узгоджених рахунків до цього договору.

Згідно п.п. 3.1., 3.3., 3.4. Договору, товар поставляється партіями. Асортимент і кількість виробів у партії узгоджується між продавцем і покупцем і вказується у видаткових накладних. Відвантаження товару здійснюється в узгоджені терміни для кожної конкретної партії. При передачі товару покупцю, продавець зобов"язаний надати покупцю разом з товаром всю необхідну документацію, в тому числі рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну.

Відповідно до п. 4.1. Договору, покупець здійснює оплату кожної партії товару по відповідному рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом 10 банківських днів з моменту відвантаження товару.

Згідно п.п. 6.1., 6.2. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 04.01.12р., строк дії договору - з моменту його підписання сторонами до 31.12.2012р. Цей договір автоматично продовжує строк своєї дії на наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін заздалегідь за 1 місяць не надасть свої письмові пропозиції щодо припинення дії договору.

Позивач свої зобов'язання за договором постачання № 1503/1 від 15.03.11р. та додаткової угоди № 1 від 04.01.12р. до нього за період з 15.03.11р. по 30.08.12р. виконав на суму 134080,00грн., що підтверджується видатковими накладними в матеріалах справи (а.с. 34-103 т. 2/3).

Відповідач розрахувався із позивачем частково в сумі 123599,21грн., що підтверджується банківською випискою в матеріалах справи (а.с. 6-10 т. 3/3). Відповідач визнавав суму основної заборгованості, що підтверджується листом № 26 від 14.11.12р. відповідача, який був отриманий позивачем (а.с. 187 т. 1/3).

На момент подання позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становила 10481,61 грн.

Після порушення провадження у справі, відповідачем було сплачено 10481,61грн., що підтверджується оригіналами платіжних доручень № 125 від 04.02.13р. на суму 3021,28 грн., № 134 від 05.02.13р. на суму 2679,38 грн., № 3 від 06.02.13р. на суму 1027,25 грн. та № 141 від 06.02.13р. на суму 3753,70 грн. (а.с. 1-5 т. 2/3).

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Виходячи з вищевикладеного провадження у справі про стягнення 10481,61грн. заборгованості підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.2. Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов"язань добросовісна сторона має право стягнення упущеної вигоди, пені (штрафної неустойки) у розмірі 0,1% від суми невиконаних зобов"язань, за кожен день прострочення виконання зобов"язань.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2077,13 грн. за період з 15.01.12р. по 15.01.13р. включно (згідно договору) та 3% річних в сумі 699,97 грн. за період з 15.03.11р. по 15.01.13р. включно.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, розмір пені визначений у договорі за несвоєчасне виконання грошового зобов"язання не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 24.10.2011 р. у справі № 3-114гс11; від 07.11.2011р. у справі № 3-121гс11.

Відповідач подав до суду письмову заяву про застосування строків позовної давності.

Згідно ч. 1 ст. 223 господарського кодексу України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором,

припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно ст. 254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Таким чином, розрахунок заборгованості по пені станом на день подання позову від 25.01.13р.(штемпель на конверті 25.01.13р.), з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 253 Цивільного кодексу України може бути здійснений та , відповідно, стягнутий лише з 25.01.2012р.

Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що позивачем пропущений строк позовної давності щодо стягнення пені до 25.01.12р., перевіривши розрахунки, здійснені позивачем (а.с. 16 т. 1/3), вирішуючи позов в межах заявлених позивачем позовних вимог, з урахуванням вимог вище переліченого законодавства України , суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, в зв'язку із тим, що період за який стягується пеня становить з 25.01.12р. по 15.01.13р. включно, а також те, що розмір пені не може перевищувати розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня та нарахування пені повинно припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню в розмірі 2031,84 грн. за період з 25.01.12р. по 15.01.13р. включно.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши розрахунок позивача (а.с. 13-15 т. 1/3), суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних, в зв'язку із допущенням позивачем арифметичних помилок в розрахунку, а тому суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних за період з 15.03.11р. по 15.01.13р. включно підлягають задоволенню в розмірі 670,05 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 4000,00 грн. судових витрат за послуги адвоката.

В обґрунтування заявленої суми витрат позивачем надано копію Договору про надання адвокатських послуг від 27.11.12р., який укладений між позивачем та ТОВ „Правовий центр „Альфа-Омега"; копію Статуту ТОВ „Правовий центр „Альфа-Омега"; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1543 ; платіжне доручення № 814 від 14.01.13р. на суму 4000,00 грн., згідно якого гроші були перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ „Правовий центр „Альфа-Омега" (а.с. 188-198 т. 1/2).

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до п. 3 ст. 4 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно ст. 14 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив.

Відповідно до ст. 15 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту.

Згідно ст..1,2 статуту ( а.с.191-196), учасниками товариства „Правовий центр „Альфа-Омега" є громадянка Корецька Л.В., також учасниками можуть бути фізичні та юридичні особи, тобто зазначене товариство не є ні адвокатським бюро, ні адвокатським об'єднанням, як організаційними формами адвокатської діяльності. Наявність адвокатського посвідчення у гр.. Корецької Л.В. надає саме їй право надавати послуги адвоката, але в судових засіданнях представляв інтереси позивача юрист за сумісництвом зі ставкою 0,5 окладу Нещеретний Антон Юрійович, що підтверджується наказом № 104/1 від 07.02.13р. (а.с. 9 т. 2/3).

Враховуючи вищезазначене, а також неналежну якість підготовки позовних матеріалів, що призвело до затягування строку розгляду справи та постійного витребовування ухвалами суду необхідних для розгляду справи належних доказів, нескладність справи, участь представника ( який не є адвокатом) в судових засіданнях, розмір позовних вимог, - суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення судових витрат за послуги адвоката в сумі 4000,00 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог., а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1710,74 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в сумі 10481,61 грн. в зв"язку з відсутністю предмету спору.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „ДніпроАгроМаш" (17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Пирятинська, 14, код ЄДРПОУ 31849229) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ПК Індустрія" (61052, м. Харків, пров. Сімферопольський, б. 6, „Д-1", код ЄДРПОУ 37363627) - 2031,84 грн. пені, 670,05 грн. 3% річних, 1710,74 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 20.03.13р.

Суддя І.Г. Мурашко