Постанова

від 28.02.2013 по справі 801/1128/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2013 р. Справа №801/1128/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Латиніна Ю.А., при секретарі судового засідання Захарової М.В., за участю

представника позивача - Чукаткіна Т.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Дорстройсервіс Крим."

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.10.2012 р. № 0008202204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 197 783,00 грн., в тому числі 177 454,00 грн. за основним платежем та 20 329,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.10.2012 р. № 0008212204 щодо зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 77 442,00 грн. по податковій декларації № 9028154105, зареєстрованій в органі державної податкової служби 21.05.2012 р. за 4 місяць 2012 р.; а також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 18.01.2013 р. № 0001042204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 375 048 грн., в тому числі за основним платежем - 354 720,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 20 328,00 грн., а також від

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 11.10.2012 р. № 7384/22-3/34671363, на підставі яких прийнято оскаржені податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсності, суперечать вимогам Податковому кодексу України, не засновані на законі, є протиправними та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимогах з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач, повідомлений належним чином про місце, день і час судового розгляду, явку повноважного представника у судові засідання не забезпечив двічі. Будь-яких клопотань суду не направив, заперечень на позов не надав.

За таких підстав, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача відповідно до статті 128 КАС України на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухав доводи та заперечення представника позивача, розглянув матеріали справи, дослідив докази, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Дорстройсервіс Крим.", ідентифікаційний код юридичної особи 34671363, зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 07.11.2006 р., перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Сімферополі АР Крим, узято на податковий облік в органах державної податкової служби з 08.11.2006, є платником податку на додану вартість - індивідуальний податковий номер 34671301247, що підтверджується свідоцтвом від 05.02.2010 № 100267188, має ліцензію Державної Архітектурно-будівельної інспекції на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

У період з 28.09.2012, протягом 5 робочих днів, Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Дорстройсервіс Крим." (ЄДРПОУ 34671363) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Дніпротранснафта" (ЄДРПОУ 34827716) у червні 2011 року та з ПП "Кондор" (ЄДРПОУ 24715471) у серпні 2011 року, а також з питань взаємовідносин з ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "УКРНАФТОТРЕЙД" (ЄДРПОУ 37290423) у квітні 2012 року, за результатами якої складено акт від 11.10.2012 № 7384/22-3/34671363.

Відповідно до висновків названого акту, перевіркою встановлено порушення пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого донараховано податку на прибуток за ІІ квартал 2011 р. у сумі 40 464 грн., 2-3 квартал у сумі 55 676 грн., півріччя 2012 р. у сумі 81 314 грн.; а також встановлено порушення п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, а результаті чого зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду - квітень 2012 року (р. 19 Декларації) на суму 77 442 грн.

18.10.2012 Приватним підприємством "Дорстройсервіс Крим." до канцелярії ДПІ у м. Сімферополі АР Крим подано письмові заперечення до акту документальної позапланової невиїзної перевірки, в яких просив врахувати доводи платника податків при розгляді питання протиправності дій перевіряючих, що зробили протиправні висновки викладені в акті перевірки.

23.10.2012 за вих. № 23508/10/22-3 ПП "Дорстройсервіс Крим." надано відповідь на заперечення, відповідно до яких вказано на відповідність обставин встановлених в акті перевірки дійсним, їх протиправність, та відсутність підстав для задоволення заперечень платника податків на акт перевірки податкового органу.

30 жовтня 2012 року податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС № 0008202204 повідомлено ПП "Дорстройсервіс Крим." про збільшення суми грошових зобов'язань за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, код платежу 3011021000, на суму 197 783 грн., з яких 20 329 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи), а також податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС № 0008212204 повідомлено про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за декларацією від 21.05.2012 № 9028154105 за звітний 4 місяць 2012 року у сумі 77 442 грн.

Не погодившись з зазначеними висновками, позивач оскаржував їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, яка рішенням про результати розгляду первинної скарги від 09.01.2013 р. вих. № 53/10/10.2-14 вищезазначені податкові повідомлення-рішення залишила без змін та збільшила суму грошового зобов'язання, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 30.10.2012 р. № 0008202204, а саме по податку на прибуток на суму 354 720,00 грн. та збільшила штрафні санкції на 20 328,00 грн.

На підставі рішення Державної податкової служби в Автономній Республіці Крим від 09.01.2013 р. вих. № 53/10/10.2-14 ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.01.2013 р. № 0001042204, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств на 375 048,00 грн., в тому числі основний платіж на 354 720,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на 20 328,00 грн.

Не погодившись з висновками акта перевірки та податковими повідомленнями-рішеннями, ПП "Дорстройсервіс Крим." звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом у якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.10.2012 р. № 0008202204, № 0008212204 та від 18.01.2013 р. № 0001042204.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 30.10.2012 № 0008202204, № 0008212204 та від 18.01.2013 № 0001042204, суд зобов'язаний встановити, чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними та розсудливими.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У період, що перевірявся (червень, серпень 2011 року та квітень 2012 року) відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на прибуток та податку на додану вартість, регулювалися Податковим кодексом України.

Коло платників податку на прибуток підприємств, об'єкт оподаткування, порядок визначення доходів та їх склад, склад витрат та порядок їх визнання, методи та порядок нарахування амортизаційних відрахувань, податкова база, порядок нарахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів, ставки податку, порядок обчислення податку, підстави звільнення від оподаткування визначалися у розділі ІІІ Податкового кодексу України, який відповідно до пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів та витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 р.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

При цьому, господарська діяльність за визначенням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Відповідно до підпункту 133.1.1. пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України платниками податку є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Статтею 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За приписами підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Так, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Зокрема, відповідно до пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту пункту 2 статті 3 цього ж Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, згідно якому первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. І первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, лише відсутність первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат позбавляє платника податку права на віднесення до складу витрат вартості придбанням товарів (робіт, послуг), здійснених для провадження господарської діяльності платника податку.

Як убачається з акта перевірки від 11.10.2012 р. №7384/22-3/34671363, податковим органом зазначено про порушення позивачем підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 532 173,90 грн., яке полягало у завищенні витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у ІІ кварталі 2011 року (зокрема у червні 2011 року) по взаємовідносинам з ТОВ "Дніпротранснафта" на суму 1 650 765 грн. (занижено податку на прибуток за ставкою на суму 379 676,00 грн.), у ІІІ кварталі 2011 року (зокрема серпень 2011 року) по взаємовідносинам із ПП "Кондор" на суму 309 495,00 грн. (занижено податку на прибуток за ставкою на суму 71 184,00 грн.) та у півріччі 2012 року (зокрема квітень 2012 року) по взаємовідносинах із ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ "УКРНАФТОТРЕЙД" на суму 387 210,00 грн. (занижено податку за ставкою на суму 81 314,00 грн.).

Відповідно до розділу 3.2.1 акта перевірки від 11.10.2012 № 7384/22-3/34671363, податковим органом, в обґрунтування порушень позивачем податкового законодавства, зазначено про фіктивність господарських операцій із ТОВ "Дніпротранснафта" у червні 2011 року на суму 1 980 917,28 грн., у тому числі ПДВ 330 152,88 грн., а без ПДВ 1 650 764,4 грн.; із ПП "Кондор" у серпні 2011 року на суму 371 394,00 грн., у тому числі ПДВ 61 899,00 грн., а без ПДВ 309 495,00 грн. та з ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ «УКРНАФТОТРЕЙД» у квітні 2012 року на суму 464 652,00 грн., в тому числі ПДВ 77 442,00 грн., а без ПДВ 387 210,00 грн., що вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди, переважно з контрагентами, що мають стани відмінні від "0".

На підтвердження цього відповідачем зроблено посилання на результати перевірок зазначених контрагентів позивача, зокрема, на акт ДПІ у м. Дніпродзержинську від 02.11.2011 № 5881/23-410/34827716, згідно якого ТОВ "Дніпротранснафта" віднесено до категорії "транзитер", кількість працівників якого складає 3 особи та щодо якого встановлено формування податкового кредиту ризикової категорії від ТОВ "Байкара" (який має стан "8" - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ анульовано).

На підставі акту ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 16.07.2012 № 161/22-00/24715471 відповідачем встановлено, що ПП "Кондор" має стан "7" - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, довідка про не встановлення місцезнаходження підприємства за юридичною адресою від 01.02.2012 № 2453, державному реєстратору Вишгородського району Київської області направлено повідомлення за формою 18-ОПП від 03.02.2012 № 1821, в підприємства відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають товарного характеру, що свідчить про нереальність здійснення фінансово-господарських відносин між ПП "Дорстройсервіс Крим." та ПП "Кондор".

Щодо фіктивності взаємовідносин ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "УКРНАФТОТРЕЙД" відповідач керується даними акту Дніпропетровської ДПС від 24.07.2012 № 522/22-507/37290423, згідно яких під час перевірки ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "УКРНАФТОТРЕЙД" щодо взаємовідносин з ПП "Слон" за квітень 2012 р. не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів (робіт, послуг), наявність наміру формувати податковий кредит для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Проте, суд не погоджується з вказаними висновками податкового органу про порушення платником податків вимог податкового законодавства, з огляду на те, що, як убачається з матеріалів справи, наданих позивачем доказів, останнім дотримано вимоги законодавства щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток у спірних періодах.

Відповідно до встановлених з матеріалів справи судом обставин убачається, що у період, який перевірявся (червень та серпень 2011 року, та квітень 2012 року) - позивач придбав у вищевказаних контрагентів бітум нафтовий дорожній марки БНД 90/60.

Придбання бітуму підтверджується дослідженими судом договорами. Зокрема, між ТОВ "Дніпротранснафта" та ПП "Дорстройсервіс Крим."27.04.2011 укладено договір № 270411, строком дії до 30.12.2011, який відповідно до додаткової угоди від 03.01.2012 № 1 продовжено до 31.12.2012. Між ПП "Кондор" та ПП "Дорстройсервіс Крим." 07.02.2011 укладено договір купівлі-пролажу бітуму № Р03/02-11, строком дії до 31.12.2011. Між ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "УКРНАФТОТРЕЙД" та ПП "Дорстройсервіс Крим." 11.04.2012 укладено договір поставки бітуму № БНД/90 та 23.04.2012 укладено договір поставки бітуму № БНД/91.

Про реальність здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, виконання вказаних договорів, транспортування та оплату вартості придбаного бітуму підтверджують необхідні документи, надані позивачем, а саме: наявні в матеріалах справи видаткові та податкові накладні щодо поставок бітуму ПП "Дніпротранснафта" у кількості 287,504 т на загальну суму 1 980 917,28 грн., у тому числі ПДВ 330 152,88 грн. (без ПДВ - 1650764,4 грн.), який транспортувався до місця зберігання ПП "Дорстройсервіс Крим." із залученням ТОВ "Транспортна компанія "Дніпротранснафта" на підставі договору транспортного експедирування від 29.04.2011 № 15, про що свідчать товарно-транспортні накладні та акти приймання-передачі транспортно-експедиційних послуг.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.05.2012 у справі № 2а-2144/12/0170/5, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 17.02.2012 № 0014942301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість позивача у розмірі 65 099,00 грн. по податковій декларації за 6 місяців 2011 року, зареєстрованій в органі державної податкової служби 16.06.2012 року за № 9005569161, та визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення 17.02.2012 № 0014932101, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 265 054,00 грн., прийняті на підставі порушень, встановлених актом перевірки від 26.01.2012 № 685/23-4/34671363 "Про результати невиїзної позапланової перевірки ПП "Дорстройсервіс Крим." з питань взаємовідносин з ТОВ "Дніпротранснафта" за червень 2011р.".

Під час розгляду вказаної справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт здійснення спірних поставок бітуму ТОВ "Дніпротранснафта" позивачу, а тому відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Факт двох поставок бітуму ПП "Кондор" позивачу у серпні 2011р. у кількості 52,68 т на загальну суму 371 394,00 грн., у тому числі ПДВ 61 899,00 грн. (без ПДВ 309 495,00 грн.) також підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими та податковими накладними щодо поставки бітуму, перевезення якого здійснено ПП "Кондор" за договором перевезення вантажу від 07.02.2011 № А02/02-11, про що свідчать наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні за серпень 2011 року.

Як вбачається з акту перевірки, у квітні 2012 року ПП "Дорстройсервіс Крим." придбано у ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "УКРНАФТОТРЕЙД" бітум дорожній у кількості 60,74 т на загальну суму 464 652,00 грн., у тому числі ПДВ 77 442,00 грн. (без ПДВ 387 210,00 грн.). В матеріалах справи наявні первинні документи, які підтверджують поставки бітуму від контрагента позивачу у квітні 2012 року за договорами поставки бітуму від 11.04.2012 № БНД/90 та № БНД/91.

Крім того, суд враховує, що позивач повністю розрахувався із ТОВ "Дніпротранснафта", ПП "Кондор" та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "УКРНАФТОТРЕЙД" за придбаний у періоди, що перевірялися, бітум, що підтверджується платіжними дорученнями, згідно яким розрахунки з вищезазначеними постачальниками було здійснено на повну суму поставок з розрахункового рахунку позивача.

Відповідні господарські операції знайшли своє підтвердження у регістрах бухгалтерського обліку, про що свідчать картки рахунку 201 за контрагентами, взаємовідносини з якими були предметом перевірки податкового органу і висновки якого про фіктивність господарських взаємовідносин позивача з контрагентами оспорює позивач.

Суд також приймає до уваги пояснення представника позивача, які підтверджені належними та допустимими доказами, ПП "Дорстройсервіс Крим." здійснює господарську діяльність щодо будівництва доріг, мостів, тунелів, інших будівельно-монтажних робіт, про що свідчить ліцензія Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України серії АВ № 475400, строком дії якої з 10.06.2009 р. до 10.06.2014 р.

За даними бухгалтерського обліку та на підставі дослідження первинних документів, судом встановлено, що бітум, придбаний у вказаних контрагентів за відповідними господарськими взаємовідносинами, використано у господарській діяльності позивача, про що свідчать договір, укладений між ПП "Дорстройсервіс Крим." та Службою автомобільних доріг у м. Севастополі від 04.10.2011 року № 26 про закупівлю послуг з поточного (планово-попереджувального) ремонту автомобільної дороги загального користування місцевого значення "Під'їзд до с. Кача" км 19+665 - 27+665. За умовами названого договору у листопаді та грудні 2011 року ПП "Дорстройсервіс Крим." використано для виготовлення асфальтобетонних сумішей бітум, придбаний у червні та серпні 2011 року. Вказані обставини підтверджено позивачем наданим суду актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, підписаний з боку замовника Службою автомобільних доріг у м. Севастополі.

Також, на підтвердження використання у власній господарській діяльності бітуму, придбаного у квітні 2012 року, позивачем надано договір із Службою автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим від 16.09.2011 року № 72/11 про закупівлю послуг з поточного ремонту автодороги державного значення М-18 Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта, км 710+000 - 726+000 за державні кошти. На виконання умов вказаного договору у квітні та травні 2012 року ПП "Дорстройсервіс Крим." використано для виготовлення асфальтобетонних сумішей бітум, придбаний в ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ "УКРНАФТОТРЕЙД", що підтверджується актами приймання виконаних робіт за травень та квітень 2012 р., підписаний Службою автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим.

Вказані первинні документи спростовують доводи податкового органу про фіктивність господарських взаємовідносин, нереальність та безтоварності правочинів по взаємовідносинам, що перевірялися.

Посилання податкового органу в акті перевірки на нереальність взаємовідносин із ПП "Кондор" у серпні 2011 року через неможливість здійснення зустрічної звірки та відсутність підтвердження відомостей у 2012 року, є припущенням податкової інспекції, та належними та достовірними доказами ці обставини не підтверджено.

Згідно наданої суду довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з початку реєстрації до 04.04.2012 р. відсутні будь-які записи про непідтвердження ПП "Кондор" відомостей про себе, навпаки, ПП "Кондор" регулярно підтверджувало відомості про себе, зокрема, 27.09.2006 р., 25.01.2010 р., 09.03.2011 р., 06.09.2011 р., 14.12.2011 р.

Тобто на час здійснення господарських операцій у серпні 2011 року відомості про ПП "Кондор", в тому числі щодо юридичної адреси, яка зазначена у первинних документах, складених під час здійснення операцій у серпні 2011 року, існували та були наявними в Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З акту перевірки та інших документів, наявних у справі, не вбачається, що відомості про ПП "Кондор" у серпні 2011 року є недостовірними та позивач знав або міг знати про це.

В будь-якому випадку, така обставина, як непідтвердження відомостей або відсутність ПП "Кондор" за місцезнаходженням, мала б значення для вирішення питання про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання платником ПДВ чи для припинення юридичної особи та не повинна стосуватись належного виконання господарських зобов'язань ПП "Кондор" як постачальником товарів.

Як убачається з положень частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм та наявних в матеріалах справи відомостей з ЄДР вбачається, що ПП "Кондор" на час здійснення господарський операцій у серпні 2011 року, а інші контрагенти, взаємовідносини з якими були предметом перевірки, ТОВ "Дніпротранснафта" та ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ "УКРНАФТОТРЕЙД" - до теперішнього часу зареєстровані у ЄДР, є юридичними особами, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, мають, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача на момент укладення та виконання спірних угод були виключені з ЄДР, у зв'язку з чим не були наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Щодо висновків про нікчемність господарських операцій, суд зазначає наступне.

Із змісту акту перевірки вбачається, що збільшення грошових зобов'язань позивачу ґрунтується виключно на самостійних висновках відповідача про нікчемність господарських операцій, в яких позивач виступав покупцем. При цьому, такі правочини, на думку відповідача, є нікчемними в силу статті 228 Цивільного кодексу України, оскільки порушують публічний порядок, і з огляду на статтю 216 Цивільного кодексу України, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. З огляду на це, первинні документи видані за господарськими операціями, в яких позивач виступав покупцем, не дають права на формування витрат.

Натомість, відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 Цивільного кодексу України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам, та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Положеннями статті 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, яка полягає у тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорюванні. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (пункт 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, чітко визначений статті 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Із нікчемного правочину повинно витікати, що його метою є одна з перелічених у статті 228 Цивільного кодексу України умов. При застосуванні цієї норми слід встановити, що правочин направлений на незаконне заволодіння майном держави, і саме після цього він стає нікчемним.

Виходячи з викладених норм, суд вказує, що визнанню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинне передувати відповідне рішення компетентного органу, яким встановлено, зокрема завдання шкоди державі, проте такі відомості в акті перевірки відсутні.

Договори, укладені між позивачем та контрагентами, виходячи з їх змісту, не спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, а передбачають передачу товару покупцю, в даному випадку - позивачу, і отримання коштів за товар продавцем.

Як вбачається з акту перевірки, він містить посилання на ознаки фіктивності контрагентів ТОВ "Дніпротранснафта" - ТОВ "Байкара" та ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ "УКРНАФТОТРЕЙД" - ПП "СЛОН", однак ті обставини, що контрагенти позивача мали цивільно-правові відносини з підприємствами з ознаками "фіктивності", можуть служити доказами фіктивності або удаваності цих правочинів статтям 234, 235 Цивільного кодексу України) та оспорювання їх в судовому порядку, але не може бути підставою для визнання нікчемними (недійсними) правочинів між позивачем та його контрагентами.

Статтею 83 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік документів та відомостей, які можуть бути використані податковими органами під час проведення перевірок платників податків. До них, зокрема, належать: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

До того ж, фіктивне підприємництво (статті 205 Кримінального кодексу України) є карно-кримінальним діянням - злочином, винуватість та відповідальність за який встановлюється виключно за вироком суду. Отже, встановлення в ході перевірки таких фактів, як несплата контрагентами контрагентів позивача податків, а також неподання ними податкової звітності не є належним доказом укладення угод з метою завдання шкоди державі, такий факт також не має причинного зв'язку між виконанням зобов'язань контрагентами за укладеними угодами та завданням шкоди державі через несплату податків контрагентом.

За таких підстав, матеріали справи не містять доказів недійсності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Твердження податкового органу викладені в акті перевірки № 7384/22-3/34671363 від 11.10.2012, суперечить положенням статті 61 Конституції України, згідно до яких юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому будь-які порушення з боку контрагентів, навіть якщо вони мали місце, не можуть бути підставами для притягнення позивача до відповідальності, у тому числі у вигляді збільшення податкового зобов'язання.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень від 30.10.2012 № 0008202204 та від 18.01.2013 № 0001042204, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 572 831,00 грн., в тому числі 532 174,00 грн. - за основним платежем та 40 657,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як убачається з матеріалів справи та акту перевірки, на думку відповідача, зменшення від'ємного значення з ПДВ на 77 442,00 грн. пов'язано із завищенням податкового кредиту за квітень 2012 року внаслідок порушення ПП "Дорстройсервіс Крим." підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у зв'язку з придбанням товарів у ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ "УКРНАФТОТРЕЙД".

Суд зазначає, що сума податкового кредиту позивача за квітень 2012 року сформована за рахунок податкових накладних, які всі в повному обсязі досліджені податковою та описані в акті перевірки.

Вищенаведене свідчить про те, що належне оприбуткування та використання позивачем придбаного в ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ "УКРНАФТОТРЕЙД" у квітні 2012 року бітуму підтверджується документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача та регістрами бухгалтерського обліку.

Формування податкового кредиту на суму 77 442,00 грн. підтверджується також податковими накладними, включеними позивачем до податкового кредиту у податковій декларації за квітень 2012 року.

Податкове зобов'язання, з положень пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено як сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізично особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України). Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, (п. 198.6. ст. 198 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 2 п. 198.6. ст. 198 ПК України).

З матеріалів справи вбачається, що спірний податковий кредит повністю сформований за вимогами діючого законодавства та підтверджений належним чином оформленими податковими накладними.

Податкові накладні, суми сплаченого (нарахованого) податку, за якими підприємство включило до складу податкового кредиту, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства надійшли до підприємства у відповідних періодах, що підтверджується записами у реєстрі отриманих податкових накладних .

Податкові накладні - є звітними податковими документами та одночасно розрахунковими, що підтверджують правомірність включення платником податку сум ПДВ до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право покупця на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок витрат на придбання товарів з господарською діяльністю підприємства та наявність належно оформленої податкової накладної.

З матеріалів справи, у тому числі акту перевірки, вбачається, що контрагент позивача ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ "УКРНАФТАТРЕЙД" зареєстрований у якості платника ПДВ на час здійснення операцій, реальність яких не визнається відповідачем та на час розгляду справи у суді, що підтверджується матеріалами справи.

Виходячи з положень вказаних норм закону та обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність доказів порушень оформлення податкових накладних № 6 від 12.04.2012 р. на загальну суму 231 496,00 грн., в тому числі ПДВ 38 582,67 грн. та № 11 від 23.04.2012 р. на суму 233 156,00 грн., в тому числі ПДВ 38 859,33 грн. Таким чином, позивачем правомірно здійснювалося формування податкового кредиту на підставі названих податкових накладних, які відповідно до статті 201 Податкового кодексу України засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Податковий кодекс не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від будь-якого стану, який присвоюється контрагентам його контрагентів.

Податковим кодексом України також не передбачено, що платник податку не має права віднести до податкового кредиту суми ПДВ, за податковими накладними, виписаними контрагентом, контрагенти яких не подають податкову звітність та/або не сплачують податки.

Оскільки всі суми фактично сплачені позивачем і підтверджені податковими накладними, у нього не було підстав не включати їх в податковий кредит.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача щодо завищення податкового кредиту та від'ємного значення об'єкта оподаткування за квітень 2012 року на 77 442,00 грн. по взаємовідносинам із ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ "УКРНАФТОТРЕЙД" та порушення підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України документами первинного бухгалтерського та податкового обліку не підтверджуються.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог позивача про визнання протиправним та скасування як такого, що суперечить діючому законодавству, податкового повідомлення-рішення від 30.10.2012 № 0008212204

З огляду на викладене, зважаючи на встановлені судом обставини, адміністративний позов, із яким звернувся позивач щодо захисту порушених прав та інтересів, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду, де відповідачем є суб'єкт владних повноважень, стягуються з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків останнього. Отже, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду у розмірі 2 294,00 грн. підлягає поверненню шляхом безспірного списання із рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Під час судового засідання, яке відбулось 28.02.2013 оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 05.03.2013 року.

Керуючись ст. ст. 160-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 30 жовтня 2012 року № 0008202204, № 0008212204 та від 18 січня 2013 року № 0001042204.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Дорстройсервіс Крим." судові витрати сумою 2 294,00 грн. шляхом їх безспірного списання із рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Латинін Ю.А.