Постанова

від 12.03.2013 по справі 805/698/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2013 р. Справа №805/698/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16 год. 00 хв.

Донецькій окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М. при секретарі Піскурєвій Ю.А., за участю представників: позивача - Моталова А.В. (довіреність від 25.05.2012 року, відповідача - Бондаренко К.В. (довіреність від 26.10.2012 року № 23/724), Чернишової О.О. (довіреність від 05.09.2012 року № 23/553), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «ЕКСІТО» до Східної митниці Державної митної служби України про скасування рішення від 13.11.2012 року № 700020000/2012/000145/2 про коригування митної вартості товарів на суму 1 009,76 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «ЕКСІТО» (далі - ПП «ЕКСІТО», позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Східної митниці Державної митної служби України (далі - Східна митниця, відповідач) про скасування рішення від 13.11.2012 року № 700020000/2012/000145/2 про коригування митної вартості товарів на суму 1 009,76 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вважає неправомірними прийняте відповідачем рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 13.11.2012 року № 700020000/2012/000145/2 згідно якому Східна митниця необґрунтовано здійснила митну оцінку імпортованого товару за резервним (шостим) методом визначення митної вартості, яку позивач вважає невірною та безпідставно завищеною. Таким чином, позивач просить у судовому порядку скасувати спірне рішення відповідача від 13.11.2012 року № 700020000/2012/000145/2 про коригування митної вартості товарів на суму 1 009,76 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі і скасувати спірне рішення відповідача.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що відповідачем під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено відсутність документів на ідентичні товари, отже заявлена митна вартість імпортованого товару була визначена з урахуванням цінової бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (ЄАІС ДМСУ) та прийнято рішення щодо можливості застосування другорядного резервного визначення митної вартості відповідно до чинного законодавства. Також за результатами опрацювання наданими позивачем документами відповідачем встановлено, що за своїм змістом такі документи не містять всіх даних до обраного декларантом методу визначення митної вартості, зокрема, невідповідність дати окремих документів, повноваження осіб на підпис документів. Таким чином, відповідач вважає безпідставними позовні вимоги, а тому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 294478 приватне підприємство «ЕКСІТО» зареєстроване виконавчим комітетом Краснолиманської міської ради Донецької області 05.05.2005 року за № 1 272 102 0000 000090, ідентифікаційний код юридичної особи - 33176005, місцезнаходження - 84440, Донецька область, м. Красний Лиман, Пісчаний кар'єр закритого акціонерного товариства «Трест Донбастрансбуд», перебуває на податковому обліку в Слов'янської ОДПІ (Краснолиманське відділення).

Свою діяльність ТОВ «ЕКСІТО» здійснює відповідно до Статуту, затвердженого протоколом Зборами засновників № 1 від 01.02.2005 року.

З матеріалів справи та пояснень сторін судом встановлено, що 13 листопада 2012 року позивач через уповноважену особу (декларанта) - товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна компанія «Інтріс трейд» (ТОВ «ПТК «Інтріс трейд») подано до Східної митниці вантажно-митну декларацію (ВМД) № 700020000/2012/009741, якою задекларувало імпорт товару - кровельний гідроізоляційний рулонний матеріал з нафтового бітуму: ТУ 5774-019-17925162-2003, код УКТЗЕД 6807101029, країна походження - Російська Федерація, країна відправлення - Росія, на умовах FCA м. Рязань, на загальну митну вартість 263 450,00 рублів РФ (з розрахунку 52,69 руб. РФ за 1 кв.м.), статистична вартість товару згідно ВМД - 71 826,51 грн.

Разом з зазначеною ВМД для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом надані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 27.03.2012 року № 13900/12 (код 4100), додаткові угоди до контракту № 1 та № 2 та специфікацію № ТН 0001036083 (код 4103), договір на надання експедиторських послуг з організації доставки вантажу автомобільним транспортом від 07.11.2012 року (код d4301), довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна від 31.10.2012 року (код 5090), інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару від 08.11.2012 року (код 5501), інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару від 08.11.2012 року (код 5503), інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) від 08.11.2012 року (код 5504), сертифікат про походження товару СТ-1 RUUA 2062004524 (код 7006), паспорт якості від 07.11.2012 року № 15046 (код d9000), експортну декларацію країни відправника від 08.11.2012 року № 10129060/081112/0006879 (код d9610) (а.с. 68).

З пояснень відповідача слідує, що під час контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що заявлений рівень митної вартості імпортованого товару значно нижчий в порівнянні з цінами на подібні товари, митне оформлення яких вже здійснено, а саме згідно ВМД від 27.08.2012 року № 700020000/2012/007168 митна вартість подібного товару («кровельний гідроізоляційний рулонний матеріал з нафтового бітуму - Бітроеласт ХКП сланець сірий» (код УКТЗЕД 6807101029, країна походження Російська Федерація)) оформлювалась Східною митницею за рівнем митної вартості - 60,795 руб. РФ за 1 кв.м. (а.с. 70, 127). При цьому, як зазначив відповідач, що не спростовано позивачем, ця ціна визначена декларантом за першим методом - за ціною договору.

Крім того, за наслідками вивчення та опрацювання документів виявлені недоліки у наданих позивачем відомостях, а саме:

- платіжне доручення від 30.10.2012 року № 595 не має відміток банківської установи;

- згідно пп.4.3-4.4 контракту від 27.03.2012 року № 13900/12 (пряма мова): «Оплата Товара Покупателем производится на условиях 100% предоплаты. Продавец приостанавливает все отгрузки в адрес Покупателя по всем заключенным контрактам в т.ч. и те, по которым предусмотрена 100 % предоплата, если по одному из контрактов нарушен срок оплаты товара. Моментом поставки в рамках данного Контракта признается дата отгрузки Товара со склада Продавца. Моментом оплаты принимается дата поступления денежных средств на расчетный счет Продавца». Проте, як зазначено у рахунку на оплату від 24.10.2012 року № 244240 він діє протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення, тобто - до 26.10.2012 року, разом з тим, платіжне доручення за № 595 видане 30.10.2012 року. Також у рахунку зазначено дату відвантаження 29.10.2012 року, а товарно-транспортна накладна CMR № 008834 видана 08.11.2012 року (19, 76, 77, 80);

- довідка про транспортні витрати б/н від 08.11.2012 року не має реквізитів підприємства, що її видала, не містить посилання на транспортний документ, не вказано даних про особу, що її підписала. При цьому, митниці надано ксерокопію довідки з відтиском печатки та підписом особи, яка її видала, а дата вказана ручкою вже після виготовлення копії цього документу (а.с. 13, 75).

Таким чином, як зазначає відповідач, під час митного оформлення імпортованого товару декларантом позивача надані документи, які містять ряд недоліків та протиріч, що є неналежним доказом для підтвердження митної вартості, заявленої декларантом. Враховуючи наведене у відповідача виникли сумніви в правильності визначення митної вартості, що розрахована позивачем за ВМД від 13.11.2012 року № 700020000/2012/009741.

Згідно відміток відповідача від 13.11.2012 року на декларації митної вартості від 13.11.2012 року № 700020000/2012/009741 вбачається, що Східна митниця запропонувала позивачу на виконання вимог ст. 53 Митного кодексу України надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме:

- договір із третіми особами пов'язаний з договором на поставку товару;

- рахунки про здійснення платежів на користь продавця здійснені третім особам (за наявності);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги про якісні та вартісні характеристики підготовлені експертними організаціями (а.с. 69).

Як слідує з пояснень представників відповідача у судовому засіданні, підтверджено матеріалами справи та не спростовано представником позивача, декларантом було відмовлено надати додаткові документи. Так, у заяві від 13.11.2012 року № 1311 декларантом ОСОБА_4 надісланому Східній митниці електронним засобом зазначено (пряма мова): «нажаль надати необхідні документи на данний час немає можливості» (а.с. 72).

Разом з цим, станом і на 12.03.2013 року (дату прийняття даної постанови), наведені документи відповідачу не надавалися.

Також декларант відмовилась від участі у проведенні консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Про таку відмову, декларант теж повідомила відповідача заявою від 13.11.2012 року № 1311/1 (а.с. 73).

Приймаючи до уваги ненадання позивачем всіх витребуваних документів на підтвердження вартості товару, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів, а також відсутність у митного органу об'єктивного джерела інформації, а саме: документів на ідентичні товари, які на час здійснення митного оформлення оцінюваних товарів імпортовані на митну територію України та на час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів, митним органом було здійснено коригування митної вартості товарів з урахуванням цінової бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (згідно з Положенням про Єдину автоматизовану інформаційну систему Державної митної служби України, затвердженого наказом Державної митної служби від 04.11.2010 року № 1341) та прийнято рішення щодо можливості застосування другорядного резервного методу визначення митної вартості.

Отже Східною митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 13.11.2012 року № 700020000/2012/000145/2, яким визначено позивачу митну вартість кровельного гідроізоляційного рулонного матеріалу з нафтового бітуму за ціною 60,7950 руб. РФ за 1 кв.м., що склала 303 975,00 за 5000 кв.м. товару (за курсом НБУ станом на 13.11.2012 року 0,2529 грн. за 1 руб. РФ) (а.с. 34).

З пояснення позивача слідує, що після того, як відповідачем було прийняте рішення про визначення митної вартості товару та картка про відмову у прийнятті митної декларації №700020000/2012/00073, з метою недопущення простою та виникнення збитків, позивач був змушений відмовитися від надання запитуваних митним органом документів та у зв'язку з цим вважав недоцільним проведення консультації. Отже позивач збільшив митну вартість заявленого до розмитнення товару, у зв'язку з чим надав відповідачу іншу декларацію про визначення митної вартості партії товару від 13.11.2012 року № 700020000/2012/009770 за ціною 60,7950 руб РФ за 1 кг.

З даної ВМД вбачається, що крім наведених вище документів, наданих до ВМД від 13.11.2012 року № 700020000/2012/009741, декларантом також надані такі документи: довідку б/н - калькуляцію транспортних витрат (код 3007), рахунок-фактуру від 07.11.2012 року № 11010509/621 (код 3105), пакувальний лист від 07.11.2012 року № 192085 (код 3141), довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна від 31.10.2012 року (код m5090), інформацію про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару від 08.11.2012 року (код 5502), (а.с. 68, 79, 80).

При перерахуванні суми товару за ВМД від 13.11.2012 року № 700020000/2012/009770 різниця платежу збільшилась на суму в розмірі 1009,76 грн.

Позивач вважає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару за договірною ціною та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою для висновку про недостатність даних щодо митної вартості товарів заявленої декларантом.

У контексті з наведеним суд вважає за необхідне відмітити, що системний аналіз норм Митного кодексу України дозволяє дійти висновку, що вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках відноситься до виключної компетенції митних органів.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ст. 52 Митного кодексу України).

За приписами ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 55 Митного кодексу України надано право митному органу коригувати митну вартість товарів.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Із наведеного вбачається, що до виключної компетенції митних органів належить вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товару. Саме митний орган встановлює достатність наданих декларантом документів для підтвердження митної вартості товару.

Згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

10 квітня 2008 року Верховна Рада України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994). Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947), оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках. Статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

В обґрунтування своїх вимог про надання додаткових документів митниця посилалась на наявність у неї обґрунтованих сумнівів щодо правильності заявленої митної вартості товару.

Таким чином, на думку суду митний орган діяв у межах наданих йому повноважень та згідно встановлених Митним кодексом України правових норм при перевірці правильності визначення митної вартості товару за ВМД від 13.11.2012 року № 700020000/2012/009741.

Відповідно до приписів ст. 57 визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з приписами ст. 64 Митного кодексу України резервний метод застосовується у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

При цьому цією статтею встановлені обмеження щодо цього методу. Так, митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Декларант або уповноважена ним особа зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомостей про митну вартість, які повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як вбачається з матеріалів справи документами, що підтверджували митну вартість задекларованих товарів та були надані позивачем, є: зовнішньоекономічний контракт від 27.03.2012 року № 13900/12 з додатковими угодами та іншими документами, перелік яких наведений вище за текстом даної постанови.

Заявлена митна вартість товару за ціною 52,69 руб. РФ пояснюється позивачем як договірна ціна згідно контракту 27.03.2012 року № 13900/12.

Як слідує з пояснень відповідача, заявлена митна вартість не відповідала, зокрема, митній вартості, заявленої раніше поданої до Східної митниці ВМД від 27.08.2012 року № 700020000/2012/007168 (а.с. 70, 127), а з наданими позивачем документами задекларована сума не була підтверджена. При цьому, надані документи мали недоліки та протиріччя, які наведені вище за текстом цієї постанови.

Наведені обставини зумовили потребу у витребуванні додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів згідно з вимогами ст. 53 Митного кодексу України.

Витребувані документи позивачем митному органу не були надані. Декларант позивача від витребуваних митним органом документів та від проведення консультації щодо визначення митної вартості товару відмовився, пояснюючи це відсутністю таких документів та недоцільністю проведення консультації.

Таким чином, враховуючи наведене, митницею прийнято рішення щодо можливості застосування другорядного методу визначення митної вартості - резервного.

Отже митницею було підвищено (скориговано) заявлену позивачем митну вартість 52,69 руб. РФ за 1 кв.м. імпортованого товару до 60,795 руб. РФ та видане спірне рішення від 13.11.2012 року № 700020000/2012/000145/2 про коригування митної вартості товарів.

Разом з цим суд також зазначає, що інші другорядні методи (з «а» по «г») відповідачем не застосовувалися у зв'язку із відсутністю інформації та документів щодо аналогічних чи подібних товарів.

Правомірність застосування другорядного резервного методу визначення митної вартості товару у випадку надання декларантом неналежних документів, відмови надати (не надання) декларантом документів на вимогу митного органу, з урахуванням того, що з поданих документів не було достатньої інформації для підтвердження митної вартості товару узгоджується також з судовою практикою, що підтверджується, зокрема, постановою Вищого адміністративного суду України від 08.11.2012 року у справі № К-46663/09, К-22341/09, за змістом якої визначено: «… оскільки у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару, а позивач відмовився надати додаткові документи для її підтвердження, то митний орган, відповідно до митного законодавства, обґрунтовано прийняв картку відмови та визначив митну вартість товару 6 (резервним) методом» (а.с. 59). А також постановою Верховного суду України від 10.04.2012 року підтверджено позицію митних органів, що «надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів» (а.с. 63).

Отже, на думку суду при визначенні митної вартості товару, відповідач діяв у межах повноважень відповідно до положень Митного кодексу України.

З огляду на наведене, на думку суду, та рішення Східної митниці про коригування заявленої митної вартості товарів від 13.11.2012 року № 700020000/2012/000145/2 до вантажної митної декларації № 700020000/2012/009741 прийняті відповідачем обґрунтовано та на підставі діючого законодавства, відповідають обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не надано доказів, що спростовували б доводи відповідача, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки у матеріалах справи відсутні документальні докази судових витрат відповідача, суд їх не компенсує.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволення позову приватного підприємства «ЕКСІТО» до Східної митниці Державної митної служби України про скасування рішення від 13.11.2012 року № 700020000/2012/000145/2 про коригування митної вартості товарів на суму 1 009,76 грн. - відмовити повністю.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 12 березня 2013 року. Повний текст постанови виготовлений 17 березня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.