Ухвала

від 11.03.2013 по справі 2а-9662/12/0170/28

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-9662/12/0170/28

11.03.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Мунтян О.І. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Агро"- Якубов Рустам Абдумуталлібович, довіреність б/н від 23.10.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Керчі АРК Державної податкової служби - Дацько Катерина Олександрівна, довіреність № 1556/10/10 від 06.02.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Керчі АРК Державної податкової служби - Шутенко Катерина Павлівна, довіреність № 1264/10/10 від 28.01.13

розглянувши матеріали справи № 2а-9662/12/0170/28 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Керчі АРК Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко Г.Б. ) від 24.10.12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Агро" (вул. Мирошника, 3, кв. 23, м. Керч, Автономна Республіка Крим,98305)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АРК Державної податкової служби (вул. Борзенко, 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.10.2012 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Агро" до Державної податкової інспекції в м. Керчі АРК Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.10.2012 року №0001062201.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.10.2012 року №0001072201.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Агро" (ЄДРПОУ 31248156) витрати зі сплати судового збору у розмірі 167,06 грн. з Державного бюджету України.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.10.2012 року та прийняти нове рішення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.10.2012 року без змін.

Представники відповідача у судовому засіданні наполягали на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.10.2012 року та прийнятті нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права. Зокрема порушені ч.3 ст.2 та ч.2 ст.69 КАС України, постанова прийнята без обґрунтованого дослідження усіх доказів та обставин, що мають істотне значення для справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс-Агро" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.08.2012 року №0001062201, №0001072201.

Позивач зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку в Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби.

Посадовими особами відповідача проведено невиїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань достовірності визначення показників податкової звітності по взаємовідносинам із КП «Альянс»" (ЄДРПОУ 32468182) за квітень 2009 року та жовтень 2009 року.

За наслідками перевірки складено акт від 13.08.2012 року №622/22-02/31248156 яким встановлено:

- порушення ч. 1-3, ч.5-6 ст. 203, ч.1-2 ст.215, ч.1 ст.216, ч.2 ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ „Альянс-Агро" при придбані робіт та ТМЦ у постачальників - КП "Альянс"; - порушення п.7.4.1., п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.8.2., п.8.5 ст. 8 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІV зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму ПДВ- 800,00 грн., у за жовтень 2009р.-800,00 грн.;

- порушення п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.97р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, що привело до заниження податку на прибуток підприємства в сумі 12565,00 грн., в т.ч: 2 кв. 2009р. - 11565,00 грн., 4кв. 2009р.-1000,00 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.08.2012 року №0001062201 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 15706,25 грн., у тому числі 12565,00 грн. - за основним платежем, 3141,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); податкове повідомлення - рішення від 22.08.2012 року №0001072201 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1000,00 грн., у тому числі 800,00 грн. - за основним платежем, 200,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)

Висновки акту перевірки ґрунтуються на наступному.

Перевіркою встановлено, що позивач здійснював господарські операції із контрагентами КП «Альянс».

За результатами перевірки встановлено факти укладання між позивачем та КП «Альянс» договорів, але не вбачається можливим підтвердити фактичне придбання позивачем товарно матеріальних цінностей (ТМЦ). У зв'язку з чим, відповідач дійшов висновку, що реальної передачі товарів за цими договорами не було, на підставі чого договірні стосунки між позивачем та КП «Альянс» є такими, що здійснені без мети настання реальних наслідків та є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статутних документів та довідки з ЄДРПОУ основними видами господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Агро", зокрема є: вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур; допоміжна діяльність у рослинництві; після урожайна діяльність; оброблення насіння для відтворення. (а.с.17-18)

10.04.2009 року між позивачем та КП «Альянс» укладено договір купівлі-продажу б/н. Предметом договору є: гранстар-10кг, фостак-45 літрів, імпак-205 літрів. Ціна договору складає 55510,00грн. Ціна договору включає в себе доставку. (а.с.49)

25.09.2009 між позивачем та КП «Альянс» укладено договір купівлі-продажу № 1693. Предметом договору є протруйник Раксил Ультра. Ціна договору складає 200,00грн. за 1 літр без ПДВ. Ціна договору включає в себе доставку. (а.с.50)

Виконання умов договору щодо поставки ТМЦ підтверджують наступні документи: рахунок-фактура №1026 від 15.04.09р. на суму 55510,00 грн. (а.с.55), видаткова накладна №1041 від 15.04.09р. на суму 55 510,00 грн. (а.с.56), податкова накладна №1041 від 15.04.09р. на суму 55510,00грн. (а.с.57), платіжне доручення на суму 55 510,00 грн.(а.с.58); рахунок-фактура №3398 від 02.10.09р. на суму 4800,00 грн.(а.с.60), видаткова накладна №3449 від 02.10.09 р. на суму 4800,00 грн. (а.с.61), податкова накладна №3449 від 02.10.09 р. на суму 4800,00 грн. (а.с.62), платіжне доручення на суму 4 800, 00 грн. (а.с.63)

За результатами перевірки підприємства не встановлено наявність документів, що підтверджують переміщення товарів на виконання договору купівлі-продажу між ТОВ "Альянс-Агро" та КП «Альянс», що є порушенням ведення податкового обліку.

Судова колегія звертає увагу, що відсутність шляхових листів або інших документів, що підтверджують переміщення товарів, не є порушенням норм чинного податкового законодавства України та не може бути підставою для висновків щодо нікчемності укладених договорів купівлі-продажу між ТОВ «Альянс Агро» та КП «Альянс».

Підпунктом 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктами 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктам 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Підпункт 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334 від 28.12.1994 встановлює, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334 від 28.12.1994 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину позивача з КП «Альянс» не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентами. Доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб також не надано.

З урахуванням наведеного, податковий орган не мав права збільшувати суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням №0001072201 від 22.08.2012 та податку на прибуток підприємств податковим повідомленням-рішенням №0001062201 від 22.08.2012.

Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.10.2012 року, справу призначено до розгляду на 24.10.2012р.. Доказами сповіщення сторін про дату, час та місце розгляду справи є направлення на електронну адресу відповідача ухвал Окружного адміністративного суду АР Крим про відкриття провадження по справі та призначення справи до розгляду, а також повістки про виклик до суду в адміністративній справі (а.с.37-38) Колегією суддів встановлено, що значені документи отримані відповідачем 23.10.2012 року (а.с.39), що є порушенням ч.3 ст.35 КАС України, якою встановлено, що повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.

Однак, невчасне сповіщення відповідача про розгляд справи у суді першої інстанції, та відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду, не спричинило неправильного вирішення справи по суті.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АРК Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.10.2012 року по справі № 2а-9662/12/0170/28 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 березня 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис О.І. Мунтян

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко