Рішення

від 14.03.2013 по справі 910/2414/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2414/13 14.03.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСО ДИЗАЙН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро "Нерухомість і місто"

про стягнення 41 532,18 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Питель І.І.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІСО ДИЗАЙН" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро "Нерухомість і місто" (далі-відповідач) про стягнення основного боргу в розмірі 38 182,00 грн., пені у розмірі 2 801,77 грн. та 3 % річних у сумі 548,31 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт згідно договору №5065 від 18.04.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.02.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважного представника відповідача та невиконання сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду від 08.02.2013 р. не виконав.

Суд відзначає, що відповідач був повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи).

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.03.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.04.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІСО ДИЗАЙН" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро "Нерухомість і місто" був укладений договір №5065 на виготовлення та монтаж, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується виконати власними силами за завданням відповідача, за його кошти, наступні роботи: - виготовлення та монтаж огороджень та драбин згідно специфікацій; - монтаж вищезазначених елементів за адресою: м. Київ, перетин вул. Пушкінської та вул. Б. Хмельницького, 7.

Відповідно до п. 2.1. договору ціна договору складає всього з ПДВ: 150 182,10 грн.

Згідно п. 3.1. договору оплата за цим договором проводиться після підписання цього договору, не пізніше 3-х банківських днів, шляхом перерахування на поточний рахунок позивача авансу у розмірі 112 000,00 грн.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що другий розрахунок за даним договором складає 23 182,10 грн., проводиться орієнтовно через 20 робочих днів після першого авансу п 3.1 та перед виїздом позивача на об'єкт для здійснення монтажу. Відповідач приймає конструкцію на виробництві за адресою: м. Бортничі, вул. Промислова 14, що засвідчується відповідним актом приймання-передачі.

У п. 3.3. договору встановлено, що остаточний розрахунок за даним договором складає 15 000,00 грн. проводиться не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі всіх виконаних робіт.

Відповідно до п. 6.1. договору за порушення сторонами строків виконання зобов'язань за цим договором, винна сторона виплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,05% від суми договору за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно договору були виконані, а відповідачем прийняті підрядні роботи на суму 150 182,10 грн., що підтверджується актами приймання - передачі виконаних робіт, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач за виконані роботи розрахувався частково в сумі 112 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 38 182,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 801,77 грн. пені та 548,31 грн. 3% річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №5065 на виготовлення та монтаж від 18.04.2012 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, виконав всі передбачені договором підрядні роботи, які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості по актам приймання - передачі виконаних робіт від 14.06.2012 р. та 23.08.2012 р.

Відповідач за виконані роботи розрахувався частково в сумі 112 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою (копія в матеріалах справи), в результаті чого заборгував позивачеві 38 182,00 грн.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати встановлені п. 3.1. договору, обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи в розмірі 38 182,00 грн. настав з моменту підписання актів приймання передачі та повинен бути виконаний на протязі 3 банківських днів.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №5065 на виготовлення та монтаж від 18.04.2012 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 38 182,00 грн. заборгованості.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 2 801,77 грн. пені та 548,31 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних та встановив, що позивачем допущено помилки в розрахунках щодо визначення моменту початку порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені в розмірі 1 956,05 грн. та сума 3% річних в розмірі 392,28 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСО ДИЗАЙН" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро "Нерухомість і місто" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 34-Б, код ЄДРПОУ 34527967), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСО ДИЗАЙН" (03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 72, код ЄДРПОУ 36959097) 38 182 (тридцять вісім тисяч сто вісімдесят дві) грн. 00 коп. - основного боргу, 1 956 (одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 05 коп. - пені, 392 (триста дев'яносто дві) грн. 28 коп. - 3% річних та 1 679 (одну тисячу шістсот сімдесят дев'ять) грн. 00 коп. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 15.03.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.