Рішення

від 11.03.2013 по справі 910/2615/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2615/13 11.03.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Стелс» до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ІНТЕРБАНК» простягнення заборгованості, пені та 3% річних, Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: Горецький О.В., за довіреністю, від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Стелс» до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ІНТЕРБАНК» про стягнення 74.398,89 грн. основного боргу, 1.372,06 грн. пені та 274,38 грн. 3% річних, а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору № 390 від 21.08.2012 відповідач не виконав в повному обсязі свої зобов'язання з оплати виконаних робіт, а тому позивач, посилаючись, зокрема на ст.ст. 525, 526 ЦК України, просить стягнути з відповідача 74.398,89 грн. основного боргу, 1.372,06 грн. пені та 274,38 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2013 порушено провадження у справі № 910/2615/13 та призначено до розгляду на 04.03.2013.

Ухвалою суду від 04.03.2013 розгляд справи було відкладено на 11.03.2013.

Представник позивача у судовому засіданні 11.03.2013 підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 11.03.2013 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, відзив на позовну заяву не надав про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Як вбачається з поштового повідомлення, ухвалу суду про порушення провадження у справі було надіслано на адресу відповідача 03056, м. Київ, вул. В. Гетьмана, 27, яка визначена як його місцезнаходження згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зазначена позивачем в якості адреси відповідача у позовній заяві, та отримано уповноваженим представником відповідача 22.02.2013, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що відповідно до матеріалів справи та відомостей згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресою місцезнаходження відповідача є адреса: (03056, м. Київ, вул. В. Гетьмана, 27), за якою було надіслано ухвали суду про порушення провадження у справі та про її відкладення, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у даній справі.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 11.03.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ІНТЕРБАНК» (далі - відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Стелс» (далі - позивач, підрядник) 21.08.2012 було укладено Договір № 390, відповідно до умов п.1.1. якого підрядник зобов'язався за завданням замовника виконати роботи з виготовлення і монтажу екранованої кабіни для захисного екранування серверного приміщення об'єкта (далі - роботи), а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані підрядником роботи. Результатом робіт є змонтована та введена в експлуатацію екранована серверна кабіна, яка відповідає вимогам ТЗ та «Правилам технічного захисту інформації для приміщень банків, у яких обробляються електронні банківські документи». Перелік матеріалів та найменування робіт наведені в Додатку № 1 до договору - Кошторис, який є його невід'ємною частиною.

Ціна Договору складається з вартості матеріалів та обладнання для екранованої кабіни, оздоблювальних будівельних матеріалів, електромонтажних матеріалів та обладнання, загальних робіт, відповідно до Кошторису становить 148.797,78 грн. з ПДВ.

Відповідно до п.1.3. Договору результат робіт підтверджується Актом прийому-передачі документів згідно п.3.2. Договору.

Умовами п. 2.2. Договору встановлено, що оплата за Договором повинна здійснюватися відповідачем у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок позивача наступним чином:

відповідач виконує попередню оплату у розмірі 50% ціни Договору, що становить 74.398,89 грн. в тому числі ПДВ протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати підписання цього Договору (п.2.2.1).

відповідач виконує остаточну оплату у розмірі 50 % ціни Договору, протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту підписання сторонами Акту здачі-приймання виконаних робіт, та отримання Акту прийому-передачі документів згідно п.3.2. Договору (п.2.2.2).

Судом установлено, що на виконання умов Договору позивачем було виконано роботи з виготовлення та монтажу екранованої кабіни для захисного екранування серверного приміщення на загальну суму 148.797,78 грн., що підтверджується Актом № ОУ-0000044 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.12.2012 на суму 148.797,78 грн.

Відтак, згідно з умовами п.2.2.2. Договору, остаточний строк оплати відповідачем виконаних згідно акта від 20.12.2012 робіт настав 25.12.2012.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена попередня оплата робіт у розмірі 50% ціни Договору - 74.398,89 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою з рахунку позивача від 21.08.2012, однак, відповідач не здійснив остаточної оплати виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт у сумі 74.398,89 грн., у встановлений п.2.2.2. Договору строк, у зв'язку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість по оплаті прийнятих робіт на суму 74.398,89 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами укладено договір підряду.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до норм статті 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Судом установлено та матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору позивачем були виконані роботи на загальну суму 148.797,78 грн., що підтверджується Актом № ОУ-0000044 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.12.2012 на суму 148.797,78 грн., в той час як відповідач свої зобов'язання по оплаті виконаних робіт виконав частково, а саме здійснив лише попередню оплату робіт у розмірі 50% на суму 74.398,89 грн.

Згідно зі статтею 854 ЦК України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Суд враховує, що наявний в матеріалах справи вищезазначений акт відповідачем підписано без зауважень, що свідчить про прийняття останнім виконаних позивачем робіт без претензій щодо їх якості, об'ємів і вартості, та виникнення обов'язку у відповідача щодо їх оплати.

Отже, судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи всього на суму 148.797,78 грн., про що свідчить зазначений вище Акти № ОУ-0000044 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.12.2012, підписаний обома сторонами без зауважень та претензій, однак відповідач здійснив лише часткову оплату послуг у сумі 74.398,89 грн., проте не здійснив оплати за прийняті роботи в повному обсязі в сумі 74.398,89 грн., хоча строк виконання обов'язку оплати вже настав. У зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу по оплаті виконаних позивачем робіт у розмірі 74.398,89 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідачем доказів на підтвердження зворотнього суду не надано.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1.372,06 грн. пені та 274,38 грн. 3% річних за прострочення виконання зобов'язання по оплаті робіт за період з 26.12.2012 по 08.02.2013.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.4.5. Договору у разі, якщо відповідач порушить терміни оплати, передбачені цим Договором, він виплачує позивачу на його письмову вимогу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме в період за який нараховується пені, від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати, але не більше 10% ціни Договору.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 26.12.2012 по 08.02.2013 підлягає стягненню в розмірі 1.372,06 грн.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 274,38 грн. за період з 26.12.2012 по 08.02.2013.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом було перевірено розрахунок позивача щодо заявлених до стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 274,38 грн. за період з 26.12.2012 по 08.02.2013, який визнається судом арифметично вірним, у зв'язку з чим з відповідача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 274,38 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин та враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню повністю.

Крім того позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 7.604,53 грн.

На підтвердження понесених витрат позивач надав до суду договір № 01-02/13 від 01.02.2013, акт виконаних робіт від 11.03.2013 та платіжне доручення № 125 від 05.03.2013 на суму 7.604,53 грн.

Повноваження адвоката Горецького Олега Васильовича підтверджуються також свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 3756/10 і довіреністю № 07-10/12 від 07.10.2012. Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» мінімальний розмір заробітної плати з 1 січня 2013 року складає 1.147,00 грн. Враховуючи наведене, мінімальний розмір заробітної плати станом на момент звернення позивача до суду та під час розгляду справи, що становить 1.147,00 грн., а також предмет даного спору, участь адвоката у двох судових засіданнях, які відбулися 04.03.2013 та 11.03.2013, суд вважає за необхідне обмежити розмір відшкодування витрат на оплату послуг адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, що складають 2.294,00 грн. (1.147,00 грн. + 1.147,00 грн.).

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ІНТЕРБАНК» (03056, м. Київ, вул. В. Гетьмана, 27, код ЄДРПОУ 14358604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Стелс» (02232, м. Київ, вул. Радунська, 32, кв. 90, код ЄДРПОУ 22897309) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, суму основного боргу в розмірі 74.398 (сімдесят чотири тисячі триста дев'яносто вісім) грн. 89 коп., 1.372 (одну тисячу триста сімдесят дві) грн. 06 коп. пені, 3% річних у розмірі 274 (двісті сімдесят чотири) грн. 38 коп. та судові витрати в сумі 4.014 (чотири тисячі чотирнадцять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.03.2013.

Суддя Ониськів О.М.