Рішення

від 14.03.2013 по справі 5011-8/15509-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-8/15509-2012 14.03.13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Жовтень"

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 369 399,43 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники :

від позивача: Півень Д.О. (дов. №91/2012/12/05-1 від 01.12.2012),

від відповідача: Щербак Н.А. (дов. від 19.11.2012), Новодворська Т.М. (дов. №1 від 25.12.2012),

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Жовтень" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 369 399,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за Договором № 810317 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.06.1999 щодо оплати поставленої та використаної теплової енергії за період з 01.12.2010 по 01.10.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2012 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 29.11.2012 року.

28.11.2012 року через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшли пояснення по справі (а.с. 67, т. 1), клопотання про зобов'язання позивача надіслати на адресу відповідачу всі додатки, додані до позовної заяви (а.с. 78-79, т. 1), повідомлення про зміну найменування відповідача, відповідно до якого з 31.10.2012 року Житлово-будівельного кооперативу «Жовтень» змінив своє найменування на Обслуговуючий кооператив «ЖБК «Жовтень» (а.с. 84. т. 1), заява про надіслання до Прокуратури Святошинського району м. Києва повідомлення про факти порушення законності, виявлені в діяльності Тернової Г.І. під час перебування її на посаді Голови правління ЖБК «Жовтень» (а.с. 91, т. 1), заява про виклик Тернової Г.І. для дачі особистих пояснень (а.с. 107, т. 1).

У судове засідання 29.11.2012 року представники сторін з'явились. Представник відповідача підтримав подані заяви та клопотання. Представник позивача розгляд вказаних заяв та клопотань залишив на розсуд суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача про зобов'язання позивача надіслати на адресу відповідачу всі додатки, додані до позовної заяви.

Щодо інших, наданих відповідачем заяв, то суд переносить їх вирішення на наступне судове засідання.

У судовому засіданні 29.11.2012 судом оголошено перерву для надання додаткових доказів у справі.

Розпорядженням Виконуючого обов'язки Голови господарського суду міста Києва від 27.12.2012 справу № 5011-8/15509-2012 ля вчинення процесуальних дій передано судді Шкурдовій Л.М.

Ухвалою суду від 27.12.2012 справу № 5011-8/15509-2012 прийнято до провадження суддею Шкурдовою Л.М. та розгляд справи призначено на 17.01.2013 року.

27.12.2012 року через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (а.с. 118, т. 1).

11.01.2013 року через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли додаткові докази по справі (а.с. 121, т. 1).

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду від 14.01.2013 справу № 5011-8/15509-2012 передано для розгляду судді Поляковій К.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.01.2013 р. справу № 5011-8/15509-2012 прийнято до провадження суддею Поляковою К.В. та призначено її до розгляду на 17.01.2013 року.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення може прийматися тільки тим суддею (суддями), який брав участь у розгляді справи з його початку. В разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи, з огляду на встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» принцип незмінності судді, слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

17.01.2013 року через відділ діловодства та документообігу господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшло клопотання про розстрочення виконання рішення з розстрочкою на 36 місяців (а.с. 131-133, т. 1).

У судове засідання 17.01.2013 року представники сторін з'явились. Представник позивача підтримав подану заяву про уточнення позовних вимог. Представник відповідача проти вказаної заяви не заперечував. За таких обставин суд приймає вказану заяву та повідомляє, що подальший розгляд справи буде здійснено в межах поданої заяви.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав подане клопотання про розстрочення виконання рішення. Представник позивача проти вказаного клопотання заперечував та просив задовольнити його частково з розстрочкою на 12 місяців.

Судом розгляд вказаного клопотання перенесено на наступне судове засідання.

Щодо заяв відповідача про надіслання до Прокуратури Святошинського району м. Києва повідомлення про факти порушення законності, виявлені в діяльності Тернової Г.І. під час перебування її на посаді Голови правління ЖБК «Жовтень», суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 90 ГПК України, якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури.

Проте, оскільки предметом розгляду даної справи є господарський спір між двома юридичними особами - Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та Обслуговуючим кооперативом «ЖБК «Жовтень» щодо стягнення заборгованості через неналежне виконання останнім своїх обов'язків за Договором № 810317 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.06.1999, а також враховуючи те, що гр. Тернова Г.І. не є стороною у розгляді даної справи, заява відповідача про надіслання до Прокуратури Святошинського району м. Києва повідомлення про факти порушення законності, виявлені в діяльності Тернової Г.І. під час перебування її на посаді Голови правління ЖБК «Жовтень» є необґрунтованою та такою, що підлягає відхиленню.

Щодо заяви відповідача про виклик Тернової Г.І. у судове засідання для дачі пояснень, суд зазначає таке. Частина 1 ст. 30 ГПК України передбачає участь у судовому процесі посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

Водночас відповідно до ч. 12 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» зазначено, що у частині першій статті 30 ГПК йдеться про можливість участі в судовому процесі лише посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, тобто осіб, зв'язаних з відповідними підприємствами (установами, організаціями, органами), які не беруть участі в судовому процесі, трудовими правовідносинами на основі трудового договору (контракту).

Отже, у наведеній ситуації, якщо певна фізична особа (громадянин) не є посадовою особою чи іншим працівником підприємства (установи, організації, органу), то вона не підпадає під ознаки зазначеної норми ГПК.

Як вбачається та підтверджується відповідачем гр. Тернова Г.І. не є посадовою особою та працівником відповідача з 11.09.2012 р. (протокол № 1 загальних зборів членів ЖБК «Жовтень» від 11.09.2012 р. (а.с. 98-99, т. 1).

Таким чином, гр. Тернова Г.І. не підпадає під ознаки ч. 1 ст. 30 ГПК України та не може брати участь при розгляді даної справи.

За таких обставин, вказана заява також відхиляється судом.

24.01.2013 року від представника позивача надійшла заява, в якій він не заперечував проти розстрочки виконання рішення у даній справі на строк до 12 місяців (а.с. 147, т. 1).

28.02.2013 року через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 149, т. 1).

У судовому засіданні 28.02.2013 р. в процесі розгляду справи оголошено перерву до 14.03.2013 р.

14.03.2013 р. через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшов розгорнутий розрахунок пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ (а.с 2, т. 2).

14.03.2013 р. через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшли додаткові докази по справі, а саме: контррозрахунок пені, зведений акт між сторонами, зведений тристоронній акт за спожитий обсяг холодної води на підігрів та теплової енергії для потреб гарячого водопостачання та облікова картка за грудень 2010 року (а.с. 3-10, т. 2).

У судове засідання 14.03.2013 р. представники сторін з'явились. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі

Представник відповідача надав усні заперечення щодо заявлених позовних вимог та просив задовольнити позов частково, а саме: не включати у суму заборгованості борг за грудень 2010 року та зменшити розмір пені, на підтвердження чого надав лист управління житлово-комунального господарства Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 07.02.2013 р. №76/34 про відшкодування з міського бюджету заборгованості житлових організацій м. Києва перед ПАТ «Київенерго», що виникла внаслідок наявної різниці в нарахуваннях на комунальні послуги у період з 2006-2010 рр. (а.с. 150, т. 1) та контррозрахунок пені (а.с. 4-7, т. 2).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.1999 року між Акціонерною енергопостачальною компанією, правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго» та Житлово-будівельним кооперативом «Жовтень», назва якого в подальшому змінена на Обслуговуючий кооператив «ЖБК «Жовтень», укладено Договір № 810317 на постачання теплової енергії у гарячій воді (а.с. 13-19, т. 1).

Відповідно до пп. 2.2.1 та 2.3.1 Договору, позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб опалення в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року в кількості та обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку відповідач зобов'язаний оплачувати своєчасно та в повному обсязі.

Пунктом 2 Додатку 4 до Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у Районному відділі тепло збуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки відповідач повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяці з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно з п. 3 Додатку 4 до Договору, сплату за вказаними в п.2 цього Додатку документами відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до пп. 3.5 Додатку 4 до Договору, у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду позивач нараховує відповідачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором належним чином не виконав, тому за період з 01.12.2010 по 01.10.2012 у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.10.2012 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 118, т. 1) склала 358 382,69 грн., що підтверджується доданими позивачем до позовної заяви відомостями обліку споживання теплової енергії (а.с. 30-40, т. 1), корінцями наряду про підключення (відключення) (а.с. 52-55, т. 1), обліковими картками (табуляграмами) (а.с. 41-51, т. 1) та Довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію (а. с. 10-12, т. 1) та актом звіряння розрахунків за теплову енергію між ПАТ «Київенерго» та ЖБК «Жовтень» станом на 01.12.2012 р. (а.с. 134, т. 1).

Разом з тим, позивачем до стягнення було заявлено суму 3% річних 11 011,86 грн., інфляційних втрат 420,47 грн. та пеню 19 060,33 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог)

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Через те, що відповідач не здійснив оплату за спожиту теплову енергію у період з 01.12.2010 по 01.10.2012, тобто не виконав взяте на себе зобов'язання відповідно до Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 358 382,69 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії (а.с. 30-40, т. 1), корінцями наряду про підключення (відключення) (а.с. 52-55, т. 1), обліковими картками (табуляграмами) (а.с. 41-51, т. 1) та Довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію (а. с. 10-12, т. 1) та актом звіряння розрахунків за теплову енергію станом на 01.12.2012 р., підписаним та скріпленим печатками сторін (а.с. 134, т. 1).

Водночас, відповідач наполягає на виключенні із загальної суми заборгованості, що є предметом даного позову, розміру заборгованості за грудень 2010 року, посилаючись на лист управління житлово-комунального господарства Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 07.02.2013 р. №76/34 про відшкодування з міського бюджету заборгованості житлових організацій м. Києва перед ПАТ «Київенерго», що виникла внаслідок наявної різниці в нарахуваннях на комунальні послуги у період з 2006-2010 рр. (а.с. 150, т. 1).

Дослідивши вищезазначений лист, суд дійшов висновку, що твердження відповідача про виключення розміру заборгованості за грудень 2010 року із загальної суми заборгованості, що заявлена позивачем та узгоджена сторонами шляхом відшкодування даної суми із міського бюджету є безпідставним та хибним. Оскільки, як вбачається зі змісту вказаного листа, в ньому йде мова лише про необхідність складання актів звіряння поточної заборгованості за теплову енергію перед ПАТ «Київенерго» за опалювальні періоди 2006-2010 рр. для подальшого вирішення питання про відшкодування заборгованості з міського бюджету. Однак само лише по собі існування вказаного листа не доводить факт відшкодування заборгованості. Крім того, наданий сторонами акт звіряння розрахунків за теплову енергію між ПАТ «Київенерго» та ЖБК «Жовтень» станом на 01.12.2012 р. (а.с. 134, т. 1) також не підтверджує вказаний факт.

Більш того, суд звертає увагу, що вказаний лист передбачає можливість відшкодування вказаної заборгованості з міського бюджету не ПАТ «Київенерго», а саме відповідачу, що у свою чергу не зменшує суму заборгованості останнього перед позивачем за вказаний період.

Доказів на підтвердження факту сплати заборгованості до матеріалів справи не надано.

Таким чином, встановивши факт наявності заборгованості за Договором № 810317 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.06.1999 в період з 01.12.2010 по 01.10.2012 року, який не спростовано відповідачем під час розгляду справи та належним чином наведено та документально підтверджено суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення основної суми заборгованості у розмірі 358 382,69 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційної складової боргу суд зазначає наступне.

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

З системного аналізу наведених законодавчих норм вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, дефляція).

Згідно із роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999 №02-5/223 відповідні індекси інфляції розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються у газеті «Урядовий кур'єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися для визначення розміру завданих збитків.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

На підставі наявних у матеріалах справи доказів, здійснивши арифметичний розрахунок, суд дійшов висновку, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат відповідає нормам чинного законодавства України, а тому визнається судом обґрунтованим, а вимога позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних розміром 11 011,86 грн. та інфляційних втрат у розмірі 420,47 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Нормами статті 230 ГК України передбачено, що учасник у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається, підпунктом 3.5 Додатку 4 до Договору, сторони погодили, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду позивач нараховує відповідачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Скориставшись своїм правом позивач здійснив розрахунок пені за шість місяців (з березня по серпень 2012 року), розмір якої становить 19 060,33 грн. (а.с. 2, т. 2).

Водночас відповідач не погоджуючись із вказаним розрахунком, подав до суду контррозрахунок пені на суму 16 706,70 грн., посилаючись на норми ч. 6 ст. 232 ГК України. На думку відповідача, позивач здійснює нарахування пені не за шість місяців, а за рік, оскільки першою сумою для нарахування пені позивач визначає суму заборгованості у розмірі 220 222,17 грн., яка включає борг з жовтня 2011 року по березень 2012 року.

Дослідивши надані сторонами розрахунки пені, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В той же час, відповідно у ч. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування ВГСУ у розгляді справ окремих норм матеріального права» зазначено, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку ціни позову про стягнення заборгованості з відповідача (а.с. 119), періодом нарахування пені ПАТ «Київенерго» визначено календарний рік (жовтень 2011 - жовтень 2012 рр.). Однак до стягнення заявлено грошову суму, що є фактично нарахованою пенею за березень - жовтень 2012 року, тобто за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом - 05 листопада 2012 року.

Зважаючи на встановлені судом факти, які не спростовані відповідачем під час розгляду справи та керуючись вимогами вищезазначених законодавчих норм, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з урахуванням пені у розмірі 19 060,33 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарському суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками: декілька індивідуально визначених речей тощо).

Враховуючи доводи відповідача щодо тяжкого фінансового становища суд задовольняє заяву відповідача про розстрочення виконання рішення частково, та розстрочує виконання рішення суду протягом року рівними частинами по 32 406 (тридцять дві тисячі чотириста шість) грн., 28 коп. кожний місяць.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Жовтень» (01148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, 5, код ЄДРПОУ 22894966) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305), - борг за спожиту теплову енергію в сумі 358 382 (триста п'ятдесят вісім тисяч триста вісімдесят дві) грн. 69 коп., 3% річних в розмірі 11 011 (одинадцять тисяч одинадцять) грн. 86 коп., інфляційні втрати в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 47 коп., пеню в сумі 19 060 (дев'ятнадцять тисяч шістдесят) грн. 33 коп. та судовий збір в розмірі 7 927 (сім тисяч дев'ятсот двадцять сім) грн. 99 коп.

3. Розстрочити виконання рішення суду з моменту набрання ним законної сили протягом дванадцяти місяців шляхом сплати кожного місяця 32 406 (тридцять дві тисячі чотириста шість) грн., 28 коп.

4. Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 14.03.2013 року у присутності представників позивача та відповідача.

5. Повний текст рішення складено 19.03.2013 року.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова