Рішення

від 12.03.2013 по справі 914/11/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.13 Справа №914/11/13

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Марком», м.Пустомити Львівської області

про стягнення заборгованості в сумі 69' 583,52 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Романів В.Я.

Представники :

від позивача: Сінькевич Р.Ю. - представник (дов.№б/н від 01.01.2013р., діє до 31.12.2013р.), Омельченко О.М. - представник (дов.№10 від 02.01.2013р., діє до 31.12.2013р.);

від відповідача: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Український папір» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Марком» про стягнення заборгованості в сумі 69' 583,52 грн.

Ухвалою суду від 04.01.2013р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 23.01.2013р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

12.03.2013р. представник позивача подав через канцелярію суду клопотання, в якому повідомив про часткову оплату відповідачем заборгованості на суму 38'000,00 грн.

У судовому засіданні 12.03.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та клопотанні від 12.03.2013р., просить суд їх задоволити, стягнути з відповідача 28' 979,99 грн. - основної суми заборгованості, 2' 168,61 грн. - пені, 434,91 грн. - 3% річних за користування чужими коштами та судовий збір у сумі 1' 609,50 грн.

У судове засідання 12.03.2013р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду від 04.01.2013р. не виконав, відзиву на позовну заяву не подав, тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача та за відсутності відзиву на позов, в порядку статті 75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

01.07.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український папір» (постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Марком» (покупець, відповідач у справі) було укладено договір поставки №ПВ-60 (надалі по тексту - договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в рахунках-фактурах, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та провести його оплату на умовах та в порядку, визначених даним договором. Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013р., але у всякому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. У випадку, якщо у термін за 15 днів до закінчення строку дії даного договору, будь-яка сторона не повідомить іншу сторону про свій намір розірвати договір, він вважається пролонгованим на наступний рік, на тих же умовах (п.9.1 договору).

Розрахунки за товар, поставка якого передбачена даним договором, проводяться у вигляді безготівкових платежів у національній валюті України на поточний рахунок постачальника. Покупець, на підставі рахунка-фактури складеного постачальником, проводить оплату поставленого товару у розмірі 100% протягом 7 (семи) календарних днів з моменту поставки (п.п.4.1, 4.2 договору).

Відповідно до п.5.1 договору товар вважається прийнятим покупцем від постачальника за кількістю і якістю після підписання уповноваженими представниками сторін відповідної накладної.

На виконання своїх зобов'язань за договором, на підставі рахунку-фактури №Лв-00820 від 26.09.2012р., позивач передав, а відповідач прийняв продукцію, що підтверджується видатковою накладною №Лв-00799 від 26.09.2012р. на суму 86' 979,98 грн. Така продукція була отримана головним бухгалтером відповідача на підставі довіреності №72 від 25.09.2012р., виданої ТзОВ «Український папір».

Між сторонами було проведено звірку розрахунків за 3 квартал 2012 року, про що складений акт, який підписаний сторонами та скріплений печатками без жодних застережень. Звіркою розрахунків встановлено, що станом на 30.09.2012р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 86' 979,99 грн.

Звіркою розрахунків станом на 21.12.2012р. встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем становила 66' 980,00 грн. у зв'язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості на суму 20'000,00 грн. Про проведення звірки розрахунків складено акт.

У судовому засіданні представники позивача зазначили, що у такому акті має місце математична помилка, а, отже, заборгованість відповідача становила 66' 979,99 грн. (86' 979,99 грн. - 20'000,00 грн. = 66' 979,99 грн.).

Таким чином, станом на день звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становила 66' 979,99 грн.

Під час розгляду справи у суді відповідач частково погасив заборгованість на суму 38' 000,00 грн., що підтверджується поданими представником позивача банківською випискою та платіжним дорученням.

З урахування часткових оплат заборгованості сторони проводили звірку розрахунків станом на 28.02.2013р., за якою заборгованість відповідача становила 38' 979,99 грн., та станом на 11.03.2013р., за якою заборгованість відповідача становила 28' 980,00 грн. Про звірки розрахунків були складені акти, які підписані сторонами та скріплені печатками без жодних застережень.

Докази погашення заборгованості після 11.03.2013р. в матеріалах справи відсутні. Таким чином, станом на день прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 28' 979,99 грн.

Відповідно до ст.6.3 договору за несвоєчасну поставку товару, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення поставки товару, від вартості непоставленого товару, за кожен день прострочення. Тому, відповідно до ст.ст. 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 10.01.2002р. та п.6.3 договору позивачем було нараховано пеню за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі 2'168,61 грн.

Відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання по оплаті товару, тому позивач, на підставі ст.625 ЦК України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, нарахував відповідачу 3% річних за користування чужими коштами у розмірі 434,91 грн. (розрахунок наявний в матеріалах справи). Однак, здійснивши перерахунок 3% річних за користування чужими коштами, суд встановив, що їх розмір повинен складати 433,72 грн., оскільки у 2012р. було 366 дні, а не 365, як зазначив позивач у розрахунку. Крім того, при розрахунку позивач використав суму заборгованості, яка була обрахована з математичною помилкою, про яку йшла мова вище.

Доказів погашення наявної заборгованості та штрафних санкцій станом на день розгляду справи відповідачем в суд не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено факт поставки позивачем товару, що, зокрема, вбачається з видаткової накладної, підписаної сторонами без жодних застережень, проте факт проведення відповідачем повної оплати вартості поставлених позивачем товарів підтверджений не був. Підтвердженням останнього факту також є акти звірки розрахунків, які були підписані сторонами без жодних застережень.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що відповідач, після звернення позивача до суду з позовною заявою, частково погасив заборгованість у розмірі 38'000,00 грн.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі у частині стягнення основної суми заборгованості у розмірі 38'000,00 грн. та часткове задоволення решти позовних вимог.

У п.5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013р. зазначено наступне. Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства, які господарським судам у здійсненні судочинства не застосовуються. Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013р. правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

З огляду на зазначене, судовий збір, сплачений позивачем, підлягає стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір за частину позовних вимог щодо яких було припинено провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України також покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 193,218 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 530, 610, 625, 712 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі у частині стягнення основного боргу у розмірі 38'000,00 грн.

2. Позов задоволити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марком» (81100, Львівська область, м.Пустомити, вул.Шевченка, 181, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31730195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» (04073, м.Київ, вул. Куренівська, 2-Б, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25394112) 28' 979,99 грн. - основного боргу, 2' 168,61грн. - пені, 433,72 грн. - 3% річних за користування чужими коштами та 1' 609,47 грн. - сплаченого судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В судовому засіданні 12.03.2013р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 14.03.2013р.

Суддя Яворський Б.І.