Рішення

від 28.02.2013 по справі 5023/5770/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2013 р.Справа № 5023/5770/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Шевчук Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асат" в особі Харківської філії, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ком-Фор", смт. Солоницівка про стягнення коштів за участю :

Представник позивача: Нерушев О.В., директор, Єдаменко С.В., дов. від 08.01.13р.

Представник відповідача: Ісаєнко М.О., дов. № 03 від 03.01.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач з ТОВ "Асат" звернувся до господарського суду із позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 08.01.13р., просить стягнути з відповідача - ТОВ "Ком-фор" 299050,00 грн. боргу, 2411,46 грн. річних та 12057,32 грн. пені, мотивуючи позовні вимоги порушенням з боку відповідача зобов"язань за договором купівлі-продажу №139 від 13.01.12р. щодо оплати поставленого позивачем товару.

18.02.13р. представник позивача звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог, в якій зменшив суму основного боргу, яку він просить стягнути з відповідача на 122000,00 грн., посилаючись на те, що відповідач частково погасив борг.

Враховуючи те, що згідно ст.22 ГПК України позивача вправі до прийняття рішення зменшити розмір позовних вимог, суд вважає за можливе прийняти вказану заяву позивача та продовжити розгляд справи з її урахуванням.

У судовому засіданні 27.02.13р. оголошувалася перерва до 28.02.13р. о 12:40 год.

27.02.13р. представник позивача надав до суду заяву про уточнення позовних вимог (вх.№7741), в якій просить просить стягнути з відповідача 177050,45 грн. боргу, 3012,20 грн. річних та 15061,02 грн. пені, мотивуючи заяву відмовою від стягнення пені та річних по накладними №ХК1021 від 03.09.12р. і №ХК1172 від 26.09.12р. та збільшенням періоду нарахування пені та річних за іншими накладними (в яких є посилання на договір купівлі-продажу). При цьому позивач посилається на те, що всі поставки продукції відповідачеві були здійснені на підставі договору купівлі-продажу №139 від 13.01.12р., а відсутність посилання на цей договір у накладних №ХК1021 від 03.09.12р. і №ХК1172 від 26.09.12р. є наслідком збою програмного забезпечення. Поряд з цим, представник позивача, з метою процесуальної економії, прискорення вирішення спору та у зв"язку із відповідними запереченнями відповідача, просить вважати поставки за вказаними накладними такими, що здійсненні не на підставі договору купівлі-продажу №139 від 13.01.12р.

Така невизначеність позивачем своєї правової позиції стосовно заявлених позовних вимог унеможливлює прийняття його заяви про уточнення позовних вимог (вх.№7741 від 27.02.13р.).

Крім того, як зазначено в 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р., ГПК України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК України та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК України (п.3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р.).

Предметом позову, визначеному у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 08.01.13р., є вимога про стягнення з відповідача 299050,00 грн. боргу, 2411,46 грн. річних та 12057,32 грн. пені, мотивована порушенням з боку відповідача зобов"язань за договором купівлі-продажу №139 від 13.01.12р. щодо оплати поставленого позивачем товару.

У поданій 27.02.13р. заяві про уточнення позовних вимог позивач просить крім боргу та штрафних санкцій за договором купівлі-продажу №139 від 13.01.12р., також стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар по накладним №ХК1021 від 03.09.12р. та №ХК1172 від 26.09.12р., посилаючись на те, що поставка за даними накладними здійснювалася на підставі усної домовленості між сторонами, тобто була позадоговірною. Отже, дана заява є заявою про зміну предмету позову.

Розгляд даної справи по суті розпочато 08.01.13р., що відображено в протоколі судового засідання від 08.01.13р.

З огляду на наведене, враховуючи те, що заяву про зміну предмету позову було подано позивачем після початку розгляду справи по суті, суд залишає її без розгляду.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

13.01.12р. між позивачем - Продавець та відповідачем - Покупець було укладено договір купівлі-продажу №139, відповідно до умов якого Продавець поставляє Покупцю товар, а Покупець приймає та оплачує його.

Кількість одиниці виміру, асортимент і ціна товару обумовлюються сторонами кожен раз окремо і відображаються в накладних на поставку товару, які є невід»ємними частинами договору (п.2.1 Договору).

Відповідно до п.3.2 Договору, Покупець зобов»язаний оплатити товар шляхом перерахування 100% вартості товару на банківський рахунок Продавця, зазначений у даному договорі протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару.

Датою передачі партії товару вважається дата підписання представником Покупця або перевізника товарних накладних (п.6.2 Договору).

Як свідчать матеріали справи, на виконання зобов"язань за Договором, позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 397050,45 грн., що підтверджується видатковими накладними №ХК0980 від 27.08.12р., №ХК1021 від 03.09.12р., №ХК1028 від 04.09.12р., №ХК1066 від 10.09.12р., №ХК1160 від 25.09.12р., №ХК1172 від 26.09.12р. та №ХК1177 від 26.09.12р.(арк.с.15-21), який був отриманий представниками відповідача Дорошенко Н. та Абкадиров Е.Ф., повноваження яких на отримання від ХФ ТОВ «Асат» товарно-матеріальних цінностей підтверджуються генеральною довіреністю б/н від 01.10.10р. (арк.с.14).

Згідно п.5.1 Договору, Покупець зобов»язаний прийняти та оплатити вартість товару у строки та на умовах, передбачених даним договором.

Однак, як вказує позивач, відповідач не своєчасно та не в повному обсязі виконав свої зобов"язання з оплати поставленого товару, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, розмір якої станом на момент подання позову складав 397050,45 грн.

Під час розгляду даної справи - 29.12.12р., 15.02.13р. та 18.02.13р. відповідач частково погасив існуючу у нього заборгованість за поставлений товар, а саме у сумі 220000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2430 від 29.12.12р., №2749 від 18.02.13р. та №2740 від 15.02.13р.

У зв»язку з чим позивачем було зменшено розмір позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу до 177050,45 грн.

Таким чином, з урахуванням зменшення позивачем розміру позовних вимог та частковою сплатою відповідачем суми основного боргу, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар станом на момент прийняття рішення у даній справі складає 177050,45 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ч.1 ст.712 ЦК України).

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 177050,45 грн. у встановлений договором строк, або інших доказів, які б спростували її наявність, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача боргу за поставлений товар.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 12057,32 грн та 3% річних у розмірі 2411,46 грн. за неповну та несвоєчасну оплату поставленого товару.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до п.7.3 Договору, за прострочення зобов»язань по оплаті передбачених п.3.2, 3.3 Договору, Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми, яка підлягає оплаті за кожен день прострочення.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (п.6 ст.232 Господарського кодексу України).

Розрахунок пені перевірено судом та встановлено, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання другим відповідачем взятих на себе зобов'язань по сплаті поставленого позивачем товару у розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про те, що відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов"язання, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 12057,32 грн. та 3% річних у розмірі 2411,46 грн. є правомірними та обгрунтованими.

Суд критично оцінює часткові заперечення відповідача проти позову, мотивовані тим, що поставлений за накладними №ХК1021 від 03.09.12р. на суму 63447,30 грн. та №ХК1172 від 26.09.12р. на суму 51956,45 грн. товар був поставлений не на підставі договору №139 від 13.01.12р., а тому на дані поставки не розповсюджуються умови даного договору, зокрема, щодо строків оплати поставленого товару та нарахування штрафних санкцій.

Так, обґрунтовуючи вказані заперечення відповідач посилається на відсутність у зазначених накладних посилань на договір №139 від 13.01.12р.

Однак, з такими твердженнями відповідача погодитися не можна з огляду на наступне.

Згідно пунктом п.10.1 договору №139 від 13.01.12р., термін його дії встановлено до 31.12.12р.

Як свідчать матеріали справи, всі поставки, в тому числі і за накладними №ХК1021 від 03.09.12р. та №ХК1172 від 26.09.12р., здійснювалися в період з серпень - вересень 2012 року - 27.08.12р., 03.09.12р., 04.09.12р., 10.09.12р., 25.09.12р., 26.09.12р. та 26.09.12р, тобто протягом дії договору №139 від 13.01.12р.

За приписами статей 4-3, 32, 33, 34 ГПК України, кожна сторона на засадах змагальності повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог та заперечень.

Однак, всупереч наведених норм, відповідач посилаючись на поставку товару за накладними №ХК1021 від 03.09.12р. та №ХК1172 від 26.09.12р. не за договором №139 від 13.01.12р., не надає жодних доказів на підтвердження укладення між сторонами будь-яких інших договорів поставки, які діяли в період поставки товару за спірними накладними - серпень - вересень 2012 року., в тому числі у спрощений спосіб - шляхом обміну листами, телефонограмами тощо.

Як свідчать матеріали справи, укладений між сторонами договір купівлі-продажу №091209/3 від 30.12.09р. було розірвано за згодою сторін 13.01.12р., що підтверджується Додатковою угодою про розірвання даного договору (арк.с.13). Тобто в період поставки товару за спірними накладними - серпень - вересень 2012 року, вказаний договір втратив чинність і на його виконання поставки здійснюватися не могли.

Натомість матеріали справи свідчать, що поставки за спірними накладними відбувалися в період дії договору №139 від 13.01.12р., доказів того, що між сторонами існували договірні правовідносини за іншим договором відповідач не надав, а в накладних є посилання на те, що поставки здійснюються саме на підставі договору.

Таким чином, твердження відповідача щодо поставки за накладними №ХК1021 від 03.09.12р. на суму 63447,30 грн. та №ХК1172 від 26.09.12р. на суму 51956,45 грн. не на підставі договору №139 від 13.01.12р. є безпідставними та необґрунтованими.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що спір у даній справі виник внаслідок порушення відповідачем виконання зобов»язань за договором, а частина боргу була оплачена ним після звернення позивача з позовом до суду, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 530, 525-526, 626, 712 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині стягнення 122000,00 грн. основного боргу - припинити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ком-фор» (62370, Харківська область, Дергачівський район, смт.Солоницівка, вул..Бєлгородська, 5, код 33337750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Асат» (04070, м.Київ, вул..Богдана Хмельницького, 23, к.6, код 14326366) в особі Харківської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Асат» (61177, м. Харків, вул.Золочівська, 1, код 26451875) основний боргу у розмірі 177050,45 грн., пеню у розмірі 12057,32 грн., 3% річних у розмірі 2411,46 грн. та 8230,38 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.03.2013 р.

Суддя Суярко Т.Д.