Постанова

від 18.03.2013 по справі 809/592/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2013 р. Справа № 809/592/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську до Приватного підприємства "Бішов" про стягнення заборгованості в сумі 340 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

20.02.2013 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Бішов" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 340 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем в порушення Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Податкового кодексу України не погашено податкові зобов'язання по штрафних (фінансових) санкціях, застосованих за порушення термінів подання декларації з податку на прибуток підприємств в розмірі 340 грн. згідно податкових повідомлень-рішень № 0014521501/0 від 13.09.2010 року та № 0014451501 від 20.09.2011 року.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. На адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 37).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Направлена на вказану в позовній заяві адресу місцезнаходження відповідача: 76000, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Незалежності, будинок 25, квартира 4, рекомендована кореспонденція з ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 05.03.2013 року, інформацією про права та обов'язки та повісткою про виклик до суду, повернулась назад до суду з відміткою відділення зв'язку ДП «Укрпошта»: "підприємство відсутнє" (а.с. 31).

Відповідно до ч. 4 ст. 33 КАС України, в разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси, судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, відповідно до норм частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, а також відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу в письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали адміністративного позову в порядку письмового провадження, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 17.06.1996 року проведено державну реєстрацію ПП "Бішов" як юридичної особи, що підтверджується довідкою Головного управління статистики в Івано-Франківській області від 18.12.2012 року № 04-03/1-350/1797 (а.с. 22). Відповідач взятий на облік в Державній податковій інспекції у м. Івано-Франківську як платник податків і зборів.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Законів України "Про систему оподаткування", "Про оподаткування прибутку підприємств", та "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", в редакції чинній на час їх дії. Частина правовідносин з приводу виникнення податкового боргу та наявності права у податкового органу на стягнення грошових зобов'язань врегульовані нормами Податкового кодексу України, який вступив в дію із 01.01.2011 року.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Закон України "Про систему оподаткування" (на час дії частини спірних відносин до 01.01.2011 року) визначав принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Податок на прибуток підприємств, зобов'язання по якому є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування", підпунктів 9.1.1., пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (з 01.01.2011 року) належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Податковий кодекс України з 01.01.2011 року регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

До 01.01.2011 року підпунктом 4.1.1. пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначалося, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, а підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 коментованого Закону на платників податків покладено обов'язок подачі податкових декларацій за базові податкові (звітні) періоди, що дорівнюють календарному місяцю, календарному кварталу або календарному півріччю, календарному року. Зокрема, підпунктами «а», «б» даної норми статті Закону встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, кварталу або календарному півріччю, - протягом 20 та 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місця чи кварталу (півріччя) відповідно.

Пунктом 16.4 статті 16 Закону України ''Про прибуток підприємств'' до 01.01.2011 року визначалося, що платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

Аналогічно до норм підпункту 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", з 01.01.2011 року приписами підпунктів 49.18.1., 49.18.2. пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю, кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 20 та 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місця чи кварталу (півріччя) відповідно.

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

В судовому засіданні встановлено, що 06.09.2010 року та 20.09.2011 року, позивачем за наслідками проведених перевірок податкової звітності з податку на прибуток, складено акти № 14452/15-1/22195335 та № 7555/151/22199335, якими встановлено порушення відповідачем підпункту 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пункту 16.4 статті 16 Закону України "Про прибуток підприємств", пункту 49.1, 49.2 та підпункту 49.18.1. (49.18.2) пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: порушення граничних строків подання податкової звітності з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року та 1 квартал 2011 року. На підставі вказаних актів перевірки, позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0014521501/0 від 13.09.2010 року та № 0014451501 від 20.09.2011 року, якими до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 340 грн. (а.с. 10, 11, 12). Вказані податкові повідомлення-рішення було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою державної реєстрації місцезнаходження відповідача, наявною в ЄДРПОУ, що підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, а тому вважає, що вони є врученими платнику податків - відповідачу у справі (а.с. 24-25).

Окрім цього, в Єдиному державному реєстрі судових рішень, розміщеному на офіційному веб-порталі «Судова влада України» за адресою: http://reyestr.court.gov.ua/, відсутні судові рішення з яких би вбачався факт оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000071510 від 16.01.2012 року.

Згідно підпункту 17.1.1. пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Дана санкція із 01.01.2011 року кореспондується з положеннями частини 1 пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, згідно приписів якої неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. За повторне неподання або повторне несвоєчасне подання платником податків або іншими особами податкових декларацій (розрахунків), до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (частина 2 пунктом 120.1 статті 120 коментованого Кодексу).

Відповідно до підпункту 20.1.28. пункту 20.1 статті 20 зазначеного Кодексу органи державної податкової служби наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію (підпункт 54.3.1. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України).

Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Аналогічна правова норма до 01.01.2011 року була закріплена положеннями підпункту 5.2.1. пункту 5.2, абзацу 3 підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкових зобов'язань визначених податковими повідомленнями-рішеннями № 0014521501/0 від 13.09.2010 року та № 0014451501 від 20.09.2011 року, суд приходить до переконання, що застосовані позивачем штрафні санкції з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 340 грн., є узгодженими і є податковим боргом відповідачем перед державним бюджетом.

Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надсилались відповідачу рекомендованою кореспонденцією перша та друга податкові вимоги форми ''Ю1'' за № 1/1399 від 18.04.2007 року ''Ю2'' за № 2/1922 від 24.05.2007 року, які також виставлялась на дошку податкових оголошень (а.с. 8, 9, 23). Відповідач вказані податкові вимоги не оскаржував у строк передбачені Законом. Також відповідачем не подано суду доказів виконання вищевказаних податкових вимог в повному обсязі, відсутності заборгованості станом на день подання даного позову, чи відкликання вказаних податкових вимог.

Отже, суд визнає, що передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу.

Підпунктом 14.1.175. пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковий борг відповідача в сумі 340 грн. підтверджується копіями податкових повідомлень-рішень № 0014521501/0 та № 0014451501, корінців податкових вимог від 18.04.2007 року та 24.05.2007 року, витягом зі зворотного боку облікової картки платника податку - відповідача станом на 31.01.2013 року, довідкою про борг за платежами відповідача від 26.02.2013 року (а.с. 8-13, 20, 21).

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено податкове зобов'язання у терміни визначені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Податковим кодексом України, то суд вважає підставним звернення податкового органу до суду із позовом про стягнення з Приватного підприємства "Бішов" 340 грн. податкового боргу з податку на прибуток у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську до Приватного підприємства "Бішов" про стягнення заборгованості в сумі 340 грн. є обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків Приватного підприємства "Бішов" (ідентифікаційний код 22195335, що знаходиться за адресою: 76000, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Незалежності, будинок 25, квартира 4) відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь державного бюджету податковий борг в сумі 340 (триста сорок) гривень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 18.03.2013 року.