Рішення

від 20.03.2013 по справі 760/4469/13-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №2-2179/13

(№760/4469/13-ц)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/ заочне /

20.03.2013 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Оксюти Т.Г.

при секретарі - Прохоровій К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу «Санітарно-епідеміологічна станція на Південно-Західній залізниці» Міністерства охорони здоров'я України про стягнення вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив стягнути з Державного закладу «Санітарно-епідеміологічна станція на Південно-Західній залізниці» МОЗ України вихідну допомогу в сумі 2943,16 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 5953,66 грн., відшкодування моральної шкоди в сумі 2000,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що він працював у Державному закладі «Санітарно-епідеміологічна станція на Південно-Західній залізниці» МОЗ України з 03.02.1997 року по 29.12.2012 року.

При звільнені позивачу була нарахована вихідна допомога в сумі 5489,16 грн., з яких останньому було виплачено 2546,00 грн. та компенсація за невикористану відпустку в сумі 5953,66 грн., яка виплачена не була.

Таким чином, загальна сума невиплачених позивачу коштів складає 8896,82 грн., що підтверджується довідкою №19 від 22.01.2013 року, виданою Державним закладом «Санітарно-епідеміологічна станція на Південно-Західній залізниці» МОЗ України.

З урахуванням викладеного просив стягнути з відповідача суми невиплаченої вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку.

Зазначив, що внаслідок невиплати заборгованості вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку йому була завдана моральна шкода, яка полягала у постійній нервовій напрузі та хвилюванні щодо неможливості стягнення з відповідача вищевказаних коштів.

Моральну шкоду позивач оцінює в сумі 2000,00 грн.

На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив справу розглядати без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про день і час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Суд, відповідно до ст.ст. 169, 224 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів у його відсутність, оскільки неявка відповідача не перешкоджає постановленню заочного рішення, проти чого не заперечував позивач.

Згідно ч. 2 ст. 197 ЦК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого інший працівник апарату суду. У разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Врахувавши заяву позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював у Державному закладі «Санітарно-епідеміологічна станція на Південно - Західній залізниці» МОЗ України з 03.02.1997 року, відповідно до наказу №2 від 27.01.1997 року, по 29.12.2012 року, відповідно до наказу №216 від 25.12.2012 року, на посаді завідувача відділення гігієни праці.

При звільненні позивачу була нарахована вихідна допомога в сумі 5489,16 грн., з якої було виплачено 2546,00 грн. та компенсація за невикористану відпустку 5953,66 грн., яка взагалі невиплачена.

Вказане підтверджується довідкою Державного закладу «Санітарно-епідеміологічна станція на Південно - Західній залізниці» МОЗ України №19 від 22.01.2013 року.

З урахуванням несвоєчасної виплати вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку, позивач просив стягнути з Державного закладу «Санітарно-епідеміологічна станція на Південно-Західній залізниці» МОЗ України на свою користь вихідну допомогу в сумі 2943,16 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 5953,66 грн., на що слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України виплата всіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

Згідно ч.4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено вище, позивачу при звільненні були нараховані вихідна допомога та компенсація за невикористану відпустку, проте виплачено їх було частково.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими, а тому з Державного закладу «Санітарно-епідеміологічна станція на Південно-Західній залізниці» МОЗ України на користь ОСОБА_1 слід стягнути вихідну допомогу в сумі 2943,16 грн. (5489,16 грн. (нарахована сума вихідної допомоги) - 2546,00 грн. (виплачена сума вихідної допомоги) = 2943,16 грн.), та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 5953,66 грн.

Позивач також просив стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000,00 грн., на що слід зазначити наступне.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову і в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не надано суду доказів, які підтверджують факт заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характеру.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач частково довів ті обставини на які посилався як на підставу своїх позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», з відповідача на користь держави підлягає стягненню сума судового збору - 229,40 грн.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 47, 116, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 57-60, 88, 169, 209, 212-214, 218 ЦПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного закладу «Санітарно-епідеміологічна станція на Південно-Західній залізниці» Міністерства охорони здоров'я України про стягнення вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного закладу «Санітарно-епідеміологічна станція на Південно-Західній залізниці» Міністерства охорони здоров'я України, код ЄДРПОУ 01110819, місцезнаходження якого за адресою: м. Київ, вул. Стадіонна, 6-А на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 вихідну допомогу в сумі 2943,16 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 5953,66 грн.

Стягнути з Державного закладу «Санітарно-епідеміологічна станція на Південно-Західній залізниці» Міністерства охорони здоров'я України, код ЄДРПОУ 01110819, місцезнаходження якого за адресою: м. Київ, вул. Стадіонна, 6-А на користь держави судовий збір в сумі 229,40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя