Рішення

від 12.03.2013 по справі 905/635/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.03.13 р. Справа № 905/635/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Закритого акціонерного товариства «Донецкжелезобетонмонтаж», м.Донецьк (ідентифікаційний код 19385285)

до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська», м.Білозерське (ідентифікаційний код 36028628)

про стягнення заборгованості в сумі 103893,75грн., збитків у розмірі 21157,40грн., пені в сумі 29694,78грн.

за участю представників:

від позивача: Туз А.О. - керівник згідно довідки з ЄДРПОУ, Чубар Т.Я. за довіреністю №14/36 від 07.02.2013р.

від відповідача: не з'явився.

Позивач, Закрите акціонерне товариство «Донецкжелезобетонмонтаж», м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська», м.Білозерське про стягнення заборгованості в сумі 146808,75грн., збитків у розмірі 78252,41грн.

Ухвалою від 25.01.2013р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/635/13-г.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором підряду №1/26-04-1 від 26.04.2010р. в частині своєчасної та повної оплати виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 146808,75грн. та заподіяно збитків у розмірі 78252,41грн., які складаються з 8350,36грн. витрати, пов'язані з несвоєчасною виплатою заробітної плати та несвоєчасною оплатою внесків, нарахованих на заробітну плату у розмірі 8350,36грн., штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ПДВ в строк до 20.02.2011р. з простроченням платежу більше ніж на 6 місяців 30% в сумі 12807,04грн., пені згідно з умовами договору (п.п.5.4. договору) у розмірі 57095,01грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору підряду №1/26-04-1 від 26.04.2010р., додаткових угод №1 від 13.05.2010р., №2 від 03.12.2010р. до договору, актів приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2010р., за листопад 2010р., за грудень 2010р., за січень 2011р., акту звіряння взаємних розрахунків на 01.02.2011р., листів №32/36 від 25.03.2011р., №51/36 від 21.04.2011р. та доказів його направлення, №57/36 від 27.04.2011р. та доказів його направлення, №62/36 від 04.05.2011р. та доказів його направлення, №68/36 від 19.05.2011р. та доказів його направлення, №73/36 від 30.05.2011р. та доказів його направлення, №89/36 від 21.06.2011р. та доказів його направлення, №95/36 від 29.06.2011р., №159/36 від 21.12.2011р., №104/36 від 25.09.2012р., постанови Донецького окружного адміністративного суду №2а/0570/11876/2012 від 23.10.2012р., довідок про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2010р., за листопад 2010р., за грудень 2010р., за січень 2011р., листів №01-1798 від 12.05.2011р., №01-3042 від 12.07.2011р., платіжних доручень №2459 від 23.12.2011р., №853 від 29.02.2012р., №892 від 23.03.2012р., №1550 від 10.04.2012р., №217 від 28.05.2012р., №1218 від 28.09.2012р., №1893 від 30.10.2012р., №2374 від 30.11.2012р., №2685 від 16.12.2012р., №245 від 22.01.2013р., №2852 від 13.05.2010р., №649 від 21.05.2010р., 2987 від 28.05.2010р., №3074 від 09.06.2010р., №58 від 11.06.2010р., №3164 від 25.06.2010р., №3320 від 06.07.2010р., №84 від 09.07.2010р., №3430 від 20.07.2010р., №3478 від 23.07.2010р., №3765 від 26.08.2010р., №3859 від 06.09.2010р., №3868 від 07.09.2010р., №4257 від 08.10.2010р., №310 від 04.11.2010р., №673 від 26.11.2010р., №766 від 03.12.2010р., підсумкової відомості ресурсів, листа №01-1798 від 12.05.2011р., листів №18/36 від 19.02.2013р., №19/36 від 20.02.2013р., №21/36 від 22.02.2013р., актів звіряння взаємних розрахунків, угоди про залік взаємних вимог від 31.01.2011р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 2, 12, 13, 15, 22, 41, 44, 49, 54, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 193, 199, 216-218, 220, 224, 225, 230-232 Господарського кодексу України.

06.02.2013р. позивачем надано клопотання про уточнення сум позовних вимог, за яким останній зазначив про часткову оплату суми боргу та просив суд стягнути заборгованість у розмірі 112476,75грн., збільшив розмір збитків та просив стягнути збитки у розмірі 80363,10грн.

25.02.2013р. позивачем надано письмові пояснення, за якими зазначено, що після того, як замовник перестав оплачувати за виконані будівельно-монтажні роботи, тим самим, створивши заборгованість перед підрядником, ЗАТ «Донецкжелезобетонмонтаж» зупинив проведення робіт. Непередбачена зупинка робіт потягла за собою те, що на січень-лютий-березень 2011р. підприємство 80% знаходилось у вимушеному простою, що потягнуло за собою несвоєчасну оплату заробітної плати, неплатежі в бюджет, недоїмки за податками. Заборгованість, несвоєчасна оплата замовників за виконані роботи вплинула на фінансовий стан підприємства. Основним боржником за виконані роботи є ТДВ «Шахта «Білозерська». За вимушені затримки по виплаті, не тільки заробітної плати, також інших платежів, підприємству доводилось сплачувати штрафні санкції та пеню, тим самим, збільшуючи видатки підприємства. Несплата заробітної плати за січень 2011р. та у лютому 2011р. потягнула за собою штрафи Пенсійного фонду України в сумі 6077,79грн. заборгованість з ПДВ, за якою нараховуються штрафні санкції та пеня за несвоєчасну оплату за період грудень 2010р. - січень 2011р., по теперішній час підприємство не має можливості погасити. На даний момент ЗАТ «Донецкжелезобетонмонтаж» свою заборгованість по заробітній платі, нарахуванням, штрафними санкціями та пені в Пенсійний фонд погасило в повному обсязі, однак по платежам в бюджет, а саме ПДВ у підприємства відсутня можливість. Податкова служба в Пролетарському районі неодноразово через Донецький адміністративний суд стягнула з підприємства податковий борг та штрафні санкції, пов'язані з боргом, остання постанова від 17.02.2012р. про стягнення боргу через продаж майна. До вказаних пояснень позивачем додано копії рішень Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м.Донецьк №208 від 21.09.2011р., №209 від 21.09.2011р., вимог про сплату боргу, реєстрів виконаних робіт за листопад 2010р., за грудень 2010р., за січень 2011р., витягів з журналів-ордерів №2 за січень 2011р., №2 за лютий 2011р., №2 за березень 2011р., за квітень 2011р.

25.02.2013р. на адресу господарського суду надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, за якою просив суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 112476,75грн., зменшив суму збитків та просив стягнути суму понесених збитків у розмірі 21157,40грн., 3% річних у розмірі 10108,18грн., зменшив розмір пені та просив стягнути пеню у розмірі 29694,78грн.

25.02.2013р. відповідачем надано відзив на позовну заяву, за яким останній заперечує проти позовних вимог та зазначає, що позивачем не доведено вини та обов'язку відповідача по сплаті збитків за понесення витрат, пов'язаних з несвоєчасною виплатою заробітної плати працівникам ЗАТ «Донецкжелезобетонмонтаж» у розмірі 8350,36грн. та сплати штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ПДВ у розмірі 12807,04грн. Крім того, зазначає, що стягнення пені у розмірі 57095,01грн. є незаконним, оскільки відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

12.03.2013р. позивачем до суду надано клопотання про уточнення позовних вимог, за якими останній просить суд у зв'язку з частковим погашенням відповідачем суми боргу, стягнути з останнього суму боргу у розмірі 103893,75грн., збитків у розмірі 21157,40грн., 3% річних у розмірі 10108,18грн., пені у розмірі 29694,78грн.

Дослідивши вищевказані заяви, господарський суд зазначає наступне.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Проте, подана позивачем заява про уточнення позовних вимог містить прохання стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 10108,18грн., які при поданні позову позивачем не заявлялись, та за своєю правовою природою є додатковими вимогами, що унеможливлює їх розгляд в межах цієї справи. З огляду на вищевикладене, господарський суд в подальшому здійснює розгляд справи з урахування заяви про збільшення позовних вимог та зменшення в межах первісних матеріальних вимог, які заявлялись позивачем при поданні позову.

З огляду на вищенаведене, господарський суд в подальшому здійснює розгляд позовних вимог з урахуванням усіх заяв про збільшення та зменшення позовних вимог: суми заборгованості у розмірі 103893,75грн., збитків у розмірі 21157,40грн., пені у розмірі 29694,78грн.

12.03.2013р. позивачем надано письмові пояснення, за якими зазначено, що платіжним дорученням №3868 від 07.09.2010р. грошові кошти в сумі 36000,00грн. були перераховані ЗАТ «Донецкжелезобетонмонтаж» ТДВ «Шахта «Білозерська» як аванс за договором №1/26-04-1 від 26.04.2010р. за роботи з виготовлення та монтажу навісного облаштування до стрічкового конвеєру КСЛ-1200 шахти «Білозерська» згідно умовам договору.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

26.04.2010р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» (замовник) та Закритим акціонерним товариством «Донецкжелезобетонмонтаж» (підрядник) укладено договір підряду №1/26-04-1 (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає до виконання роботи з виготовлення та монтажу навісного облаштування стрічкового конвеєру КСЛ-1200 шахти «Білозерська» (п.1.1. Договору).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано ні змін, ні доповнень щодо виконання умов Договору, крім тих, що додані до Договору.

Доказів визнання в судовому порядку вказаного Договору недійсним сторонами суду не представлено.

За п.4.2. Договору цей договір діє до 01 травня 2011р.

Відповідно до п.3.1. Договору в редакції Додаткової угоди №2 від 03.12.2010р. зведена договірна ціна будівництва складає 1174294,00грн. в тому числі ПДВ 195715,67грн.

Пунктом 3.2. Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 13.05.2010р. до нього встановлено, що оплата здійснюється наступним чином:

- 1-й платіж: (14.05.2010р.) для придбання арматури та бетону для фундаментів складає 60000,00грн.

- 2-й платіж: (19.05.2010р.) для придбання металопрокату для ферм та колон складає 165650,00грн.

- 3-й платіж: (04.06.2010р.) для придбання металопрокату для балок та зв'язку складає 162350,00грн.

- 4-й платіж: (08.06.2010р.) оплата за будівельно-монтажні роботи за травень м-ць складає 45134,00грн.

- 5-й платіж: (18.06.2010р.) для придбання матеріалів для обшивки галереї (50%) складає 60620,00грн.

- 6-й платіж: (28.06.2010р.) за виготовлення металоконструкцій ферм та колон складає 120760,00грн.

- 7-й платіж: (05.07.2010р.) для придбання матеріалів для обшивки галереї (50%) складає 60620,00грн.

- 8-й платіж: (16.07.2010р.) за виготовлення та монтаж металоконструкцій балок та зв'язків (за червень м-ць) складає 86140,00грн.

- 9-й платіж: (20.07.2010р.) для придбання матеріалів для перекриття складає 67500,00грн.

- 10-й платіж: (04.08.2010р.) за виготовлення та монтаж металоконструкцій колон, балок та облаштування перекриттів складає 127130,00грн.

- 11-й платіж: (20.08.2010р.) за роботи з обшивки галереї та облаштування м/к сходів складає 124270,00грн.

Додатковою угодою №2 від 03.12.2010р. до Договору зазначений договір доповнено п.3.5. за змістом якого договірну вартість виконаних робіт вважати динамічною по факту виконаних робіт з урахуванням застосування коефіцієнтів скрутності та урахуванням обставин непереборної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами складено довідки про вартість виконаних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2010р. №1 від 03.09.2010р. на суму 620999,74грн., за листопад 2010р. від 02.12.2010р. - 219358,70грн., за грудень 2010р. від 29.12.2010р. - 87349,88грн., за грудень 2010р. від 30.12.2010р. - 144978,77грн., за січень 2011р. від 29.01.2011р. - 28876,16грн., що разом складає 1101563,25грн. Вказані довідки та акти підписні з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств. Отже, суд робить висновок, що виконані підрядником роботи прийняті замовником без заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до платіжних доручень, копії яких наявні в матеріалах справи, та з урахуванням заліку зустрічних однорідних вимог, проведених сторонами в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України, замовником сплачено підряднику за Договором за виконані роботи у розмірі 989086,50грн.

Відповідно до п.2.1.2. Договору замовник здійснює оплату виконаних робіт на підставі актів ф.№2, 3 підписаних представником підрядника та замовника протягом 5 банківських днів.

Як вбачається з матеріалів справи, підрядник неодноразово звертався до замовника з вимогою оплатити заборгованість за виконані роботи за Договором. Зокрема, листом від 21.04.2011р., докази направлення якого містяться в матеріалах справи, підрядник звернувся до замовника з вимогою оплатити заборгованість за Договором, яка на той час складала 256140,75грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи у встановлений термін замовник не здійснив оплату виконаних робіт, внаслідок чого з 08.02.2011р. у останнього перед підрядником виникла заборгованість у розмірі 256140,75грн.

Як вбачається з матеріалів справи, замовник частково сплатив вищевказану заборгованість протягом 2011р. у розмірі 143664,00грн., у зв'язку із чим, несплаченою залишилась заборгованість у розмірі 112476,75грн.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2013р. відповідачем сплачено за Договором грошові кошти у розмірі 8583,00грн. в рахунок погашення кредиторської заборгованості, про що свідчить платіжне доручення №727 від 26.02.2013р., наявне в матеріалах справи.

Однак, доказів погашення вищезазначеної заборгованості у розмірі 103893,75грн. відповідачем суду не представлено.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 103893,75грн. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 21157,40грн.

Згідно ч.2. ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які уповноважена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, визначений ст. 225 Господарського кодексу України, зокрема:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Проте на позивачеві лежить обов'язок довести суду згідно ст.33 ГПК України наступне:

- по-перше, факт заподіяння йому збитків;

- по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань;

- по-третє, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Згідно загальної практики про визначення розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги: а) вид (склад) збитків; б) наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкідливого результату.

Частиною 2 ст.623 ЦК України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Вказані фактичні обставини викладаються у позовній заяві як підстави позовних вимог та підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України.

Так, позивач посилається на покладення на останнього штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ПДВ та обов'язкових внесків до Пенсійного фонду України.

Таким чином, суд вважає, що в даному випадку відсутній склад правопорушення, а саме: відсутній причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та заподіяними збитками. Зокрема, з огляду на вищенаведене не вбачається зв'язку прострочення позивачем сплати загальнообов'язкових платежів саме через невиконання відповідачем зобов'язань за Договором, оскільки ні нормами чинного законодавства України, ні Договором не встановлено обов'язку позивача здійснювати відповідні загальнообов'язкові платежі саме з прибутку, отриманого позивачем від відповідача від підприємницької діяльності на підставі Договору.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення збитків у розмірі 21157,40грн. не підлягають за огляду на їх безпідставність та недоведеність.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 29694,78грн. за період з 01.02.2011р. по 01.11.2011р. на суму 256140,75грн.

Відповідно до п.5.4. Договору за порушення строків оплати замовник оплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

За приписами ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За приписами ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з умов Договору, сторонами не визначено чіткого періоду нарахування пені за прострочення здійснення оплати за виконані роботи.

Перевіривши розрахунок пені, господарський суд дійшов висновку, що позивачем невірно визначений початковий та кінцевий термін здійсненого нарахування. Так, позивачем визначено початкову дату нарахування пені 01.02.2011р., тоді як судом встановлено вище дату виникнення заборгованості - 08.02.2011р. Також кінцеву дату нарахування пені позивачем зазначено 01.11.2011р., тоді як судом встановлено, що враховуючи умови Договору, правомірним періодом нарахування буде період в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто, з 08.02.2011р. по 08.08.2011р.

Здійснивши перерахунок пені, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково у розмірі 19796,52грн. за період з 08.02.2011р. по 08.08.2011р., нараховану на суму 256140,75грн.

Також суд зазначає, що відповідно до приписів п.п. 1, 4 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, залишення заяви без розгляду. Отже, враховуючи, що позивачем за відповідними заявами в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшено позовні вимоги щодо стягнення суми боргу, сплати позивачем суми судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом, та судом залишено без розгляду позовні вимоги щодо стягнення 3% річних, судовий збір в цій частині, зокрема, у розмірі 3162,08грн. підлягає поверненню позивачу.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.1 ст. 530, ст. 610, 612, 623, 837 Цивільного кодексу України; ст.ст. 193, 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства «Донецкжелезобетонмонтаж», м.Донецьк до відповідача, Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська», м.Білозерське про стягнення заборгованості в сумі 103893,75грн., збитків у розмірі 21157,40грн., пені в сумі 29694,78грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» (85013, Донецька область, м.Добропілля, м.Білозерське, вул.Строїтельна, б.17, ідентифікаційний код 36028628) на користь Закритого акціонерного товариства «Донецкжелезобетонмонтаж» (83030, м.Донецьк, вул.Баумана, б.1, ідентифікаційний код 19385285) суму заборгованості у розмірі 103893,75грн., пеню у розмірі 19796,52грн., судовий збір у розмірі 2473,81грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повернути Закритому акціонерному товариству «Донецкжелезобетонмонтаж», м.Донецьк з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3162,08грн., сплачений платіжним дорученням №214 від 21.11.2012р.

У судовому засіданні 12.03.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 18.03.2013р.

Суддя Сич Ю.В.