Ухвала

від 18.03.2013 по справі 11/296-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" березня 2013 р. м. Київ К-14673/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва на постановуГосподарського суду міста Києва від 26.07.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2009 у справі №11-296-А (22-а-5586/08) за позовомЗакритого акціонерного товариства «Нова лінія» доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва провизнання нечинним акта, незаконним рішення та його скасування,- ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Нова лінія» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати нечинним акт перевірки ДПА у м. Києві №265104262304 від 01.12.2006, а також визнати незаконним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва №0002922304/0-71427 від 15.12.2006 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 103729,10 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 26.07.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2009 у даній справі, вказаний позов задоволено в частині визнання незаконним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва №0002922304/0-71427 від 15.12.2006 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- 01.12.2006 працівниками ДПА у місті Києві на підставі затвердженого головою ДПА у місті Києві окремого плану перевірок з контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу та згідно направлень на перевірку об 11 год. 30 хв. була проведена перевірка магазину, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Бальзака, 65/1 і належить позивачу;

- за результатами перевірки ДПА у м.Києві складено акт перевірки №265104262304 від 01.12.2006, згідно висновків якого позивачем порушено п.п. 2.6, 3.5 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004, зареєстровано у Міністерстві юстиції 13.01.2005 №40/10320 (далі -Положення №637), через неоприбуткування позивачем готівки в касі;

- на підставі акту перевірки відповідачем винесено рішення №0002922304/0-71427 від 15.12.2006 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 103729,10 грн. (20745,82 грн. х 5) відповідно до абз.3 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки».

Судами також встановлено, що генеральним директором ЗАТ «Нова лінія»на виконання п.2.6 Положення №637 видано наказ №020106/02 від 02.01.2006 «Про роботу касирів, підмінних касирів і організації порядку обліку готівки», згідно з яким суми виторгів, отримані касирами (підмінними касирами) з початку робочого дня і до 12:30 (згідно з графіком перерв і інкасацій) інкасуються в касу підприємства в повному об'ємі, а в кінці робочого дня касири та підмінні касири здійснюють остаточну інкасацію готівкової виручки за день. Тобто, уся готівка, що надходить до кас, оприбутковується у день її одержання в повній сумі, що підтверджується касовими документами за 30.11.2006 (Х-звітами, Z-звітами, касовими книгами, видатковими та прибутковими ордерами).

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування спірного рішення, суди попередніх інстанцій мотивували своє рішення тим, що отримана виручка була оприбуткована відповідно до п.2.6 Положення №637 у касі підприємства в повному обсязі в день отримання, а вказаним Положенням не встановлено, що готівка, що надходить до кас, має оприбутковуватись кожного разу після здійснення службового вилучення з РРО. Відмовляючи в позові в частині вимог про визнання нечинним акта перевірки, суди виходили з того, що акт перевірки органу державної податкової служби не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обов'язковим до виконання та сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків.

Пунктом 2.6 Положення №637 передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів). Відокремлені підрозділи підприємств, які проводять операції з приймання готівки за продану продукцію (товари, роботи, послуги) з оформленням її прибутковим касовим ордером, а також з видачі готівки на виплати, пов'язані з оплатою праці, виробничі: (господарські) потреби, інші операції з оформленням їх видатковими касовими ордерами і відомостями, ведуть касову книгу, що видається і оформляється підприємством - юридичною особою, до складу якого вони входять (п. 4.2 Положення № 637).

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Аналізуючи зміст вищенаведеного Положення, судова колегія вважає правильним висновки судів попередніх інстанцій про те, що ним не встановлено вимоги щодо обов'язку оприбутковувати готівку, що надходить до каси, кожного разу після здійснення службового вилучення з РРО, а чітко визначено, що оприбуткування має здійснюватись у день одержання готівкових коштів. Операція «службова видача»є достатньою умовою для оприбуткування готівки в касі підприємства, але не є обов'язковою, оскільки обов'язковим є виконання Z-звіту згідно з п.2.6 Положення №637, в якому, зокрема, зазначається, що оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Таким чином, в касу підприємства готівка оприбутковується на підставі Z-звіту. А Z-звіт, відповідно до вимог п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», виконується щоденно, тобто, в кінці робочого дня, як і зазначено в наказі по підприємству №020106/02 від 02.01.2006.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем відповідно до вимог п.п.2.6, 3.5. та 4.2. Положення №637 усі надходження та видача готівки в національній валюті відображено в касовій книзі з випискою прибуткових та видаткових касових ордерів, що також свідчить про оприбуткування в касі підприємства отриманої виручки в повному обсязі в день її отримання.

Колегія суддів касаційної інстанції також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість вимоги позивача про визнання нечинним акту перевірки, оскільки акти перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору. Акт перевірки органу державної податкової служби не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обов'язковим до виконання та сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків, при тому, що за наслідком перевірки відповідачем було прийняте відповідне рішення, яке оскаржене позивачем до суду.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, не спростованим доводами касаційної скарги, що спірне рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду міста Києва від 26.07.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний