Рішення

від 13.03.2013 по справі 905/1278/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.03.13 р. Справа № 905/1278/13-г

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Москвітіній В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглепромпоставка», м. Донецьк

до Державного підприємства «Сніжнеантрацит», м.Сніжне, Донецька область

про стягнення заборгованості в розмірі 152 878, 38 грн., з яких сума основного боргу 98 302,60 грн., пеня у розмірі 45 940, 72 грн., 3 % річних у розмірі 8 635, 31 грн.,

за участю представників:

від позивача: Севастянової В.В., за довір. від 20.03.2013р.,

від відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вуглепромпоставка» звернулось до суду з позовом до Державного підприємства «Сніжнеантрацит» про стягнення заборгованості в розмірі 152 878, 38 грн., з яких сума основного боргу 98 302,60 грн., пеня у розмірі 45 940, 72 грн., 3 % річних у розмірі 8 635, 31 грн.

Правовою підставою позову позивач під час розгляду справи вважає норми статей 16, 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статей 173, 175, 193, 265, 30, 231 Господарського кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки від 10 лютого 2010 року №108/2010. Зазначив, що відповідачем не повністю сплачена вартість поставленого товару відповідно до договору. Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними. Сума основного боргу становить 98 302,60 грн.

Відповідно до пункту 4.1 договору позивачем нарахована пеня у розмірі 45 940,72 грн.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання 3% річних на суму 8 635, 31 грн.

Загальна сума заборгованості становить 152 878, 38 грн.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Але через канцелярію суду 11 березня 2013 року надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав частково на суму основного боргу у розмірі 98 302, 60 грн. Заперечував проти нарахування пені у зв'язку зі спливом строку позовної давності відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України. Просив розглянути справу без участі представника.

Підстави для неприйняття визнання позову в частині стягнення основної суми боргу відповідачем у суду відсутні.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вуглепромпоставка» (Постачальник) та Державним підприємством «Сніжнеантрацит» (Покупець) укладений договір поставки № 108/2010 (надалі по тексту - договір), за умовами якого, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар в сортаменті, кількості та за ціною згідно специфікаціям, які є невід'ємними частинами чинного договору, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього грошову суму (ціну) на умовах чинного договору (пункт 1.1 договору).

Умовами договору сторони визначили предмет та ціну, умови поставки, порядок розрахунків, відповідальність сторін та строк дії договору.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що ціна на товар встановлюється Постачальником окремо на кожну партію товару після попереднього узгодження з Покупцем.

Згідно із пунктом 2.1 вищезазначеного договору товар поставляється на умовах DDU (Франко-склад Покупця) згідно з правилами Інкотермс 2000, при цьому Покупець забезпечує відвантаження товару.

Зобов'язання Постачальника по строкам передачі, сортаменту та кількості товару вважаються виконаними з моменту підписання накладних представниками Покупця. Разом з товаром Постачальник передає Покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, податкову накладну та накладну (пункт 2.2 договору).

У наявній в матеріалах справи Специфікації до договору міститься інформація про кількість товару з зазначенням його вартості, яка підписана сторонами без заперечень та скріплена печатками підприємств (а.с.8).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони уклали протокол розбіжностей до договору, в якому внесли в договір пункт 2.6 наступного змісту: «Поставка товару здійснюється протягом 10-ти календарних днів після отримання письмового замовлення» (а.с.7).

Відповідно до вищевказаної специфікації, позивачем виписані рахунки-фактури №СФ-0000001 від 23 лютого 2010 року на суму 97091, 40 грн. та №СФ-0000002 від 17 березня 2010 року на суму 1411, 20 грн. на загальну суму 98 502, 60 грн. (а.с.11,12).

На виконання умов договору позивачем був переданий у власність відповідача товар, що підтверджується видатковими накладними від 23 лютого 2010 року №РН-0000001 на суму 97091, 40 грн., від 17 березня 2010 року №РН-0000002 на суму 1411, 20 грн. на загальну суму 98 502, 60 грн. (а.с.10,13).

Зазначені видаткові накладні підписані та скріплені печатками підприємств.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписами осіб, відповідальних за отримання товарно-матеріальних цінностей, а саме: Первушиної Т.С., яка діяла на підставі довіреності №104 від 23 лютого 2010 року та Смірнова М.О., який діяв на підставі довіреності № 155 від 17 березня 2010 року (а.с.14,41).

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, в даному випадку, видаткові накладні є первинними обліковими документами в розумінні вищезазначеного Закону та підписання покупцем видаткових накладних підтверджує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а тому є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно із пунктом 3.2 договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом п'яти календарних днів після підписання накладних Покупцем.

Відповідно до пункту 3.3 договору загальна сума чинного договору становить суму товару, отриманого за всіма накладними.

Як вбачається з протоколу розбіжностей до договору від 10 лютого 2010 року, пункт 3.3 викладений в наступній редакції: «Загальна сума договору становить 99 846, 00 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот сорок шість грн. 00 коп.) в т.ч. ПДВ».

Відповідач отримав товар, але у визначений у договорі строк за нього не сплатив, своїх договірних зобов'язань перед позивачем не виконав, чим порушив умови договору.

Позивачем на адресу відповідача надіслана претензія №38 від 10 жовтня 2012 року на суму 98 502, 60 грн., яка отримана останнім 12 жовтня 2012 року, що підтверджується відбитком штемпеля Державного підприємства «Сніжнеантрацит» (а.с.16).

Відповідачем частково сплачена вартість поставленого товару на суму 200, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №448 від 04 лютого 2013 року (а.с.17).

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами були складені акти звірки взаєморозрахунків станом на 28 січня 2013 року на суму 98 502, 60 грн. та станом на 19 лютого 2013 року на суму 98 302, 60 грн.(а.с.53,54).

Вищевказані акти підписані та скріплені печатками підприємств без зауважень.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару та не сплати відповідно до накладних у встановлені договором терміни. Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 98 302, 60 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 45 940, 72 грн. необхідно зазначити наступне.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що при невиконанні або неналежному виконанні зобов'язань за даним договором винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент порушення, від вартості невиконаних зобов'язань за кожен день такого порушення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Так, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Водночас частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною 6 зазначеної статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, і який не є строком позовної давності, а пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України встановлюється строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до накладної №РН-0000001 товар поставлений відповідачу 23 лютого 2010 року, враховуючи пункт 3.2 договору, граничний строк оплати - 28 лютого 2010 року. Таким чином, строк нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання сплинув 01 березня 2011 року.

Також, як вбачається з накладної №РН-0000002 товар поставлений відповідачу 17 березня 2010 року, враховуючи пункт 3.2 договору, граничний строк оплати - 23 березня 2010 року. Таким чином, строк нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання сплинув 23 березня 2011 року.

З огляду на вищезазначене та чинне законодавство, вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 45 940, 72 грн. не підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних за період з 01 березня 2010 року по 31 січня 2013 року в розмірі 8 635, 31 грн. необхідно зазначити наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3 % річних за період з 01 березня 2010 року по 31 січня 2013 року, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки. За розрахунком суду розмір 3% річних більший ніж заявлений позивачем, але суд не може вийти за межі позовних вимог, тому вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 8635, 31 грн. підлягають задоволенню за його розрахунком.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Також, відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких до суду не надано. За таких обставин та враховуючи, що відповідач свої зобов'язання з оплати товару не виконав, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, пропорційно відношенню розміру задоволених вимог до розміру первісних, згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стягуються з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглепромпоставка» до Державного підприємства «Сніжнеантрацит» про стягнення заборгованості в розмірі 152 878, 38 грн., з яких сума основного боргу 98 302,60 грн., пеня у розмірі 45 940, 72 грн., 3% річних у розмірі 8 635, 31 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Сніжнеантрацит» (86500, Донецька область, м.Сніжне, вул. Леніна, 32, відомості про розрахунковий рахунок відсутні, код ЄДРПОУ 31906124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглепромпоставка» (83086, м.Донецьк, вул. Артема, 51, відомості про розрахунковий рахунок відсутні, код ЄДРПОУ 32966032) заборгованість в розмірі 98 302 (дев'яносто вісім тисяч триста дві) грн., 60 коп., 3% річних у розмірі 8 635(вісім тисяч шістсот тридцять п'ять) грн., 31 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Сніжнеантрацит» (86500, Донецька область, м.Сніжне, вул. Леніна, 32, відомості про розрахунковий рахунок відсутні, код ЄДРПОУ 31906124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглепромпоставка» (83086, м.Донецьк, вул. Артема, 51, відомості про розрахунковий рахунок відсутні, код ЄДРПОУ 32966032) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 138 (дві тисячі сто тридцять вісім) грн., 75 коп.

У судовому засіданні 13 березня 2013 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 18 березня 2013 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Кучерява О.О.