Постанова

від 19.03.2013 по справі 904/531/13-г

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2013 року Справа № 904/531/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В. , Вечірко І.О. (зміна складу колегії суддів відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати Лотоцької Л.О. від 18.03.2013 року )

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

Представники сторін:

учасники судового процесу не з`явились; про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2013 року у справі № 904/531/13-г

за заявою Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська

до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Строй», м.Дніпропетровськ

про визнання банкрутом (за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" )

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2013 року у справі № 904/531/13-г (суддя Полєв Д.М.) за заявою Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Строй», м.Дніпропетровськ про визнання банкрутом було припинено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Строй», м.Дніпропетровськ; скасовано заходи, вжиті ухвалою від 21.01.2013р. ( а.с.49-50).

Вищевказану ухвалу господарського суду мотивовано в якості норм права п.1-1 ч.1 ст.80, ст.86 ГПК України, п.7 ч.1 ст.40 ЗУ Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погодившись з вищевказаною ухвалою, її оскаржило в апеляційному порядку - Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська, посилається на порушення господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2013р., з наступних підстав зокрема:

- господарським судом порушено вимоги ст. ст.40, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

- господарським судом порушено вимоги ст.43 ГПК України щодо повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, за відсутності правового аналізу та посилань на докази;

- господарським судом не було досліджено, що провадження у справі про банкрутство припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, а саме кредитором не подано доказів в підтвердження неплатоспроможності боржника, а саме документів виконавчого провадження, які б підтверджували відсутність грошових коштів на рахунках та майна, на яке можливо звернути стягнення та відсутністю боржника за місцезнаходженням.

Враховуючи, що неявка учасників судового процесу не перешкоджає розгляду справи по апеляційній скарзі по суті; останні також не скористались правом надання відзиву на апеляційну скаргу ( ст.96 ГПК України); апеляційний господарський суд обмежений певними процесуальними строками розгляду апеляційної скарги, будь-які клопотання від учасників процесу про продовження строків розгляду апеляційної скарги, відкладення розгляду справи не надходили, враховуючи факт належного сповіщення учасників судового процесу про час та місце судового засідання, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.03.2013 року ( а.с.54) зі штампом канцелярії суду про розсилку згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України , затверджену Наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути по суті в цьому судовому засіданні за наявними матеріалами( ст.ст.75, 99 ГПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши представника ініціюючого кредитора, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

21.01.2013р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області було порушено провадження у справі № 904/531/13-г за заявою Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Строй», м.Дніпропетровськ відповідно до процедури, передбаченої ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с.1).

При цьому ініціюючий кредитор в своїй заяві посилався на неоплату боржником заборгованості по страховим внескам на обов`язкове державне пенсійне страхування на суму 19 881 грн.90 коп. у відповідності до постанов Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2010 року по справі № 2а-16235/09/0470, від 16.02.2010р. по справі № 2а-11447/09/0470, від 22.01.2010р. по справі № 2-а-12669/09/0470, від 28.08.2009р. по справі № 2-а-5357/09/0470, від 17.06.2010р. по справі № 2а-16224/09/0470 про стягнення заборгованості по страховим внескам на обов`язкове державне пенсійне страхування за січень, лютий, березень травень-жовтень 2009 року на загальну суму 19 881 грн. 90 коп., факт невиконання зазначених судових рішень підтверджується постановами Амур-Нижньодніпровського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 24.09.2012р. про повернення без виконання виконавчих документів через відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення ( а.с.5-10, 17-22).

Крім цього, ініціюючий кредитор посилався на те, що боржник не звітував до органів ДПІ протягом року до порушення провадження у справі, що підтверджується листом ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська б/н та дати; натомість, до заяви ініціюючого кредитора не надано таких доказів в розумінні ст..ст.32, 33, 36 ГПК України, а з наданого до заяви ініціюючого кредитора листа від 23.05.2012р. № 10387/10/182 (а.с.37) не вбачається, що ДПІ взагалі надавала ініціюючому кредитору будь-яку інформацію стосовно боржника.

18.02.2013 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/531/13-г (суддя Полєв Д.М.) за заявою Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Строй» м.Дніпропетровськ про визнання банкрутом було припинено провадження у справі про банкрутство останнього з посиланням на п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України (а.с.49-50). Зазначена ухвала і є предметом апеляційного оскарження.

Частиною 1 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності , а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, зазначеною нормою передбачена наявність хоча б однієї із умов, які можуть бути підставами визнання боржника банкрутом за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ":

- фактичне припинення підприємницької діяльності, зокрема, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності тощо ;

- відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням; поняття місцезнаходження юридичної особи визначено в ст.93 ЦК України .

Відповідно до ст.93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи є фактично місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльності юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснюється управління та обліку ( в ред. ЗУ від 22.12.2011року № 4223-VI).

Згідно ст.7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор має довести обставини неплатоспроможності боржника .

Зокрема, ч.8 ст.7 цього Закону (в редакції, що діяла на час подання заяви до господарського суду) передбачено, що заява ініціюючого кредитора повинна містити в додатку копію неоплаченого розрахункового документу, відповідно до законодавства за яким здійснюється списання коштів з рахунку боржника з відмітками банку про прийняття до виконання.

Як вбачається із матеріалів справи, кредитором не подано таких доказів в підтвердження неплатоспроможності боржника, а саме розрахункових документів з відмітками банку, які б підтверджували відсутність грошових коштів на рахунках боржника.

Частиною 2 ст.4-1 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У відповідності до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пунктом 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" передбачено, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка .

До заяви ініціюючого кредитора в якості доказу, підтверджуючого факт відсутності за місцезнаходженням боржника надана довідка з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.03.2012р., яка ніяким чином не засвідчена, що суперечить вимогам ч.2 ст.36 ГПК України та ст..34 ГПК України. Отже, до заяви ініціюючого кредитора не було надано належних доказів, підтверджуючих факт відсутності боржника за місцезнаходженням (а.с.33-36).

Таким чином, ініціюючим кредитором при зверненні до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі відсутнього боржника не надано доказів неплатоспроможності боржника , а саме, розрахункових документів, за якими стягувалась заборгованість, належних доказів в розумінні ст..ст.34, 36 ГПК України, підтверджуючих факт відсутності боржника за місцезнаходженням, тоді як такі докази повинні бути обов`язково подані в якості додатку до заяви ініціюючого кредитора при порушенні справи та не можуть бути витребувані судом в подальшому.

Відповідно до п. 36 Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. у випадку, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог, за заявою якого було порушено справу про банкрутство боржника, судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону та п.1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, господарським судом було зроблено в резолютивній частині оскаржуваної ухвали остаточно правильний висновок щодо припинення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Строй» м.Дніпропетровськ, правові підстави щодо зміни чи скасування оскаржуваного судового акту, а саме ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2013 року по цій справі відсутні, а доводи апеляційної скарги не спростовують вищевикладеної правової оцінки матеріалів справи згідно з законом.

Крім цього, колегія суддів бере до уваги, що на день порушення господарським судом провадження у справі - 21.01.2013р . - згідно з Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що набула чинності з 19.01.2013р.) вже була відсутня норма, яка б передбачала можливість банкрутства відсутнього боржника (абз.1 п.1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України зі змінами від 06.12.2012р. № 5518-VІ).

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2013 року у справі № 904/531/13-г - залишити без змін.

Справу повернути господарському суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.03.2013 року.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя І.О.Вечірко