Рішення

від 19.03.2013 по справі 902/197/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 березня 2013 р. Справа № 902/197/13-г

Провадження № 13/902/7/13

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Тісецького С.С.,

при секретарі судового засідання Кучер Р.П. ,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом : приватного підприємства "Редан-2000" (код ЄДРПОУ 34324999, юр. адреса: 23250, с. Іванівка, вул. Леніна, б. 1а, Вінницький район, Вінницька область; пошт. адреса : 21001, м. Вінниця, пл. Жовтнева, 1, к. 201)

до : приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" (код ЄДРПОУ 00282435, 23310, м. Гнівань, вул. Промислова, б. 15, Тиврівський район, Вінницька область)

про стягнення коштів в сумі 54 803,08 грн.

представники сторін :

від позивача : Комар О. Г. - за довіреністю

від відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Редан-2000" 06.02.2013 року звернулося в господарський суд Вінницької області з позовом до приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" про стягнення коштів в сумі 54 803,08 грн., з яких 53 076,00 грн. - основна заборгованість, 130,87 грн. - пеня та 1 596,21 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 07.02.2013 року порушено провадження у справі № 902/197/13-г з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 19.02.2013 року, однак в зв'язку з неявкою представника відповідача та неподання сторонами усіх витребуваних доказів, ухвалою суду від 19.02.2013 року відкладено розгляд справи на 05.03.2013 року.

Також ухвалою суду від 05.03.2013 року відкладено розгляд справи на 19.03.2013 року з огляду на неявку представників сторін та невиконання позивачем і відповідачем вимог суду щодо надання необхідних для вирішення спору доказів.

На визначену дату 19.03.2013 року з'явився представник позивача.

Відповідач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався. Факт направлення ухвали суду на адресу відповідача підтверджується штампом на ухвалі вих. № 2314р-2316р від 05.03.2013 року.

Також судом встановлено, що 04.03.2013 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання із проханням розглянути справу за його відсутності.

При цьому у даному клопотанні представник відповідача зазначив, що стосовно основної суми боргу визначеного у позовній заяві не заперечує.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Перед початком розгляду справи по суті, від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, який в остаточній сумі становить 53 965,93 грн.. Зокрема, згідно надано до заяви розрахунку, позивач просить стягнути з відповідача 53 076,00 грн. - основного боргу, 741,61 грн. - пені та 148,32 грн. - 3% річних.

Дану заяву із додатком долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні, представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав та за обставин, вказаних в позові із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Також судом оглянуто оригінали та копії документів, які надані позивачем супровідним листом № 7/2013 від 15.02.2013 року.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував наступне.

25.06.2012 року між приватним акціонерним товариством "Гніванський завод спецзалізобетону" (замовник) та приватним підприємством "Редан-2000" (учасник) укладено договір про надавання послуг № 75-ВК на слідуючих умовах.

Замовник передає, а учасник приймає під охорону об'єкт, що знаходиться за адресою : 23310, Вінницька обл., Тиврівський р-н, м. Гнівань, вул. Промислова, 15. Вид охорони визначається як інспекторсько-сторожова служба охорони (п. 1.1).

Охорона здійснюється у дні та години, вказані у дислокації (додаток № 1), що є невід'ємною частиною даного договору та згідно регламенту несення служби. Система охорони об'єкта та дислокація постів визначається учасником та узгоджується із замовником (п. 1.3).

Вартість послуг по цьому договору складає : 53 076,00 грн. за місяць, в тому числі ПДВ 20 % - 8 846,00 грн. (п. 3.1). Замовник зобов'язаний сплатити попередньо узгоджену суму за надані послуги за 40 банківських днів, шляхом перерахування грошових засобів на р/р учасника на підставі виставленого рахунку-фактури (п. 3.2).

Документом, що підтверджує виконання договірних зобов'язань є "акт про надання охоронних послуг", підписаний представником обох сторін даного договору (п. 3.3).

Якщо після надання охоронних послуг по завершенню місяця замовник на протязі п'яти днів письмово не заявив учаснику матеріальних претензій, які повинні бути зафіксовані з обов'язковою участю двох сторін (замовника і учасника), а також представників органів дізнання, акт виконаних робіт рахується автоматично виконаним (п. 3.4).

Початок дії договору 25.06.2012 р. (п. 4.1). Закінчення дії договору 31.12.2012 р., в частині наданні послуг, а в частині оплати - до її повного виконання (п. 4.2).

Згідно додатку № 1 до вказаного договору сторони узгодили дислокацію об'єкту, що передається та охороняється службою охорони ПП "Редан-2000", а саме : приватне акціонерне товариство "Гніванський завод спецзалізобетону"; адреса : 23310, Вінницька обл., Тиврівський р-н, м. Гнівань, вул. Промислова, 15; місцезнаходження постів : центральна прохідна, транспортна прохідна, залізнично-транспортна прохідна, обхідний пост зберігання інертних матеріалів, автотраспортний цех, ремонтно-будівельний цех, центральний матеріальний склад; час охорони з 7.00 до 7.00 цілодобово; обов'язкові функції охорони : контролювання проїздного транспорту, патрулювання на території підприємства, здійснення пропускного режиму, прийом під охорону приміщень, складів та інших матеріальних цінностей; супроводження грошових коштів.

На виконання умов договору позивачем надано відповідачу послуги охорони у листопаді 2012 року, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 400 від 30.11.2012 року на суму 53 076 грн., у т.ч. ПДВ - 8 846,00 грн., який скріплений печатками та підписаний представниками ПП "Редан-2000" і ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону".

У даному акті сторони вказали договір № 76-ВК від 25.06.2012 року та зазначили, що замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

30.11.2012 року позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату послуг № 422 на суму 53 076,00 за договором № 76-ВК від 25.06.2012 року.

10.01.2013 року позивач звернувся до відповідача із претензією № 1 (вих. № 2) в якій просить сплати борг у сумі 53 076 грн. та пеню у розмірі 21,81 грн., що виникли на підставі вказаного вище договору та даного акту здачі-приймання робіт.

У відповідь на зазначену претензію, відповідач у листі № 97/01 від 21.01.2013 року, просить позивача відповідно до документів наданих для укладання додаткової угоди № 1 від 10.09.2012 року до договору № 76-ВК від 25.06.2012 року надати нотаріально завірені копії документів, які підтверджують зміну директора ПП "Редан" на Лінько О.В.. Також відповідач просить надати нотаріально завірену копію ліцензії на надання послуг, пов'язаних з охороною, оскільки наявна ліцензія АВ 325367 недійсна (строк дії закінчився 19.04.2012 року). При цьому, у листі вказується, що до надання даних документів оплата послуг не буде здійснюватись, а претензія вважається недійсною.

В подальшому, відповідно до даного листа відповідача, позивачем направлено повідомлення № 4/2013 від 22.01.2013 року із додатками, а саме : ксерокопія виписки з ЄДРПОУ серія ААВ № 510469; ксерокопія витягу з ЄДРПОУ серія АЄ № 373762; ксерокопія наказу директора ПП "Редан-2000" № 28-к від 19.12.2012 року "Про призначення директором підприємства Лінько Олександра Володимировича; ксерокопія ліцензії МВС (надання послуг з охорони власності та громадян) серія АД № 032181 від 31.05.2012 року; ксерокопія довідки з МВС № 33/656 від 04.04.2012 року.

З врахуванням встановлених обставин, суд зазначає наступне.

В силу ст. 11 ч.2 п.1 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг охорони та їх оплати.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 629 Цивільного кодексу України вказує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В силу п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, 25.06.2012 року між приватним акціонерним товариством "Гніванський завод спецзалізобетону" та приватним підприємством "Редан-2000" укладено договір про надавання послуг № 75-ВК, згідно якого позивачем надано відповідачу послуги охорони, що підтверджується обопільно підписаним актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 400 від 30.11.2012 року на суму 53 076 грн..

При цьому, 30.11.2012 року позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату послуг № 422 на суму 53 076,00 грн. за вказаним договором.

Крім того, на вимогу відповідача № 97/01 від 21.01.2013 року, позивачем було направлено відповідачу повідомлення № 4/2013 від 22.01.2013 року із копіями документів на підтвердження повноважень директора ПП "Редан-2000" та щодо правомірності надання послуг охорони.

Станом на 06.02.2013 року (день звернення з позовом до суду) основний борг склав 53076 грн..

Відповідачем доказів щодо повного проведення розрахунків з позивачем суду не надано. Крім того, наявна сума основного боргу, яка вказана у позовній заяві по даній справі, не заперечується представником відповідача у клопотанні від 04.03.2013 року.

Отже, позовна вимога позивача про стягнення основної заборгованості в розмірі 53 076,00 грн., підлягає задоволенню. Обґрунтованість та правомірність заявлених позивачем вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, зокрема : договором про надавання послуг, актом здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунком на оплату, претензією, письмовою відповіддю на претензію, повідомленням із додатками.

Також як вбачається з доданого до заяви про зменшення розміру позовних вимог розрахунку ціни позову, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 741,61 грн. - пені та 148,32 грн. - 3 % річних за період з 30.01.2013 року по 19.03.2013 року.

За змістом п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 5.2 договору № 75-ВК від 25.06.2012 року, позивач та відповідач погодили, що у випадку прострочення платежів, вказаних в п. 3.2 договору, замовник сплачує учаснику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, пеня нараховується протягом шести місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що 3 % річних не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Окрім того, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Оскільки відповідач не провів повністю розрахунок у встановлений п. 3.2 договору (за 40 банківських днів), то він відповідно з вимогами цивільного та господарського кодексів є боржником, що прострочив, а тому з огляду на викладене наявні підстави для задоволення вимог про стягнення з нього на користь позивача, згідно наданого розрахунку пені та 3 % річних.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають покладенню на відповідача, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Водночас, згідно п. 1 ч. 1, ч.2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір за мінімальною ставкою 1,5 розміру мінімальної заробітної плати у сумі 1 720,50 грн., що підтверджується квитанцією № k111/5/47 від 05.02.2013 року.

Оскільки, позивачем не переплачено суму судового збору, в зв'язку з чим відсутні підстави для повернення судових витрат внаслідок зменшення розміру позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4-2 - 4-4, 32 - 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" (код ЄДРПОУ 00282435, 23310, м. Гнівань, вул. Промислова, б. 15, Тиврівський район, Вінницька область, п/р 2600233628 в філії ВОУ ОПЕРВ № 10001 ПАТ "Державний ощадний банк України" м. Вінниці, МФО 302076) на користь приватного підприємства "Редан-2000" (код ЄДРПОУ 34324999, юр. адреса: 23250, с. Іванівка, вул. Леніна, б. 1а, Вінницький район, Вінницька область, п/р № 260020000196977 у банку ПУАТ "Фідобанк" м. Київ, МФО 300175) 53 076,00 грн. - основної заборгованості, 741,61 грн. - пені, 148,32 грн. - 3% річних та 1720,50 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21 березня 2013 р.

Суддя Тісецький С.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (23310, м. Гнівань, вул. Промислова, б. 15, Тиврівський район, Вінницька область)