Рішення

від 19.03.2013 по справі 922/889/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2013 р.Справа № 922/889/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Яровому А.С.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Полімер Трейдінг", м. Київ до ТОВ "Канат-Сировина", м. Харків про стягнення 198 848,11грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 172 400,00грн., пеню в розмірі 15 868,88грн., 10% річних в розмірі 10 579,23грн., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Позивач у судове засідання не з'явився, однак через канцелярію суду надав клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи на більш пізніший термін у зв'язку з неможливістю забезпечити явку свого повноважного представника.

Розглянувши дане клопотання, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки позивач не зазначив поважності причин та не надав доказів щодо неможливості забезпечити явку свого повноважного представника у судове засідання.

Окрім того, відповідно до ст.75 ГПК України суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами та вважає їх достатніми для вирішення спору.

Відповідач у судове засідання не з'явився, однак через канцелярію суду надав відзив на позов, в якому суму основного боргу визнає повністю, та частково заперечує проти нарахування пені та 10% річних, посилаючись на те, що позивачем невірно визначено період прострочки за видатковою накладною № 18 від 27.07.2012р., починаючи з 18.08.12р., оскільки 18.08.12р. та 19.08.12р. є вихідними днями, а тому, на думку відповідача, днем закінчення строку поставки є перший за ними робочий день, а саме 20.08.12р.

Також відповідач просив зменшити розмір штрафу та пені, та розглянути справу за відсутністю його представника.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте сторони не скористалися своїм правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, оскільки в судове засідання не з`явилися, та за наявності клопотання відповідача про розгляд справи за відсутністю його представника, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників позивача та відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

08.06.12р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полімер Трейдінг" (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Канат-Сировина" (відповідач у справі) було укладено договір поставки № 3106 (далі договір) відповідно до умов якого позивач зобов'язався в строки, визначені договором, передати у власність відповідача товар, а відповідач своєчасно прийняти та оплатити його вартість.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1.3 договору сторони погодили, що підставою для виникнення зобов'язань по поставці товару є підписана сторонами специфікація, яка є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору, сторони 26.06.12р. підписали специфікацію на поставку товару, якою визначили його обсяг та вартість.

Позивач взяті на себе зобов'язань за договором виконав належним чином та 27.07.12р. поставив на адресу відповідача товар на суму 330 000,00грн. Факт поставки товару на вказану суму підтверджується видатковою накладною № 818 від 27.07.12р., оформленою належним чином та наявною у матеріалах справи (а.с. 15).

Повноваження особи, що прийняла товар за видатковою накладною, підтверджуються належним чином оформленою довіреністю на отримання товарно - матеріальних цінностей № 15 від 26.06.12р (а.с. 16).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 3 специфікації сторони погодили умови оплати товару, а саме відповідач зобов'язався оплатити поставлений позивачем товар протягом 21 календарного дня з моменту його поставки.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач взяті на себе зобов'язання виконав неналежним чином, з порушенням встановленого строку його виконання, за поставлений позивачем товар розрахувався частково, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 157 600,00грн., що підтверджується копіями банківських виписок, наданих позивачем до справи.

Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням своїх договірних зобов'язань у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за договором на суму 172 400,00грн. Наявність на момент розгляду справи цієї заборгованості відповідач у відзиві на позов визнає у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 172 400,00грн., суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, відповідно до п.9.1 договору, сторони погодили, що у разі порушення відповідачем строків оплати, відповідач сплачує пеню від суми невиконаних грошових зобов'язань в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам договору та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

За таких обставин суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.1 договору, окрім сплати пені, сторони погодили, що у разі порушення строків оплати відповідач сплачує 10% річних від простроченої суми.

На підставі зазначеного позивач нарахував відповідачу 10% річних в сумі 10 579,23грн.

Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, умовам договору, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заперечень відповідача в частині невірного визначення позивачем періоду прострочення, за який нараховано пеню та 10% річних, вони не приймаються судом до уваги з наступних підстав.

Як вже було встановлено судом, сторони за договором передбачили строк оплати товару протягом 21 календарного дня з моменту його поставки.

Датою поставки товару за договором відповідно до видаткової накладної є 27.07.12р.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, з 28.07.12р. почався перебіг строку виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати товару. Останнім днем строку оплати, як вірно зазначено відповідачем, є 17.08.12р. - п'ятниця (21-й день з моменту поставки товару). Зазначений день не є вихідним, святковим або іншим неробочим днем, що визначений таким відповідно до закону, а тому відповідач безпідставно застосовує до цих правовідносин п.5 ст.254 ЦК України та переносить останній день строку, що закінчується у п'ятницю - на понеділок.

За приписами п.5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Зазначена норма встановлює правило, відповідно до якого останній день строку переноситься лише у разі, коли саме він припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день. Зазначене правило не стосується інших випадків, коли, наприклад, вихідний настає відразу після спливу останнього дня строку, як помилково вважає відповідач.

За таких обставин, суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не можуть бути взяті до уваги.

Що стосується заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки, то суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Посилання відповідача на скрутний фінансовий стан, не дає суду підстав вважати даний випадок винятковим.

Суд зазначає, що зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд має право лише у виняткових випадках.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги цілком обґрунтованими, законними, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Що стосується порядку розподілу господарських витрат між сторонами суд керується наступним.

У відповідності зі ст.49 ГПК України, понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 976,96грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 253, 254, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 193 , 265 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Канат-Сировина", код ЄДРПОУ 37191006 (61020, м. Харків, вул. Китаєнка, 1, п/р 2600627017 в ПАТ "Український професійний банк", МФО 300205) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер Трейдінг", код ЄДРПОУ 37406466 (01135, м. Київ, вул. Жилянська, 101, п/р 26002013414001 в Київській філії ПАТ КБ "Південкомбанк", МФО 320876) - 172 400,00грн. основного боргу, 15 868,88грн. пені, 10 579,23грн. 10% річних, 3 976,96грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.03.2013 р.

Суддя Лавренюк Т.А.