Рішення

від 19.03.2013 по справі 925/92/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 року Справа № 925/92/13-г

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., при секретарі судового засідання Кенкеч О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна», Черкаська область, м. Жашків, вул. Давиденко, буд. 48

до відкритого акціонерного товариства «Бузівське спецавтопідприємство 2306», Черкаська область, Жашківський район, с. Бузівка

про стягнення 600 000 грн. санкцій,

за участю представників сторін:

від позивача: Гончарук О.М. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

Іноземне підприємство «Агро-Вільд Україна» звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до відкритого акціонерного товариства «Бузівське спецавтопідприємство 2306» про стягнення 600 000,00 грн. санкцій, в тому числі 60 000,00 грн. штрафу, 540 000,00 грн. пені, нарахованих за несвоєчасне повернення авансу згідно попереднього договору від 25.06.2012р., укладеного між сторонами, та відшкодування судових витрат.

Представник позивача вимоги підтримав та просить позов задовольнити.

Відповідач відзив на позов не надав, представника у судове засідання втретє не направив, витребувані документи не надав, надіслав до суду електронне повідомлення від 22.02.2013р. №3 про перенесення розгляду справи у зв'язку з службовим відрядженням в.о. директора ВАТ «Бузівське спецавтопідприємство 2306».

Суд вважає, що відповідач належним чином і своєчасно був повідомлений про час і місце розгляду спору. Відповідач мав достатньо часу для підготовки та надання суду мотивованих заперечень проти позову чи надання доказів сплати боргу. Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами відповідно до положень ст. 75 ГПК України.

Інших доказів сторонами не подано.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 25.06.2012р. між сторонами було укладено попередній договір. За умовами договору Відповідач зобов'язався продати Позивачу майно - нежитловий майновий комплекс будівель та споруд: контора, клуб з прибудовою (літера А), контора, технічний пункт з прибудовою (літ. Б), магазин-склад (літ. В), гараж (літ. Г), станція технічного обслуговування (літ. Д), компресорна, електростанція (літ. Е), газогенераторна (літ. Ж), акумуляторна (літ. З), склад масел (літ. И), миєчне відділення (літ. К), склад запчастин (літ. Л), ангар з підвалом (літ. М), ангар (літ. Н), трансформаторна підстанція (літ. О), котельня (літ. П), дизельна ДСЕМ (літ. Р), свинарник з прибудовою (літ. С), заправочна станція (літ. Т), склад ГСМ (літ. У), насосна станція (літ. Ф), огорожа 1, 2, 3, 4, 5, вимощення VII, артезіанська скважина VIII, башня Рожновського IX, що розташований за адресою: вул. Леніна, 5, с. Бузівка Жашківського району, що оформити договором купівлі-продажу у нотаріуса (а.с. 7).

Пунктом 1.2.1 спірного договору визначено, що укладання основного договору проводиться не пізніше, ніж у останній день закінчення місячного строку після укладання попереднього договору - тобто до 25 липня 2012р.

На виконання п. 3 договору позивач перерахував відповідачу 60000 грн., що підтверджено видатковими ордерами від 25.06.2012р., 26.06.2012р., 27.06.2012р., 02.07.2012р., 03.07.2012р., 04.07.2012р. (а.с. 8-10).

26.10.2012р. Відповідач повернув Позивачу 60000 грн. - платіжне доручення №9 від 26.10.2012р. (а.с. 11), оскільки основний договір не укладено, а майно було відчужено іншій юридичній особі.

Сторони обумовили, що у випадку не укладання основного договору продавець має повернути покупцю повну суму авансу протягом трьох днів з моменту заявлення вимоги, та сплатити штраф у розмірі авансового внеску.

При несвоєчасному поверненні авансу - п. 6.4 договору - сплачується пеня у розмірі 10% від суми повернення, за кожен день прострочення виконання.

Таким чином позивач з посиланням на положення договору, ст.ст. 546, 549 ЦК України вимагає стягнути з відповідача 60000 грн. штрафу (разове стягнення), та 540 000 грн. пені за 90 днів прострочення.

Відповідач не спростував належними доводами та доказами в розумінні положень ст.ст. 33, 35, 38 ГПК України вимоги позивача.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог з таких правових підстав та мотивів.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Позивач та відповідач є самостійними юридичними особами згідно даних ЄДРПОУ та суб'єктами господарювання на ринку надання послуг.

Згідно витягу з ЄДР від 18.03.2013р. станом на 25.06.2012р. керівником відповідача є Каландій Вадим Андрійович. Суд вважає, що керівник відповідача володів належним об'ємом права та повноважень для укладання спірного договору.

Невиконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань та порушення відповідачем господарського інтересу Позивача стало причиною звернення Позивача до суду для примусового стягнення заборгованості у виді господарських санкцій. Суд розглядає спір в межах визначеного позивачем предмету спору по стягненню господарських санкцій на умовах попереднього договору від 25.06.2012р.

Статтею 635 Цивільного кодексу України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Суд вважає, що сторонами було досягнуто згоди за всіма істотними умовами попереднього договору. Договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним.

Згідно частини 1 статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку - є господарським зобов'язанням.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В ч. 2 ст. 635 Цивільного кодексу України встановлено, що сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Суд вважає, що позивач використав належний спосіб захисту свого порушеного права та підставно звернувся з позовом до суду.

Позивач нарахував пеню в договірному розмірі - 10% від суми боргу за кожний день прострочення в розмірі 540000 грн., за період з 26.07.2012р. до 26.09.2012р. Суд вважає вимогу надмірно великою в порівнянні з основним боргом, а випадок виключним, оскільки невиконання договору не спричинило негативних наслідків для позивача, та застосовує право, передбачене п. 3 ст. 83 ГПК України, на зменшення пені до 60000 грн. Вказана сума підлягає до задоволення. В решті вимог належить відмовити за необгрунтованістю.

Позивач відповідно до п. 5 договору нарахував Відповідачу штраф в сумі 60000 грн. Суд враховує, що забезпечення виконання зобов'язання за договором було оформлено в виді неустойки в письмовому виді, тому заявлена сума штрафу 60000 грн. підлягає примусовому стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача пропорційно задоволених вимог та стягнути на користь позивача 2400 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Бузівське спецавтопідприємство 2306», с. Бузівка Жашківського району, код ЄДРПОУ 21364775, рахунок №26006220325678 в Черкаській філії ВАТ «Ощадний банк України», МФО 354507

на користь іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна», м. Жашків, вул. Давиденко, 48, код ЄДРПОУ 33353730, рахунок №26004210137262 в АТ «ПроКредитбанк», м. Київ, МФО 320984

60000 грн. штрафу та 60000 грн. пені, 2400 грн. судового збору.

В решті вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 20.03.2013р.

Суддя Г.М. Скиба