Постанова

від 22.11.2006 по справі 29/481-06-11726а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/481-06-11726А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

10 год.55 хв.                                                                                                            м. Одеса

"22" листопада 2006 р. Справа  № 29/481-06-11726А

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді                                                  Аленіна О.Ю.

при секретарі                                     Кирплюк Д.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Тернова Т.В. за довіреністю

Від відповідача: Яничева Л.Я. за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства науково-виробничої фірми „Ант Електронікс” про стягнення 1943,32 грн., суд

ВСТАНОВИВ:

Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом  до приватного підприємства науково-виробничої фірми „Ант Електронікс” (далі ПНВФ „Ант Електронікс”) про стягнення 1943,32 грн., з яких адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році у розмірі 1833,33 грн. та пеня за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 109,99 грн.

Відповідач надав відзив на позов в якому проти позову заперечує в зв'язку з тим, що  він є платником єдиного податку відповідно до Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” № 727/98 від 03.07.1998р., згідно п. 6 якого відповідач не є юридичною особою, яка повинна сплачувати податки та збори, які відносяться до відрахувань до Фонду соціального захисту інвалідів. Крім того, в судовому засіданні відповідач зазначив, що строк позовної давності застосування адміністративно-господарських санкцій у вигляді сплати штрафних санкцій сплив.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі –Закон) для підприємств(об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 18 до 25 чоловік –у кількості 1 робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлена нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Згідно акту перевірки виконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2005р. №46 від 22.09.2006 р., середньооблікова чисельність штатних працівників за 2005 рік у ПНВФ „Ант Електронікс” склала 21 особу. У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був створити 1 місце, але не виконав цього зобов'язання. Відповідно до розрахунку суми відрахувань, що складається з поділення фонду заробітної плати на середньооблікову чисельність штатних працівників, та помноження її на кількість нестворених робочих місць для інвалідів, сума відрахувань за 1 не зайняте робоче місце склала 1833,33 грн. Зазначену суму коштів штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів відповідач самостійно розрахував та вказав в звіті, поданому до Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідно до п. 3 „Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 за № 314 (Далі –Положення), робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Проте, всупереч п. 3 Положення ПНВФ „Ант Електронікс” не створило спеціальну комісію за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці і не атестувало робочі місця для інвалідів відповідно до чинного законодавства, що підтверджується актом перевірки № 46 від 22.09.2006р.

Відповідно до п. 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Проте, всупереч п. 5 Положення відповідач не інформував Одеське відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до п. 14 Положення, підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Проте, всупереч п. 14 Положення відповідач не створив за власні кошти 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до п. 14 Положення, підприємства інформують державну службу зайнятості, управління праці та соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Проте, всупереч п. 14 Положення відповідач не інформував управління праці та соціального захисту населення, що підтверджується актом перевірки № 46 від 22.09.2006р.

Результатом працевлаштування є укладення трудового договору між працівником, в даному випадку інвалідом, та власником або уповноваженим ним органом (ст. 21 Кодексу законів про працю України). Тому безпосереднє працевлаштування здійснює власник або  уповноважений ним орган підприємства (об'єднання), установи, організації незалежно від форм власності та господарювання.

Відповідно до п. 4 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбувалося порушення нормативу встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Проте, всупереч ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” відповідач самостійно в строк до 15 квітня 2006 року адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів не сплатив.

Відповідно до п. 4 Порядку сплати підприємствами, установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. за № 1767, суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства.

Таким чином сума штрафних санкцій за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році складає 1833,33 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.  

Станом на 07.11.2006 року відповідач крім адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів, у розмірі 1833,33 грн., повинен сплатити й пеню виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк, що становить 109,99 грн.

Заперечення відповідача щодо того, що він як суб'єкт малого підприємництва, що сплачує єдиний податок, звільняється від сплати всіх інших обов'язкових платежів, а також і внесків до Фонду соціального захисту інвалідів, в тому числі і штрафних санкцій, відповідно до вимог ст.. 6 Указу Президента України від 03.07.1998р. № 727, судом відхиляються, оскільки заборгованість, що заявлена до стягнення, за своєю правовою природою не є обов'язковим платежем чи  внеском, а навпаки, є штрафною санкцією за невиконання вимог чинного законодавства України, що підлягає стягненню з усіх підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання, де кількість інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Заперечення відповідача щодо пропущення позивачем строку давності застосування адміністративно-господарських санкцій у вигляді сплати штрафних санкцій сплив спростовується наступним.

Згідно чч. 1 та 2 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.  Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно  ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.  Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.  Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч.1 ст. 218 ГК України).

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта  господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом  встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Наявні матеріали справи свідчать, що відповідачем не дотримано нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 р., та в порушення п. 4 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” відповідачем самостійно в строк до 15.04.2006 р.  не сплачено адміністративно-господарські санкції, що виявлено позивачем виходячи з акту перевірки виконання нормативу працевлаштування інвалідів №46 від 22.09.2006 р.. А отже строки встановлені ст. 250 ГК України не пропущені.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 1943,32 грн., з яких адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році у розмірі 1833,33 грн. та пеня за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 109,99 грн.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 158 –163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з приватного підприємства науково-виробничої фірми „Ант Електронікс” (м. Одеса, вул. Космонавтів, 36, код 31014867) на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Одеса, вул. Канатна, 83, код 23214695) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році у розмірі 1833,33 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 109,99 грн.

3.          Стягнути з приватного підприємства науково-виробничої фірми „Ант Електронікс” (м. Одеса, вул. Космонавтів, 36, код 31014867) до державного бюджету України  на р/р 31117095600008 отримувач УДК в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, банк одержувача УДК в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації  22090200 через ДПІ Малиновського р-ну судовий збір в розмірі 19,43 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

  Повний текст постанови виготовлений  27.11.2006р.

          Суддя                                                                                 Аленін О.Ю.