Рішення

від 23.12.2009 по справі 39/383

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/383 23.12.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСВ Констракт»

до Приватного підприємства «ДомоВік»

про стягнення 1 708 322,89 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Ющенко В.А. (довіреність № б/н від 01.12.2009 р.)

Від відповідача: Білан О.М. (довіреність № 106 від 22.10.2009 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПСВ Констракт»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «ДомоВік»(відповідача) про стягнення 1 708 322,89 грн. заборгованості за Договором поставки № 8/10/09 від 08.10.2009 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2009 р. порушено провадження у справі № 39/383 та призначено справу до розгляду на 21.12.2009 р. о 11:50 год.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.12.2009 р. подав Відзив на позовну заяву про стягнення 1 708 322,89 грн. № 183 від 17.12.2009 р., відповідно до якого проти позову заперечував з огляду на здійснення позивачем поставки спірного товару неналежної якості. Відповідач зазначив, що згідно п. 4.5 Договору він вправі не приймати та не оплачувати товар неналежної якості.

Представник відповідача в судовому засіданні також подав документи на виконання вимог ухвали суду від 04.12.2009 р. для залучення до матеріалів справи, зокрема, докази направлення відповідачу відзиву на позовну заяву (фіскальний чек № 1364 від 18.12.2009 р. з описом вкладення у цінний лист) та Довідку Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві АА № 220737 з ЄДРПОУ щодо ЗАТ «ДомоВік»станом на 15.12.2009 р.

Представник позивача в судовому засіданні 21.12.2009 р. подав заперечення на відзив на позовну заяву № б/н від 21.12.2009 р., відповідно до якого зазначив що пунктом 4.2 Договору поставки № 8/10/09 від 08.10.2009 р. передбачено здійснення приймання спірного товару уповноваженими представниками Покупця та Постачальника згідно з Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якісно, затвердженими постановами Держарбітражу СРСР № П-6 від 15.06.1965 року та № П-7 від 25.04.1966 року. Зокрема, наведеною Інструкцією П-7 встановлено, що при виявленні невідповідності якості Приймач призупиняє подальше приймання продукції та складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийнятті дефектів. Приймач також зобов'язаний викликати для участі в подальшому прийманні та складанні двостороннього акту представника виробника. Повідомлення про виклик представника виробника (відправник) повинно бути направлено не пізніше 24 годин, якщо інші строки не встановлені, зокрема, договором. Акт, який свідчить про неналежну якість продукції, затверджується керівником підприємства-одержувача або його заступником не пізніше триденного строку після складання акту (пункти 16, 18, 32 Інструкції П-7). Позивач також зазначив, що умовами Договору поставки № 8/10/09 від 08.10.2009 р. передбачено складання Акту недопоставки товару або Дефектного акту у випадку виявлення неналежної якості та/або некомплектності товару (п. 4.5 Договору. Фактично повідомлення про неналежну якість товару позивач не отримував, Акти про неналежну якість (Дефектні акти) відповідачем не складалися, а рівно сторонами не затверджувалися. Таким чином, позивач вважає заперечення відповідача необґрунтованими та позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судовому засіданні 21.12.2009 р. у відповідності до ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 23.12.2009 р. о 14:00 год.

В судовому засіданні 23.12.2009 р. за згодою представників сторін повний текст рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.10.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПСВ Констракт»(позивач), визначеним як Постачальник, і Приватним підприємством «ДомоВік»(відповідач), визначеним як Покупець, укладено Договір поставки № 8/10/09 (надалі -Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується виготовити зі своїх матеріалів, поставити та передати у власність Покупця металопластикові вироби (конструкції) (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та своєчасно оплатити його на умовах даного Договору.

Сторони узгодили, що асортимент, технічні характеристики, кількість, ціна та загальна вартість Товару зазначаються у підписаних обома сторонами специфікаціях (Додаток №1 - Специфікації №1-5), що є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.2 Договору).

Пунктом 2.2 встановлено, що загальна вартість Товару за Договором складає 1 708 322.89 грн. (з ПДВ).

Відповідно до п. 2.3 Договору в ціну Товару входить вартість упаковки та транспортування Товару до місця приймання-передачі Товару, сплати всіх необхідних податків і зборів та страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження Товару до моменту його передачі Покупцеві.

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що Покупець здійснює оплату Товару протягом 5 робочих днів з моменту отримання Товару (його частини).

Розрахунки за Договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточні рахунки сторін, вказані в Договорі (п. 2.5 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору сторони встановили кінцевий термін поставки - не пізніше 30 жовтня 2009 року.

Відповідно до п. 3.4 Договору строк поставки Товару вважається дотриманим, а зобов'язання з поставки Товару виконаним в день доставки партії Товару у місце передачі Товару під відвантаження, за умови, що при прийнятті -передачі Товару не буде виявлено некомплектності або недоліків у поставленому Товарі.

У пункті 4.2. Договору сторони узгодили, що приймання-передача Товару здійснюється уповноваженими представниками Покупця та Постачальника згідно з Інструкціями про порядок, приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якісно, затвердженими постановами Держарбітражу СРСР № П-6 від 15.06.1965 року та № П-7 від 25.04.1966 року.

Підтвердженням приймання-передачі Товару є підписи уповноважених представників сторін на примірниках накладних і передача Постачальнику довіреності Покупця на одержання Товару (4.3 Договору).

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що у випадку виявлення неналежної якості та/або некомплектності Товару сторонами складається Акт недопоставки Товару або Дефектний акт, а Покупець вправі не приймати та не оплачувати Товар.

Позивач на виконання умов Договору та у строк, передбачений даним Договором, здійснив поставку відповідачу Товару загальною вартістю 1 708 322,89 грн., що підтверджується наступними документами: видаткові накладні № РН-0000001 від 30.10.2009 р., № РН-0000002 від 30.10.2009 р., № РН-0000003 від 30.10.2009 р., № РН-0000004 від 30.10.2009 р., № РН-0000005 від 30.10.2009 р. та довіреності Приватного підприємства «ДомоВік»№ 1180, 1181 1182, 1183, 1184 від 30.10.2009 р. на отримання Товару згідно вищезазначених видаткових накладних (надалі -Видаткові накладні, Довіреності).

На твердження позивача, відповідач, в порушення умов Договору та станом на час подання позову до господарського суду, оплату поставленого Товару в розмірі 1 708 322,89 грн. не здійснив, а тому у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у наведеній сумі (основний борг) на підставі Договору поставки № 8/10/09 від 08.10.2009 р., яка підлягає до примусового стягнення за рішенням господарського суду.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наведене свідчить, що фактично між сторонами по справі укладений договір поставки (№ 8/10/09 від 08.10.2009 р.), а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 ЦК України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зібрані у справі докази, а саме Видаткові накладні та Довіреності, свідчать, що позивач у строк, передбачений п. 3.1 Договору (не пізніше 30 жовтня 2009 року ), поставив Товар на загальну суму 1 708 322,89 грн. , а відповідач на підставі Довіреностей отримав цей Товар.

Видаткові накладні у відповідності до п. 4.3 Договору підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, а тому приймаються судом у якості належних доказів отримання відповідачем спірного Товару на суму 1 708 322,89 грн.

Відповідно до п. 2.4, 2.5 Договору відповідач повинен був здійснити оплату Товару в сумі 1 708 322,89 грн. протягом 5 робочих днів з моменту його отримання та перерахувати кошти на поточний рахунок позивача (п. 2.5 Договору).

З огляду на поставку позивачем відповідачу Товару в сумі 1 708 322,89 грн. згідно Видаткових накладних 30.10.2009 р., судом встановлено, що відповідач повинен був оплатити вартість поставленого Товару до 06.11.2009 р. (30.10.2009 р. + 5 робочих днів).

Отже, з урахуванням п. 2.4 Договору строк виконання зобов'язання відповідача щодо оплати Товару, переданого згідно Видаткових накладних на загальну суму 1 708 322,89 грн., станом на час вирішення спору є таким, що настав.

Проте, заборгованість у сумі 1 708 322,89 грн. відповідач станом на час слухання справи в господарському суді не оплатив, чим порушив покладені на нього зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого Товару (п.п. 1.1, 2.4 Договору).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом відхиляється твердження відповідача щодо здійснення позивачем поставки спірного Товару неналежної якості, у зв»язку з чим та у відповідності до п. 4.5 Договору відповідач вважає, що має право не оплачувати спірний Товар неналежної якості. При цьому суд враховує наступне:

Згідно пункту 4.2 Договору встановлено, що приймання - передача Товару здійснюється уповноваженими представниками Покупця та Постачальника згідно з Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якісно, затвердженими постановами Держарбітражу СРСР № П-6 від 15.06.1965 року та № П-7 від 25.04.1966 року.

Відповідно до пунктів 16, 17, 32 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якісно, затвердженою постановою Держарбітражу СРСР № П-7 від 25.04.1966 року вбачається, що при виявленні невідповідності якості Приймач призупиняє подальше приймання продукції та складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийнятті дефектів. Приймач також зобов'язаний викликати для участі в подальшому прийманні та складанні двостороннього акту представника виробника. Повідомлення про виклик представника виробника (відправник) повинно бути направлено не пізніше 24 годин, якщо інші строки не встановлені, зокрема, договором. Акт, який свідчить про неналежну якість продукції, затверджується керівником підприємства-одержувача або його заступником не пізніше триденного строку після складання акту.

Безпосередньо пунктом 4.5 Договору передбачено складання Акту недопоставки товару або Дефектного акту у випадку виявлення неналежної якості та/або некомплектності товару.

Проте з матеріалів справи вбачається, що відповідач не назвав та у судовому засіданні не надав доказів щодо складання у відповідності до п. 4.5 Договору Акту про неналежну якість або Дефектного акту стосовно спірного Товару, а рівно такі документи не затверджувались керівником підприємства-відповідача або його заступником та не направлялись позивачу.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1 708 322,89 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 17 085,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 509, 525, 526, 530, 599, 626, 655, 692, 712 ЦК України, ст. 265 ГК України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «ДомоВік»(01013, м. Київ, вул. Промислова, будинок 7; ідентифікаційний код № 30606175; рахунок № 26006031509871 у Старокиївському відділенні КМФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСВ Констракт»(03179, м. Київ, вул. Михайла Котельникова, буд. 51; ідентифікаційний код № 35755868; рахунок № 26004301866 в Філії АКБ «Меркурій», МФО 300755) 1708322,89 грн. (один мільйон сімсот вісім тисяч триста двадцять дві гривні 89 коп.) основного боргу, 17085,00 грн. (сімнадцять тисяч вісімдесят п»ять гривень 00 коп.) держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Гумега О. В.