Рішення

від 18.03.2013 по справі 901/390/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.03.2013Справа № 901/390/13-г За позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру», м. Київ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімагропром», Сакський район,

про стягнення 347 459,94 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники сторін:

Від позивача - Станько С.А., представник, довіреність №б/н від 11.08.2010.

Від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ : Публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімагропром» з вимогами про стягнення з останнього заборгованості по кредитному договору №12/07 від 28.03.2007 у сумі 347459,94 грн., у тому числі заборгованості по кредиту в сумі 284991,97 грн. і заборгованості по процентам в розмірі 62497,97 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором №12/07 від 28.03.2007 та додаткової угоди до цього договору №1 від 29.01.2009 в частині оплати кредиту та процентів по кредиту, у зв'язку із чим за Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрхімагропром» станом на15.01.2013 утворилась заборгованість у розмірі 347 459,94 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у жодне судове засідання явку представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про день, час і місце розгляду справи повідомлений рекомендованою кореспонденцією.

Слід зазначити, що до суду повернулась ухвала про порушення провадження у справі, яка направлялась на юридичну адресу відповідача, із зазначення підприємства зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

Враховуючи приписи постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутність представника відповідача та при неподанні відзиву на позов відповідачем, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Розгляд справи відкладався відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши представника позивача, суд

встановив:

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України).

28.03.2007 між АБ «АвтоЗАЗбанк» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру»» (далі Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрхімагропром» (далі Позичальник) укладено кредитний договір №12/07 (далі договір, а.с. 14-15).

Предметом укладеного між сторонами договору є те, що позивач (банк) взяв на себе зобов'язання відкрити відповідачу (позичальнику) кредитну лінію для придбання обладнання та поповнення обігових коштів в сумі 600000,00грн. строком з 28 березня 2007 року по 28 березня 2009 року зі сплатою 19% річних (п. 1.1 договору).

Надання кредиту згідно п. 1.1 цього договору здійснюється двома траншами: - перший транш в сумі 380000,00грн. після нотаріального посвідчення іпотеки нерухомості та застави шести високо уступних каменерізних машин «КМ-ЗАМ2», другий транш - в сумі 220000,00грн. - після нотаріального посвідчення договору застави решти майна, яке передається в заставу в забезпечення виконання умов договору (п. 1.2 договору).

За умовами кредитного договору банк зобов'язався відкрити позичковий рахунок, надати кредит в межах відкритої кредитної лінії шляхом перерахування грошових коштів з позичкового рахунку протягом 3 банківських днів з моменту отримання від позичальника відповідних платіжних документів (розділ 2 договору).

Розділом 3 кредитного договору визначені зобов'язання позичальника, зокрема забезпечити погашення отриманого кредиту, починаючи з другого року кредитування згідно графіку, та повне погашення кредиту здійснити в строк до 28 березня 2008 року (п. 3.5 договору). Сплачувати за користування кредитом проценти в розмірі 19% річних за строковий кредит та 24% річних у випадку порушення строків повернення кредиту. Розрахунковим періодом з нарахування процентів є 30 (31) день з 21 числа минулого по 20 число поточного місяця. Проценти сплачуються до 27 числа щомісяця (п. 3.6 договору).

29.01.2009 між Публічним акціонерним товариством «Банк Кіпру»» (далі Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрхімагропром» (далі Позичальник) укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №12/07 (далі додаткова угода, а.с. 16).

Даною додатковою угодою сторони внесли зміни щодо найменування банку, у зв'язку з правонаступництвом, а також у зв'язку з пролонгацією терміну погашення кредиту та зміною розміру процентної ставки, сторони відповідно до п. 6.8 договору, погодились внести зміни до договору, зокрема щодо предмету договору, виклавши п. 1.1 договору в наступній редакції: «Банк відкриває позичальнику кредитну лінію для придбання обладнання та поповнення обігових коштів в сумі 600000,00грн. строком з 28 березня 2007 року по 26 березня 2010 року зі сплатою 25% річних», пункт 3.6 договору викладено в наступній редакції: «Сплачувати за користування кредитом проценти в розмірі 25% річних за строковий кредит та 30% річних у випадку порушення строків повернення кредиту. Розрахунковим періодом з нарахування процентів є 30 (31) день з 21 числа минулого по 20 число поточного місяця. Проценти сплачуються до 27 числа щомісяця (п. 3.6 договору). Крім того, даною додатковою угодою внесені зміни в п. 3.5 договору за яким позичальник зобов'язується забезпечити погашення кредиту шляхом перерахування коштів, згідно визначеного графіку, у зв'язку з проведенням реструктуризації простроченої заборгованості за кредитом в сумі 189991,97грн. та у зв'язку з пролонгацією терміну погашення строкової заборгованості в сумі 150000,00грн. до 26.03.2010 за визначеним графіком та повне погашення кредиту здійснити в строк до 26.03.2010.

Строк дії кредитного договору визначено сторонами в п. 6.9 договору, - з моменту його підписання і до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за ним.

Сторонами під час розгляду справи суду не надано доказів розірвання чи визнання даного договору недійсним у встановленому законом порядку.

За статтями 1050, 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини кредиту, Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту в цілому.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачеві кредит, проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного повернення банку усієї суми кредиту та сплати на користь банку відсотків, у повному обсязі, за користування кредитом станом на 15.01.2013 не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 347459,94грн., у тому числі заборгованості по кредиту в сумі 284991,97 грн. і заборгованості по процентам в розмірі 62497,97 грн., що і стало причиною звернення позивача з позовом до суду.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов обґрунтований та такий, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, порушення позичальником своїх зобов'язання щодо своєчасного погашення суми кредиту та сплати процентів, що підтверджується виписками по особовому рахунку позичальника за спірний період (а.с. 22-28).

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором, отже сума заборгованості у розмірі 284991,97 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму нарахованих і несплачених процентів за користування кредитом у розмірі 62467,976 грн.

Частиною 2 статтею 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Приписами частини 1 статті 148 Цивільного кодексу України передбачено, що Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як зазначалось вище, умовами укладеного між сторонами кредитного договору, з урахуванням додаткової угоди до нього, передбачено обов'язок позичальника сплачувати за користування кредитом проценти в розмірі 25% річних за строковий кредит та 30% річних у випадку порушення строків повернення кредиту. Розрахунковим періодом з нарахування процентів є 30 (31) день з 21 числа минулого по 20 число поточного місяця. Проценти сплачуються до 27 числа щомісяця.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом у розмірі 62467,976 грн. також підлягає задоволенню, як така, що заснована на законі.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, сторонами не надано, в той час, відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на відповідача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 21.03.2013.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімагропром» (вул. Польова, 13, с. Горіхове, Сакський район, АР Крим, 96570; ЄДРПОУ 32192073) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» (юридична адреса: вул. Урицького, 45, м. Київ, 03035; адреса: вул. Київська, 71/12, м. Сімферополь, АР Крим, 95017; ЄДРПОУ 19358784) заборгованості по кредиту в сумі 284991,97 грн., заборгованості по процентам в розмірі 62497,97 грн., 6949,20грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.І. Башилашвілі