Рішення

від 11.03.2013 по справі 5011-51/16084-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/16084-2012 11.03.13

За позовом Комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів міста Києва Київавтошляхміст

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Віжн»

про стягнення 31 526,59 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Гуцул В.О.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Комунальне підприємство по утриманню мостів і шляхів міста Києва Київавтошляхміст звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Віжн» про стягнення грошових коштів у розмірі 31 526, 59 грн., з яких: 29 160, 00 - основний борг, 1 915, 05 грн. - пеня, 381, 56 грн. - 3 % річних, 69, 98 грн. - інфляційне збільшення. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати за використання об'єктів для розміщення рекламних засобів відповідно до умов договору № 10-23 від 12.10.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-51/16084-2012, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.12.2012 р. за участю повноважних представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 09.01.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Пригунової А.Б. у відпустці, справу № 5011-51/16084-2012 передано судді Івченку А.М. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2013р. розгляд справи №5011-51/16084-2012 призначено у судовому засіданні 06.02.2013р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 06.02.2013 р. справу № 5011-51/16084-2012 передано судді Пригуновій А.Б. для подальшого розгляду, у зв'язку з виходом з відпустки.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У процесі провадження у справі позивач подав заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог, у яких просить стягнути з відповідача 37 908, 00 грн. заборгованості за період з січня 2012 року до січня 2013 року включно, 2 273, 44 грн. - пені, 945, 43 грн. - 3 % річних та 215 78 грн. - інфляційних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що подана позивачем заява не суперечить положенням ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти її до розгляду та задовольнити.

У даному судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9 та повернуті до Господарського суду міста Києва з відміткою пошти про відсутність за вказаною адресою.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 11.03.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.10.2011 р. між Комунальним підприємством по утриманню мостів і шляхів міста Києва Київавтошляхміст та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Віжн» укладено договір про розміщення реклами № 10-23, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу об'єкти для розміщення рекламних засобів, а відповідач - здійснювати оплату за їх користування.

Відповідно до п. 3.1. договору позивач зобов'язаний до 5-го числа поточного місяця формувати рахунки за розміщення рекламних засобів та до 5-го числа місяця, наступного за звітним надати відповідачу для підписання акти виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.3. договору відповідач зобов?язаний отримати акт виконаних робіт до 5-го числа наступного після звітного місяця та протягом 5-ти днів повернути підписаний акт позивачу, своєчасно та у повному обсязі вносити позивачу плату за розміщення рекламних засобів та щомісячно не пізніше 10-го числа поточного місяця отримувати у позивач рахунки за розміщення рекламних засобів (п. 3.6. договору).

Згідно з п. 4.1., 4.2., 4.3. договору оплата за договором здійснюється починаючи з дня введення в експлуатацію рекламного засобу. Розмір плати за цим договором встановлюється позивачем в залежності від зони розміщення реклами, виходячи з бузової плати. Розмір плати визначається у додатках до договору, які є його невід'ємними частинами. Оплата за договором здійснюється в триденний термін з моменту отримання рахунку-фактури, але не пізніше 15-го числа місяця, за який здійснюється оплата.

У відповідності до п. 5.3. договору за несвоєчасне або неповне внесення плати на виконання умов цього договору відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення (неоплати) від суми простроченого (неоплаченого) платежу за кожен день прострочення.

Договір, відповідно до п. 6.1., підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками вступає в силу з моменту підписання і діє протягом п'яти років.

01.12.2011 р. сторонами підписано акт введення в експлуатацію рекламних засобів на об'єктах Комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів міста Києва Київавтошляхміст відповідно до договору № 10-23 від 12.10.2011 р.

Обґрунтовуючи наявні у справі докази, позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконує умови договору № 10-23 від 12.10.2011 р. щодо оплати за використання об'єктів для розміщення рекламних засобів, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за період з січня 2012 року до січня 2013 року у розмірі 37 908, 00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначаються Законом України «Про рекламу».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу» реклама на транспорті - реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

За умовами договору відповідач зобов'язаний здійснити оплату за договором не пізніше 15-го числа місяця, за який здійснюється оплата.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем заявлених до нього вимог не спростовано та не надано суду доказів належного виконання умов договору № 10-23 від 12.10.2011 р. або доказів наявності об'єктивних причин неможливості його виконання.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору № 10-23 від 12.10.2011 р., а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим вимоги позивача визнаються обґрунтованими.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 273, 44 грн. - пені, 945, 43 грн. - 3 % річних та 215, 78 грн. - інфляційних нарахувань.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача розмір пені за період з 16.01.2012 р. (дата виникнення заборгованості) до 15.07.2012 р. (відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) становить 2 273, 44 грн.

Розмір 3 % річних від простроченої суми за період з 16.01.2012 р. до 08.02.2013 р. (період визначений позивачем) становить 945, 43 грн., інфляційних втрат - 215, 78 грн.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, судом встановлено, що визначені позивачем суми не перевищують розрахунок суду.

З огляду на вищевикладене, суд визнає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів міста Києва Київавтошляхміст задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Віжн» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, код ЄДРПОУ 37515472), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів міста Києва Київавтошляхміст (01013, м. Київ, Набережно-Печерська дорога, 2, код ЄДРПОУ 03359018) заборгованість у розмірі 37 908, 00 (тридцять сім тисяч дев'ятсот вісім грн. 00 коп.) грн., 2 273, 44 (дві тисячі двісті сімдесят три грн. 44 коп.) грн. - пені, 945, 43 (дев'ятсот сорок п'ять грн. 43 грн.) грн. - 3 % річних та інфляційні втрати у розмірі 215, 78 (двісті п'ятнадцять грн. 78 коп.) грн. та 1 609, 50 (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.03.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.