Рішення

від 13.03.2013 по справі 5011-27/19144-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-27/19144-2012 13.03.13

За позовомЗаступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю «Київміськексплуатація» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаКомунальне підприємство «Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв» провизнання договору недійсним та повернення земельної ділянки Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився від третьої особи:Прилепа Г.В. від прокуратури:Волік О.Л.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київміськексплуатація» (надалі - «Товариство») про визнання договору недійсним та повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір оренди земельної ділянки, укладений 25.12.2010 р. між позивачем та відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, а тому є підстави для визнання його недійсним. Крім того, прокурором заявлено вимогу про зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку загальною площею 0,07454 га, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 64, а також визнати відсутнім у відповідача права користування такою земельною ділянкою.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.12.2012 р. порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство «Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв», розгляд справи призначено на 23.01.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2013 р. розгляд справи відкладено на 06.02.2013 р. у зв'язку із неявкою представників позивача та відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.02.2013 р. розгляд справи відкладено на 25.02.2013 р. у зв'язку із неявкою представників позивача, відповідача та третьої особи, а також невиконанням ними вимог ухвал суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.02.2013 р. розгляд справи відкладено на 13.03.2013 р. у зв'язку із неявкою представників позивача та відповідача та невиконанням ними вимог ухвал суду.

В судове засідання представники позивача та відповідача не з'явилися, вимоги ухвал суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №23328406 та №23328414, отриманими їх представниками 04.03.2013 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач та відповідач повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Представник третьої особи в судове засідання з'явилася, вимоги ухвал суду виконала, надала пояснення стосовно суті спору.

В судове засідання представник прокуратури з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав повністю.

Оскільки про час та місце судового засідання позивач та відповідач були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради №178/1612 від 27.12.2001 р. «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» надано Комунальному підприємству «Генеральна дирекція Київської міської державної адміністрації з обслуговування іноземних представництв», за умови виконання п. 36.1 цього рішення, в оренду строком на 15 років земельну ділянку площею 0,08 га для експлуатації та обслуговування будинку дипломатичного призначення на вул. Б.Хмельницького, 64 у Шевченківському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови.

Рішенням Київської міської ради №488/5300 від 23.12.2010 р. внесено зміни до пункту 36 рішення Київської міської ради №178/1612 від 27.12.2001 р. «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею», а саме: слова «комунальному підприємству «Генеральна дирекція Київської міської державної адміністрації з обслуговування іноземних представництв» замінити словами «товариству з обмеженою відповідальністю «Київміськексплуатація»; слова «будинку дипломатичного призначення» замінити словами «будинку адміністративного призначення».

На підставі вказаних рішень 25.12.2010 р. між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - «Договір»), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 31.12.2010 р. за №91-6-09920.

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець на підставі пункту 36 рішення Київської міської ради №178/1612 від 27.12.2001 р. та рішення Київської міської ради №488/5300 від 23.12.2010 р., за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Б.Хмельницького, 64 у Шевченківському районі м. Києва; розмір - 754 кв.м.; цільове призначення - для експлуатації та обслуговування будинку адміністративного призначення; кадастровий номер - 8 000 000 000:88:199:0023.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 р. у справі №2а-3044/11/2670 визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради №488/5300 від 23.12.2010 р. «Про внесення змін до пункту 36 рішення Київської міської ради №178/1612 від 27.12.2001 р. «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею».

Спір у справі виник у зв'язку із оспорювання прокурором дійсності Договору.

Як на підставу недійсності Договору прокурор вказує, на те що такий договір укладено на підставі рішення Київської міської ради №488/5300 від 23.12.2010 р., яке було визнано протиправним постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 р. у справі №2а-3044/11/2670 у зв'язку з тим, що право користування спірною земельною ділянкою, яке належало Комунальному підприємству «Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв», не припинялось в установленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Із матеріалів справи вбачається, що право користування земельною ділянкою площею 754 кв.м. для експлуатації та обслуговування будинку адміністративного призначення на вул. Б.Хмельницького, 64 у Шевченківському районі м. Києва виникло у позивача на підставі рішення Київської міської ради №488/5300 від 23.12.2010 р. «Про внесення змін до пункту 36 рішення Київської міської ради №178/1612 від 27.12.2001 р. «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею».

Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

З урахуванням визначених норм, на підставі рішення Київської міської ради №488/5300 від 23.12.2010 р. між Київською міською радою та Товариством було укладено спірний Договір.

Згідно з абз. 1 п. 2.24 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення.

Крім того, абзацом 4 пункту 2.26 вказаної постанови визначено, що також, розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори .

Із матеріалів справи вбачається, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 р. у справі №2а-3044/11/2670 визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради №488/5300 від 23.12.2010 р. «Про внесення змін до пункту 36 рішення Київської міської ради №178/1612 від 27.12.2001 р. «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею».

З урахуванням викладеного, рішення Київської міської ради №488/5300 від 23.12.2010 р., на підставі якого відповідачу було надано право користування спірною земельною ділянкою, було скасоване у встановленому законом порядку (згідно рішення суду).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З урахуванням того, що спірний Договір укладений на підставі рішення Київської міської ради №488/5300 від 23.12.2010 р., яке визнано протиправним та скасовано у встановленому чинним законодавством України порядку, суд дійшов висновку, що Договір не відповідає нормам законодавства, що згідно ч. 1 ст. 207 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

Крім того, прокурор просить зобов'язати Товариство повернути Київській міській раді спірну земельну ділянку площею 754 кв.м., кадастровий номер - 8 000 000 000:88:199:0023, що знаходиться по вул. Б.Хмельницького, 64 у Шевченківському районі м. Києва та визнати відсутнім у відповідача права користування такою земельною ділянкою.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, з урахуванням факту визнання судом Договору недійсним, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про повернення спірної земельної ділянки Київській міській раді та визнання відсутнім у Товариства права користування такою земельною ділянкою.

Стосовно правомірності звернення з даним позовом до суду прокурором в інтересах держави в особі Київської міської ради суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Ст. 36 1 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Абзац третій частини першої та частина третя ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Враховуючи викладене, Заступника прокурора м. Києва правомірно згідно діючого законодавства звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі Київської міської ради.

Стосовно розподілу судових витрат суд відзначає наступне.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судовий збір сплачується у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

За таких обставин, судовий збір у розмірі 1 073,00 грн. підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 25.12.2010 р. між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київміськексплуатація», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 31.12.2010 р. за №91-6-09920.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Київміськексплуатація» (03127, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1; ідентифікаційний код 35001783) передати Київській міській раді (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883131) земельну ділянку, площею 754 кв.м., кадастровий номер - 8 000 000 000:88:199:0023, що знаходиться по вул. Б.Хмельницького, 64 у Шевченківському районі м. Києва. Видати наказ.

4. Визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Київміськексплуатація» (03127, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1; ідентифікаційний код 35001783) права користування земельною ділянкою площею 754 кв.м., кадастровий номер - 8 000 000 000:88:199:0023, що знаходиться по вул. Б.Хмельницького, 64 у Шевченківському районі м. Києва.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київміськексплуатація» (03127, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1; ідентифікаційний код 35001783) в дохід Державного бюджету України судовий збір 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.03.2013 р.

Суддя В.П. Босий