Рішення

від 18.03.2013 по справі 914/560/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.13 Справа№ 914/560/13-г

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ОЛІС ЛТД», м.Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю « 7 СЕРВІС», с.Великий Дорошів Жовківського району Львівської області

про стягнення 97183,47грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Якімець Б.Ю.

Представники:

від позивача: Коваленко Д.О. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

Представнику роз»яснено його права, передбачені стс.ст.20,22 ГПК України.

Суть спору: позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «ОЛІС ЛТД», м.Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю « 7 СЕРВІС», с.Великий Дорошів Жовківського району Львівської області про стягнення 97183,47грн., з яких 74510,00грн. основного боргу, 7247,86грн. пені, 8866,69грн. індексу інфляції та 6558,92грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 08.02.2013р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.02.2013р. Ухвалою суду від 26.01.2013р. розгляд справи відкладено на 18.03.2013р. у зв'язку з неявкою сторін та для надання можливості сторонам подати витребувані судом докази та забезпечити явку повноважних представників в судове засідання.

Представник позивача в судове засідання 18.03.2013р. з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, вказаних у позовній заяві. Ствердив зокрема, що між позивачем та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю « 7 СЕРВІС» укладено договір на поставку продукції №247 від 20.12.2009р. На виконання умов договору ТзОВ фірма «ОЛІС ЛТД» поставило відповідачу продукцію на загальну суму 89510,00грн., що підтверджується видатковою накладною №ОЛ-0007664 від 25.12.2009р. Відповідачем проведено часткову оплату за поставлену продукцію на суму 15000,00грн., таким чином заборгованість перед позивачем становить 74510,00грн., що відображено у оборотно-сальдовій відомості за період з 01.12.2009р. по 18.01.2013р. Також позивачем надсилалась на адресу відповідача претензія вих.№232 від 22.11.2012р., яку останній залишив без відповіді. Просить позов задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 18.03.2013р. не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав, відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції (знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «ОЛІС ЛТД» (позивач по справі, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю « 7 СЕРВІС» (відповідач по справі, покупець за договором) укладено договір поставки продукції №247 від 20.12.2009р.

На виконання вимог даного договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 89510,00грн., що підтверджується підписаною представниками сторін видатковою накладною №ОЛ-0007664 від 25.12.2009р.

Відповідач 12.02.2010р. провів часткову оплату за отриманий товар в розмірі 15000,00грн., що підтверджується додатком №1 до листа Філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Запоріжжя» №108-20-2-14/187БТ від 14.03.2013р., в якому відображено зарахування грошових коштів, які надійшли на поточний рахунок позивача від платника ТзОВ « 7 СЕРВІС» за період з 25.12.2009р. по 14.03.2013р.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань за договором у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 74510,00грн.

Претензію №232 від 22.11.2012р., в якій ТзОВ фірма «ОЛІС ЛТД» просить погасити вказану заборгованість за отриманий, але не оплачений в повному обсязі товар до 14.12.2012р., відповідач залишив без відповіді, кошти на розрахунковий рахунок позивача не надходили, що відображено в долученій до матеріалів справи оборотно-сальдовій відомості за період від 01.12.2009р. по 15.03.2013р.

Таким чином на момент розгляду справи заборгованість відповідача за поставлений товар становить 74510,00грн. Окрім того, позивач просить стягнути з ТзОВ « 7 СЕРВІС» 7247,86грн. пені, нарахування якої передбачено п.6.3, а також 8866,69грн. індексу інфляції та 6558,92грн. 3% річних, згідно зі ст.625 ЦК України.

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти й оплатити продукцію, яку виготовляє постачальник, на умовах, що передбачені даним договором.

Згідно з п.5.1 договору, покупець зобов'язаний прийняти й оплатити продукцію згідно з умовами п.п.3.3, 3.4 договору, в яких, серед іншого, визначено форму оплати за поставлену продукцію: шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з моменту фактичного отримання покупцем продукції від постачальника, що підтверджується підписаною сторонами накладною.

У випадку несвоєчасної оплати продукції у відповідності до п.3.3 договору покупець, як визначено в п.6.3 договору, зобов'язаний оплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за поставлену продукцію за кожен день прострочки.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч.2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України, передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тривалість загальної позовної давності - три роки.

Відповідно до ч.ч. 2,3,4 ст.267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності, яка застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене та відсутність заяви відповідача про застосування строку позовної давності в частині нарахування та стягнення пені, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований поданими доказами та підлягає до задоволення.

Спір виник та розглядається з вини відповідача, а тому судові витрати слід покласти на нього, згідно норм ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « 7 СЕРВІС» (юр. адреса: с.Великий Дорошів Жовківського району Львівської області, вул.Львівська, буд.24; пошт. адреса: м.Львів, вул..Зелена, 208а; код ЄДРПОУ 36587169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ОЛІС ЛТД» (пошт. адреса: м.Запоріжжя, вул.Карпенка-Карого, буд.47, код ЄДРПОУ 20478063) 74510,00грн. основного боргу, 7247,86грн. пені, 8866,69грн. індексу інфляції, 6558,92грн. 3% річних та 1943,67грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 21.03.2013р.

Суддя Щигельська О.І.

Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.