Рішення

від 21.03.2013 по справі 927/269/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру,20, тел. 672-847

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

« 19 » березня 2013 року Справа №927/269/13-г

За ПОЗОВОМ: Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ"

39631, Полтавська область м. Кременчук, вул. Київська, 62

До ВІДПОВІДАЧА: Товариства з обмеженою відповідальністю "171 Чернігівський ремонтний завод"

14029, м. Чернігів, вул. О. Кошового, 1

Про стягнення 1356912,79 грн.

Суддя Кушнір І.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Від Позивача: Самойленко Ж.С. - представник, довіреність №7 від 03.01.2013р.

Від Відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічним акціонерним товариством „АвтоКрАЗ" заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „171 Чернігівський ремонтний завод" про стягнення 1356912,79 грн., в тому числі 1281486,00 грн. основного боргу, 39695,44 грн. пені, 32626,39грн. - 3% річних та 3104,96 грн. інфляційних.

До початку судового засідання 19.03.2013р. від представника Позивача надійшов уточнений розрахунок ціни позову, відповідно до якого Позивач остаточно просить стягнути з Відповідача 1356443,83 грн., в тому числі 1281486,00 грн. основного боргу, 39430,11 грн. пені, 32417,79 грн. - 3% річних та 3109,93 грн. інфляційних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови отримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У пункті 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 26.12.2011 року №18 (із змінами та доповненнями) зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Даною заявою фактично зменшено суму пені та 3% річних, а також збільшено суму інфляційних.

Враховуючи, що як зменшення, так і збільшення позовних вимог, є правом Позивача, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає вищевказану заяву представника Позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині пені та 3% річних, збільшення - в частині інфляційних.

Представник Позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням вищевказаного уточненого розрахунку ціни позову.

Представник Відповідача у судове засідання 19.03.2013р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

До початку судового засідання 06.03.2013р. від Відповідача надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомлення з позовними вимогами. Крім того, у даному клопотанні Відповідач просив суд зобов'язати Позивача направити Відповідачу копію позовної заяви та розрахунок ціни позову, а також в зобов'язати Позивача провести звірку розрахунків з Відповідачем станом на 06.02.2013р.

Клопотання Відповідача в частині зобов'язання Позивача направити Відповідачу копію позовної заяви та розрахунок ціни позову судом було відхилено.

У судовому засіданні 06.03.2013р. представник Відповідача надав копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копії довідки ЄДРПОУ, копії Статуту, які суд залучив до матеріалів справи, а також підтримав зазначене вище клопотання в частині проведення взаємозвірки розрахунків.

Ухвалою суду від 06.03.2013р. розгляд справи було відкладено та зобов'язано сторони провести взаємозвірку розрахунків за весь період, за який стягується сума позовних вимог, та надати суду акт звірки.

У судовому засіданні 19.03.2013 року представник Позивача надала акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.03.2013 року за договором №3/02-08 від 02.08.2011р., підписаний між сторонами та скріплений печатками.

Враховуючи, що Відповідач не скористався своїм правом брати участь у судовому засіданні 19.03.13р., заяв та клопотань Відповідачем суду не надано, представник Відповідача був присутній у судовому засіданні 06.03.2013р., між сторонами підписаний акт звірки взаємних розрахунків на суму основного боргу, суд приходить висновку про розгляд справи за наявними матеріалами та без участі представника Відповідача.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд,

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з п.п.1.1.-1.2. Статуту Публічного акціонерного товариства „АвтоКрАЗ" Публічне акціонерне товариство „АвтоКрАЗ" (надалі - Товариство) є новим найменуванням Холдингової компанії „АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства (надалі-Компанія), заснованої згідно наказу Фонду державного майна України від 24.10.95р. №33-АТ „Про створення холдингової компанії „АвтоКрАЗ" у відповідності до Закону України „Про господарські товариства" та Указу Президента України від 11 травня 1994 року №224/94 „Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації" шляхом об'єднання в статутному капіталі контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств та інших активів. Найменування Компанії змінено на Публічне акціонерне товариство „АвтоКрАЗ" на виконання Закону України „Про акціонерні товариства".

02.08.2011р. між Холдинговою компанією „АвтоКрАЗ" (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „171 Чернігівський ремонтний завод" (Відповідач) укладений договір № 3/02-08 (далі Договір).

Згідно п.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим договором Продавець (Позивач) зобов'язується передати передає у власність Покупця, а Покупець (Відповідач) в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити автомобілі КрАЗ в номенклатурі, кількості та в строки вказані в розділі 12 цього договору. Автомобілі постачаються з метою їх переобладнання і подальшого експорту до Туркменістану.

Відповідно до п.2. Договору автомобілі за якістю і комплектністю повинні відповідати технічним умовам заводу-виробника, і засвідчуватися актом прийому-передачі транспортного засобу.

Згідно п.п.3.1.-3.3. Договору Продавець поставляє автомобіль на умовах EXW (склад Продавця, м. Кременчук). Умови поставки визначаються відповідно до Міжнародних правил ІНКОТЕРМС - 2000. Термін поставки автомобілів - на протязі 45 (сорока п'яти) робочих днів з дати підписання договору. Можлива поставка партіями, які погоджуються додатково. Датою передачі вважається дата, вказана в товарно-транспортній накладній.

Відповідно до п.п.4.1.-4.2. Договору ціна на автомобіль встановлюється в національній валюті України - в гривнах за умови поставки згідно з п.3.1. і вказана в розділі 12 цього договору. Загальна вартість автомобілів, що підлягають передачі, 6319980,00 (шість мільйонів триста дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят) гривень, у тому числі ПДВ - 1053330,00 грн.

За умовами п.5.1. Договору розрахунки за автомобілі, що передаються, здійснюються в національній валюті України - в гривнах, наступним чином:

авансовий платіж в розмірі 50% оплати за погоджену партію автомобілів на протязі 5-ти календарних днів з дати погодження відповідної партії;

залишок в розмірі 50% оплати за погоджену партію відвантаження автомобілів на протязі 15 календарних днів з дати відвантаження відповідної погодженої партії.

Покупець повинен повідомити Продавця про здійснення платежу протягом двох днів з моменту перерахування грошей шляхом надання факсом копії платіжного доручення.

Відповідно до п.5.4. Договору датою оплати вважається дата надходження грошових коштів в повному обсязі на розрахунковий рахунок Продавця.

Згідно п.6.1. Договору приймання (здача) автомобілів по кількості здійснюється протягом 10 банківських днів з дати повідомлення про готовність автомобілів до відвантаження уповноваженими представниками Покупця і Продавця згідно з товарносупроводжувальними документами, за якістю - згідно з документами, що засвідчують якість автомобілів.

Відповідно до п.11.14. Договору, він набуває чинності із моменту підписання і діє до 31.12.2011р. У випадку, якщо на момент строку дії Договору у Покупця або Продавця залишаться невиконаними зобов'язання, що випливають з цього Договору, чинність Договору у відношення таких зобов'язань та зобов'язань, що забезпечують їх виконання, автоматично продовжується до повного їх виконання.

Згідно розділу 12 Договору кількість автомобілів КрАЗ, що поставляються - 10, ціна автомобіля - 526665,00 грн., загальна вартість договору - 6319980,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) 1053330,00 грн.

10.08.2011 року між сторонами була укладена Додаткова угода №1 від 10.08.2011 року до договору №3/02-08 від 02.08.2011 року про наступне:

"П.3.1. Розділу 3 "Базисні умови поставки" Договору №3/02-08 від 02.08.2011р. записати в наступній редакції:

"Продавець поставляє автомобіль на умовах DAP (склад Покупця, м. Чернігів, вул. О. Кошового, буд. 1). Умови поставки визначаються відповідно до Міжнародних правил ІНКОТЕРМС - 2010.

П. 4.2. Розділу 4 "Ціна і загальна вартість договору" Договору №3/02-08 від 02.08.2011р. записати в наступній редакції:

"Загальна вартість автомобілів, що підлягають передачі, 6354960,00 (шість мільйонів триста п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот шістдесят) гривень, у тому числі ПДВ - 1059160,00 грн."

Згідно Додаткової угоди №1 від 10.08.2011р. розділ 12 Договору викладено в наступній редакції: кількість автомобілів КрАЗ, що поставляються - 10, ціна автомобіля - 529580,00 грн., загальна вартість договору - 6354960,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) 1059160,00 грн.

26.03.2012 року між сторонами була укладена Додаткова угода №2 від 26.03.2012 року до договору №3/02-08 від 02.08.2011 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди термін дії Договору №3/02-08 від 02.08.2011р. і Додаткової угоди №1 від 11.08.2011р. продовжити до 31.12.2012р.

Всі інші умови Договору залишені без змін.

Позивачем на виконання умов Договору та Додаткової угоди №1 було передано Відповідачу у власність 10 автомобілів КрАЗ загальною вартістю 6354960,00 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними:

- №01ХКА 00003641 від 25.08.2011р. на суму 1270992,00 грн. (2 автомобілі);

- №01ХКА 003898 від 28.09.2011р. на суму 1270992,00 грн. (2 автомобілі);

- №01ХКА 000988 від 02.02.2012р. на суму 1270992,00 грн. (2 автомобілі);

- №01ХКА 003986 від 19.07.2012р. на суму 1270992,00 грн. (2 автомобілі);

- накладною №10173 від 31.07.2012р. на суму 1270992,00 грн. (2 автомобілі) та довіреностями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, між сторонами були підписні акти приймання-передачі від 30.08.2011р., від 29.09.2011р., від 06.02.2012р., 20.07.2012р., від 01.08.2012р.

Відповідач за отримані автомобілі розрахунок здійснив частково, а саме:

- 04.08.2011р. перераховано 1263996,00 грн.;

- 16.08.2011р. перераховано 6996,00 грн.;

- 21.09.2011р. перераховано 500000,00 грн.;

- 03.10.2011р. перераховано 150000,00 грн.;

- 31.01.2012р. перераховано 1256488,00 грн.;

- 18.07.2012р. перераховано 1895994,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок від 04.08.2011р., від 16.08.2011р., від 21.09.2011р., від 03.10.2011р., від 30.01.2012р. та платіжного доручення №33 від 18.07.2012р., наявними в матеріалах справи.

Станом на момент подання позовної заяви заборгованість Відповідача складала 1281486,00 грн.

Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.03.2013р. по договору №3/02-08 від 02.08.2011р., підписаним між сторонами, заборгованість Відповідача становить 1281486,00 грн.

Аналіз правовідносин, які виникли між сторонами з приводу передачі автомобілів та часткової їх оплати свідчить, що між сторонами фактично був укладений договір поставки.

Згідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України:

„За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму."

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України

«Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).»

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

«Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.»

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення з Відповідача 1281486,00 грн. основного боргу є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України:

«Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.»

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ:

«Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.»

Згідно ч.1 ст.216 ГКУ:

"Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:

«Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.»

Згідно ч.1 ст.218 ГКУ:

«Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.»

Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

«Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.»

Згідно п.1 ст.546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч.1 ст.548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п.8.1. Договору у разі несвоєчасного виконання умов п.5.1. цього Договору Покупець сплачує пеню у розмірі 0,01% від вартості неоплачених автомобілів за кожний день прострочення.

На підставі зазначеного Позивач обґрунтовано просить стягнути з Відповідача 39430,11 грн. пені за період з 14.10.2011р. по 10.02.2013р., а саме:

- 6830,91 грн., нарахованих на суму 620992,00 грн. за період з 14.10.2011р. по 31.01.2012р.;

- 9659,54 грн., нарахованих на суму 635496,00 грн. за період з 18.02.2012р. по 18.07.2012р.;

- 188,90 грн., нарахованих на суму 10494,00 грн. за період з 04.08.2012р. по 03.02.2013р.;

- 22750,76 грн., нарахованих на суму 1270992,00 грн. за період з 15.08.2012р. по 10.02.2013р.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, враховуючи вищевикладене, обґрунтовано просить стягнути 3% річних у розмірі 32417,79 грн. за період з 14.10.2011р. по 10.02.2013р. та 3109,93 грн. інфляційних за жовтень 2011 року - січень 2012 року згідно наданого розрахунку.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач своєчасної повної оплати за поставлені автомобілі, як доказів, які б спростовували вищевикладені обставини щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних, не надав.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У п.4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Враховуючи, що до виникнення спору призвели неправильні дії Відповідача, суд доходить висновку, що відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу судовий збір має бути покладений в повному обсязі на Відповідача.

Керуючись ст.ст.22, 33, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "171 Чернігівський ремонтний завод" (14029, м. Чернігів, вул. О.Кошового, 1, ідентифікаційний код 37632615) на користь Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (39631, Полтавська область, м.Кременчук, вул. Київська, 62, ідентифікаційний код 05808735) 1281486 грн. 00 коп. основного боргу, 39430 грн. 11 коп. пені, 32417 грн. 79 коп. - 3% річних, 3109 грн. 93 коп. інфляційних та 27138 грн. 26 коп. на відшкодування судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21 березня 2013 року.

Суддя І.В. Кушнір