Рішення

від 11.03.2013 по справі 2-731/12

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 2-731/12

провадження № 2/753/202/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2013 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Дубаса В.А.,

при секретарі: Ридзель О.В., Іващенко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кобзар» про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення вихідної допомоги та моральної шкоди, видачу трудової книжки,-

в с т а н о в и в:

У лютому 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кобзар» про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення вихідної допомоги та моральної шкоди, видачу трудової книжки. Протягом розгляду справи ОСОБА_2 неодноразово змінював та доповнював позов, остаточні позовні вимоги викладені у заяві про збільшення позовних вимог від 24.01.2013 року (а.с. 153-162) та є наступними: стягнути з ТОВ «Культурний центр «Кобзар» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 12114 грн. 94 коп., вихідну допомогу у сумі 729 грн. 26 коп., допомогу за листками непрацездатності у сумі 350 грн. 16 коп., завдану моральну шкоду у сумі 15000 грн., визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «Культурний центр «Кобзар» №10/К від 01.09.2010 року про звільнення ОСОБА_2 з посади охоронця, поновити його на вказаній посаді, зобов'язати ТОВ «Культурний центр «Кобзар» видати позивачу трудову книжку.

Обґрунтовуючи позовну заяву ОСОБА_2 посилався на те, що 01.10.2010 року його було незаконно звільнено з посади охоронця ТОВ «Культурний центр «Кобзар» на підставі наказу №10/К від 01.09.2010 року у зв'язку зі станом здоров'я та настанням зниження працездатності, яка перешкоджає продовженню даної роботи на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України. У згаданому наказі зазначено, що причиною звільнення є те, що ОСОБА_2 не спроможний належним чином виконувати свої трудові обов'язки охоронця, що засвідчує його вік 71 рік і регулярні лікарняні листи за останній період, звільнення здійснюється в інтересах самого працівника.

Однак, позивач наполягає на тому, що таке звільнення порушує його трудові права, оскільки у ТОВ «Культурний центр «Кобзар» відсутній медичний висновок про стан здоров'я ОСОБА_2, згідно якого він (працівник) не може належно виконувати покладені на нього трудові обов'язки чи їх виконання протипоказано йому за станом здоров'я, що є підставою для звільнення на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України. Водночас працедавець не запропонував позивачу легшу роботу або звільнитись за згодою сторін тощо.

З огляду на викладені обставини звільнення, ОСОБА_2 просив суд стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, вихідну допомогу, допомогу за листками непрацездатності, завдану моральну шкоду, визнати незаконним та скасувати наказ про його звільнення з посади охоронця, поновити його на вказаній посаді охоронця, зобов'язати видати позивачу трудову книжку.

У судове засідання позивач та його представник з'явились, позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити повністю.

Представники відповідача у судове засідання також з'явились, однак позову не визнали, просили суд відмовити у його задоволенні, про що подали письмові заперечення.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, ОСОБА_2 з 15.07.2007 року працює на посаді охоронця у ТОВ «Культурний центр «Кобзар».

Судом встановлено, що згідно з наказом ТОВ «Культурний центр «Кобзар» №10/К від 01.09.2010 року ОСОБА_2 звільнено з посади охоронця за станом здоров'я та настанням зниження працездатності, що перешкоджає продовженню роботи (п. 2 ст. 40 КЗпП України). У наказі зазначено, що ОСОБА_2 не спроможний належним чином виконувати свої трудові обов'язки охоронця, що засвідчує його вік 71 рік і регулярні лікарняні листи за останній період, а саме звільнення здійснюється в інтересах самого працівника.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.

Якщо робота протипоказана працівникові за станом здоров'я, працівник може бути звільнений за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП лише за умови, що протипоказання будуть виявлені після укладення трудового договору. У випадку, коли медичний висновок про наявність протипоказань уже був на момент укладення трудового договору, працівник підлягає звільненню відповідно до ст. 7 і частини п'ятої ст. 24 КЗпП.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року визначено, що при розгляді справ про звільнення за п.2 ст.40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст. 170 КЗпП України працівників, які потребують за станом здоров'я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеженого строку.

Як вбачається з направлення, яке видано ТОВ «Культурний центр «Кобзар» 10.11.2010 року ОСОБА_2 для проходження медичного огляду у поліклініці за місцем проживання, ОСОБА_2 є придатним до роботи охоронцем без зброї.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим відповідачем не надано суду та матеріали справи не містять доказів того, що стан здоров'я ОСОБА_2 на день звільнення був таким, що перешкоджав продовженню ним роботи на посаді охоронця, доказів того, що позивачу пропонувалась легша робота також не надано, не здобуто таких доказів і у ході судових засідань.

Згідно зі ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оскільки позивач був звільнений без законної підстави, а його звільнення не можна визнати законним, тому позивача має бути поновлено на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 року №13 при визначені середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Середньомісячна зарплата розрахована згідно положень постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року та складає 12 144 грн. 94 коп., вимушений прогул мав місце відповідно з 01.10.2010 року по 01.02.2013 року, середньоденна заплата обрахована з довідки про середню заробітну плату від 06.09.2010 року за серпень-вересень 2010 року та складає 20 грн. 69 коп., судом перевірено розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який надано ОСОБА_2 (а.с. 155-156), суд з наведеним розрахунком погодився.

Вихідна допомога, яка підлягає сплаті згідно ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав зазначених у п. 2 ст. 40 КЗпП України, виплачується працівникові виплачується у розмірі не менше середнього місячного заробітку і повинна згідно ст. 47 та ст.116 КЗпП України бути виплаченою у день звільнення працівника.

Відповідно до ст.ст. 47, 116 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган (роботодавець) зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 року, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Відповідно до ст. 35 Закону України №2240-111 „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими похованням" допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми,не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням,виплачується Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності,незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах,встановлених законодавством. Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється за рахунок коштів роботодавця,в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Статтею 51 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасової втрати працездатності та витратами ,зумовленими похованням " передбачено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Допомога з тимчасової втрати працездатності виплачується у розмірах та порядку описаному у ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Виходячи із наведених вимог чинного трудового законодавства та з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів наданих відповідачем про виплату позивачеві рободавцем вихідної допомоги, допомоги з тимчасової втрати працездатності, видання належно оформленої трудової книжки, тому у цій частині позовна заява ОСОБА_2 також підлягає задоволенню. Розрахунки наведені позивачем щодо вихідної допомоги, допомоги з тимчасової втрати працездатності, судом перевірено, суд з ними погоджується.

У частині вимог позивача до ТОВ «Культурний центр «Кобзар» про стягнення завданої йому моральної шкоди суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно зі ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діяти чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із подальшими змінами), заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Згідно з п.5 згаданого Пленуму ВСУ відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Позивач ОСОБА_2 завдану йому моральну шкоду обґрунтовував тим, що внаслідок незаконного звільнення та відсутністю трудової книжки він зазнав душевних страждань, у нього був нервовий стрес, піднявся тиск, порушився сон, він став нервовим та роздратованим. Окрім того, у зв'язку з відсутністю трудової книжки позивач не міг провести перерахунок пенсії, влаштуватися на нову роботу, оформити субсидію тощо.

Виходячи з засад справедливості, добросовісності та розумності суд вважає за необхідне позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково у сумі в 2000 грн. на користь позивача.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 131, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кобзар» (розташоване за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 49, код ЄДРПОУ 33347402) на користь ОСОБА_2 (1938 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 12114 грн. 94 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кобзар» на користь ОСОБА_2 вихідну допомогу у сумі 729 грн. 26 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кобзар» на користь ОСОБА_2 допомогу з тимчасової втрати працездатності (за листками непрацездатності) у сумі 350 грн. 16 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кобзар» на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду у сумі 2000 грн.

Визнати незаконним та скасувати наказ товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кобзар» №10/К від 01.09.2010 року про звільнення ОСОБА_2 з посади охоронця.

Поновити ОСОБА_2 на посаді охоронця товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кобзар» з 01.10.2010 року.

Зобов'язати товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кобзар» видати ОСОБА_2 належно оформлену трудову книжку на його ім'я.

У задоволенні інших вимог позову - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Кобзар» (розташоване за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 49, код ЄДРПОУ 33347402) на користь держави судовий збір у сумі 151 грн. 94 коп.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: