Ухвала

від 12.03.2013 по справі 4/3251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, ' 481-620

УХВАЛА

"12" березня 2013 р. Справа № 4/3251.

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді: Машевської О.П.

при секретарі судового засідання: Кобилінському К.П.

За позовом: Спільного підприємства "ФАКТ-С" (м.Житомир)

До: Підприємства Бердичівської виправної колонії № 70 Державного департаменту України з питань виконання покарань в Житомирській області

про стягнення 83156,76 грн. боргу, пені

( скарга на рішення державного виконавця )

за участю представників сторін:

від скаржника: Самчук М.В. - директор СП "ФАКТ-С"

від боржника: Лебедєва О.О. - предст. Підприємства Бердичівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№70)" за дов. № 3 від 03.01.13 р.

Рішенням господарського суду Житомирської області у справі №4/3251 від 05 листопада 2002р. стягнуто з Бердичівської виправної колонії №70 (м. Бердичів) на користь Спільного підприємства "Факс-С" (м. Житомир) - 76088, 18 грн. боргу та 6874, 61 грн. пені, 829, 62 грн. витрат з оплати держмита, 117, 72 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На примусове виконання рішення суду видано наказ.

14 січня 2013р. до господарського суду Житомирської області надійшла скарга позивача у справі та стягувача у виконавчому провадженні Спільного підприємства "Факт-С" на постанову державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження від 21.12.2012р.

Ухвалою від 17.01.2013р. господарський суд призначив до розгляду скаргу СП "Факт-С" (м. Житомир) за №6/6 від 14.01.2013р. на 25.02.2013р., витребував від сторін та державного виконавця Лукашук В.П. необхідні для розгляду скарги докази.

В засіданнях суду 25.02.2013р. та 12.03.13р. представник стягувача скаргу підтримав у повному обсязі, з підстав у ній викладених.

Представник Державного підприємства "Підприємство Бердичівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№70)" проти скарги СП "Факт-С" заперечує з підстав, наведених у відзиві. Серед іншого, звертає увагу на те, що боржником за рішенням суду у цій справі не могла бути Бердичівська виправа колонія управління державної пенітенціарної служби України в Житомирській області; на виконання вимог ухвали суду від 25.02.13р. надала суду витребувані докази, про зміст яяких зафіксовано в протоколі судового засідання (відзив а.с. 35-42).

Присутній в судовому засіданні 25.02.13р. державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції Лукашук В.П. надав письмовий відзив на скаргу стягувача в якому заперечує доводи скарги з підстав у ньому викладених. Додатково в усній формі зазначив про те, що в наказі господарського суду від 10.12.2002 р. не вказано ідентифікаційного коду юридичної особи боржника Бердичівської виправної колонії №70, а вказано лише адресу - м. Бердичів, вул. Нізгурецька, 1, р/р 35215001000684 в ВДК м. Бердичів, МФО 811039, КПК 6071020, а за даною адресою рахується дві юридичні особи. Також вказав на те, що у виконавчому документі не вказана дата набрання законної сили даного рішення (а.с. 43-46).

Господарський суд, розглянувши матеріали справи, подані матеріали в ході розгляду скарги на постанову заступника начальника відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження від 21.12.2012р., заслухавши уповноважених представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

10.12.2002р. господарський суд видав наказ №4/3251 на виконання рішення господарського суду Житомирської області від 05.11.2002р., яким було стягнуто з Бердичівської виправної колонії №70, м. Бердичів, вул. Нізгурецька, 1, р/р 35215001000684 в ВДК м. Бердичів, МФО 811039, КПК 6071020 на користь Спільного підприємства "Факт-С", м. Житомир, вул. Коростишівська, 20, р/р 26003301171679 в ЦВ ПІБ м. Житомир, МФО 311056, код 13547875 - 76088, 18 грн. боргу, 6874, 61 грн. - пені, загалом 82962, 79 грн., 829, 62 грн. витрат з держмита, 117, 72 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 8).

У наказі окремо зазначено , що наказ дійсний для пред'явлення в банк ( державному виконавцю) до 05.02.2003 року.

20.12.2002р. державним виконавцем Бердичівського міського ВДВС Бердичівського МУЮ прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу №4/3251 (а.с. 9).

25.12.2009р. державний виконавець ВДВС Бердичівського міського ВДВС Бердичівського МУЮ Лукашук В.П. прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві - СП "Факт-С" з посиланням на п.2 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", в п. 2 резолютивної частини якої вказав, що виконавчий документ підлягає повторному пред'явленню для виконання до - 25.12.2012р. (а.с. 10-11).

Стягувач СП "Факт-С" повторно звернувся із заявою від 19.12.2012р. за №29 про примусове виконання рішення до ВДВС Бердичівського МРУЮ , тобто , до закінчення строку, визначеного у п. 2 постанови про повернення викоанвчого документа (а.с. 12).

21.12.2012р. заступником начальника ВДВС Бердичівського МРУЮ Лукашук В.П. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) з посиланням на: пропуск строку пред'явлення виконавчого документа до виконання (згідно внесених змін до Закону України "Про виконавче провадження" від 08.03.2011р. строк пред'явлення 1 рік); відсутність дати набрання законної сили рішення; повного найменування боржника з визначенням ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності та його рахунків (а.с. 13).

Стягувач - Спільне підприємство "Факт-С" не погоджуючись із постановою заступника начальника ВДВС Бердичівського МРУЮ про відмову у відкритті виконавчого провадження від 21.12.2012р. подало до господарського суду Житомирської області скаргу на дії ВДВС Бердичівського МРУЮ.

Дослідивши матеріали скарги, подані матеріали в ході її розгляду, заслухавши представників стягувача, боржника, всебічно, повно та об'єктивно оцінивши в сукупності подані докази за правилами ст. 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку відмовити у задоволенні скарги, з огляду на наступне.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України „Про виконавче провадження" №606 від 21.04.1999р.

Згідно ч. 1 ст. 116 ГПК України, в редакції, чинній на момент винесення наказу 10.12.2002р., передбачено, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Зміст наказу було визначено в статті 117 ГПК України, в редакції чинній на 10.12.02р. Зокрема, у наказі господарського суду мало бути зазначено:

1) найменування господарського суду, номер справи, дата прийняття рішення, дата видачі наказу та строк його дії;

2) резолютивна частина рішення;

3) найменування стягувача і боржника, їх адреси, найменування і номери рахунків у банках.

Частиною 4 даної статті зазначено, що наказ підписується суддею і засвідчується печаткою господарського суду.

У статті 118 ГПК України в редакції чинній на 10.12.02р. було зазначено, що виданий стягувачеві наказ може бути пред'явлено до виконання не пізніше трьох місяців з дня прийняття рішення, ухвали, постанови або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки виконання судового рішення або після винесення ухвали про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання.

Оскільки рішення суду у справі прийнято 05.11.02року, наказ вважався дійсним до 05 лютого 2002 року.

Наказ господарського суду 10.12.2002р. у справі №4/3251 було виданого господарським судом з дотриманням зазначених вимог ГПК України.

Згідно статті 18-1 Закону України "Про виконавче провадження" №606 від 21.04.1999р., у редакції чинній на 10.12.2002р., накази господарського суду визнавались виконавчими документами.

Вимоги до виконавчого документа містились у статті 19 названого Закону №606, згідно якої у виконавчому документі повинні бути зазначені:

1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;

2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;

3) найменування стягувача і боржника, їх адреси, дата і місце народження боржника та його місце роботи (для громадян), номери рахунків у кредитних установах (для юридичних осіб);

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання чинності рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.

В частині третій ст. 19 Закону №606 вказано, що Законом можуть бути встановлені також інші вимоги до виконавчих документів.

Відмінність між нормами ст. 117 ГПК України та ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", на час винесення наказу суду від 10.12.2002р., полягала в тому, що господарський процесуальний кодекс України не вимагав такого реквізиту як дата набрання чинності рішенням, причому, ідентифікаційного коду сторін також не вимагалось як ГПК України, так і Законом №606.

Слід зазначити, що згідно статті 21 Закону № 606 накази арбітражних судів могли бути пред'явлені до виконання також протягом трьох місяців.

Оцінивши вище наведені нормативні акти в редакції чинній на 10.12.2002 р. господарський суд дійшов висновку, що державний виконавець у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 Закону №606 (відсутність дати набрання чинності рішенням суду) на підставі ст. 27 названого Закону мав право повернути наказ суду у 3-денний строк органу, який його видав, шляхом винесення постанови що про відкладення відкриття виконавчого провадження, однак останній прийняв наказ господарського суду від 10.12.2002р. до виконання, про що свідчить постанова про відкриття виконавчого провадження від 20.12.02р.

Виконавчий документ господарського суду знаходився на примусовому виконанні з 20.12.20002 року по 25.12.2009 року.

В цей період відбулися суттєві законодавчі зміни як у ГПК України, так і і в Законі України "Про виконавче провадження".

Так, Законом України "Про внесення змін до законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження" N 1095-IV від 10.07.2003 , що набрав чинності 28.08.2003 року пункт 2 частини першої статті 21 Закону України "Про виконавче провадження" , про те, що накази господарських судів можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох місяців - виключено.

До 31.03.2005 року зберігала чинність редакція ст. 118 ГПК України про те, що виданий стягувачеві наказ може бути пред'явлено до виконання не пізніше трьох місяців з дня прийняття рішення.

Законом України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" N 2456-IV від 03.03.2005 року ( набрав чинності 31.03.2005 року) були внесені зміни у статтю 118 ГПК України , відповідно до яких виданий стягувачеві наказ міг бути пред'явлений до виконання не пізніше трьох років з дня прийняття рішення.

Окрім того, 01.01.2004р. на підставі Закону №1255-15 було внесено зміни до п. 3 ст. 19 Закону №606, згідно яких, в числі інших вимог до виконавчого документа, вимагалось наявність ідентифікаційних кодів суб'єктів господарської діяльності стягувача та боржника за їх наявності (для юридичних осіб).

Зміни до господарського процесуального кодексу були внесені до ст. 117 ГПК України лише - 06.04.2006р. відповідно до якої, частина 1 даної статті викладена в такій редакції "Наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

У постанові про повернення виконавчого документа стягувачеві від 25.12.2009р. було встановлено повторний строк пред'явлення виконавчого документа до виконання - три роки (до 25.12.2012р.).

У ч.3 ст. 22 Закону №606 в редакції чинній на 25.12.2009р. було передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

Станом на 25.12. 2009 року як ГПК України, так і Закон № 606 передбачали однаковий строк пред'явлення наказу господарського суду до виконання - три роки.

Однак за загальним правилом дії нормативно-правових актів в часі, трьохрічний строк повторного пред'явлення наказу господарського суду до виконання державний виконавець мав право визначити у разі, якщо останній було видано господарським судом на цей строк. Натомість, підстави поширювати на наказ арбітражного суду, виданий 10.12.02 року, трьохрічний строк повторного його пред'явлення до виконання , були відсутні. Державний виконавець не звернув увагу, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання був його обов'язковим реквізитом, встановленим судом.

Отже, наказ господарського суду від 10.12.02 року міг бути повторно пред'явленим до виконання протягом трьох місяців після винесення постанови про його повернення без виконання 25.12.2009 року, тобто , не пізніше 25.03.2010 року.

Таким чином, зміст п. 2 постанови про повернення виконавчого документа без виконання від 25.12.2009 року не грунтувався на вимогах чинного законодавства.

Судом встановлено, що в оскаржуваній постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження від 21. 12.12року, державний виконавець дійшов висновку, що виконавчий документ подано з пропуском річного строку пред'явлення виконавчого документа. Разом з тим, такий висновок невмотивовано початком перебігу зазначеного річного строку, якщо приймати до уваги, що сам наказ було видано господарським судом 10.12.2002р. , тобто, десять років тому назад, а строк його пред'явлення до виконання становив три місяці та збігав 05.02.2002р.

Наведені висновки державного виконавця, знову - таки, є такими, що не грунтуються на вимогах чинного законодавства.

Судом також встановлені обставини щодо повного найменування боржника, визначення його ідентифікаційного коду та рахунків.

Як вбачається із вступної частини рішення суду від 05.11.2002р. відповідачем по справі №4/3251 вказано - Бердичівську виправну колонію №70, м. Бердичів.

В тексті мотивувальної частини рішення суду зазначено, що "09.08.1999 року між СП""Факт-С" та відповідачем по справі - Бердичівською виправною колонією №70 укладено договір №168-юр, на підставі якого позивачем виконані роботи по монтажу та налагодженню котельні..."., в резолютивній частині рішення вказано вищезазначену назву відповідача, його адресу - м. Бердичів, вул. Нізгурецька, 1, а також банківські реквізити - р/р 35215001000684 в ВДК м. Бердичів, МФО 811039, КПК 6071020.

На вимогу господарського суду надано копію Договору №168юр від 09.08.1999р., укладеного з ЯЮ 309/70, в реквізитах "юридические адреса сторон: Заказчик" значиться - Установа ЯЮ 309/70, ДДУПВП в Житомирській області м. Бердичів, вул. Нізгурецька, 1, р/р 26001200079002, АК АПБ "Україна", м. Бердичів, МФО 311067, код ЗКПО 08679988.

В судовому засіданні 12.03.13р. представник боржника надала суду копію наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 29.11.1999р. за №165 "Про введення в дію нових найменувань органів та установ кримінально-виконавчої системи України", згідно якого було затверджено та введено в дію з 01.12.1999р. перелік найменувань органів та установ кримінально-виконавчої системи України, згідно якого за ЯЮ 309/70 значилась Бердичівська виправна колонія Житомирської області (№70), за адреса 13300, м. Бердичів, Житомирської області, вул. Нізгурецька, 1 значилась установа за ідентифікаційним кодом 8563330 та підприємство за ідентифікаційним кодом 8679988.

Як вбачається із поданих суду довідок з ЄДРПОУ за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Нізгурецька, будинок 1 значаться дві юридичні особи - Бердичівська виправна колонія управління державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№70) за організаційно-правовою формою - установа (ідентифікаційний код 08563330) та Державне підприємство "Підприємство Бердичівської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№70)" за організаційно-правовою формою - державне підприємство (ідентифікаційний код 08679988).

Отже, боржником за наказом господарського суду від 10.12.2002 року могло бути тільки підприємство як юридична особа з кодом ЄДРПОУ 08679988, оскільки на дату укладення Договору №168юр від 09.08.1999р. Бердичівська виправна колонія управління державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№70) як установа ще навіть не була зареєстрована як юридична особа з кодом ЄДРПОУ 08563330.

Однак як підприємство, так і установа доводять, що станом на дату видачі наказу господарського суду 10.12.2002 року розрахунковий рахунок №35215001000684 не обліковувався. Лише з 28.06.2002 року зазначений рахунок обліковується за Бердичівською виправною колонією (№70) (за ідент. кодом 08563330).

Разом з тим, приймаючи до уваги встановлені судом факти пропуску стягувачем СП "Факт-С" строку на повторне звернення з наказом господарського суду від 10.12.2002 року до виконання , а також невідповідність останнього вимогам чинної редакції ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", господарський суд прийшов до висновку, що підстави для визнання постанови державного виконавця від 21.12.2012 року недійсною - відсутні.

За таких обставин, у скарзі на дії органу ВДВС Бердичівського МРУЮ суд відмовляє.

Керуючись ст.ст. 86, 106, 121- 2 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Спільного підприємства "Факт-С" на постанову заступника начальника відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження від 21.12.2012р. - відмовити.

Ухвалу про відмову у задоволенні скарги на дії органу ДВС може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Машевська О.П.

Друк:

1 - в справу

2 - стягувачеві

3- боржнику

4- ВДВС Бердичівського МРУЮ