Постанова

від 04.12.2006 по справі а387/13-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А387/13-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"04" грудня 2006 р.                                                                   м. Київ

12 год. 20 хв.          

Господарський суд в складі:

головуючого                                       судді Наріжного С.Ю.

при секретарі                                         Марценюк О.М.

розглянувши адміністративну справу №А387/13-06 за позовом Київського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бровада”, м. Бровари

про стягнення 5565 грн.

Представники:   

від  позивача           Кубишкіна Н.Г. –довіреність;

від  відповідача     не з'явився;

                                                             СУТЬ СПОРУ:

                   До господарського суду Київської області звернулось Київське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (далі –позивач) з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Бровада” (далі –відповідач) штрафу за невиконання встановленого нормативу щодо створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в сумі 4925 грн. та пені в сумі 640 грн.

Представник позивача позовні вимоги  в судовому засіданні підтримав,  вважає  їх  обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві. А саме, позивач зазначає, що відповідач не створив необхідну кількість робочих місць для інвалідів та не звертався до відповідних органів з метою працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим з нього підлягають стягненню штрафні санкції у розмірі 5565 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, заперечення на позов та інших витребуваних ухвалою суду документів не подав. Відповідач належним чином був повідомлений про місце і час судового засідання ухвалою суду від 13.11.2006р. Таким чином, відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду. За таких обставин справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, в редакції станом на 2005 р. (далі - Закон), для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.

З наявного у матеріалах справи звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік по формі 10-П1 вбачається, що за звітний період середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства становить 22 чоловіка, а кількість робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідачем згідно з встановленим нормативом складає 1 місце, проте на підприємстві у 2005 році у позивача не працювало жодного інваліда.

У статті 20 Закону зазначено, що підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

Згідно зі ст. 18 Закону працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Так відповідно до п.5 Положення про робоче місце інваліда  і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 03.05.95р. N314 «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” (далі –Положення), підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Робоче місце має бути атестоване спеціальною комісією підприємства з участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів.

          Пунктом 14 Положення передбачено, що підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів;      щорічно до  1  лютого  року,  що настає за  звітним,  подають відділенням Фонду  соціального  захисту  інвалідів  відомості  про середню  річну  заробітну плату на підприємстві,  середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів;  інформують державну  службу  зайнятості  та  місцеві   органи соціального  захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів;

Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність таких вакантних посад для інвалідів.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постановах від 20.07.2004 № 04/336 зі справи № 2-23/9789-03, від 29.03.2005 № 05/145 зі справи № 13/403 та від 29.03.2005 № 05/144 зі справи № 3/118, згідно з якою суди мають з'ясовувати, зокрема, чи повідомляло підприємство органи працевлаштування про створені робочі місця для працевлаштування інвалідів; якщо названі органи були повідомлені, то чи направлялись інваліди для працевлаштування і, відповідно, з чиєї вини направлені інваліди не були працевлаштовані або їм було відмовлено у працевлаштуванні на вакантні посади.

Доказів створення у 2005р. у встановленому порядку робочих місць для інвалідів, за не працевлаштування яких заявлено до стягнення штрафні санкції та інформування про зазначене відповідних державних органів відповідач суду не надав.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з листа Броварського базового міськрайцентру зайнятості від 01.12.2006 протягом 2005 року відповідач у звітах по формі № 3-ПН про наявність вільних робочих місць  для працевлаштування інвалідів не зазначав.

Так, відповідно до пункту 1.2 Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами N 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" і N 4-ПН "Звіт про вивільнення працівників", затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998 № 224, підприємства, установи і організації, розташовані на території відповідного регіону, незалежно від форм власності і господарювання та відомчої підпорядкованості, щомісячно в повному обсязі подають державній службі зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою N 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках".

Зі змісту ж  пункту 2.1 цієї Інструкції вбачається, що наявність вакантних посад для працівників з обмеженою працездатністю, якими є, зокрема, інваліди, проставляється саме у графі 4 такого звіту.

Таким чином відповідач не повідомляв відповідні органи про наявність вільних робочих місця для інвалідів у встановленому законодавством порядку, що позбавило можливості центр зайнятості працевлаштувати на них інвалідів.

          Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України   підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.           Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання  чи  порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито  усіх   залежних   від   нього   заходів   для   недопущення господарського  правопорушення.  У  разі  якщо інше не передбачено законом  або  договором,  суб'єкт  господарювання   за   порушення господарського     зобов'язання     несе     господарсько-правову відповідальність,   якщо   не   доведе,   що   належне   виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто  надзвичайних  і  невідворотних  обставин  за   даних   умов здійснення   господарської   діяльності.   

Статистичний звіт про зайнятість інвалідів по формі № 10-ПІ відповідача, копія якого є в матеріалах справи, є документальним доказом того, що в оспорюваний період на підприємстві не було працевлаштовано жодного інваліду при необхідній нормі в 1 одному робочому місці для інваліда.

Сума штрафних санкцій, яку необхідно перерахувати за незайняті робочі місця інвалідами в зв'язку з невиконанням нормативу, як встановлено п. 5 Порядку 1767, визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для відповідача ця сума складала 9850 грн. (9850 грн. (середньорічна заробітна плата відповідно до наданого звіту) х 1 (кількість місць не зайнятих інвалідами) = 9850 грн.).

В зв'язку зі сплатою частини штрафних санкцій в сумі 4925 грн. у добровільному порядку, що підтверджується випискою з рахунку управління державного казначейства по Київській області від 04.04.2006 р. станом на 15.04.2006 р. залишок штрафних санкцій які підлягають стягнення з відповідача становить 4925 грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на підставі ч. 3 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” пені у розмірі 640 грн. Проте, оскільки як встановлено судом сума штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача становить 4925 грн. сума пені нарахованої на зазначену суму за власним розрахунком суду (4925 грн. (сума штрафу) х 0,114 х 208 (кількість днів)/365 = 319,95 грн.) становить 319,95 грн.

          Згідно ч. 4 ст. 20 Закону, в редакції чинній з 01.01.2006р.,  адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Штрафні санкції та пеня відповідачем повністю в зазначений строк сплачені не були.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково в сумі 4925 грн. штрафу та 319,50 грн. пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись, ст.ст 160-163, п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Бровада” (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова 127 б; код ЄДРПОУ 32499294) на користь Київського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 72; код ЄДРПОУ 24074109) штрафні санкції в сумі 4925 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять п'ять) грн. –штрафу, 319 (триста дев'ятнадцять) грн. 50 коп. –пені.

3. В частині стягнення 320,50 грн. пені відмовити.

          Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя                                                                                                 Наріжний С.Ю.