Ухвала

від 18.03.2013 по справі 2а-10362/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2013 р.Справа № 2а-10362/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Погорєлової А.В.

представника позивача Єрьоменко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2012р. по справі № 2а-10362/12/2070

за позовом Приватного підприємства "СПС"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України , Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "СПС" (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі по тексту відповідач-1), головного управління Державної казначейської служби в Харківській області (надалі по тексту відповідач-2), в якому з урахуванням уточнень, просив суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001052212 від 07.09.2012 року, № 0001042212 від 07.09.2012 року, №0001032212 від 07 вересня 2012 року;

- стягнути з державного бюджету на користь ПП "СПС" (код ЄДРПОУ 31062161) суму надмірно нарахованих Західною МДПІ м. Харкова та сплачених грошових коштів у розмірі 507110,00 гривень з податку на прибуток.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2012 року адміністративний позов Приватного підприємства "СПС" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби в Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення коштів задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 07.09.2012 року №0001032212, №0001042212, № 0001052212, винесені відносно Приватного підприємства "СПС".

Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "СПС" (код ЄДРПОУ 31062161) суму надмірно нарахованих Західною міжрайонною державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової та сплачених ПП "СПС" грошових коштів у розмірі 507110,00 грн. (п'ятсот сім тисяч сто десять грн.) податку на прибуток підприємств.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2012 року та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство «СПС» зареєстровано як суб'єкт господарювання - юридична особа, та перебуває на податковому обліку в Західній МДПІ м. Харкова ДСП Харківської області, зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується копіями статуту, довідок з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та копією свідоцтва платника ПДВ. ( т. 2 а.с. 1-14).

З 10 липня 2012 року по 6 серпня 2012 року фахівцями Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова відповідно до наказу «Про проведення документальної планової перевірки ПП «СПС»» від 26.06.2012 року № 565, та наказу «Про залучення фахівців до перевірки ПП «СПС»» та направлень від 10.07.2012 року №№ 598, 599, 592, 596, 601, 587, 586, від 23.07.2012 року №№ 672, 673 проведено документальну планову перевірку Приватного підприємства «СПС» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складено акт № 1793/22-104/31062161 від 23.08.2012 року.

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем встановлені наступні порушення:

1. Заниження податку на прибуток в сумі 501843 грн. за рахунок:

1.1. реалізації ПП «СПС» продукції нерезидентам, які є пов'язаними особами, за цінами, які є нижчими ніж звичайні, що є порушенням п.п.4.1.3, п.4.1, ст.4, п.1.32, п.1.20, ст.1, п.7.3, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.3, п.7.4, ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, п.п.14.1.71 п. 14.1 ст.14, п.п.153.2.1, п.п.153.2.3 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. із змінами та доповненнями. За результатами перевірки питання ціни та ціноутворення занижено валовий дохід на суму 180293 грн.

1.2. порушення п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334\94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (з урахуванням змін та доповнень), що призвело до завищення валових витрат по взаємовідносинам з НВЦ ТОВ «Сігма» (код за ЄДРПОУ 22486960, м. Одеса) за 4 квартал 2010 р. на загальну суму 19075,0 грн.

1.3. порушення п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 "Податкового кодексу України" від 02.12.2010 р. № 2755-УІ, що призвело до завищення валових витрат по взаємовідносинам з ТзОВ «ТД «Нові перспективи» (код ЄДРПОУ 37304247, Львівська область) за 2 квартал 201 1 р. на загальну суму 91667 грн.

1.4. порушення п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 "Податкового кодексу України" від 02.-12.2010 р. № 2755-УІ із змінами та доповненнями, в наслідок чого підприємством завищено валові витрати на суму понесених витрат на придбання маркетингових послуг, мерчендайзингових послуг, послуг зв'язку, послуг оренди, послуг зберігання та інших послуг у підприємств-постачальників не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, а саме без актів виконаних робіт, без відповідних розрахунків та інших документів бухгалтерського обліку, які б засвідчували факт здійснення даних видів послуг та зв'язок цих послуг з фінансово-господарською діяльністю підприємства всього у сумі 1886532 грн., у т.ч.: за 2 квартал 2011 р. на загальну суму 227886 грн., за 3 квартал 2011 р. на загальну суму 619108 грн., за 4 квартал 2011 р. на загальну суму 1039538 грн.

2. Заниження податку на додану вартість в сумі 392010 грн. та зменшення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню ( ряд.25.2/23.2 Декларації) всього в сумі 171163 грн., у т.ч. за січень 2011 р. у сумі 152830 грн., за травень 2011 р. у сумі 18333 грн., за рахунок:

2.1. порушення вимог п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, гі.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 "Податкового кодексу України" від 02.12.2010 р. № 2755-УІ, «Порядку заповнення податкових накладних», затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 р. з урахуванням змін до «Порядку...», «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого Наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. № 1401/18696 ПП «СПС» за рахунок неправомірного віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з:

- ПП «Максі-А» (код ЄДРПОУ 32676129, м. Харків) за жовтень 2010 р. на суму 172940 грн., за листопад 2010 р. на суму 181290 грн., за грудень 2010 р. на суму 186795 грн.

- НВЦ ТОВ «Сігма» (код ЄДРПОУ 22486960, м. Одеса) за грудень 2010 р. на суму 3815 грн.

- ТзОВ «ТД «Нові перспективи» (код ЄДРПОУ 37304247, Львівська область) за травень 2011р. на суму 18333 грн.

На підставі акту перевірки №1793/22-104/31062161 від 23.08.2012 року були винесені податкові повідомлення-рішення від 07.09.2012 року № 0001052212, від 07.09.2012 року №0001042212, від 07 вересня 2012 року №0001032212, згідно яких ПП «СПС» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2011 р. на 152 830,00 грн. та за травень 2011 р. на 18 333,00 грн. разом на 171163,00 гривень, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 392011,00 гривень, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 507 110,00 грн. відповідно.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та протиправності стягнення з позивача грошових коштів у розмірі 507110,00 гривень з податку на прибуток.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001032212 від 07.09.2012 року слугували висновки відповідача, викладені в акті перевірки, про порушення позивачем п.п.4.1.3, п.4.1, ст.4, п.1.32, п.1.20, ст.1, п.7.3, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.3, п.7.4, ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, із змінами та доповненнями, п.п.14.1.71 п. 14.1 ст.14, п.п.153.2.1, п.п.153.2.3 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, що призвело, на думку відповідача, до заниження валового доходу за 4 кв. 2010 р., 1,2,3,4 кв. 2011 р., 1 кв. 2012 р. на суму 180293 гривень в зв'язку з реалізацією Приватним підприємством «СПС» продукції нерезидентам, які є пов'язаними особами, за цінами, які є нижчими ніж звичайні.

Проте, колегія суддів з такими висновками не погоджується та вважає, що податковий орган при визначенні рівня звичайних цін не діяв у межах приписів п. п. 1.20.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема не виконав жодної з умов, передбачених цією нормою для визначення рівня звичайних цін та в порушення п. 2.3 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації від 22.12.2010 № 985, окреме податкове повідомлення-рішення на суму грошового зобов'язання відповідача із ПДВ з застосуванням звичайних цін не приймав.

Основним видом діяльності приватного підприємства «СПС» є оптова торгівля харчовими продуктами. Крім того, позивачем ведеться ще й зовнішньоекономічна діяльність.

Для здійснення власної господарської діяльності Приватним підприємством «СПС» були укладені зовнішньоекономічні контракти з наступними контрагентами: ООО «Приправка.Ру» №3 від 25 березня 2010 року (Росія), ООО «Сатурн-2» № №10/01-07 від 10.01.2007 року (Республіка Білорусь), ЗАО «Тандер» №GK/3/2183/11 від 21.06.2011 року (Росія), ООО «Шериф» № 121810 від 28 грудня 2010 року (Молдова),ООО «Три перца» № 200207-08 від 20 лютого 2007 року (Росія), ООО «Авалонторг» №149 від 28 лютого 2012 року (Республіка Білорусь), яким позивачем поставлялися прянощі у вигляді порошку, без домішок інших інгредієнтів, для кулінарії розфасовані для роздрібної торгівлі (імбир молотий), ванілін для використання у кулінарії, розфасований для роздрібної торгівлі, висушені та подрібнені плоди стручкового перцю, без домішок інших інгредієнтів, для кулінарії, розфасовані для роздрібної торгівлі.

Відповідно до приписів підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до приписів підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Отже, за загальним правилом, встановленим Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств" , якщо не доведено протилежне звичайною ціною є договірна ціна, що відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Якщо податковий орган не згодний із ціною договору, то він зобов»язаний довести, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни. При цьому податковий орган зобов'язаний діяти в порядку, встановленому законом.

Згідно з приписами підпункту 1.20.2 пункту 1.20 ст. 1 цього ж Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Отже, при наданні оцінки правильності нарахування податкових зобов'язань при визначенні рівня звичайних цін, податковий орган мав діяти з дотриманням вищенаведених приписів п.п. 1.20.2 Закону.

Методологічні засади формування інформації про операції пов'язаних сторін та її розкриття у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 23 "Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін", затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України № 303 від 18 червня 2001 року, відповідно до якого за методом порівняльної неконтрольованої ціни застосовується ціна, яка визначається за ціною на аналогічну продукцію (товари, роботи, послуги) що реалізована не пов'язаному з продавцем покупцеві за звичайних умов діяльності.

Підпунктом 153.2.1. пункту 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Відповідно до пп.14.1.71. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з пп.14.1.219. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

За приписами пп.14.1.218. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчій для покупця (продавця) території.

Між тим, відповідачем не було надано доказів в підтвердження проведення ним повного аналізу цін на аналогічну продукцію, використання при визначенні звичайної ціни інформації про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами інших продавців, умови яких є співставними умовам договорів укладених між позивачем та ООО «Приправка.Ру» (Росія), ООО «Сатурн-2» (Республіка Білорусь), ЗАО «Тандер» (Росія), ООО «Шериф» (Молдова),ООО «Три перца» (Росія), ООО «Авалонторг» (Республіка Білорусь).

Крім того, до податкового повідомлення-рішення № 0001032212 від 07.09.2012 року було включено загальну суму збільшеного грошового зобов'язання з податку на прибуток із встановленням порушення норми, що регулює звичайні ціни, а також норми, що регулює валові витрати.

Відповідно до п. 2.3 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації від 22.12.2010 № 985, податкове повідомлення-рішення складається в двох примірниках за кожним окремим податком, збором разом із штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), або штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами, пенею), передбаченими Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом) за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. У разі здійснення розрахунку (перерахунку) збільшення (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін за результатами перевірки приймаються окремі податкові повідомлення-рішення на ці суми за формами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу.

З аналізу викладеної норми вбачається, що у разі здійснення розрахунку грошового зобов'язання суми податку на прибуток із застосуванням звичайних цін податковим органом повинно прийматися окреме податкове повідомлення-рішення на ці суми.

Між тим, позивачем окреме податкове повідомлення-рішення на суму грошового зобов'язання відповідача із податку на прибуток з застосуванням звичайних цін не приймалося. А тому, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідачем порушено встановлений порядок реалізації владних управлінських повноважень в частині визначення грошових зобов'язань відповідача з податку на прибуток із застосуванням звичайних цін.

Крім того, податковим повідомленням-рішенням №0001032212 від 07.09.2012 року позивачу за порушення п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 "Податкового кодексу України" визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток, в зв'язку з неправомірним, на думку податкового органу, завищенням позивачем валових витрат на суму понесених витрат на придбання маркетингових послуг, мерчендайзингових послуг, послуг зв'язку, послуг оренди, послуг зберігання та інших послуг у підприємств-постачальників не підтверджених відповідними розрахунковими документами, актами виконаних робіт, та іншими документами бухгалтерського обліку, які б засвідчували факт здійснення даних видів послуг та зв'язок цих послуг з фінансово-господарською діяльністю підприємства.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, позивач посилаючись на відсутність у позивача акту виконаних робіт наводить перелік підприємств контрагентів позивача щодо яких відсутні такі документи із зазначенням номеру акту та дату його складання, що спростовує висновки податкового органу про відсутність актів прийняття робіт на час проведення паеревірки.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1. ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати та витрати банківських установ);

- інших витрат;

Згідно з 138.2. витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, правомірність віднесення позивачем до витрат спірного періоду витрати на придбання маркетингових послуг, мерчендайзингових послуг, послуг зв'язку, послуг оренди, послуг зберігання та інших послуг у підприємств-постачальників підтверджується договорами про надання послуг, актами здачі-прийняття послуг, фотозвітами щодо виконання послуг з розміщенням товарів Позивача на торгівельних прилавках мереж з метою стимулювання збуту товарів та збільшення товарообігу ПП «СПС». деталізованою інформацією про розрахунки за телекомунікаційні послуги (що наявні в матеріалах справи), на відсутність яких, податковий орган посилається в акті перевірки та цим обґрунтовує не підтвердження понесених витрат належними документами.

Таким чином, колегія суддів не знаходить підтвердження викладеному в акті перевірки порушення щодо включення до складу валових витрат, витрат не підтверджених відповідними первинними документами.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, податковими повідомленнями-рішеннями № 0001052212 від 07.09.2012 року, № 0001042212 від 07.09.2012 року, №0001032212 від 07 вересня 2012 року за порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334\94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 "Податкового кодексу України" від 02.-12.2010 р. № 2755-УІ із змінами та доповненнями, п.п. 7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 "Податкового кодексу України" від 02.12.2010 р. № 2755-УІ зі змінами та доповненнями позивачу було визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість, з податку на прибуток та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість.

В обґрунтування висновків про порушення наведених вище норм права податковий орган послався на неправомірність віднесення позивачем до валових витрат та до податкового кредиту витрати та суми ПДВ по господарським операціям з контрагентами ТзОВ «ТД «Нові перспективи», НВЦ ТОВ «Сігма» та до податкового кредиту суми ПДВ по господарським операціям з ПП Максі-А., які не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Як вбачається з матеріалів справи. 28.07.2008 р. між позивачем та ПП «МАКСІ-А» (Постачальник) було укладено договір поставки №28/07/08 відповідно до умов якого постачальник зобов'язується систематично постачати і передавати у власність позивача товар, а саме: прянощі, спеції, сушені трави та сушені овочі, харчові добавки, а позивач зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору.

За умовами додаткової угоди № 3 від 01.10.2010 р. до Договору поставка товару відбувається на умовах СРТ, м. Харків, Проспект Постишева,93.

Спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи: додатковою угодою № 2 від 01.10.2010 р. до договору поставки №28/07/08, видатковими накладними, податковими накладними.

Отримані від ПП «МАКСІ-А» товари були оприбутковані позивачем, про що свідчать дані бухгалтерського обліку.

Основним видом господарської діяльності позивача є оптова торгівля харчовими продуктами і виробництво прянощів та приправ.

Придбані позивачем у ПП «МАКСІ-А» товари використовувалися позивачем у власній господарській діяльності, а саме: для виготовлення приправ, желе і киселів, в підтвердження чого позивачем надано зміни до технічних умов, відповідно до яких для виготовлення приправ, желе та киселів, сумішей сухих для кондитерських виробів, розпушувача для тіста борошняних кондитерських виробів використовується ріботід, семена кропу, зерно кардамону, паприка червона, карі гострий, кардамон мелений, барбарис та суміш вкусова «Бульйон», ароматизатори, кислота аскорбінова, етилванилин, пірофосфат натрію, що були придбані у ПП «МАКСІ-А» згідно спірного договору.

Отримані від ПП «Максі-А» товари були надані для переробки ПП «Парфюм», та в подальшому отримані у вигляді готової продукції, що підтверджується договором від 04.01.2010 року № 1Д/10 та актами прийому-передачі товарів, здачі-приймання виконаних робіт по переробці на умовах давальницької сировини у готову продукцію.

Отже, позивачем доведено документально спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між ТзОВ «Торговий дім «Нові перспективи» та ПП «СПС» був укладений договір від 28.04.2011 року №28/04/11, відповідно до якого ТзОВ «Торговий дім «Нові перспективи» зобов'язалось здійснювати поставку позивачу Пектину SWEJ-1, а ПП «СПС»-прийняти вказаний товар та оплатити його вартість.

Згідно з п. 2.1 договору постачальник постачає на склад покупця товар належної якості та обумовленого згідно накладної асортименту.

В підтвердження фактичного отримання від ТзОВ «Торговий дім «Нові перспективи» Пектину SWEJ-1 позивачем надано видаткову накладну,податкову накладну.

Отримані від ТзОВ «Торговий дім «Нові перспективи» товар був оприбуткований позивачем, про що свідчать дані бухгалтерського обліку.

Основним видом господарської діяльності позивача є оптова торгівля харчовими продуктами і виробництво прянощів та приправ.

Придбаний позивачем у ТзОВ «Торговий дім «Нові перспективи» товар використовувався позивачем у власній господарській діяльності, а саме: для виготовлення желе та киселів, в підтвердження чого свідчить надані копії змін до технічних умов відповідно до яких для виготовлення желе та киселів використовується пектин.

Придбаний позивачем пектин відповідно до договору від 04.01.2010 року № 1Д/10 та акту прийому-передачі товару був переданий Приватному підприємству «Парфюм» для переробки на умовах давальницької сировини і матеріалів в готову продукцію - желе та киселі. У свою чергу, ПП «Парфюм» виготовило та відповідно до акту здачі-приймання виконаних робіт по переробці на умовах давальницької сировини у готову продукцію передало ПП «СПС продукцію, а саме желе та киселі.

Отже, позивачем доведено документально спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, що 01 червня 2009 року між приватним підприємством «СПС» та Науково виробничий центр підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма» було укладено Договір про надання послуг №77-У. Відповідно до зазначеного договору Виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню Замовнику послуг з просування товару та мерчандайзингу.

Науково виробничий центр підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма» є дистриб'ютором щодо продукції, яку виробляє ПП «СПС» та постачає НВЦ ТОВ «Сігма» згідно Договору поставки від 27.03.2009 року № 77 (а.с.174-176 т.9).

Згідно п.2.1 Договору №77-У від 01.06.2009 року (т. 5 а.с. 187-188) Виконавець бере на себе зобов'язання:

- своєчасно і якісно надати Замовникові погоджені послуги з мерчендайзингу на території, яка визначається в порядку передбаченому п. 2.4 Договору;

- забезпечити представленість продукції замовника по окремих позиціях на території, які визначаються в порядку передбаченому п. 2.4;

- забезпечити розміщення рекламної продукції, що надається Замовником, в місцях продажів. Звіт про розміщення рекламної продукції надати в порядку, передбаченому п. 3;

- забезпечити контроль дотримання цінової політики Замовника згідно рекомендованого Прайс-листа.

- максимально сприяти замовникові в проведенні їм рекламних акцій і інших заходів.

Відповідно до п.3.1, 3.2 Договору № 77-У від 01.06.2009 року Виконавець зобов'язується щомісячно до 3-го числа місяця, що йде за звітним надавати Замовникові інформацію про виконання послуг у вигляді звітів, завірених підписами і печаткою Виконавця. Виконавець зобов'язується щомісячно разом із звітами надавати на підписання Замовникові Акт наданих послуг (виконаних робіт), податкові накладні і рахунок-фактуру.

Відповідно до Доповнення №11 від 01.11.2010 року територією надання послуг є Одеська область.

На підтвердження наданих послуг Виконавець надав акт наданих послуг, податкову накладну, рахунок фактуру, платіжне доручення, звіти про наявність продукції в торгівельних мережах Замовника - Позивача в Одеській області та фотозвіти щодо виконання послуг з розміщенням товарів Позивача на торгівельних прилавках мереж з метою стимулювання збуту товарів та збільшення товарообігу ПП «СПС».

Також, у звітах зазначені найменування торгівельних об'єктів, наявність продукції ПП «СПС» з розбиттям на торгівельну марку, найменування, кількість та надані рекомендації щодо конкретного збільшення асортименту та інші мерчандайзингових заходів.

Отже, позивачем доведено документально спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку відповідача про нікчемність договорів поставки товару та послуг, укладених з ТОВ «Сігма», ТзОВ «Торговий дім «Нові перспективи», ПП «МАКСІ-А» слугував акт перевірки за висновками якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, в якому викладені твердження відповідача про те, що господарська діяльність позивача із його контрагентами містить ознаки нікчемності.

Між тим, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину.

Спірні договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірними договорами, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірних договорів та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірних договорів, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірних правочинів.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість за спірні періоди за операціями, проведеними на підставі договорів поставки товару та послуг, укладених з ТОВ «Сігма», ТзОВ «Торговий дім «Нові перспективи», ПП «МАКСІ-А», виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на підставі виданих ТОВ «Сігма», ТзОВ «Торговий дім «Нові перспективи», ПП «МАКСІ-А» податкових накладних.

Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу суми податкового кредиту згідно спірного податкового повідомлення -рішення, знаходяться поза межами п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Сігма», ТзОВ «Торговий дім «Нові перспективи», ПП «МАКСІ-А» і правомірність включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають:собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абзаці 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Сігма», ТзОВ «Торговий дім «Нові перспективи» за спріними договорами підтверджено документально, а тому витрати понесені позивачем в рахунок оплати поставленого товару та послуг правомірно віднесені останнім до валових витрат спірного періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Враховуючи те, що відповідачем не надано інших відомостей, які б свідчили про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та до валових витрат витрат, сплачених на підставі укладеного з ТОВ «Сігма», ТзОВ «Торговий дім «Нові перспективи», ПП «МАКСІ-А» договору поставки товару та послуг, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2012 року було стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму надмірно нарахованих відповідачем та сплачених позивачем грошових коштів у розмірі 507110,00 грн. податку на прибуток.

Оскаржуючи вказану постанову відповідач в апеляційній скарзі не навів доводів неправильності рішення суду першої інстанції, не зазначив які приписи процесуального та матеріального права порушено в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суму надмірно нарахованих відповідачем та сплачених позивачем грошових коштів у розмірі 507110,00 грн. податку на прибуток.

В судове засідання суду апеляційної інстанції представник відповідача не прибув, письмових пояснень з цього питання не надав.

З пояснень представників позивача наданих в судовому засіданні встановлено, що позивачем була сплачена надмірно нарахована відповідачем сума грошових коштів з податку на прибуток у розмірі 507110,00 грн.

Враховуючи те, що податкове повідомлення-рішення з податку на прибуток від 07.09.2012 року № 0001032212 у судовому порядку визнано неправомірним, тому нарахована сума грошових зобов'язань у розмірі 507110,00 грн. позивачем сплачена безпідставно.

Отже, враховуючи, не доведення відповідачем неправильності постанови Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2012 року в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суму надмірно нарахованих відповідачем та сплачених позивачем грошових коштів у розмірі 507110,00 грн. податку на прибуток, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2012 р. в зазначеній частині підлягає залишенню без змін.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2012р. по справі № 2а-10362/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М. Судді (підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст ухвали виготовлений 21.03.2013 р.