Ухвала

від 13.03.2013 по справі 2-а/1570/2406/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2013 р.Справа № 2-а/1570/2406/11

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Коваля М.П., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби (раніше - Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси) та ДПА в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Укртехспецсервіс» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ДПА в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

24 березня 2011 року ТОВ «Укртехспецсервіс» звернулося до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси №0000043500/0 та №0000053500/0 від 30.08.2010 р., №0000043500/1 та №0000053500/1 від 01.12.2010 р., №0000043500/2 та №0000053500/2 від 23.12.2010 р., обґрунтовуючи свої вимоги відсутністю в його діях порушень пп.5.3.9 п.5.3 та п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість". При цьому позивач посилався на те, що всі первинні документи, надані ним на перевірку, оформлені належним чином, у повному обсязі та підтверджують реальність укладених з ПП «Аванта-МІВ» угод. Інше не доведено належними доказами. Підробка підписів, фіктивність створення ПП «Аванта-МІВ», недійсність правочинів не можуть бути встановлені без відповідних судових рішень (а.с. 3-10 т. 1).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року позов був задоволений. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси №0000043500/0 від 30.08.2010 р., №0000043500/1 від 01.12.2010 р., №0000043500/2 від 23.12.2010 р. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси №0000053500/0 від 30.08.2010 р., №0000053500/1 від 01.12.2010 р., №0000053500/2 від 23.12.2010 р. (а.с. 32-37).

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Державна податкова інспекція у Малиновському районі м.Одеси та ДПА в Одеській області подали апеляційні скарги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просять скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року та прийняти нову, якою відмовити ТОВ «Укртехспецсервіс» у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

У період з 25.05.2010 р. по 13.08.2010 р. на підставі службового посвідчення серія УОД №0050049 від 18.02.2009 р., виданого ДПА Одеській області, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу фінансових розслідувань управління боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом ДПА в Одеській області ОСОБА_1, згідно з п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Укртехспецсервіс» з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - ПП «Аванта МІВ» за період з 01.03.2008 р. по 31.12.2008 р.

За результатами вказаної перевірки позивача ДПА в Одеській області складений акт від 13.08.2010р. №353/35-0320/32540022 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Укртехспецсервіс» код 32540022 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - ПП «Аванта-Мів», код 335641221 за період з 01.03.2008р. по 31.12.2008р.».

В висновках акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 та п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 48333грн., у тому числі в розрізі періодів: - за 1 квартал 2008р. в сумі 5208грн.; - півріччя 2008р. в сумі 19791грн.; - 9 місяців 2008р. в сумі 34166грн.; - 2008р. в сумі 48333грн.; та п.п.7.2.4.П.7.2., п.п.7.4.5.п.7.4. ст.7. Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження ПДВ, що підлягає сплаті, на загальну суму 38667грн., в т.ч. в розрізі періодів: березень 2008р - в сумі 4167грн.; квітень 2008р. - в сумі 3667грн.; травень 2008р. - в сумі 4167грн.; червень 2008р. - в сумі 3833грн.; липень 2008р. - в сумі 4000грн.; серпень 2008р. - в сумі 3667грн.; вересень 2008р. - в сумі 3833грн; жовтень 2008р. - в сумі 3833грн.; листопад 2008р. - в сумі 3833грн.; грудень 2008р. - в сумі 3667грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість вказується наступне: 22.07.2009р. прокуратурою Приморського району м.Одеси відносно директора ПП «Аванта - МІВ» ОСОБА_2 порушена кримінальна справа за ч. 2 ст. 205 КК України - фіктивне підприємництво, тобто створення суб'єкту підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі. В рамках розслідування кримінальної справи було встановлено, що ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ПП «Аванта - МІВ» ОСОБА_2 не мала, будь-які угоди ні з ким не укладала, ніякі первинні бухгалтерські документи та податкові документи як директор ПП «Аванта - МІВ» не укладала та не підписувала, податкову звітність не складала, що підтверджено висновком почеркознавчої експертизи №314 від 18.09.2009р. Згідно податкової звітності та інформації, щодо руху коштів по розрахунковому рахунку ПП «Аванта - МІВ», встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям ПП «Аванта - МІВ» та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання. В ході розслідування кримінальної справи встановлено, що у ПП «Аванта-Мів» відсутні трудові ресурси, та обладнання для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ, що підтверджує відсутність ведення господарської діяльності, спрямованої на виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, у розумінні терміну «господарська діяльність». Слідством доведено, що невиконання законодавчо встановлених обов'язків по сплаті податку на додану вартість та податку на прибуток ПП «Аванта МІВ» доводить факт порушення інтересів держави та суспільства на отримання належних сум податку на додану вартість та податку на прибуток при тому, що контрагенти ПП «Аванта МІВ» отримали податкову вигоду шляхом формування «штучного»податкового кредиту по ланцюгу до кінцевого споживача. Отже, виходячи з вищевикладеного випливає, що TOB «Укртехспецсервіс» перераховувало кошти на рахунок ПП «Аванта МІВ» без мети реального настання правових наслідків, а з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків внаслідок завищення валових витрат та податкового кредиту, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

На підставі зазначеного акту перевірки від 13.08.2010р. №353/35-0320/32540022 ДПІ у Малиновському районі м.Одеси прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.08.2010р. №0000043500/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств 48333грн. - за основним платежем та 24168грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, у зв'язку з порушенням позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 та п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; та №0000053500/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість 38667грн. - за основним платежем та 19338грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, у зв'язку з порушенням позивачем п.п.7.2.4, п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «Укртехспецсервіс» оскаржило їх до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси. Рішенням ДПІ у Малиновському районі м.Одеса про результати розгляду скарги №50235/10/05-012 від 04.11.2010 р. скаргу позивача від 07.09.2010 р. залишено без задоволення, а вищевказані податкові повідомлення-рішення №0000043500/0 та №0000053500/0 від 30.08.2010 р. без змін.

На підставі зазначеного рішення про результати розгляду первинної скарги 01.12.2010 р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000043500/1 та №0000053500/1, якими встановлені нові строки сплати донарахованих податковим органом сум податку та штрафних (фінансових) санкцій.

12.11.2010 р. позивач оскаржив рішення про результати розгляду первинної скарги та прийняті податкові повідомлення-рішення до ДПА в Одеській області, яка рішенням про результати розгляду повторної скарги №43033/10/25-0007 від 25.11.2010р. про результати розгляду повторної скарги, залишила без змін оскаржені податкові повідомлення-рішення, а повторну скаргу позивача залишила без задоволення.

На підставі рішення про результати розгляду повторної №43033/10/25-0007 від 25.11.2010р. ДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення №0000043500/2 та №0000053500/2 від 23.12.2010 р., якими встановлені нові строки сплати донарахованих податковим органом сум податку та штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами розгляду скарги позивача, ДПА України прийнято рішення №4136/6/25-0115 від 01.03.2011р. про результати розгляду скарг, яким скаргу позивача від 04.01.2011р. залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеса №0000043500/0 та №0000053500/0 від 30.08.2010р.; №0000043500/1 та №0000053500/1 від 01.12.2010р., а також №0000043500/2 та №0000053500/2 від 23.12.2010р. - без змін.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду, вказуючи на їх протиправність та необґрунтованість.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову TOB «Укртехспецсервіс», виходячи з наступного.

Судом першої інстанції вірно враховано, що взаємовідносини між ТОВ «Укртехспецсервіс» та ПП «Аванта-МІВ» будувалися на підставі укладених ними договорів на надання інформаційних послуг по несенню служби на охоронюваних об'єктах з приватним підприємством, а саме: договір №57/3 від 03.03.2008р., договір №593 від 01.04.2008р., договір №38/05 від 05.05.2008р., договір №106 від 02.06.2008р., договір №107/08 від 01.07.2008р., договір №0108/08 від 01.08.2008р., договір №0109/08 від 01.09.2008р., договір №0110/08 від 01.10.2008р., договір №0311 від 03.11.2008р., договір №1285 від 01.12.2008р. Відповідно до вказаних договорів, ПП «Аванта-Мів» зобов'язалось виконувати перевірку несення служби на охоронюваних об'єктах не рідше двох разів на тиждень, виявлені недоліки вказувати в акті виконаних робіт та не розголошувати інформацію, яка є суворо конфіденційною.

ПП «Аванта-МІВ» у зв'язку з наданням послуг були виписані рахунки-фактури №150 від 03.03.2008р. на суму 25000грн., в т.ч. ПДВ 20% - 4166,67грн.; №259 від 01.04.2008р. на суму 22000грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3666,67грн.; №384 від 05.05.2008р. на суму 25000грн., в т.ч. ПДВ 20% - 4166,67грн.; №512 від 02.06.2008р. на суму 23000грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3833,33грн.; №637 від 01.07.2008р. на суму 24000грн., в т.ч. ПДВ 20% - 4000грн.; №762 від 01.08.2008р. на суму 22000грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3666,67грн.; №940 від 01.09.2008р. на суму 23000грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3833,33грн.; №1057 від 01.10.2008р. на суму 23000грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3833,33грн.; №1179 від 03.11.2008р. на суму 23000грн. в т.ч. ПДВ 20% - 3833,33грн.; №1285 від 01.12.2008р. на суму 22000грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3666,67грн.

На підтвердження надання послуг, сторонами підписані акти №57-03 від 31.03.2008р., №593/04 від 30.04.2008р., №57/05 від 30.05.2008р., №107 від 30.06.2008р., №108 від 31.06.2008р. №110/1 від 29.08.2008р., №0109/08/1 від 30.09.2008р., №0110/08/1 від 31.10.2008р., №0311/08 від 28.11.2008р., №1285/1 від 31.12.2008р., в яких були викладені недоліки виявлені виконавцем при несенні служби на охоронюваних об'єктах.

Витрати по оплаті отриманих від ПП «Аванта-МІВ» послуг на загальну суму 193333грн. віднесено позивачем до складу валових витрат.

У зв'язку з наданням послуг та їх оплатою (яка підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями та банківськими виписками) ПП «Аванта-МІВ» також видало позивачу податкові накладні №210 від 31.03.2008р. на суму 25000 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 4166,67грн.; №336 від 30.04.2008р. на суму 22000грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3666,67грн.; №460 від 30.05.2008р. на суму 25000грн., в т.ч. ПДВ 20% - 4166,67грн.; №591 від 30.06.2008р. на суму 23000грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3833,33грн.; №730 від 31.07.2008р. на суму 24000грн., в т.ч. ПДВ 20% - 4000грн.; №857/8 від 29.08.2008р. на суму 22000грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3666,67грн.; №1010 від 30.09.2008р. на суму 23000грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3833,33грн.; №1130 від 31.10.2008р. на суму 23000грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3833,33грн.; №1235 від 28.11.2008р. на суму 23000грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3833,33грн.; №1355 від 31.12.2008р. на суму 22000грн.. в т.ч. ПДВ 20% - 3666,67грн.

Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними у загальному розмірі 38667грн. включено ТОВ «Укртехспецсервіс» до складу податкового кредиту з ПДВ.

На підставі вищезазначеного суд першої інстанції обґрунтовано вирішив, що первинні документи, що підтверджують товарність господарських операцій з придбання позивачем вказаних послуг, включення їх витрат до валових витрат, оплати наданих послуг та одержання їх результатів з підписанням відповідних актів, а також виникнення права на віднесення сум сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту залучені до матеріалів справи та повністю спростовують припущення відповідача про нікчемність господарських договорів ПП «Аванта-МІВ» в тій частині, що стосується господарських відносин з ТОВ «Укртехспецсервіс» за вищезазначеними договорами.

Також суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Проте, включена позивачем до складу податкового кредиту спірна сума податку на додану вартість на відповідну дату була підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, які були виписані ПП «Аванта-МІВ» згідно підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Згідно з п.2 вказаного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Будь-яких заперечень та висновків стосовно статусу ПП «Аванта-МІВ» як платника ПДВ на час виписки податкових накладних в акті перевірки позивача не міститься.

Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який визнав помилковим посилення відповідача на непідтвердженість суми податкового кредиту за податковими накладними ПП «Аванта-МІВ», оскільки в жодному випадку покупець не несе відповідальності за недотримання контрагентом-продавцем вимог законодавства щодо подання декларацій з ПДВ, що прямо випливає зокрема з положень п.10.1 ст.10 Закону України „Про податок на додану вартість".

Відповідно до пунктів 10.1 та 10.2 ст.10 Закону України „Про податок на додану вартість" особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є, зокрема, платники податку, визначені у статті 2 цього Закону. Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право платника ПДВ на податковий кредит у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів. Відповідальність за сплату податку до бюджету несуть безпосередньо платники податків, а не їх контрагенти.

Крім того суд першої інстанції правомірно виходив з того що, відповідно до ст.3 ГК України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Згідно Національного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005р. №375 (з наступними змінами і доповненнями), економічна діяльність - це процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництва, процесом виробництва та випуску продукції.

Згідно ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що під час укладення угод між ТОВ «Укртехспецсервіс» та його контрагентом ПП «Аванта-Мів» та під час їх виконання, були повністю дотримані викладені вище вимоги чинного законодавства, що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами з огляду на таке.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Наголошуючи на нікчемності угод, укладених позивачем з ПП «Аванта-МІВ», відповідач та третя особа не зважили на ту обставину, що спрямованість правочину на заволодіння дохідною частиною Державного бюджету України має бути підтверджена допустимими доказами, яким в такому випадку виступає вирок суду в кримінальній справі, де б встановлювалась вина посадових осіб у формі умислу в скоєнні відповідного діяння, що переслідується в кримінальному порядку. Акт перевірки містить суперечливі висновки стосовно одночасної нікчемності та фіктивності спірних угод позивача з ПП «Аванта-МІВ», позаяк правочин може бути або нікчемним (абсолютно недійсним) або фіктивним. Ст.234 ЦК України відносить фіктивні правочини до категорії оспоримих, які визнаються недійсними судом.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Правовими наслідками укладення правочину є виникнення у сторін такого договору взаємних прав та обов'язків з їх подальшою реалізацією. Оскільки вищезазначені договори були укладені сторонами, скріплені печатками та підписами, сторонами виконані зобов'язання за цими договорами (сплачені кошти, надані послуги), то відповідно такий договір не може бути визнаний фіктивним.

Отже, колегія суддів вважає помилковим висновок ДПА в Одеській області про нікчемність договорів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Судом першої інстанції встановлено, що укладені між ТОВ «Укртехспецсервіс» та ПП «Аванта-Мів» угоди не є недійсними в силу вказівки закону, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними; реальність вказаних угод підтверджена первинними документами в матеріалах справи.

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.1, 2 ст. 71 КАС України).

Відповідно ч.1 ст.62 Конституції України та ч.2 ст.2 КК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Вимогами п.2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, встановлено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Висновки акту перевірки щодо фіктивності підприємницької діяльності, безтоварності господарських операцій, направленості діяльності ПП «Аванта-МІВ» на ухилення від сплати податків та підроблення первинних документів останнього, а у зв'язку з цим і нікчемності угод укладених позивачем з вказаним підприємством, судом до уваги не приймаються, як не підтверджені належними та допустимими доказами. Такі обставини можуть бути підтверджені лише відповідним вироком суду, який на момент перевірки не був ухвалений.

Суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги наданий відповідачем вирок Приморського районного суду м.Одеси від 13.01.2010р. №1-669/11, з огляду на те, що вказаним вироком визнано ОСОБА_2 винною у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України (службова недбалість). Зі змісту ст.367 КК України вбачається, що службова недбалість - це невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (ч.4 ст. 72 КАС України).

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те що, визнання винною директора ПП «Аванта-МІВ» ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй злочину за ст. ч.2 ст.367 КК України для даної справи не має преюдиційного значення, оскільки діяння ОСОБА_2 не були кваліфіковані як ухилення від сплати податків, або фіктивне підприємництво, тощо. Мотивувальна частина вироку також не містить даних щодо штучної підробки документів податкової звітності ПП «Аванта-МІВ», непідписання директором ОСОБА_2 первинних документів підприємства, тощо, про що зазначалось в акті перевірки ТОВ «Укртехспецсервіс» від 13.08.2010р.

Суд першої інстанції встановив, що в ході перевірки жодним чином не були підтверджені відомості щодо відсутності у ПП «Аванта-МІВ» необхідних умов для досягнення результатів господарської діяльності. По-перше, інформація про загальну чисельність працюючих у ПП «Аванта-МІВ», складських приміщень та основних засобів, інших ресурсів, не підтверджується первинними документами. Акт перевірки є лише документом, що засвідчує виявлені в ході перевірки обставини, однак, без первинних документів не доводить такі обставини. По-друге не є підставою для визнання нікчемною угоди те, що контрагент за такою угодою неналежним чином оформляє податкову звітність. По-третє, чинним законодавством України не визначені нормативи необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у зв'язку з чим висновок щодо відсутності таких умов має оціночний характер та базується на припущенні.

Податковим законодавством не вимагається від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який визнав необґрунтованим висновок про порушення позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який спирається на безпідставне виключення з валових витрат позивача суми 193333грн. як витрат по господарським операціям з ПП «Аванта-МІВ», визнаних в акті перевірки фіктивними внаслідок нікчемності укладених договорів про надання інформаційних послуг.

Відповідно до п.п.4.1.1. п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає, у т.ч., загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.5.1 та п.5.2 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Доказів непов'язаності придбання позивачем у ПП «Аванта-МІВ» визначених вище послуг з господарською діяльністю позивача відповідачем не надано. Не доведено і факт віднесення витрат на придбання послуг до витрат, перелік яких визначено пунктом п.5.3 ст.5 Закону, як таких, що не включаються до складу валових витрат. Необґрунтованим є висновок про порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, з огляду на те, що витрати ТОВ «Укртехспецсервіс» на придбання послуг підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки висновки відповідача та третьої особи про порушення позивачем приписів п.п.5.3.9 п.5.3 та п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятого відповідачем рішення.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційних скаргах про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційних скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси та ДПА в Одеській області задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби та ДПА в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя М.П.Коваль

Суддя Ю.В.Осіпов