Постанова

від 19.03.2013 по справі 5010/1519/2012-8/56

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2013 р. Справа № 5010/1519/2012-8/56

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Матущака О.І.

при секретарі Гуньці О.П.

розглянув апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» вих. №191/02 від 18.02.2013 року (вх. №153 від 27.02.2013 року)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.02.2013 року

у справі №5010/1519/2012-8/56

за позовом Приватного підприємства фірми «Час пік», м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

до Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод», м. Івано-Франківськ

про стягнення 259675,92 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився (належно повідомлений);

від відповідача: не з'явився (належно повідомлений).

Відводів складу суду в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 04.02.2013 року у цій справі (суддя Шіляк М.А.)позов частково задоволено, стягнено з Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» (надалі ПрАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод») на користь Приватного підприємства фірми «Час пік» (надалі ПП фірма «Час пік») 210355,20 грн. заборгованості за поставлений товар, 2621,87 грн. 3% річних та 4259,54 грн. судового збору. В частині стягнення 31973,99 грн. пені та 14724,86 грн. штрафу відмолено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема, апелянт зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що між сторонами спору не було досягнуто згоди щодо строку оплати за отриманий товар. ПрАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, явку повноважного представника не забезпечив, хоч про час, місце та дату судового засідання повідомлявся належним чином.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

1 березня 2012 року між ПрАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» (Замовник) та ПП фірма «Час пік» (Учасник) укладено договір №51/12 (надалі Договір), відповідно до п.1.1 Учасник зобов'язується у 2012 році поставити Замовникові товари, зазначені в специфікації, а Замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Згідно з п.4.1 Договору розрахунки проводяться протягом 30 календарних днів з дня поставленої кожної прийнятої партії.

23 травня 2012 року ПП фірма «Час пік» поставило ПрАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» колесо суцільнокатане у кількості 24 шт. на загальну суму 255355,20 грн., що стверджується видатковою накладною №78 від 23.05.2012 року та не оспорюється сторонами у справі.

З наявної у матеріалах справи виписки по особовому рахунку банківської установи АТ «Сбербанк Росії» за 29.05.2012 року відповідач частково оплатив поставлений товар у розмірі 45000 грн., що також не заперечується учасниками спору.

Апеляційним господарським судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, правове регулювання якого передбачено параграфом 3 глави 54 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні за змістом положення містяться у ст.193 ГК України.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, відповідач свої зобов'язання щодо оплати Товару за Договором виконав не в повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 210355,20 грн., яка на даний час ПрАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» не погашена.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача основної заборгованості та 3% річних.

Суд апеляційної інстанції відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги щодо відсутності строку оплати за отриманий товар з огляду на п.4.1 Договору, яким передбачено проведення розрахунків протягом 30 календарних днів з дня поставлення кожної прийнятої партії. Факт отримання поставленого товару 23.05.2012 року стверджується видатковою накладною №78 від 23.05.2012 року.

Таким чином місцевим господарським судом зроблено правильний висновок, що відповідач зобов'язаний був оплатити поставлений товар 22.06.2012 року. Також суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні штрафу та пені з огляду на відсутність у Договору умови про їх стягнення за порушення строків оплати за поставлений товар.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.02.2013 року у цій справі є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.02.2013 року у справі №5010/1519/2012-8/56 без змін.

Судові витрати за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на ПрАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І ГПК України.

Повне текст постанови складено 21.03.2013 року

Головуючий суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.С.

Матущак О.І.