Рішення

від 21.02.2013 по справі 5006/11/232/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.02.13 р. Справа № 5006/11/232/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.,

при секретарі судового засідання Макогон Я.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Долфі - Україна», м.Дніпропетровськ

до відповідача, Приватного підприємства «Фирма БЕВ компани», м.Донецьк

про стягнення 9545,84грн.,-

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Долфі - Україна», Дніпропетровськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Приватного підприємства «Фирма БЕВ компани», м.Донецьк про стягнення суми боргу у розмірі 4613,48грн., 4198,26грн., пені 667,37 - 30% річних та 66,73грн. - 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на не виконання Відповідачем зобов'язань за договором поставки №870/ДО від 01.06.2010р. внаслідок чого є наявним прострочення поставки обумовленої правочином продукції та підстави для нарахування штрафних санкцій відповідно до п.5 вказаного договору.

На підтвердження викладених обставин Позивач надав копії: договору поставки №870/ДО від 01.06.2010р., видаткових накладних №ДУЦ011018 від 05.04.2011р., №ДУЦ018457 від 26.05.2011р., №ДУЦ026177 від 22.07.2011р., №ДУЦ026176 від 22.07.2011р., №ДУЦ07246 від 30.09.2011р., №ДУЦ037244 від 30.09.2011р., №ДУЦ048995 від 21.11.2011р., №ДУЦ048998 від 21.11.2011р., №ДУЦ052608 від 02.12.2011р., №ДУЦ052610 від 02.12.2011р., №ДУЦ033829 від 24.04.2012р., акт зведення взаєморозрахунків з 01.04.2011р. по 30.06.2011р., акт зведення взаєморозрахунків з 01.10.2011р. по 31.12.2011р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 22, 60, 61, 62, 63 Господарського процесуального кодексу України.

24.01.2013р. до матеріалів справи представником Позивача залучено акт зведення взаєморозрахунків з 01.01.2010р. по 31.03.2013р., акт зведення взаєморозрахунків з 01.04.2011р. по 30.06.2011р., акт зведення взаєморозрахунків з 01.10.2011р. по 31.12.2011р., акт зведення взаєморозрахунків з 01.07.2011р. по 30.09.2011р.

Також, 11.02.2013р. представником позивача через канцелярію суду надано клопотання б/н від 04.02.2013р. про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав. Як вбачається із довідки серія АА №253627 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач - Приватне підприємство «Фирма БЕВ компани» зареєстровано за адресою: 83050, м.Донецьк, Ворошиловський р-н, вул.Рози Люксембург, 20Б, кв.57. Саме за цією адресою судом були надіслана ухвала про відкладення розгляду справи від 21.01.2013р.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами. Також за приписами п.3.9.2. Постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив :

01.06.2010 року між Позивачем (Постачальником) та Відповідачем (Покупцем) укладено договір поставки №870/ДО від 01.06.2010р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти непродовольчі товари відповідно до поданого Покупцем замовлення, а Покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

Відповідно до п.1.2. договору предметом даного Договору є товари, що визначені у відповідних супровідних документах (накладних та/або товарно-транспортних накладних), які є невід'ємною частиною цього Договору.

За змістом п.4.1 договору ціна на кожне найменування товару за цим Договором визначається виходячи з відпускних цін встановлених Постачальником на момент отримання заявки Покупця та вважається остаточно узгодженою в розмірі вказаному у документах, що підтверджують передачу товару (накладні тощо), якщо інше не визначено Постачальником відповідно до умов цього Договору.

Як зазначено у п.4.2. договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в національній валюті України (гривнях) в безготівковому порядку шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

За приписами п.4.4. договору Покупець сплачує 100 (сто) % вартості кожної партії товару на протязі 40 (сорока) календарних днів з моменту її отримання. Факт отримання Товару підтверджується видатковою накладною підписаною сторонами.

Згідно п.5.3. договору сторони домовились, що у випадку прострочення Покупця перед Постачальником до розміру неустойки за цим Договором ніяким чином не застосовується Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996р. №543/96-ВР на підставі абзацу 2 частини 2 ст.551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки, встановлений законом, збільшується сторонами за цим Договором без будь-яких обмежень та умов.

Пунктом 5.5. договору визначено, що за порушення строку оплати товарів Покупець сплачує Постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних від суми заборгованості.

Відповідно п.5.6. договору якщо заборгованість Покупця перед Постачальником триває більше 2-х місяців також Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,5 від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу. При цьому нарахування пені за цим пунктом Договору починається від самого першого дня прострочення Покупця перед Постачальником.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Договір №870/ДО від 01.06.2010р. підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

На виконання умов договору позивач поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 8127,73грн., що підтверджується видатковими накладними №ДУЦ011018 від 05.04.2011р., №ДУЦ018457 від 26.05.2011р., №ДУЦ026177 від 22.07.2011р., №ДУЦ026176 від 22.07.2011р., №ДУЦ07246 від 30.09.2011р., №ДУЦ037244 від 30.09.2011р., №ДУЦ048995 від 21.11.2011р., №ДУЦ048998 від 21.11.2011р., №ДУЦ052608 від 02.12.2011р., №ДУЦ052610 від 02.12.2011р., №ДУЦ033829 від 24.04.2012р. Товар за зазначеними накладними було отримано представником Покупця за спеціальною довіреністю б/н від 01.11.2011р. Дані накладні підписані представником Покупця без заперечень.

У відповідності до банківських виписок від 24.05.2011р., від 21.07.2011р., від 29.09.2011р., від 18.11.2011р., від 05.04.2012р. відповідач частково розрахувався за поставлений товар у розмірі 3514,25грн.

Як вбачається з матеріалів справи не оплачено відповідачем поставлений товар на суму 4613,48грн.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Аналогічні положення містяться в статті 173 Господарського кодексу України.

Як визначено положеннями 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У частині сьомій статті 193 Господарського кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналогічні положення містить ст.525 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов'язання за Договором №870/ДО від 01.06.2010р. належним чином не виконав, отриманий товар оплатив частково, обов'язок щодо оплати товару протягом 40 календарних днів від дати, зазначеній у видатковій накладній не виконав, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 4613,48грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 4613,48грн., є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у повному обсязі.

Як зазначено у ст.692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару Продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Сторони у п.5.3. договору встановили, що за порушення строків оплати товару Відповідач сплачує Позивачу 30% річних за користування грошовими коштами.

Відповідно розрахунків Позивача 30% річних з простроченої суми становить 667,37грн. з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення згідно представленого розрахунку.

Господарський суд, перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство", дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у частині стягнення 30% річних у розмірі, що дорівнює 665,55грн.

Прострочення Відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум.

За розрахунком Позивача 3% річних з простроченої суми становить 66,73грн. з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення згідно представленого розрахунку.

Перевіривши правові підстави нарахування даних позовних вимог, їх арифметичний розрахунок за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство", суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у частині стягнення 3% річних у розмірі, що дорівнює 66,55грн.

Згідно п.5.3. договору сторони домовились, що у випадку прострочення Покупця перед Постачальником до розміру неустойки за цим Договором ніяким чином не застосовується Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996р. №543/96-ВР на підставі абзацу 2 частини 2 ст.551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки, встановлений законом, збільшується сторонами за цим Договором без будь-яких обмежень та умов.

Згідно п.5.6 договору якщо заборгованість Покупця перед Постачальником триває більше 2-х місяців також Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,5 від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу. При цьому нарахування пені за цим пунктом Договору починається від самого першого дня прострочення Покупця перед Постачальником.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Термін нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу) за прострочення виконання грошових зобов'язань, як і термін задоволення позову для стягнення неустойки складає для сторін договорів 3 роки.

Як вбачається із наданого розрахунку штрафних санкцій Позивачем визначено стягнення пені у розмірі 0,5% від суми заборгованості, що складає 4198,26грн. за період з 24.04.2012р. по 22.10.2012р. (182 дня прострочення), у зв'язку з простроченням оплати отриманого товару за накладною №ДУЦ 33829 від 24.04.2012р. Однак наданий розрахунок пені суд вважає таким, що суперечить вимогам діючого законодавства з огляду на наступне:

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" обмежує розмір пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, що встановлюється договором подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

В частині 2 ст. 343 ГК України прямо вказується на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином суд дійшов висновку, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнено лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, а отже відповідальність яка передбачена в п. 5.3., 5.6. спірного договору суперечить вимогам діючого законодавства.

Крім того суд, перевіривши період нарахування даних позовних вимог, дійшов висновку щодо неправомірного його визначення. У визначені періоду прострочення виконання зобов'язання, початком (першим днем) періоду прострочення поставки товару є 04.06.2012р., оскільки відповідно до п.4.4. договору строком оплати є 40 календарних днів з моменту отримання товару, кінцевою датою - 22.10.2012р.

Враховуючи вищевикладене, за розрахунком суду здійсненим на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня сума пені становить 266,59грн.

З огляду на вищевикладене, вимоги щодо стягнення пені за договором №870/ДО від 01.06.2010р. підлягають задоволенню частково у розмірі 266,59грн.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Долфі - Україна», м.Дніпропетровськ до Відповідача, Приватного підприємства «Фирма БЕВ компани», м.Донецьк про стягнення суми боргу у розмірі 4613,48грн., 4198,26грн. пені, 667,37 - 30% річних та 66,73грн. - 3% річних задовольнити частково

1. Стягнути з Приватного підприємства «Фирма БЕВ компани», (83001, м.Донецьк, бул.Пушкіна, буд.13, кв.22, ЄДРПОУ 24452586, р/р 26000127296 в АБ «Експрес-Банк», МФО 335838) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Долфі - Україна», м.Дніпропетровськ (49000, м.Дніпропетровськ, просп.Кірова, 107-Г, ЄДРПОУ 37068787) грошову суму у розмірі 4613,48грн., 266,59грн. пені, 665,55грн. 30% річних, 66,55грн. 3% річних, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1 609,50 грн.

2. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У судовому засіданні 21.02.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

4. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

5. Повний текст рішення підписано 26.02.2013р.

Суддя Соболєва С.М.