Рішення

від 13.03.2013 по справі 910/1388/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1388/13 13.03.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека «Альбіна»

про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 4 362,36 дол. США, що еквівалентно 34 868,34 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Патенок А.В., довіреність № 54/03 від 21.03.2012 р.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека «Альбіна» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 4 362,36 дол. США, що еквівалентно 34 868,34 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем були порушені умови Кредитного договору № 20-01-02V від 25.03.2002 р. в частині повернення кредиту, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.01.2013 р. порушено провадження у справі № 910/1388/13, розгляд справи призначено на 13.02.2013 р.

08.02.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано документи на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 28.01.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/1388/13.

У судове засідання 13.02.2013 р. представник позивача з'явився та надав документи на виконання вимог ухвали від 28.01.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/1388/13. Вимоги ухвали від 28.01.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/1388/13 позивач виконав.

Представник відповідача у судове засідання 13.02.2013 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 28.01.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/1388/13 відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 13.02.2013 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 28.01.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/1388/13 розгляд справи відкладено на 13.03.2013 р.

У судове засідання 13.03.2013 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 13.03.2013 р. не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2002 р. між Акціонерним банком «Брокбізнесбанк» (перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк», далі - позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аптека «Альбіна» (далі - відповідач, позичальник) було укладено Кредитний договір № 20-01-02V (далі - Кредитний договір), відповідно до якого банк відкриває позичальнику відкличну кредитну лінію з лімітом одночасного залишку заборгованості за основною сумою у розмірі 100 000,00 доларів США строком з 25.03.2002 р. по 24.03.2003 р. зі сплатою 18 % річних для поповнення обігових коштів, фінансування реконструкції приміщення під аптеку з подальшою конвертацією в національну грошову одиницю (абз. 1 п. 2.1 Кредитного договору).

Відповідно до п. 3.2.2. Кредитного договору банк зобов'язується перерахувати позику на розрахунковий рахунок позичальника, або інший вказаний позичальником рахунок по його письмовій заяві.

12.08.2002 р. між сторонам було укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, відповідно якої сторони домовились про те, що банк має право стягувати пеню в розмірі 0,2 % від суми кредиту у разі неподання до банку певного переліку звітних документів. Вказаний перелік зазначений у Додатковій угоді № 1 до Кредитного договору.

Листом б/н б/д відповідач звернувся до позивача з проханням пролонгувати строк дії Кредитного договору.

27.03.2003 р. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, якою сторони домовились продовжити строк дії вказаного договору до 23.03.2004р.

Листом вих. № 23/1 від 23.03.2004 р. відповідач звернувся до позивача з проханням пролонгувати дію Кредитного договору строком на 1 рік та зменшити відсоткову ставку за користування кредитними коштами.

23.03.2004 р. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до Кредитного договору, відповідно до якої сторони домовились продовжити строк дії вказаного договору до 23.04.2005 р.

27.04.2004 р. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 3 до Кредитного договору, відповідно до якої були внесені зміни до окремих положень вказаного договору.

В подальшому між сторонами було укладено низку додаткових угод до Кредитного договору, відповідно до яких сторонами було внесено певні зміни до Кредитного договору.

Позивач у свої позовній заяві стверджує, що свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит в розмірі, встановленому Кредитним договором, в свою чергу, відповідач порушив вищезазначені положення Кредитного договору в частині повернення кредиту.

Видача позивачем кредиту в розмірі 100 000,00 доларів США підтверджується наявними у матеріалах справи копіями меморіальних ордерів № 6 від 01.04.2002 р. (60 000,00 доларів США), № 16 від 03.04.2002 р. (10 000,00 доларів США), № 21 від 21.05.2002 р. (10 000,00 доларів США), № 21 від 16.07.2002 р. (6 000,00 доларів США), № 36 від 30.08.2002 р. (2 000,00 доларів США), № 23 від 08.10.2002 р. (3 000,00 доларів США), № 41 від 28.10.2002 р. (9 000,00 доларів США).

Відповідно до п. 1.19-1 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

З наявних у матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку відповідача також вбачається, що позивач (банк) свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, а саме надав відповідачу кредит.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої Наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що додані позивачем до позовної заяви банківські виписки по особовому рахунку відповідача є первинними документами, а відповідно і належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України, тому приймаються до уваги судом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було частково повернуто кредитні кошти, що також підтверджується виписками по особовому рахунку відповідача, долученими позивачем до позовної заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по поверненню кредиту в розмірі 3 700,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 29 574, 10 грн., відповідно до офіційного курсу валют, встановленого Національним банком України на 14.12.2012 р., підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочену заборгованість по поверненню кредиту в 662,36 доларів США.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом здійснено перерахунок заявленого розміру пені та встановлено, що позивачем було порушено статтю 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», так як розмір пені, заявлений позивачем, перевищує облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України № 10/293 від 16.02.2005 р.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочену заборгованість по поверненню кредиту підлягають задоволенню в розмірі 275,98 доларів США грн., що в гривневому еквіваленті становить 2 205,94 грн., відповідно до офіційного курсу валют, встановленого Національним банком України на 14.12.2012 р.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором в розмірі 4 362,36 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 34 868,34 грн., відповідно до офіційного курсу валют, встановленого Національним банком України на 14.12.2012 р., підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека «Альбіна» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 4-Б, ідентифікаційний код: 31566097) на користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (03057, м. Київ, пр-т. Перемоги, будинок 41, ідентифікаційний код: 19357489) заборгованість за Кредитним договором в розмірі 3 700 (три тисячі сімсот) доларів США 00 центів, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на 14.12.2012 р. складає 29 574 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн. 10 коп., пеню в розмірі 275 (двісті сімдесят п'ять) доларів США 98 центів, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 14.12.2012 р. складає 2 205 (дві тисячі двісті п'ять) грн. 94 коп., та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 568 (одна тисяча п'ятсот шістдесят вісім) грн. 11 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 18.03.2013 р.

Суддя О.В. Нечай