Постанова

від 04.03.2013 по справі 5286/12/2170

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2013 р. 11 год.22 хв.Справа №2а- 5286/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Леутській Н.І., за участю представника позивача Ходос О.Г., представника відповідача Квакуши А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг - Сервіс" до Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торг - Сервіс" (позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби від 14.08.12 №0006142301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 54180 грн. та від 09.11.12 № 000649230 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 47113,06 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 23556,33 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на неправомірних висновках податкової інспекції, зроблених в акті перевірки від 02.08.2012 № 482/220-24109479 щодо нікчемності правочинів укладених по ланцюгу ТОВ "Торг-Сервіс" - ТОВ "Міра-Електронікс" - ТОВ "Супреммум" по поставці побутової техніки на підставі матеріалів зустрічної звірки ТОВ "Супреммум" від 07.03.2011 № 112/22-10/37101957. Позивач вважає, що податкова інспекція перевищила свою компетенцію, визнаючи правочини нікчемними без відповідного судового рішення та ігноруючи ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15.10.2012 № К/9991/54840/12, якою дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо проведеної зустрічної звірки ТОВ "Супреммум" визнані протиправними, у зв'язку з чим акт від 07.03.2012 перевірки даного платника податків не можна використовувати при здійсненні висновків щодо правомірності та повноти проведення господарських операцій як між ТОВ "Супреммум" та ТОВ "Міра-Електронікс" так і, по ланцюгу між ТОВ "Міра-Електронікс" та ТОВ "Торг-Сервіс". Всі необхідні первинні бухгалтерські та податкові документи були в наявності на час здійснення перевірки позивача, зауважень щодо їх складання чи оформлення не було викладено, посадові особи не перевіряли факт поставки товару від ТОВ "Міра-Електронікс" до ТОВ "Торг-Сервіс", яка була здійснена за допомогою перевізника контрагента ТОВ "Міра-Електронікс" - ТОВ "Ін-Тайм". Поставка здійснювалась на об'єкт нерухомості, що належить позивачу, товар був прийнятий працівником товариства ОСОБА_3, який навіть не був опитаний перевіряючими. Позивач зазначає, що у ТОВ "Торг-Сервіс" були всі правові підстави для віднесення до складу валових витрат та формування податкового кредиту суми коштів по операціям з поставки побутової техніки ТОВ "Міра-Електронікс".

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити в повному обсязі.

Державна податкова інспекція у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби (відповідач, ДПІ) проти позову заперечує, мотивуючи правомірністю та законністю прийнятих податкових повідомлень-рішень від 14.08.12 №0006142301, від 09.11.12 № 0006492301 на підставі матеріалів проведеної перевірки ТОВ "Торг-Сервіс" за висновками якої складено акт від 02.08.2012 № 482/220-24109479. В основу перевірки було покладено акт позапланової перевірки ТОВ "Міра-Електронікс" від 09.04.2012 № 98/22-7/34538099 по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ "Супреммум", як наслідок правочини по поставці товару від ТОВ "Супреммум" визнані нікчемними в силу положень ЦК України на підставі висновків акту зустрічної звірки ТОВ "Супреммум" від 07.03.2012 № 112/22-10/37101957, в якому зазначено про фіктивну діяльність ТОВ "Супреммум", товариство створено для прикриття незаконної діяльності, за фактом фіктивного підприємництва порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 215 КК України, у контрагента ТОВ "Супреммум" відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків у розумінні ст. 205 КК України спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Також ДПІ зазначає, що товарно-транспортні накладні не були надані ТОВ "Торг-Сервіс" під час проведення перевірки як і інші первинні бухгалтерські документи, що підтверджували б факт отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника ТОВ "Міра-Електронікс", в наданих запереченнях на адміністративний позов податкова інспекція також зазначила, що надані позивачем декларації про прийняття вантажу не є товарно-транспортними накладними та не є доказом перевезення вантажу.

В судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених в наданих запереченнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торг-Сервіс" є юридичною особою, суб'єктом господарювання у сфері діяльності з роздрібної торгівлі побутовими електротоварами, радіо- та телеапаратурою та інше, перебуває на обліку в ДПІ у м. Новій Каховці як платник податків, зборів та обов'язкових платежів.

Спірні відносини між сторонами виникли внаслідок прийнятих Державною податковою інспекцією у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби податкових повідомлень-рішень від 14.08.12 №0006142301, від 09.11.12 № 0006492301. Рішення були прийняті за наслідками проведеної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Торг-Сервіс" щодо підтвердження господарських відносин з платником податків постачальником ТОВ "Міра-Електронікс" за липень 2011 року, про що складено акт від 02.08.2012 № 482/220-24109479. Даним актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ "Торг-Сервіс":

- ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228, 234, 662, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст. 135, 185, 198 ПК України по правочинах, здійснених ТОВ "Торг-Сервіс" з ТОВ "Міра-Електронікс";

- п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 ст. 139 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 54180 грн. за 3 квартал 2011 року;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 47113,06 грн. за липень 2011 року.

З дослідженого в судовому засіданні акту перевірки ТОВ "Торг-Сервіс" вбачаються обставини та висновки ДПІ у м. Новій Каховці по взаємовідносинам позивача з контрагентом ТОВ "Міра-Електронікс" щодо поставки побутової техніки згідно договору від 15.02.2011 № 0308-01, що виникли внаслідок встановлених розбіжностей між сумою податкового кредиту ТОВ "Торг-Сервіс" та сумою податкових зобов'язань ТОВ "Міра-Електронікс" за липень 2011 року, яка склала 47113,06 грн., що як наслідок призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 47113,06 грн. за липень 2011 року.

В акті зазначено, що ТОВ "Торг-Сервіс" відображено в обліку придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Міра - Електронікс" на суму 235565,30 грн. згідно видаткових накладних (перелік накладних зазначено на стор. 5 акту перевірки). ДПІ, згідно отриманого від ДПІ у Оболонському районі м. Києва акту позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Міра-Електронікс" від 08.04.2012 № 98/22-7/34538099 по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ "Супреммум", встановила нікчемність правочинів за липень 2011 року, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за липень 2011 року, які підпадають під ст. 135, ст. 185, 198, 199 ПК України, та порушення ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 228, ст. 234 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, та вбачаються нікчемні правочини ТОВ "Міра-Електронікс" з контрагентами-покупцями та конрагентами-постачальниками. На думку відповідача, операції з купівлі-продажу ТОВ "Міра-Електронікс" з контрагентами - покупцями не спричиняють реального настання правових наслідків, вбачаються нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

ДПІ було використано акт зустрічної звірки основного постачальника ТОВ "Міра-Електронікс" у липні 2011 року - ТОВ "Супреммум" (акт від 07.03.2012 № 112/22-10/37101957), в якому зазначено про фіктивну діяльність ТОВ "Супреммум", товариство створено для прикриття незаконної діяльності, за фактом фіктивного підприємництва порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 215 КК України, у контрагента ТОВ "Супреммум" відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків у розумінні ст. 205 КК України спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. ДПІ робить висновок, що операції з поставки по ланцюгу ТОВ "Супреммум" на адресу ТОВ "Міра-Електронікс" не містять у суті своїх розумних економічних або інших причин систематичного придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків, порушують ст. 228 ЦК України, у зв'язку з чим правочини визнані нікчемними.

Крім того, відповідач в акті перевірки ТОВ "Торг-Сервіс" зазначає про те, що ТОВ "Міра-Електронікс" згідно умов договору поставки від 15.02.2011 мало поставити ТМЦ ТОВ "Торг-Сервіс" власним транспортом, але відповідних підтверджуючих документів до перевірки не надано. На сторінці 10 акту перевірки ТОВ "Торг-Сервіс" вказано, що надані до перевірки первинні документи, а саме декларації з прийняття вантажу, договір між ТОВ "Міра-Електронікс" та ТОВ "Ін-Тайм" щодо перевезення товару, постанова Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2012 по справі №2а-2005/12/1070 по ТОВ "Супреммум" не містять в собі доказів для підтвердження поставки товару, не надано підтверджуючих документів щодо володіння або використання приміщення по вул. Першотравнева, 52 в м. Новій Каховці ТОВ "Торг-Сервіс", не надано договору оренди, купівлі-продажу, договору на зберігання товару, не надано документів на підтвердження трудових відносин позивача з ОСОБА_3, копії доручення на отримання товару, а також не надано документів на підтвердження подальшої реалізації або використання у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ "Міра-Електронікс" товару.

За наслідками проведеної перевірки ТОВ "Торг-Сервіс" ДПІ у м. Новій Каховці ХО ДПС були прийняті податкові повідомлення - рішення від 14.08.2012 № 0006152301, № 0006142301 та від 09.11.2012 № 0006492301.

Податкові повідомлення-рішення ТОВ "Торг-Сервіс" оскаржувало в адміністративному порядку. Рішенням ДПС у Херсонській області від 23.10.12 № 5775/10/10-206 скасовано податкове повідомлення - рішення від 14.08.2012 № 0006152301, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 47113,06 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 35334,80 грн., податкове повідомлення-рішення № 0006142301 залишено без змін. Відповідачем сформовано податкове повідомлення - рішення від 09.11.2012 № 0006492301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 47113 грн. 06 коп. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 23556,53 грн.

ТОВ "Торг-Сервіс" оскаржує в судовому порядку податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Новій каховці від 14.08.2012 № 0006142301 та від 09.11.2012 № 0006492301, у зв'язку з чим, суд вважає необхідним встановити факт наявності або відсутності реальності поставки побутової техніки ТОВ "Міра-Електронікс" покупцю ТОВ "Торг-Сервіс" на підставі наданих сторонами доказів.

Спірні рішення ДПІ у м. Новій Каховці ґрунтуються на неправомірності та нікчемності укладеної позивачем угоди щодо поставки товарів від 15.02.2011 № 0308-01. Суд вважає необхідним зазначити, що частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемними правочини). У цьому разі визнання такою правочину недійсним судом не вимагається. Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочинів ухвалюється судове рішення. Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину. Відповідачеві не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору основних фондів, приміщень, чисельності персоналу, наявності транспорту чи інших чинників. ДПІ не наведено жодного нормативного акту, який би обґрунтовував таку позицію контролюючого органу. Положеннями законодавства, яке регламентує права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання. Тому правочини між позивачем та його постачальником є оспорюваними, тобто, є правомірними, поки його недійсність не буде встановлена судом.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПКУ, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п. 139.1.9 ст. 139 ПКУ). Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Так само, згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку беруться до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, досліджуючи реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Міра-Електронікс". Судом повністю досліджено всі обставини справи щодо здійснення господарських операцій між ТОВ "Торг-Сервіс" та ТОВ "Міра-Електронікс". Суд вважає, що господарські операцій носять реальний характер та не мають жодних ознак фіктивності. ТОВ "Міра-Електронікс" поставив позивачу побутову техніку в асортименті, доставка товарів здійснено за участю всеукраїнського перевізника ТОВ "Ін-Тайм" (договір № 137 від 01.02.2011). Розрахунок за отриманий товар ТОВ "Торг-Сервіс" здійснювало в безготівковому вигляді, що підтверджується наданими суду платіжними дорученнями. Здійснення господарських операцій підтверджується договором поставки від 15.02.2011 № 0308-01, податковими за липень 2011 року №№ 11, 23, 24, 62, 71, 85, накладними за липень 2011 року, платіжними документами, деклараціями про прийняття вантажу. Зазначеними доказами спростовуються доводи відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Міра-Електронікс". Первинні бухгалтерські документи та податкові документи оформлені без порушень, підписані уповноваженими та скріплені печатками сторін, мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України. ТОВ "Міра-Електронікс" є платником податку на додану вартість. При перевірці були надані вантажні декларації на підтвердження поставки товару, договір ТОВ "Міра-Електронікс" з ТОВ "Ін-Тайм" від 01.02.2011 про надання послуг з перевезення вантажу замовнику ТОВ "Торг-Сервіс", транспортні витрати позивач не ніс, тому суд вважає упередженим вимагання від позивача інших доказів щодо перевезення товару. Товар був доставлений за адресою вул. Першотравнева, 53 в м. Нова Каховка, в нежитлове приміщення, яке було придбано ТОВ "Торг-Сервіс" згідно договору купівлі-продажу 01.12.2003 (наявний у справі), на підтвердження трудових відносин з громадянкою ОСОБА_4, яка займалась прийманням побутової техніки доставленої від контрагента ТОВ "Міра-Електронікс", суду наданий наказ № 51 від 01.12.2006 про призначення агентом з постачання. Податкова інспекція мала можливість надіслати запит перевізнику щодо підтвердження або заперечення факту транспортних перевезень, допитати гром-ку ОСОБА_4 Відсутність додатків до ТТН - актів про передачу товару вантажоодержувачу, не спростовує факту перевезення. Суд вважає необґрунтованою позицію ДПІ що полягає у зобов'язанні позивача підтвердити факт поставки вантажу до пункту призначення, оскільки перевезення вантажу здійснювалось не за рахунок позивача та не його транспортом. Наявність товарно-транспортних накладних не є доказом здійснення господарських відносин, оскільки ТТН не є документами бухгалтерської звітності які підтверджують придбання товарів, вони є супровідними документами, які підтверджують факт перевезення вантажу.

Суд критично оцінює використання відповідачем акту зустрічної звірки ТОВ "Супреммум", оскільки згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.10.2012 № К/9991/54840/12, дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо проведеної зустрічної звірки ТОВ "Супреммум" визнані протиправними, у зв'язку з чим акт від 07.03.2012 не можна використовувати при здійсненні висновків щодо правомірності та повноти проведення господарських операцій як між ТОВ "Супреммум" та ТОВ "Міра-Електронікс" так і, по ланцюгу між ТОВ "Міра-Електронікс" та ТОВ "Торг-Сервіс" (ухвала наявна в матеріалах справи).

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає необхідним зазначити, що податкова інспекція під час проведення перевірки ТОВ "Торг-Сервіс" вийшла за межі наданих їй повноважень, використовуючи як беззаперечний доказ акт зустрічної звірки ТОВ "Супреммум" , який на той час був визнаний незаконним постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.05.12, та уникаючи дослідження необхідних документів для встановлення правомірності здійснених господарських операцій безпосередньо з ТОВ "Міра-Електронікс", пов'язавши дані взаємовідносини з операціями ТОВ "Супреммум" задля створення необґрунтованих належними доказами висновків. Відповідач не надав суду доказів звернення до платника податків з вимогою надати до перевірки додаткові документи - договір на зберігання товару, документів на підтвердження трудових відносин позивача з ОСОБА_3, копій доручення на отримання товару, документів на підтвердження подальшої реалізації або використання у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ "Міра-Електронікс" товару, тому твердження про відсутність перелічених документів при перевірці є неправомірним.

Враховуючи той факт, що у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та первинні бухгалтерські документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт поставки товарів на користь позивача, посилання ДПІ на порушення норм податкового законодавства в обґрунтування своєї позиції є недоведеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, твердження ДПІ про нікчемність та безтоварність господарських операцій позивача із вищенаведеним підприємством та наведені доводи в акті перевірки стосовно заниження податку на додану вартість та валових витрат по операціям з ТОВ "Міра-Електронікс" є безпідставними і такими, що не підтверджені належними доказами.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню, податкові повідомлення-рішення винесені незаконно та підлягають скасуванню.

Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню з Державного бюджету в повному обсязі. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови суду.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив :

Задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торг - Сервіс".

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби від 14.08.12 №0006142301, від 09.11.12 № 0006492301.

Відшкодувати з Державного бюджету на користь ТОВ "Торг-Сервіс" (пр-т Перемоги, 18, м. Нова Каховка, Херсонська область, код ЄДРПОУ 24109479) витрати по сплаті судового збору в сумі 1248 (одна тисяча двісті сорок вісім) грн. 50 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11 березня 2013 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.6