Постанова

від 21.03.2013 по справі 803/497/13-а

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 року Справа № 803/497/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Валюха В.М.,

розглянувши в місті Луцьку в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції про визнання незаконними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції (далі - ВДВС Ковельського МРУЮ) про визнання незаконними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 21.02.2013 року та постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 22.02.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Ковельського міськрайонного суду від 06.08.2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 13.09.2012 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПТМ «Ковельтепло» заборгованість за надані комунальні послуги в сумі 2432,12 грн. та 214,60 грн. судових витрат. Не чекаючи відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду першої інстанції, яке вступило в законну силу, позивач добровільно сплатила присуджену грошову суму, перераховуючи грошові кошти на відкритий на її ім'я особовий рахунок в ПТМ «Ковельтепло», що підтверджується квитанціями від 14.12.2012 року, від 09.11.2013 року, від 11.02.2013 року.

02.03.2013 року позивач отримала рекомендований лист від відповідача, в конверті цього листа знаходилася постанова від 21.02.2013 року про стягнення виконавчого збору в сумі 264,67 грн. та постанова від 22.02.2013 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 30,00 грн.

Позивач вважає вказані постанови незаконними, оскільки державний виконавець, в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», не надіслав їй копії постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням, не повідомив у будь-який інший спосіб про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення, тим самим не надав строк для добровільного виконання судового рішення, а про існування вказаного виконавчого провадження позивач дізналася лише 02.03.2013 року.

Позивач просить визнати незаконними та скасувати постанови про стягнення виконавчого збору від 21.02.2013 року та постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 22.02.2013 року.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 18.03.2013 року № 5775/15 (а. с. 32-34) відповідач адміністративний позов не визнав, з огляду на таке.

27.11.2012 року до ВДВС Ковельського МРУЮ ПТМ «Ковельтепло» було подано заяву про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа, виданого 19.11.2012 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області у справі № 2/0306/918/2012 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги в сумі 2432,12 грн. та 214,60 грн. судових витрат та оригінал виконавчого листа.

28.11.2012 року державним виконавцем Наумчук С.В. на підставі виконавчого листа Ковельського міськрайонного суду та за заявою стягувача було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 35438072 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги в сумі 2432,12 грн. та 214,60 грн. судових витрат. У вказаній постанові було встановлено строк для самостійного виконання судового рішення до 05.12.2012 року.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» копію постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику ОСОБА_1 за адресою, яка зазначена у виконавчому документі (АДРЕСА_1) було надіслано 29.11.2012 року рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за вих. № 48801/15 через представників ТзОВ «Укркур'єр». Проте, лист повернувся без вручення до ВДВС Ковельського МРУЮ за закінченням терміну зберігання. Разом з тим, згідно із статтею 31 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому листі.

Позивачем самостійно рішення суду не було виконано. 11.02.2013 року боржником було пред'явлено державному виконавцю копії квитанцій про сплату заборгованості за надані житлово-комунальні послуги на користь ПТМ «Ковельтепло» в сумі 2432,12 грн. Проте, станом на 18.03.2013 року судові витрати на користь ПТМ «Ковельтепло» в сумі 214,60 грн. боржником не сплачено.

Постанови про стягнення виконавчого збору від 21.02.2013 року та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 22.02.2013 року винесені у відповідності до статей 28, 41 Закону України «Про виконавче провадження», є законними, а тому відповідач просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В судовому засіданні, яке відбулося 20.03.2013 року, позивач адміністративний позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, та пояснила, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.11.2012 року не отримувала, 11.02.2013 року подала до ВДВС Ковельського МРУЮ копії квитанцій про сплату заборгованості за надані житлово-комунальні послуги на користь ПТМ «Ковельтепло» в сумі 2432,12 грн. Присуджені за судовим рішенням на користь ПТМ «Ковельтепло» судові витрати в сумі 214,60 грн. не сплатила, оскільки вважає, що як інвалід другої групи не зобов'язана їх сплачувати. Крім того, вважає, що відповідач неправомірно надіслав їй копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.11.2012 року через ТзОВ «Укркур'єр».

Представник відповідача в судовому засіданні, яке відбулося 20.03.2013 року, адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, та пояснила, що копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.11.2012 року боржнику ОСОБА_1 за адресою, яка зазначена у виконавчому документі, було надіслано рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення через представників ТзОВ «Укркур'єр», з яким укладено відповідний договір. Позивач 11.02.2013 року подала до ВДВС Ковельського МРУЮ копії квитанцій про сплату заборгованості за надані житлово-комунальні послуги на користь ПТМ «Ковельтепло» в сумі 2432,12 грн., проте, із заявами про отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження чи про відкладення провадження виконавчих дій не зверталася, рішення суду в частині стягнення судових витрат в сумі 214,60 грн. позивачем не виконано.

В судове засідання, призначене на 12:30 21.03.2013 року, позивач та представник відповідача не прибули, проте подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності (а. с. 53-54).

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, оскільки в судове засідання позивач та представник відповідача не прибули, при цьому, від них надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, а дану справу можливо розглянути і вирішити на основі наявних матеріалів, тому суд приходить до висновку, що судовий розгляд справи необхідно здійснювати в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, в тому числі, матеріали виконавчого провадження № 3653/15, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 19.11.2012 року Ковельський міськрайонний суд Волинської області видав виконавчий лист на виконання рішення від 06.08.2012 року у цивільній справі № 0306/3523/12 за позовом ПТМ «Ковельтепло» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПТМ «Ковельтепло» заборгованість за надані комунальні послуги в сумі 2432,12 грн. та 214,60 грн. судових витрат (а. с. 35).

28.11.2012 року державним виконавцем ВДВС Ковельського МРУЮ Наумчук С.В., на підставі виконавчого листа, виданого 19.11.2012 року Ковельським міськрайонним судом, та за заявою стягувача ПТМ «Ковельтепло» від 20.11.2012 року № 4478 (а. с. 36), було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 35438072 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПТМ «Ковельтепло» заборгованості за надані комунальні послуги в сумі 2432,12 грн. та 214,60 грн. судових витрат. У вказаній постанові було встановлено строк для самостійного виконання судового рішення до 05.12.2012 року та постановлено, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій (а. с. 37). Копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.11.2012 року боржнику ОСОБА_1 за адресою, яка зазначена у виконавчому документі (АДРЕСА_1), було надіслано з супровідним листом за вих. № 48801/15 від 28.11.2012 року (а. с. 37) рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення через ТзОВ «Укркур'єр» (а. с. 47), проте, лист повернувся без вручення, з відміткою «за закінченням терміну зберігання» до ВДВС Ковельського МРУЮ (а. с. 38).

21.02.2013 року державним виконавцем ВДВС Ковельського МРУЮ Наумчук С.В. було винесено постанову про стягнення виконавчого збору, згідно з якою, у зв'язку із невиконанням боржником в добровільному порядку у строк до 05.12.2012 року виконавчого листа, стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 264,67 грн. (а. с. 40).

Крім того, 22.02.2013 року державним виконавцем ВДВС Ковельського МРУЮ Наумчук С.В. було винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, згідно з якою, у зв'язку із здійсненням витрат в ході виконання виконавчого провадження, стягнуто з ОСОБА_1 витрати на проведення виконавчих дій у сумі 30,00 грн. (а. с. 40). Витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, в сумі 30,00 грн. підтверджені актом від 22.02.2012 року державного виконавця ВДВС Ковельського МРУЮ Наумчук С.В., затвердженим начальником ВДВС Ковельського МРУЮ (а. с. 39).

Копії постанов про стягнення виконавчого збору від 21.02.2013 року та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 22.02.2013 року були надіслані боржнику згідно із супровідним листом ВДВС Ковельського МРУЮ від 22.02.2013 року № 4348/15 (а. с. 41) та отримані позивачем 02.03.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 42).

Судом також встановлено, що рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06.08.2012 року у цивільній справі № 0306/3523/12 виконане позивачем в частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в сумі 2432,12 грн., що підтверджується квитанціями від 14.12.2012 року, від 09.01.2013 року, від 11.02.2013 року (а. с. 6-8), проте, не виконане в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПТМ «Ковельтепло» 214,60 грн. судових витрат, що підтверджується поясненнями осіб, які беруть участь у справі, листом ПТМ «Ковельтепло» від 18.03.2013 року № 860 (а. с. 44).

Згідно із частиною другою статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини першої статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Тому, як роз'яснено у пункті 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», слід ураховувати, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач довів правомірність постанов про стягнення виконавчого збору від 21.02.2013 року та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 22.02.2013 року, з огляду на таке.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (з наступними змінами та доповненнями) підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як виконавчі листи, що видаються судами.

Як передбачено частинами першою, другою статті 25 зазначеного Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Як передбачено частиною першою статті 28 вказаного Закону, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до частин першої, четвертої, п'ятої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби. Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору від 21.02.2013 року та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 22.02.2013 року прийняті з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження від 28.11.2012 року строк (до 05.12.2012 року) позивач добровільно не виконала рішення суду, в зв'язку з чим було розпочате примусове виконання цього рішення із подальшим стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Суд не бере до уваги пояснення позивача про незаконність оскаржуваних постанов про стягнення виконавчого збору від 21.02.2013 року та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 22.02.2013 року з огляду на неотримання нею копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.11.2012 року, оскільки відповідно до статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі, а ОСОБА_1, як встановлено в ході судового розгляду справи, копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.11.2012 року була надіслана за адресою, яка зазначена у виконавчому документі (АДРЕСА_1), з супровідним листом за вих. № 48801/15 від 28.11.2012 року рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення через ТзОВ «Укркур'єр» (а. с. 47), проте, не вручена з незалежних від державного виконавця причин.

При цьому, на думку суду, відповідач дотримав вимоги статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» щодо надіслання позивачу копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.11.2012 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення через ТзОВ «Укркур'єр», оскільки із вказаним товариством Міністерством юстиції України 02.07.2012 року було укладено договір № 02-07/2012 КП про закупівлю кур'єрських послуг по доставці відправлень адресатам із поверненням повідомлення про вручення за державні кошти (а. с. 56-63), а згідно із даними веб-сайту Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» ТзОВ «Укркур'єр» (код 37812168) включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, до видів його діяльності відноситься діяльність за кодом 53.20 «Інша оптова та кур'єрська діяльність (основний)» (а. с. 64-65).

Крім того, суд також не бере до уваги пояснення позивача про те, що вона дізналася про наявність постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.11.2012 року тільки 02.03.2013 року, оскільки 11.02.2013 року вона особисто подала до ВДВС Ковельського МРУЮ копії квитанцій про сплату заборгованості за комунальні послуги, а тому повинна була дізнатися про наявність виконавчого провадження, але, при цьому, заяв про видачу копії постанови про відкриття виконавчого провадження та про відкладення провадження виконавчих дій не подавала. Суд також не бере до уваги пояснення позивача про те, що вона не зобов'язана сплачувати на користь ПТМ «Ковельтепло» 214,60 грн. судових витрат, оскільки судове рішення про стягнення з позивача вказаних коштів набрало законної сили, а тому підлягає до виконання.

Отже, оскільки до 05.12.2012 року позивач добровільно не виконала рішення Ковельського міськрайонного суду від 06.08.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПТМ «Ковельтепло» заборгованості за комунальні послуги в сумі 2432,12 грн. та 214,60 грн. судових витрат, при цьому, в розумінні статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» вважалася повідомленою про відкриття виконавчого провадження, тому суд приходить до висновку, що постанови про стягнення виконавчого збору від 21.02.2013 року та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 22.02.2013 року прийняті з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», відтак, позовні вимоги про визнання незаконними та стягнення вказаних постанов до задоволення не підлягають.

Керуючись статтями 162, 163 КАС України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції про визнання незаконними та скасування постанов відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М.Валюх