Рішення

від 14.03.2013 по справі 910/1039/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1039/13 14.03.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/1039/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛО Лтд»

до приватного акціонерного товариства «Ковчег і Ко»;

про стягнення 76104,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Бойко Н.В., довіреність б/н від 08.01.2013р.;

від відповідача: Одинець Л.П., довіреність б/н від 20.11.2012р.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛО Лтд» (надалі - позивач) з позовом до приватного акціонерного товариства «Ковчег і Ко» (надалі - відповідач) про стягнення 76104,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № 0562 від 04.01.2011р. у визначений строк повністю не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 45300,00 грн., за прострочення оплати якої нараховані проценти за користування товарним кредитом у сумі 28539,00 грн. та штраф - 2265,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2013р. порушено провадження у справі № 910/1039/13 та призначено її розгляд на 07.02.2013р.

Присутнім у судовому засіданні 07.02.2013р. представником позивача, на підставі ст. 22 ГПК України, було надано клопотання про уточнення позовних вимог, згідно якого позивач просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 34800,00 грн., проценти за користування товарним кредитом - 28086,00 грн. та штраф - 2265,00 грн., а також подані додаткові пояснення по справі та витребувані судом докази.

Представник відповідач в судове засідання не з'явився, проте 07.02.2013р. через загальний відділ господарського суду від останнього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із перебуванням повноважного представника у службову відрядженні, та відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнає суму основного боргу та заперечує в частині одночасного нарахування пені та штрафу за порушення грошового зобов'язання.

Ухвалою від 07.02.2013р. суд відклав розгляд справи на 14.03.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та витребуванням нових доказів у справі.

Присутнім у судовому засіданні 14.03.2013р. представником позивача, на підставі ст. 22 ГПК України, було надано клопотання про уточнення позовних вимог в частині суми основного боргу, згідно якого позивач просить стягнути з відповідача борг у сумі 25300,00 грн., а також подані додаткові пояснення по справі та докази.

Отже, позовні вимоги розглядаються в межах нової ціни позовних вимог 55651 грн.

Присутній у судовому засіданні представник позивача повідомив про сплату заборгованості ще в розмірі 5000,00 грн. та просив відкласти розгляд справи для надання можливості врегулювати спір у добровільному порядку.

Представник позивача заперечив проти відкладення розгляду справи, посилаючись на відсутність будь-яких доказів, що свідчать про наміри відповідача врегулювати спір.

Суд відмовив у клопотанні представника відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки останнє не підтверджено належними доказами, у відповідності зі ст. 33 ГПК України.

Таким чином, враховуючи обмеженість строків, вирішення спору, передбачених ст. 69 ГПК України, суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2011р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір поставки № 0562, у відповідності до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах договору. Поставка товару відбувається окремими партіями (п. 2.1 договору).

Відповідно до розділу 3 договору, ціна на товар являється договірною і встановлюється на кожну партію товару згідно виставлених постачальником рахунках-фактурах та накладних. Сума договору складає 200 000,00 грн.

В розділі 5 Договору сторони узгодили умови оплати. Оплата партії товару здійснюється з відстрочкою платежу 14 календарних днів від дати поставки партії товару (пп. 5.1.1 договору).

Положеннями п. 11.1. договору передбачено, що останній вступає в силу з дати підписання його сторонами та діє до 31.12.2011 року.

Крім того, сторонами були укладені Додаткова угода № 1 від 25.04.2011р., якою внесені зміни, зокрема, до пп. 5.1.1. щодо проведення розрахунків за отриманий товар з відстрочкою платежу 21календарнй день, та Додаткова угода № 2 від 03.01.2012р., якою встановлено, що Договір поставки № 0562 від 04.01.2011р. діє до 31.12.2012р.

Не зважаючи на відсутність підписанимх та скріплених печатками сторін примірників додаткових угод № 1 від 25.04.2011р. № 2 від 03.01.2012р., відповідач факт існування та укладання вказаних додаткових угод під час розгляду справи не заперечував.

Також, виконання сторонами умов Договору поставки № 0562 від 04.01.2011р. з урахуванням додаткових угод № 1 від 25.04.2011р. № 2 від 03.01.2012р. підтверджується відповідними листами та первинними документами (видатковими накладними тощо), доданими до матеріалів справи.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 51024,67 грн., згідно видаткової накладної № ЄЛ-10/0112 від 15.10.2012р., копія якої залучена до матеріалів справи.

Факт отримання товару відповідачем за вказаною видатковою накладною також підтверджується довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-2) № 419 від 15.10.2012р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Натомість, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань та строку, визначеного умовами договору, за отриманий товар розрахувався частково, сплативши 30724,67 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позиваем на день розгляду справи становить 20300,00 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем умов договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленою накладною та не надано доказів оплати переданого товару в розмірі 51024,67 грн. Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 20300,00 грн., в частині стягнення заборгованості в розмірі 5000,00 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача проценти за користування товарним кредитом у сумі 28539,00 грн., які нараховані на підставі п. 5.2. договору за період з 15.11.2012р. по 19.12.2012р., та штраф у сумі 2265,00 грн., який нарахований на підставі п. 8.2. договору, в розмірі 5% від суми заборгованості, що існувала на день звернення позивача до суду, тобто від суми боргу 45300,00 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Так, п. 5.2 договору передбачено, що у разі ненадходження грошових коштів за поставлену партію товару на розрахунковий рахунок постачальника у вказаний в п. 5.1.1 Договору строк, з 22-го календарного дня від дати поставки розрахунок оплати за товар здійснюється на умовах товарного кредиту з обов'язковою сплатою процентів за користування товарним кредитом в наступному порядку:

- пп. 5.2.1 договору - у випадку перевищення покупцем строку оплати партії товару не більше, ніж 10 календарних днів - плата за користування товарним кредитом розраховується у вигляді нарахування процентів в розмірі 0,1% від основної суми, що підлягає оплаті, за кожен день користування товарним кредитом, починаючи з дня, наступного за днем строку оплати партії товару, встановленого в п. 5.1.1 договору;

- пп. 5.2.2 договору - у випадку перевищення покупцем строку оплати партії товару більше ніж на 10 календарних днів - плата за користування товарним кредитом розраховується у вигляді нарахування процентів в розмірі 1% від основної суми, що підлягає оплаті, за кожен день користування товарним кредитом, починаючи з 11-го дня перевищення строку оплати партії товару, встановленого в п. 5.1.1 договору.

Приписами ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України передбачено, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Відповідно ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Слід зазначити, що пеню, як один із видів неустойки, яка стягується за кожен день прострочки, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, що є платою саме за користування чужими коштами, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Передбачені п. 5.2. договору проценти не є штрафом та пенею, тобто не є неустойкою, а є саме процентами за користування товарним кредитом згідно ч. 5 ст. 694 ЦК України, тобто проценти за своєю правовою природою являються боргом.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування процентів за користування товарним кредитом, задовольняє їх частково, а саме у сумі 15855,00 грн., за наступним розрахунком: 1) 45300,00 грн. х 0,1% х 10 днів прострочки (з 06.11.2012р. по 15.11.2012р.) = 453,00 грн.; 2) 45300,00 грн. х 1% х 34 дня прострочки (з 16.11.2012р. по 19.12.2012р.) = 15402 грн.; 3) 453 + 15402 = 15855 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.2. договору передбачено, якщо строк заборгованості по оплаті за поставлений товар перевищує 25 календарних днів проти строку, визначеного п. 5.1.1 договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф в розмірі 5% від суми заборгованості.

Виходячи з умов п. 8.2. договору та строків оплати товару, встановлених у п. 5.1.1. договору, у позивача виникає право нарахувати 5% штрафу від суми заборгованості, починаючи з 01.12.2012р. При цьому, позивачем здійснено нарахування штрафу на заборгованість, що існувала на день звернення позивача до суду, тобто станом на 18.01.2013р., що не суперечить умовам договору.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування штрафу, задовольняє його в сумі 2265,00 грн., згідно з розрахунком позивача, який є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 80 (п. 1-1), 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Ковчег і Ко» (юридична адреса: 02217, м. Київ, вул. Закревського, 22; фактична адреса: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145, офіс 170; код ЄДРПОУ 23708799) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛО Лтд» (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33; код ЄДРПОУ 19241539) 20300,00 грн. - боргу, 2265,00 грн. - штрафу, 15855,00 грн. - процентів за користування товарним кредитом, 868 грн. 40 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В частині стягнення 5000,00 грн. боргу провадження у справі припинити.

4. В частині стягнення 12684,00 грн. процентів за користування товарним кредитом в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.03.2013 р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов