Постанова

від 20.03.2013 по справі 5009/4048/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.03.2013р. справа №5009/4048/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скакуна О.А., суддівКолядко Т.М., Принцевської Н.М. за участю представників сторін: від позивача:Скачкова У.Р. - за дов., від відповідача:Овсепян Ю.А. - директор, Козел А.В. - за дов., розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юнга" м.Запоріжжя на рішення господарського судуЗапорізької області від 21.11.2012 року у справі№5009/4048/12 (суддя Азізбекян Т.А.) за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрохим" м. Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю "Юнга"м.Запоріжжя простягнення 117 227,70 грн. Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.11.2012 року у справі №5009/4048/12 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрохим" м. Дніпропетровськ (далі - ТОВ "Дніпрохим") задоволено та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Юнга" м.Запоріжжя (далі - ТОВ "Юнга") на користь позивача 117 227 грн. 70 коп. основного боргу та 2 344 грн. 55 коп. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та доведені належним чином.

Відповідач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм як матеріального, так і процесуального права. Зокрема, апелянт вважає, що умови договору купівлі-продажу не містять таких суттєвих умов як ціна та строки оплати, внаслідок чого поставка спірного товару здійснювалася за видатковими накладними. За твердженням скаржника, у покупця не настав обов'язок оплатити поставлений за видатковими накладними товар за відсутності пред'явленої позивачем та отриманої відповідачем вимоги у розумінні ст.530 Цивільного кодексу України.

Крім того, апелянт звертає увагу на повернення позивачу товару на суму 15000,00грн., в підтвердження чого він посилається на видаткову накладну №ВП-0000001 від 31.08.2011р.

Апеляційну скаргу також вмотивовано доводами про порушення судами норм процесуального права, а саме: господарський суд першої інстанції вирішив спір, не переконавшись у належності повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, позбавивши його можливості реалізації процесуальних прав, в т.ч. і можливості заявити про застосування позовної давності у спірних правовідносинах; наявні підстави для припинення провадження у справі відповідно до п.2 ч.1 ст.80 ГПК України, з посиланням на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.08.2012 року по справі №5009/552/12 з тими ж сторонами, про той же предмет та підстави позову.

У запереченнях на апеляційну скаргу №06/03 від 06.03.2013 року позивач просив оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення як безпідставно заявлену.

В судовому засіданні представники сторін висловилися на підтримку своїх доводів та заперечень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для її вирішення. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ "Дніпрохим" (продавець) та ТОВ "Юнга" (покупець) 30.12.2008 року укладено договір купівлі-продажу № 0006-2009, за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю, а покупець -прийняти та своєчасно здійснити оплату наступного товару: Поліетилен ВД, Поліетилен НД, Поліпропілен, Полістирол, Модифікований пігмент.

Вищевказаний договір укладено з додатковими угодами до нього:

ѕ №1 від 31.12.2010 року щодо продовження дії договору до 31.12.2011 року та встановлення строку погашення наявної та можливої заборгованості за договором до 31.12.2011 року (а.с.15);

ѕ №2 від 06.06.2011 року щодо встановлення графіку погашення заборгованості в розмірі 117227,70 грн. (а.с.16).

Згідно з п.1.2 договору асортимент, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість товару та порядок розрахунків зазначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

У розділі 3 договору серед інших обов'язків продавця сторони передбачили обов'язок своєчасно здійснити передачу товару покупцю у відповідності з розділом 4 цього договору та обов'язок прийняття товару за кількістю та якістю, в порядку та строки, встановлені даним договором.

Як вбачається з матеріалів справи позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, передавши відповідачеві товар на суму 117 227грн.70коп., що підтверджується наявними у справі документами: специфікації № 32 від 03.06.10 на суму 12000,00 грн., товар передано за накладною № 03/0615 від 03.06.10 та отримано покупцем на підставі довіреності від 02.06.10р. № 1006021; специфікація № 33 від 08.06.10 на суму 24000,01 грн., товар передано за накладною № 08/067 від 08.06.10р. та отримано покупцем на підставі довіреності від 02.06.10р. № 1006021; специфікація № 34 від 29.06.10р. на суму 17990,00 грн., товар передано за накладною № 30/0612 від 30.06.10р. та отримано покупцем на підставі довіреності від 02.06.10р. № 1006021; специфікація № 35 від 01.09.10р. на суму 20900,00 грн., товар передано за накладною № 01/096 від 01.09.10р. та отримано покупцем на підставі довіреності від 01.09.10р. № 100901; специфікація № 36 від 07.10.10 на суму 21390,00 грн., товар передано за накладною № 07/108 від 07.10.10р. та отримано покупцем на підставі довіреності від 07.10.10р. № 1010071; специфікація № 37 від 09.11.10р. на суму 6210,00 грн., товар передано за накладною № 09/1116 від 09.11.10р. та отримано покупцем на підставі довіреності від 09.11.10р. № 101109; специфікація № 38 від 24.11.10р. на суму 15000,00 грн., товар передано за накладною № 24/119 від 24.11.10р. та отримано покупцем на підставі довіреності від 09.11.2010р. № 101109.

Сторонами в п.п.1.2, 5.2 договору узгоджено, що асортимент, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість товару та порядок розрахунків зазначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

У специфікаціях №№ 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38 сторони узгодили умови оплати, підлягаючого оплаті товару -передоплата 100%.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що поставка товару була здійснена позивачем, незважаючи на відсутність передплати, а відповідачем прийнята ця продукція, тобто позивачем поставка товару за наведеними вище накладними здійснена без дотримання п.5.2 договору та умов оплати, зазначених в специфікаціях.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу, згідно яким виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Приписами ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали даної справи містять вимогу № 1 від 23.08.2012р. № 23/083 про сплату боргу в сумі 117 227,70 грн. на протязі 10 днів від дня її пред'явлення, факт направлення якої підтверджується фіскальним чеком від 27.08.2012р. № 1769 та описом вкладення до поштового листа з повідомленням (а.с.18, зворотній бік), що спростовує твердження відповідача про невиникнення у нього обов'язку щодо оплати вартості поставленого товару.

Докази, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленого йому товару в повному обсязі і відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору, у матеріалах справи відсутні.

Також, наявність боргу відповідача перед позивачем підтверджена актом звірки взаєморозрахунків між сторонами, згідно якого заборгованість відповідача станом на 06.06.2011 року складає 117 227 грн. 70 коп. (а.с.17).

З огляду на те, що існування основної заборгованості у сумі 117 227 грн. 70 коп. за договором купівлі-продажу підтверджено наявними у справі доказами та не спростовано відповідачем, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволені вимоги про її стягнення в цій частині.

Клопотання заявника скарги про застосування позовної давності, при розгляді даної справи в апеляційній інстанції, визнається судовою колегією таким, що не підлягає задоволенню.

Так, за приписами ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 3 даної статті передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи, що клопотання про застосування позовної давності не було предметом розгляду суду першої інстанції, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення вищевказаного клопотання відповідача.

Довід скаржника щодо часткового повернення відповідачем позивачу товару на суму 15 000,00 грн. за видатковою накладною №ВП-0000001 від 31.08.2011р. до уваги колегією суддів не приймається за відсутності в матеріалах справи вказаної накладної та ненадання останньої суду.

Колегія суддів відхиляє як такі, що суперечать фактичним обставинам справи, бездоказові твердження заявника про його обізнаність з фактом існування спору та прийняттям рішення від 21.11.2012 лише 21.01.2013 року, а також на неотримання товариством від господарського суду Запорізької області жодних процесуальних документів по даній справі, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судові акти (ухвала про порушення провадження у справі від 30.10.2012 року та оскаржуване рішення) надсилалися відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві, витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб та апеляційній скарзі. Водночас, поштовий конверт, в якому міститься ухвала від 30.10.2012 року (а.с.36), був повернутий до суду з відміткою поштової установи "за закінченням терміну зберігання". Наведене свідчить про те, що відповідач належним чином був повідомлений про час і місце засідання суду, але не використав свого права на участь у розгляді справи.

Колегія суддів також вважає безпідставними твердження апелянта щодо припинення провадження у даній справі відповідно до пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, згідно якому господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Відповідно до пункту 4.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 ГПК можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.

Апелянт просить припинити провадження у справі з огляду на те, що заявлена у позові сума заборгованості в розмірі 117 227,70 грн. була предметом розгляду у справі №5009/552/12. Проте, оскільки позивач в ході розгляду справи №5009/552/12 не надав суду доказів направлення відповідачу вимоги у розумінні ч.2 ст.530 ЦК України та відповідно у відповідача не виник обов'язок оплати вартості поставленого товару на суму 117 227грн.70коп., суд відмовив у позові про стягнення суми.

Судова колегія зазначає, що припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 ГПК можливе за наявності одночасно таких умов, що спір вирішено між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Оцінюючи факт схожості предмета та підстав позовів у даній справі та справі №5009/552/12, колегія суддів встановила відмінність підстав позовів у даних справах, зокрема у справі №5009/4048/12 підставою позову визначено вимогу № 1 від 23.08.2012р. (вих.№ 23/083), тоді як в справі №5009/552/12 така підстава була відсутня.

Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача, таким чином, звернувшись з новим позовом до ТОВ "Юнга" про стягнення 117 227грн.70коп. позивачем було викладені інші обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги ніж ті, які були дослідженні під час розгляду справи №5009/552/12.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що відмінність підстав позову у справах №5009/552/12 та №5009/4048/12 виключає можливість припинення провадження у справі з підстав наявності рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а тому відхиляє доводи апелянта в цій частині.

При перевірці оскарженого рішення апеляційним судом не було встановлено порушення або неправильного застосування судом першої інстанції як норм матеріального, так і процесуального права. Тому судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 21.11.2012 року у справі №5009/4048/12 є законним, обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Запорізької області від 21.11.2012 року у справі №5009/4048/12 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юнга"м.Запоріжжя - залишити без задоволення.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Т.М.Колядко

Н.М.Принцевська

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3. у справу

4 ДАГС

5. ГСЗО